Топономіка на літеру Ж

Жа-Жерд

Жабина (Жабиха) — ріка, права притока Оржиці (басейн Сули). Назва від жаба. Утворена за допомогою присв. суф. -ин(а). У гідронімі відбито характер тваринного світу. Звідси Жабине Око — ріка, права притока Оржиці (басейн Сули). На назві відбився тваринний світ (Жабине від кореня жаб-), а також мета­форичне означення — характеру якоїсь частини русла, схожо­го на око; Жабник — ріка, права притока Білої (басейн Західного Бугу). Утворена спочатку за допомогою суф. -н- від жаб -> жабне, а потім суф. -ик; Жабниця — ріка, права притока Кормину (басейн Прип'яті), утворена давнім гідронімічним суф. -иця; Жаборічка — ріка, права притока Случі (басейн Прип'яті). Словосполучення до­слівно означає: «Жаб'яча ріка». У ній, крім вказівки на місцеву фауну, прихована іронія в розумінні: «Ріка — тільки жабам жи­ти»; Жаб'янка — ріка, права притока Гнилого Тікичу (басейн Південного Бугу). Ут­ворення від жаб- та складного суф. -янк(а).

Жадівка — ріка, права притока Серету (басейн Дунаю). Назва похідна від с. Жадова, розташованого у верхів'ї річки. Утворилася за допо­могою суф. -к(а).

Жариха — ріка, ліва притока Корчику (басейн Горині). Назва від давньоруського жариха «згар, гар». Назва вказує, очевидно, на відновлювання на­шими предками орної землі в лісі поблизу річки.

Жван (Дзван, Зван, Вербова) — ріка, ліва притока Дністра. Назву ви­водять від іллірійського «яма». Звід­си ж Жванець — ріка, ліва притока Дністра; Жванчик — ріка, права притока Ушиці (басейн Дністра). Топоніми Жванець, Жванчик виво­дять від жван - з давньоруського «глиняний посуд для води». Можна припустити, що останнє також походить з іллірійського. Назви утворені від основи жван- за допомогою демінутив­них суф. -ець та -чик відповідно. Назва — Вербова від верба, за поширення цієї рослини в долині річки.

Жвирка — селище міського типу Сокальского р-ну Львівської обл. Розташоване на лівому березі Західного Бугу. Засноване 1884 року у зв'язку з будівництвом залізниці Сокаль — Рава-Руська як виселок залізничних робітни­ків — пригород Сокаля. У 1929 році безіменне поселення одержало сучасну назву після загибелі під час авіакатастрофи польського льот­чика Жвирка разом з бортінженером Вігурою.

Желанне (колишнє селище залізничної станції Желанна) — селище міського типу Ясинуватського р-ну Донецької обл. Розташоване неподалік від витоку р. Вовча, ліва притока Самари (басейн Дніпра), на залізниці Ясинувата — Красноармійськ. Засноване 1880 року у зв'язку з будівництвом залізниці. Назва дана переселенцями і походить від російського желанное «бажане, сподіване».

Желань — ріка, ліва притока Стугни (басейн Дніпра). Щодо походження назви існує кілька тлумачень. За одним, її виводять від слов’янської ос­нови. Для порівняння сербськохорватське «узбережжя, берег, пі­сок, піщана місцевість, невисокий берег»; звідси, очевидно, сербськохорватський топонім Жална. Більш імовірно, гідронім Желань є типовим слов’янським ут­воренням, що виникло на базі географічного терміна желень: по­ліська діалектна лексема желень означає «низовина, улоговина, оболонь».

Желем'янка — ріка, права притока Опору (басейн Дністра). Назву виводять від праслов’янського «їсти, жрати» — давньослов’янська назва бобрового угіддя. Інші вважають Желем’ямку слов’янського похо­дження, невідомий апелятив якого споріднений з балтійським «глибина». Дослівно: «Глибока». Утворена суф. -янка.

Желізниця — див. Залізна.

Жердь (Білосток) — ріка, права притока Десни (басейн Південного Бугу). Гідро­нім умоглядно виводять від балтійської основи «виблискува­ти». Варіант Білосток підтверджує гіпотезу. Назва, очевидно, пе­ренесена з півночі, з басейну Прип'яті. Існує інше, ві­рогідніше пояснення. Назва Жердь основана на вихідному «джерело».

Жере-Жовте

Жеребець — річки: 1) (Черный Жеребець) ліва притока Сіверського Дінця (басейн Дону). Назва виникла за аналогією до назви р. Бахмут, що впа­дає в Сіверський Донець проти гирла Жеребця; 2) (Жереб'яча) права притока Кінської (басейн Дніпра). Назва також утворює суплетивну гідронімічну па­ру. Назви вказують на можливість виникнення гідронімів на базі бінарної (подвійної) опозиції: Жеребець — Кінська. Назви являють опосередковане відбиття місцевої фауни.

