Р топономіка на літеру Р

Рав-Рак

Рава-Руська — місто Нестеровського р-ну Львівської обл. Розта­шоване на р. Рата (басейн Західного Бугу). Засноване близько 1455 року мазовецьким князем Владиславом. Назву ім. частини складного ойконіма тлумачать по-різному. Одні виводять її від литовського «гір­ський потік», інші вказують, що назви Рів, Ровок та ін. у басейн Вісли і Західного Бугу відповідають у балтійських мовах литовському «вода після водопілля», латвійському «стояча іржава вода, калюжа, болото», «трясовина». Гадають, що первинна назва оз­начала «тиха вода» і відносили її до характеру те­чії р. Рата, на якій розташоване місто. Таке тлумачення вважа­ють вірогідним. Висловлюють припущення, що обидва міста — Рава-Руська і польське м. Рава-Мазовецька звалися колись Рава, а при деякій централізації (кілька століть тому) для відрізнення одержали означальні додатки. Прикм. час­тина ойконіма — Руська свідчить про живу традицію Русі у міс­цевого населення: етнонім «руські» в минулому був самоназвою українців, зокрема західних (до XX ст.).

Радехів — місто, районний центр Львівської обл. Розташоване на головному Європейському вододілі. Вперше в документах згадується 1493 року. Однак гадають, що воно виникло значно раніше — за часів ро­дового ладу східнослов’янських племен бужан — волинян. Назву виводять від слова радий. Типова народна етимо­логія. Назву Радехів відносять до відантропонімічного походжен­ня: Радех від Радослав, Радолюб тощо. Словотвірним засобом служить при­свійний суф. -ів.

Радзивилів (з 1939 по 1991 роки — Червоноармійськ) — місто, районний центр Рів­ненської обл. Розташоване в басейні р. Стир, права притока Прип'яті, на ав­томагістралі і залізниці Львів — Рівне. Засноване наприкінці XVI ст. польським магнатом Радзивилом. Звідси й назва. Колишня назва від Червона Армія — так називали Збройні сили Радянської дер­жави з 1918 по 1946 роки.

Радомишль (колишнє Микгород, Мичьскь, Радомисль) — місто, районний центр Житомирської обл. Одне з найдавніших міст на території Украї­ни. Розташоване на лівому березі р. Тетерев (басейн Дніпра) при впа­дінні в нього р. Мик (див.). Звідси стара назва Микгород, яка вперше згадується літописцем 1150 року. У 1241 році був зруйнований татаро-монголами. У «Книге Большому Чертежу» згадується Радомисль. Назва, імовірно, від власного слов’янського імені Радомисль. Не виключено, що вона запозичена від назви фортеці.

Радомля — ріка, ліва притока Боромлі (басейн Дніпра). Наз­ву пов'язують з племінною групою слов'ян радомичей. Формант -ля надає назві ознаки зв'язку з місцем. Не виключено, що гідронім походить від антропоніма Радом (Радомир) + суф. -jь>Радомля.

Радоробель — ріка, ліва притока Уборті (басейн Прип'яті). Назву виводять від давньослов’янського складного антропоніма Радороб.

Радуль — селище міського типу Ріпкинського р-ну Чернігівської обл. Розташо­ване на лівому березі Дніпра. Виникло наприкінці XVII ст. Похо­дження назви не з'ясовано. Назва селища, за народним переказом, походить від найменування оз. Радутьє, яке колись тут існувало. Утворення від кореня рад- та форманта -уль. Є й інші народні перекази, менш ймовірні.

Радушне — селище міського типу Криворізького р-ну Дніпропетровської обл. Розташоване на залізниці й автошляху Кривий Ріг — Каховка. Під час будівництва залізниці на початку XX ст. тут була побу­дована станція під назвою Радушне. Назва від прикм. радушний «привітний, гостинний, такий, що викликає радість». Названа за природно-географічні особливості місцевості. В 1930 році у зв'яз­ку з будівництвом біля станції Радушне елеватора виникло пристанцій­не селище, на яке поширилось її найменування.

