Українська вишиванка
admin 104 693 13Українська вишиванка - це свого роду сімейний оберіг для чоловіка та жінки. маючи вдома таку красу, ми отримуємо енергію наших предків, пишаємось минулим та гордо дивимось у майбутнє.
Спробуємо розглянути цікаві особливості українського одягу. Традиційний чоловічий костюм українців має схожість з іншими східнослов'янськими - російським та білоруським. Основу чоловічого одягу становлять сорочка, шита з конопляного або лляного полотна і вовняні або суконні штани. Сорочка, що надягається на тіло, часто служить і верхнім одягом. Відмінною особливістю української чоловічої сорочки є розріз спереду (пазушка), прикрашений вишивкою.
Українська вишивка Елементи українського одягу
Як скроїти сорочку? Старі фото українського одягу
Елементи українського одягу
Сорочка
Типи крою жіночих сорочок: а) тунікоподібна; б) з плечовими вставками; в) з суцільнокроеними рукавами; г) з суцільнокроєними рукавами та ласткою |
Сорочка — один із найдавніших елементів одягу. За часів Київської Русі сорочка слугувала як натільним, так і верхнім одягом і шилася з полотна чи сукна. Українська сорочка кінця XIX — початку XX ст. мала велику кількість варіантів крою і орнаментації та відповідала декільком призначенням. Це і колоритно оформлені святкові, і більш стримані пожнивні та повсякденні сорочки тощо, які виготовлялися з полотна різної якості.
Основними типами сорочки були: тунікоподібна; з плечовими вставками; з суцільним рукавом; на кокетці. Локальна специфіка виявлялася в засобах з'єднання плечової вставки та рукавів зі станом, у розмірі та формі плечової вставки, рукавів та ласток (клинців, що вшивалися в рукав для розширення пройми), у характері призбирування верхньої частини рукава та горловини, в оформленні коміра та манжетів, у горизонтальному та вертикальному членуванні стана сорочки. Розмір деталей, кількість полотнищ стана залежали від ширини доморобного полотна (в середньому 50 см), яка визначалася можливостями ткацького верстата. Локальної своєрідності сорочці надавала й орнаментація, що виконувалася технікою ткацтва або вишивки.
Забезпечення чоловіка та інших членів родини білизною покладалося за традицією на дружину. Молодий приносив у дім з рідної сім'ї дві-три сорочки. Після заручин наречена готувала для майбутнього чоловіка білизну, і часто вже на весіллі жених був одягнений у сорочку, що її пошила й вишила молода.
Юпка
(куртка, кохта) — нагрудний одяг з рукавами, відомий у різних регіонах України. Найчастіше виконувався з фабричних тканин і повторював форму та крій місцевих безрукавок. |
Андарак— спідниця з вовняної або напіввовняної саморобної тканини червоного кольору з закладеними ззаду складами, які по низу прикрашалися широкою смугою тканого та вишитого орнаменту. Андрак побутував переважно на півночі Чернігівщини. Так називали і спідниці зі смугастої саморобної тканини на Поліссі. |
Керсетка— жіноча безрукавка, яка мала багато місцевих варіантів довжини, пропорцій, декорування. Побутувала здебільшого на Київщині, Чернігівщині, Полтавщині, частково на Півдні України. Найрозвиненіших форм керсетка набула у другій половині XIX ст., коли чітко визначилися не лише основні принципи її крою, а й локальні особливості щодо пропорцій, колориту, оздоблення. безрукавки - керсетки Середня Наддніпрянщина |
Кептар
— хутряна безрукавка населення Карпат та Прикарпаття. Мав значну локальну варіативність щодо довжини та прийомів оформлення в залежності від регіону.
Дерга (опинка, обгортка, горботка, фота) — одноплатовий розпашний одяг, найчастіше із саморобної вовняної тканини. Був поширений на Поділлі, Прикарпатті, Буковині, а також на Полтавщині. Дерга мала значну кількість варіантів тканого малюнку, кольористичного вирішення, розмірів і способів носіння.
Лейбик(бруслик, катанка, горсет) — сукняна безрукавка жителів передгір'я Карпат, рівнинної частини Західної України та Полісся. Безрукавки-лейбики Волинь |
Цікаво:
Сенсацією були розкопки Соколової могили в с.Ковалівка Миколаївської області. Це одне з небагатьох непограбованих поховань знатної сарматки. Тут було знайдено рештки золотого шитва на шовковій тканині пурпурного кольору. Вишивка датується I ст. н.е. і є найдавнішою з усіх відомих нам. Реконструкція її композиції дає підставу твердити про наявність поряд з орнаментальними мотивами конкретних зображень. Це фрагменти колон, лілій, гілочок оливи, горщиків з паростками та ін. Їх відзначає підкреслено графічний характер і високий рівень виконавської майстерності.
У Софійському соборі під час археологічних розкопок у 1936 році було знайдено рештки вишивок. Після їх ретельного вивчення реставраторами було відновлено композицію "Оранта з двома ангелами", а також зображення святих і частину рослинного орнаменту. Шитво відзначається художньою виразністю, одухотвореністю образів, тонким відчуттям лінії, витонченістю колориту.
Лемківські запаски
Також використовувалися дерги - полотнища з грубого вовняного сукна, що вдягалося на сорочку.
Запаски, плахти, попередниці та дерги
Ще одним цікавим різновидом жіночого одягу є плахта. Вона ширша за запаску. Жінка перш ніж вдягнути її перегинає її вдвоє, і потім огортає нижню частину тіла. За візерунками плахти поділяються на крижеву, хрещатку, грушеву, рогатку, синятку, солов'їні очі, закладчину.
Поверх сорочок жінки вдягали запаски, які могли бути двох видів з одного або двох шматків тканини. | Жіночі сорочки вирізнялися більшою кількістю оздоблень, ніж чоловічі. Жіночі сорочки зазвичай були довгими, сягали аж по "кісточки". Шилися вони або з цільного шматка полотна або з двох частин:делікатнішої верхньої і грубішої нижньої. |
Крайки Поверх сорочки на верхню часину тіла жінки та дівчата вдягала корсетки або керсетки. В кінці 18 століття українські жінки почали носити спідниці. У кожному регіоні спідниця набула своєї особливої форми, технології шитті та назви. Починаючи 3 14 століття українські шляхтінки та багаті міщанки шили сукні. |
|
Плахта Попередниця являла собою невеличкий, зазвичай монохромний з невеличким візерунком, фартух. Плахти, запаски та інше вбрання зазвичай підперезувалося крайкою, тканим або плетеним поясом. |
------ вишиванка, одяг, сорочка