Теофіпольська республіка
admin 4 039 0
У 1919 році її організував селянин із Троянівки Петро Шишко, на волосному сході, де були присутні представники шістнадцяти сіл Теофіпольщини, Петро Шишко виступив із запальною промовою, в якій закликав селян взяти владу у свої руки, відібрати у поміщиків землю, худобу, реманент і розділити серед бідняків. Шишка одразу ж обрали головою волосного виконавчого комітету.
Та революційний дух голови кардинально змінився після поїздки до Києва на нараду, яку проводила Центральна Рада. Він схвально сприйняв висунуті там ідеї боротьби за незалежну Українську Народну Республіку і вирішив втілювати їх у життя.
|
Петро Шишко - невисокого зросту, середніх років, із вилицюватим обличчям, широкоплечий, міцно збитий, з хвацько підкрученими вусами, він справляв враження людини, якій під силу здолати будь які перешкоди. Умів не тільки палко говорити, а й переконувати у своїй правоті. За плечима цього чоловіка були нелегкі фронтові будні Першої світової війни. На боці більшовиків брав участь у Жовтневому перевороті в Петрограді. У рідне село повернувся з революційним настроєм. |
Однак після наступу німецьких військ у лютому 1918 року на Теофіпольщину в колишні маєтки повернулися поміщики. Вони стали розправлятися з бідняками, які зазіхнули на їхнє майно. Це викликало хвилю протестів, що вилилися у селянське повстання, яке очолив Петро Шишко.
Повстанці заарештували багатьох поміщиків, взяли під контроль пошту, телеграф, волосну управу та державну варту (поліцію) і вели боротьбу проти німців. Зброю і боєприпаси здобули під час погрому німецьких військових складів на залізничній станції Волочиськ. Зненацька напали на невелику піхотну частину у Ямполі. Відібрали гвинтівки, гармату, кулемети, а полонених відправили поїздом додому.
Про ці дії стало відомо командуванню німецького кавалерійського полку, що був розквартирований в антонінському маєтку графа Потоцького. Німці вирішили придушити повстанців. Однак із першої спроби не змогли здолати добре організованого і бойового загону Петра Шишка. Тоді запропонували мирно врегулювати конфлікт. Після проведених переговорів німці за 24 години змушені були звільнити Антоніни.
Ці дві вагомі перемоги над німецькими карателями вселили у свідомість повстанців віру в свою нездоланність. Петро Шишко проголосив республіку, яку в історичних джерелах іменують порізному: Теофіпольська, Троянівська, Шишківська. Були створені правоохоронні та каральні органи, призначено прокурора. Тут діяли свої закони. Характерно, що над злодіями чинили революційний самосуд.
У 1919 році Теофіпольщина опинилася під владою польських інтервентів, які забирали в селян худобу, одяг, обкладали непосильними податками, заарештовували і розстрілювали багатьох людей.
Петро Шишко, який на той час був членом Старокостянтинівської повітової земельної управи, згуртував навколо себе чимало прихильників, які з допомогою кавалерійської групи Осадчого звільнили Теофіполь.
Повстанці загону Шишка не тільки обороняли свою територію від іноземних інтервентів, а й вели нещадні бої з частинами Червоної армії під Старокостянтиновом та Проскуровом. Вони, за оцінкою командувача червоноармійського фронту В. Антонова Овсієнка, "міцно тримали свою республіку, що об'єднувала декілька сіл".
Та республіка, яку створив Петро Шишко, проіснувала всього кілька місяців. Вона була розгромлена радянським Таращанським полком, солдати якого артвогнем зруйнували багато будинків, пошкодили палац Стаховського, у якому розташовувався штаб повстанців. Як наслідок загін Шишка відступив до містечка Білозірки нинішньої Тернопільської області, а Шишківська республіка припинила своє існування.
Микола ЗАВЕРУХА