Жерів — річки: 1) ліва притока Тетерева (басейн Дніпра); 2) (Жерева, Жеревиця) ліва притока Ужа (басейн Прип'яті). Назву виводять від давньослов’янського жерева «журавель» — «Журавлина ріка». Утворення від слов’янської основи «пожирати, жерло» з первин­ною семантикою «гирло», що більш вірогідно.

Жидачів — місто, районний центр Львівської обл. Одне з найстаріших міст України. Розташоване на правому березі Стрия. Вперше згадуєть­ся 1164 році в Іпатіївському літописі під назвою Удечів. У документах XIV—XVII ст. згадується польською мовою як Судачів, Зудачів, Зідачів, Жидачів, Жидечув. Сучасна назва закріпи­лася з XVII ст. Походження її не з'ясовано. За народними пере­казами, через поселення проходив торговий шлях зі сходу на захід. Торгові люди іноді довго чекали тут перевозу через р. Стрий. Звідси, ніби, й пішла назва Жданів, яка пізніше видозмінилася на Жидачів. Пояснення надто примітивне — типова народна етимо­логія. Деякі вчені назву виводить від румунського, що означає «район, префектура, адміністративна одиниця». Більш вірогідно, первинна назва Уден, Удечів. Вона дає підставу виводити назву від «наділ».

Жижава — ріка, права притока Стрия (басейн Дністра). Походження назви не встановлено. Найімовірніше вона утворилася від спільного слов’янського кореня жид-, наприклад, російське жидкий, жижа, її давнє смислове значення, очевидно, подібне до Текуч, Сучава. Назва від жижа і форманта -ва.

Жижія (Жежія) — ріка, права притока Пруту (басейн Дунаю). Походження гідроніма, очевидно, аналогічне до Жижава (див).

Житомир (давньоруське Житомер, Житомель, Житомль) — місто, обласний центр Житомирської обл. Розташоване на р. Тетерев та його притоці Кам'янці (басейн Дніпра), на місці залишків давнього руського городища «Соко­лина Гора». Час заснування невідомий. Вперше згадується в літопи­сі 1240 року в зв'язку з татаро-монгольською навалою. Походження назви остаточно не розв'язане. З цього приводу існує кілька тверджень. Дехто гадає, що місто Житомир було центром од­ного з древлянських племен житичів. За його припущенням, назва означає «мир (місто) житичів». Інші назву Житомир виводять від терміна житомирник «той, що міряє жито». Існують й інші тлумачення. Найбільш вірогідно, сучасна назва є вторинною скороче­ною формою імені Житомир, що пов'язана з власним іменем Жи-тор.

Жмеринка — місто, районний центр Вінницької обл. Розташоване на вододілі рік Рів і Мурафа (басейн Південного Бугу), за 47 км на південний-захід від Вінниці. Час заснування невідомий. 1793 року було невеликим містечком Подільської губ. З побудовою в 70-х роках XIX ст. залізниці Київ — Одеса Жмеринка пе­ретворюється на значний залізничний вузол. Залізнична станція, що була побу­дована між селами Велика Жмеринка і Мала Жмеринка, була названа Жмеринкою. Згодом навколо станції виросло селище. Походження на­зви не з'ясовано. Поблизу Жмеринки знайдено залишки трипільської культу­ри, яку пов'язують з кімерійцями.

Жовква (до 1597 року — Винники, до 1991 року — Нестеров) — місто, районний центр Львівської обл. Розташоване на р. Свиня (басейн Бугу), на автошля­ху Львів — Рава-Руська. Час заснування невідомий. Вперше згаду­ється 1368 року як с. Винники. Винниками поселення називали за ви­курювання горілки. Назва Жовква від приналежності його поль­ським магнатам Жолкевським. Колишня назва — на честь відомого російського льотчика П.М. Нестерова, який 9.IX. 1914 року, під час першої світової війни, недалеко від міста над с. Воля-Висоцька загинув героїчною смертю, здійснивши перший у світі таран ворожого літака.