Райгородок — селище міського типу Слов'янського р-ну Донецької обл. Розта­шоване поблизу впадіння р. Казенний Торець в Сіверський Донець (басейн Дону). Вперше згадується в документах 1665 року під назвою юрта (ху­тора) Хрестовського, біля якого в 80-х роках XVII ст. козаки-переселенці з Правобережжя заснували слободу Райгородок і поруч по­будували укріплення для захисту від набігів турко-татар. Згодом, після того як русла р. Сіверського Дінця і Казенного Торця змінили свій напрям, слобода була перенесена на нове місце. Люди, які засну­вали поселення на новому місці, жили надією на краще життя. Гарна мальовнича місцевість, родючі ґрунти, а головне (тимчасо­ва) воля, зміцнювали ці надії. У східнослов’янській топонімії слово рай оз­начає «сад», тобто ойконім з елементом рай — це назва поселен­ня з садами.. Аналогіч­не походження топоніма Райське — селище міського типу, підпорядковане Дружківській міськраді Донецької обл. Розташоване на р. Казенний Торець (басейн Сіверського Дінця). Назва утворена від рай суф. -ськ(е).

Раків — ріка, ліва притока Вишні (басейн Вісли), Раківка — ріка, права притока Стугни (басейн Дніпра); Раковець — назва кількох потоків у басейні Пруту, Черемошу і Серету. Назви виводять від рак — клас безхребетних тварин типу членистоногих, за допомогою склад­ного суф. -овець. Дослівно: «Ріка, в якій водиться багато раків». Гадають також, що назви можуть бути відособовими.

Рат-Ржа

Ратне — селище міського типу, районний центр Волинської обл. Розташоване на р. Прип'ять (басейн Дніпра), на автошляху Ковель — Брест. Уперше згадується в документах XIII ст. як прикордонне місто Ратное, Ратинь, Ратно. Проте поселення виникло значно раніше. Тут збереглися рештки мурованих будівель X ст. Назву виводять від рать — військо, яке постійно перебувало тоді в прикордонному місті Галицько-Волин-ського князівства. Утворена за допомогою суф. -н(е).

Рафалівка (колишнє Нова Рафалівка) — селище міського типу Володимирецького р-ну Рівненської обл. Розташоване на залізниці Київ — Ковель. Засноване в 1902 року у зв'язку з будівництвом залізничного роз'їз­ду, спочатку під назвою Полиці — по імені села, розташовано­го неподалік. 1921 року до пристанційного селища було перенесено адміністративний центр з с. Рафалівки і його було перейменовано на Нову Рафалівку, а с. Рафалівку — на Стару Рафалівку. Зго­дом прикм. частину Нова було відкинуто і залишилась сучасна наз­ва. Найменування Рафалівка — від імені поміщика князя Рафала, утворене за допомогою суф. -івк(а).

Рахів — місто, районний центр Закарпатської обл., центр Закарпатської Гуцульщини. Розташоване на обох берегах р. Тиса, ліва притока Дунаю, нижче злиття рік Чорна Тиса і Біла Тиса, між горами. Гадають, що першими поселенцями були селяни, що тікали від сваволі феодалів з Галичини і Закарпаття. Вперше згадується під 1447 роком. Походження назви Радехів остаточно не доведено. Існує ряд припу­щень. Найбільш вірогідним є тлумачення від слов’янського імені Рах. Підтвердженням цієї гіпотези є присв. суф. -ів. Звідси ж Рахівський масив (Рахівські гори) — розташований в межах Закарпат­ської обл. і сусідньої Румунії. Назва утворена за допомогою суф. -ськ(ий); Рахівський Менчул — див. Менчул.

Рахманівка (колишня паралельна назва Олександродар) — селище міського типу, підпорядковане Центрально-Мінській райраді м. Кривого Рогу Дніпропетровської обл. Розташоване на р. Інгулець (басейн Дніп­ра). Засноване 1818 року генералом Олександром Рахмановим, який одержав дарчу від Олександра І і поселив тут своїх кріпаків. Звід­си стара назва Олександродар, яка існувала до 1957 року, і нова, що утворена суф. -івк(а).

Рашівка — річки: 1) ліва притока Псла (басейн Дніпра); 2) права притока Сули (басейн Дніпра). Гідронім пов'язують з власним іменем Раша, Рашко, південнослов’янського походження, утворений за допомогою суф. -івк(а).

