Міф про Переяславську раду
admin 6 057 0
А чи бачив хтось документ - який був підписаний 1654 року в Переяславі? Звичайно ні! - бо його з'їли миші, як стверджують москалі!.
А чи знаєш ти, що Богдан Хмельницький саме в 1654 році просто заплатив москалям від 800 до 1 млн. талерів, на які москалі просто тупо нанесли свої символи, отримавши власну монету.
Ніякого злиття України з Московією не було - український гетьман просто найняв москалів для військової кампанії проти поляків, не бажаючи того ще й створив їм грошову систему.
Але що ж тоді підписали у Переяслові?
Саме Тиміш міг бути монархом, якго б признали європейські монархи, адже він був одружений на молдавсіській княжні Лупул. На думку істориків, саме Тимошеві Хмельницький за прикладом європейських монарших дворів хотів передати булаву. Та старший син загинув під час молдовської кампанії.
Тож можна уявити, з яким настроєм їхав Богдан.
Тайлери перечиканені москалями!
|
Морозяного січневого ранку Богдан Хмельницький поспішав у Переяслав. Там на нього чекали московські посли. Гетьман їхав із Чигирина, де поховав свого старшого сина Тимоша, який був його надією і опорою.
"Не зронивши сльози, - писав потім француз Проспер Меріме, - старий гетьман глянув на синове тіло і мовив: "Дякувати Богу, що мій Тиміш загинув як справжній козак, не дістався ворогові в руки".
До того ж перед тим його серце спустошила сімейна драма. Друга дружина красуня Олена (Гелена), через яку в нього напередодні війни виник гострий конфлікт зі старостою Чаплинським, виявилася зрадницею. Вона шпигувала на користь поляків. Присуд був холодний і жорстокий - стратити.
За шість років війни, яку вів гетьман із Польщею, він переріс роль бунтівника, перетворившись на полководця, якого Олівер Кромвель називав "князем та самодержцем України". Притім Хмельницький намагався знайти нових союзників. Він вів переговори з Туреччиною, Волощиною, Семигородом, Швецією та Москвою.
У Московії довго "придивлялись" до ситуації, не наважуючись вступати у війну з Польщею. Аж 1 жовтня 1653 року Земський собор у Москві ухвалив рішення про протекторат над Україною і надання військової допомоги Хмельницькому.
Для переговорів гетьман обрав не столичний Київ, а невелике містечко Переяслав. 9 (19) жовтня 1653 року до України виїздить велике московське посольство на чолі з боярином Василем Бутурліним. У Переяславі спочатку гетьман скликає старшинську раду, а згодом генеральну військову раду. У ній взяли участь представники козацтва Київського, Чернігівського та Брацлавського полків і жителі Переяслава. Не було представників від селян, міщан (крім Переяслава) та духовенства.
переяславська рада.
А уже 8 (18) січня 1654 року о другій годині дня почали бити в тулумбаси, скликаючи люд на раду. Богдан Хмельницький постав під гетьманським бунчуком в оточенні генеральної старшини. Від імені царя гетьману було вручено грамоту та знаки гетьманської влади: військовий прапор (хоругву), булаву та шапку.
Не залишилось жодного документа, в якому б описувались ті події. Лише Бутурлін у "Статейному списку", який він склав для царя, описав ці події. Він писав, що зібралось начебто багато люду і всі одностайно захотіли "під високу руку царя".
Але ж відомо, що У Полтавському полку царських делегатів побили киями.
Не присягла цареві і Запорізька Січ.
Відмовились присягати московському цареві і багато хто з козацької старшини, зокрема полковники Іван Богун, Осип Глух, Григорій Туляницький, Іван Сірко, Петро Дорошенко, Михайло Ханенко. Не хотіли чути про протекцію Москви Брацлавський, Кропив'янський, Полтавські полки.
|
Проте відомо, що на майдані у той день було лише 284 особи.
Ще у звіті московського боярина йдеться про те, що гетьман описав ситуацію, в якій опинилась молода держава, і що для її збереження не обійтися без підтримки московського царя. Це поклало початок міфу про Переяслав.
А в церкві духовенство вже чекало гетьмана і старшину, щоб привести їх до присяги. Та тут сталось щось непередбачуване. Хмельницький висунув умову, щоб посли присягли від імені царя в тому, що він не видасть їх польському королю, не порушить їхніх прав і надасть на їхні маєтності свої грамоти. Царські посли відмовились це робити, після чого Хмельницький раптом вийшов із церкви, щоб порадитися зі старшиною. У той момент доля угоди висіла на волосині.
Далі московські посли рушили приймати присягу в інших полках та сотнях. І наразились на відвертий спротив. Зокрема, відмовилися присягати цареві київський митрополит Сильвестр (Косів) і вся верхівка Православної Церкви. Лише після досить жорсткого тиску лояльної до Москви козацької старшини митрополит і вище духовенство все ж таки прийняли присягу, як пише Самовидець, "за слізьми світа не бачачи".
Переяславська рада (худ. Михайло Хмелько, 1951 р., Державний музей українського мистецтва, Київ).
Ратифікація договору мала відбутись у Москві, туди поїхали козацькі посли - військовий суддя Самійло Зарудний та полковник Павло Тетеря. Вони виклали цареві свої головні вимоги, які майже повністю були погоджені. Отож письмова угода про московський протекторат була скріплена печатками уже в березні у Москві. Тому має назву "Березневі статті". До слова, її оригінал не зберігся! :smailuk27:
Навесні того ж року російські війська рушили на Литву й швидко захопили всі великі міста. Швеція почала війну з Польщею, захопивши Познань, Варшаву, Краків. Хмельницький швидким маршем пройшов Галичину і Волинь, взяв в облогу Львів. Настала загроза цілковитого знищення Польщі як держави. І тут цар Олексій Михайлович, всупереч домовленостям, підписав з Яном Казимиром мир.
Після зради Москви Хмельницький скликав на раду старшину і сказав:
"Нема чого нам добра сподіватись од Москви, коли вона з Польщею поєдналась, - треба нам відцуратись Московського царя і пристати до Угорського та Шведського, щоб звалити Польське королівство".
На думку історика І. Лисяка-Рудницького, гетьман планував створити союз із протестантськими державами: Швецією, Бранден- бург-Пруссією, Трансільванією. Водночас він відновив свої колишні зв'язки з Портою та її васалами - Молдавією і Волощиною. Альянс був спрямований здебільшого проти Польщі, але потенційно - і проти Московії.
За кілька місяців до смерті в Чигирині гетьман скликав козацьку старшину і звернувся до неї: "Не встиг я завершити свою справу і вмираю з великим смутком, не знаючи, що буде після мене..."
Передчасна смерть великого гетьмана у 1657 році стала на перешкоді здійсненню цього сміливого задуму. Однак коли по його смерті Москва стала грубо втручатися у внутрішні справи Гетьманщини, то Іван Виговський розірвав з нею договір 1654-го і уклав Гадяцький договір із Річчю Посполитою (1658 р.).
Згодом це не завадило російським і радянським історикам створили міф про Переяславську раду. Навіть пам'ятник Хмельницькому в центрі Києва показує рукою у бік Москви. Мовляв, саме з нею ми дружимо. :smailuk1: Хоча відомо, що насправді полководець вказував булавою туди, куди мало наступати його військо...