Жовнине — стародавнє село і порт на Кремен­чуцькому водосховищі Градизького р-ну Полтавської обл. Засноване 1116 року князем Ярополком як місце для полонених дручан і назване Желаний, Жельний. Припускають, що ойконім утворився від назви птаха жьльны, мовляв, у «стародавній Україні дручани прозивали­ся желнами». Деякі вчені гадають, що назва балтійського походження «золотистий» і може бути пов'язана з гідронімами балтійського походження Желань, Желонька — назви річок у басейні Прип'яті і Десни, в системі Західного Бу­гу, населених пунктів у Львівській обл. — за кольором місцевості, де розташова­ні село і порт. Найбільш імовірно, що найменування походить від особового імені Жьльна/Желна, похідного від назви дятла й вивільги (іволги).

Жовта — річки: 1) (Жовта ріка) ліва притока Інгульця (басейн Дністра); 2) лівий рукав Дніпра в Херсонській обл.; 3) права притока Згару (басейн Південного Бугу). Назва від прикм. жовтий, що вказує на колір води, спри­чинений розчиненими у ній мінеральними речовинами. Звідси ж Жовтенька — річки: 1) правий рукав Дніпра в Черкаській обл.; 2) ліва притока Каліянки (басейн Дніпра), утворена від Жовта за допомогою демі­нутивного суф. -еньк(а).

Жовтень (до 1939 року Єзупіль) — селище міського типу Галицького р-ну Івано-Франківської обл. Розташоване на правому березі Дністра при впа­дінні в нього р. Бистриця. Жовтневе — селище міського типу: 1) Луганського р-ну Житомирської обл. Розташоване на південно-західних схилах Словечансько-Овруцького кряжа. Засноване 1980 року; 2) (колишнє Миколаївка Вирівська) Білопільського р-ну Сумської обл. Розташоване між вер­хів'ями рік Сула і Вир (басейн Дніпра). Засноване в другій половині XVII ст. козаками і селянами-кріпаками з Правобережної України; 3) підпорядковане Нововолинській міськраді Волинської обл. Розташоване в межах Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну. Виникло 1954 року у зв'язку з будівництвом вугільних шахт. Назви від Жовтнева революція.

Жовті-Жу

Жовті Води — 1) (Жовта Ріка) ріка біля м. Жовті Води Дніп­ропетровської обл.; 2) (до 1957 року — Жовта Ріка) — місто обласного підпорядкування Дніпропетровської обл. Розташоване на р. Жов­ті Води (басейн Дніпра). Виникло в кінці XIX ст. у зв'язку з від­криттям і розробкою на р. Жовті Води родовищ залізної руди, на місці рудників Краснокутського, Коломойцевського (Гатне) та Весело-Іванівського (належав бельгійському гірничопромисло­вому товариству «Жовта Ріка»). Від назви ріки через проміжок цьо­го товариства і походить колишня назва поселення. Сучасна назва від р. Жовті Води. Жовті Води відомі переможною битвою козаків під про­водом Б. Хмельницького над польським військом.

Жолоби — річки: 1) ліва притока Лісної Кам'янки (басейн Тетерева); 2) правий рукав Дніпра в Дніпропетровській обл. Назви під жолоб, вка­зують на особливості рік — вузьких, глибоких, подібних до жо­лоба. Звідси ж Жолобниця — ріка, ліва притока Свидівця (басейн Прип'яті). Структура назви Жолоб + -ниц(я); Жолоб'янка — ріка, ліва притока Церему (басейн Горині), назва утворена за допомогою складного суф. -янк(а).

Жупани (Жупанія) — річки: 1) ліва притока Сарати (басейн Дунаю); 2) права притока Перкалабу (басейн Пруту). Ріки течуть в протилежних напрямках від гори Жупани (Зупани), від якої й одержали назви. Назва гори від жупан «начальник окупи» — так на Закарпатті називалася адміністративно-територіальна одини­ця (до 1919 року). Початкова форма на -ія заступилась множинною формою під впливом множинності об'єктів. Паралельна назва гори Зупана є помилковий переклад її назви з австрійських карт.

Журавець — ріка, права притока Убеді (басейн Десни). Назва, імовірно, від основи терміна журавка (див. Журавка) журав- утворена за допомогою суф. -ець.

Журавка — річки: 1) права притока Євсугу (басейн Сіверського Дінця); 2) ліва притока Деркулу (басейн Сіверського Дінця); 3) ліва притока Лисогору (басейн Сули); 4) ліва притока Удаю (басейн Сули); 5) ліва притока Євсугу (басейн Сіверського Дінця); 6) права притока Івоту (басейн Десни); 7) права притока Оржиці (басейн Сули); 8) права притока Тилігулу (впадає в Тилігульський лиман); 9) притока Синюхи (басейн Південного Бугу). Назва, імовірно, від апелятива журавка. На Дніпропетровщині журавкою називають будь-яке джерело води. Подібний термін нами занотовано на Донеччині.