Людські чесноти

Чеснота - постійна і тверда схильність робити добро. Вона дозволяє людині не лише робити добрі вчинки, а й також давати від себе те, що є найкраще. Усіма своїми чуттєвими і духовними силами чеснотлива людина прямує до добра, вона живе ним і обирає його у своїх конкретних учинках.

Людські чесноти, набуті вихованням, свідомими вчинками і через постійні зусилля  загартовують характер і полегшують здійснення добра. Щастя чеснотливої людини - щодня, при будь-якій можливості користуватися своїми чеснотами.

Чесноти за схемою Платона, Святого Амвросія та Томи Аквінського:

Справедливість

Стосовно людей вона вчить поважати права кожного і в стосунках між людьми встановлювати гармонію, яка сприяє рівності усіх членів суспільства.

В релігійному розуміні справедливість полягає в постійному і твердому бажанні віддати Богові і ближньому те, що їм належить.

Стійкість (Сила духу)

Стійкість виявляється у незламності та силі духу людини, групи, народу або держави. Саме через страждання можна перевірити стійкість духу і непохитну віру.

 "Щоб показати ворогові стійкість духу римлян, Гай Муцій сам поклав праву руку на вогонь світильника і спалив її, не вимовивши ні звуку. Приголомшені етруски відпустили Муція і зняли облогу. Пізніше на честь воєнних перемог Риму влаштовували грандіозні тріумфи, а полководці ставали об'єктом культу. Римський народ вважав себе обраним, а свою державу — однією з найвищих цінностей. На етапі імперії сформувався культ імператора як живого бога."

Розсудливість (Обачність)

Розсудливість є чеснотою, яка робить наш практичний розум здатним пізнавати в усяких обставинах наше правдиве добро і вибирати властиві засоби до його виконання. «Розумний зважає на свої кроки» .

Розсудливість безпосередньо керує судженням сумління. Розважлива людина приймає рішення і впорядковує свою поведінку, йдучи за цим судженням. Завдяки цій чесноті ми безпомилково застосовуємо моральні принципи в кожному окремому випадку і долаємо сумніви стосовно добра, яке треба вчинити, чи зла, якого треба уникати. 

Поміркованість (Тверезість)

Поміркованість є моральною чеснотою, яка стримує потяг до задоволень і забезпечує рівновагу у використанні створених благ. Вона забезпечує панування волі над інстинктами і втримує прагнення у межах чесності.

Сім християнських чеснот Сім християнських чеснот в порядку святості з протилежними їм смертними гріхами та латинськими відповідниками:

Доброчесність — Хтивість

Стриманість — Нестриманість

Щедрість — Захланність

Старанність — Лінивство

Лагідність — Гнів (ira)

Доброзичливість — Заздрість

Смиренність — Гординя

Римляни поважали такі чесноти як:

Мужність (Сміливисть)

Мужність є моральною чеснотою, яка забезпечує стійкість у труднощах і витривалість у старанні про добро. Вона зміцнює рішучість протистояти спокусам і долати перешкоди в моральному житті. Чеснота мужності робить людину здатною перемогти страх, навіть перед смертю, виступати проти випробувань і переслідувань. Вона робить людину здатною до самозречення і жертви свого життя, щоб захистити справедливу справу

Гідність

Гідність — особливе моральне ставлення людини до себе, що виявляється в усвідомленні своєї самоцінності й моральної рівності з іншими людьми; ставлення до людини інших людей, в якому визнається її безумовна цінність.

Ревність (Побожність)

Серйозність

Авторитет (Владність)

Людина впродовж свого життя не має можливості перевірити на власному досвіді всі твердження, які вона отримує з книг та інших джерел інформації. Тому більшість її знань обґрунтовані посиланнями на авторитет. Таким чином, авторитет виступає практичним критерієм істини.  

Авторитет є характеристикою особи, організації, теорії, джерела інформації тощо. Поняття авторитету пов'язане з поняттям віри. Думки, оцінки, рішення авторитетного суб'єкта не викликають заперечень і сприймаються як істина. В цьому сенсі авторитет є найважливішим джерелом знань для будь-якої людини.

Благочестя (Релігійність)

В загалому благочесття означає правильну поведінку в стосунку до богів, або — знання того, як треба поклонятися та шанувати Бога. Щодо інших чеснот благочестя — це питання духовного навику, до якого людина повинна привчити себе. 

Три божествені чесноти:

Віра.

Віра є Божою чеснотою, через яку ми віримо в Бога та в усе те, що Він нам сказав та об'явив і що Свята Церква пропонує нам вірити, бо Він є самою Правдою.

Нажаль саме віра, дуже часто, перетворює людину на тупе створіння, в якої відімкнутий мозок.

Надія.

Надія є Божою чеснотою, через яку ми прагнемо як нашого щастя Царства Небесного і вічного життя, покладаючи наше довір'я на обітниці Христа і спираючись не на наші сили, а на допомогу благодаті Святого Духа. 

Любов.

Любов є Божою чеснотою, через яку ми любимо Бога понад усе задля Нього Самого, а наших ближніх - як самих себе задля любові до Бога.

Отож, Людські чесноти - є сталою схильністю розуму і волі, які керують нашими вчинками, упорядковують наші пристрасті і спрямовують нашу поведінку згідно з розумом і вірою.