Ревун — річки: 1) лівий рукав Дніпра в Запорізькій обл.; 2) три праві рукави Дніпра в Дніпропетровській обл. Назва від неозначеної форми дієсл. ревіти, утворилася від кореня рев- за допомогою суф. -ун. Дана за характер течії, її бистрину: внаслідок перетинання русел твердими породами утворюється гуркіт води, ревіння. Звідси ж Ревуха — ріка, права притока Дніпра. Утворилася від тієї самої основи за допомогою суф. -ух(а); Ревуча — правий рукав Дніпра в Дніпропетров­ській обл. Утворена за допомогою суф. -уч(а); Ревучий — ріка, лівий рукав Дніпра в Полтавській обл. Назви від омонімічного апелятива — прикм., що утворився від основи рев- суф. -уч(ий).

Рені (колишнє Тамаров) — місто, районний центр Одеської обл. Розташоване на лівому березі Дунаю за 3 км на схід від гирла Пруту. Час виникнен­ня невідомий. Вперше згадується в документах 1548 року як місто Молдавського князівства. Відомо, що за часів Київської Русі тут була річкова пристань. Від давньоруського рень «пристань» й виводять сучасну назву. Не виключено походження назви Рені від діалектного рень «прибе­режний пісок, гравій, галечник, берег річки, покритий піском, гравієм, галечником». Можливе й антропонімічне походження ойконіма Рені.

Решетилівка — селище міського типу, районний центр Полтавської обл. Розташоване на ліво­му березі р. Говтва (басейн Дніпра), при перетині її автомагістраллю Київ — Полтава. Відоме з 1683 року. Засноване пластуном Решетилом, від якого й походить назва. Утворена за допомогою суф. -івк(а). Пластуном називали козака, який ніс сторожову службу.

Решетники (колишнє Санжари, Старі Санжари) — село Новосанжарського р-ну Полтавської обл. Розташоване на р. Ворскла непо­далік від впадіння в неї р. Тагамлик (басейн Дніпра). Виникло в XVI ст. Назва на честь Героя Радянського Союзу І.Г.Решетника, який народився поблизу Решетників у с. Василівці (нині спільне). Заги­нув 1945 року. Про походження старої назви див. Нові Санжари. За­кінчення -и виконує роль словотворчого засобу. Форма множи­ни під впливом поширення на Полтавщині ойконімів у яких функція флексії множини виражає патронімічне значення — вказівка на походження назви від племені, роду чи прізвища од­ного з предків або ж краянина.

Ржавець — річки: 1) права притока Сули (басейн Дніпра); 2) права притока Десни (басейн Дніпра); 3) ліва притока Десни (басейн Дніпра); 4) ліва притока Сейму (басейн Десни); 5) ліва притока Супою (басейн Дніпра). Назва від терміна ржавець «стояче болото із застійною ржавою водою» (розчинні в воді оксидии залізної руди — лімоніту, яка утворюється на дні водойм).

Ржи-Ріп

Ржищів — селище міського типу Кагарлицького р-ну Київської обл. Розташо­ване на правому березі Дніпра. Засновано на місці Іван-города, згадуваного в літописі 1151 року і знищеного 1240 року татаро-монголами. Вперше згадується в літописі під 1506 роком. Назву виводять від давньослов’янського рьжище «місце вирощування ржі (жита)». Приклад псевдоприсвійного топоніма під впливом інших назв ряду. Суф. -ів пізніше був доданий до географічного терміна.

Рибниця — річки: 1) ліва притока Дністра; 2) права притока Пруту (басейн Дунаю). Утворення за допомогою стародавнього гідронімічного суф. -иц(я) від прикм. рибний.

Ринга — ріка, ліва притока Пруту (басейн Дунаю), на базі якої тепер утворене велике водосховища. Назву порівнюють зі словом ринва. Найменування с. Рингач — від даного гідроніма.

Рипа — 1) ріка, права притока Серету (басейн Дунаю). Назва від молдавського ри­па «прірва, яр»; 2) вершина Українських Карпат (у р-ні с. Рожнева і селище міського типу Кути Івано-Франківської обл.); 3) (Чорна Репа, Чорна Рипа) вершина Українських Карпат (на стикові Львів­ської, Івано-Франківської і Закарпатської обл.). Назва від запо­зиченого з румунського місцевого географічного терміна рипа: «обри­виста скеля, голий кам'янистий схил».

Рипень — ріка, ліва притока Путили (басейн Дунаю). Народна назва Ріпинський Потік. Найменування річки виводять не від інфініти­ва рипіти (тобто «говірка, бурхлива»), як дехто доводить. Пер­винною є назва гори, біля якої протікає Рипень. Назва гори від поши­рення на ній ріпи — коренеплодної рослини з родини хрестоцвітних. Таке тлумачення найбільш ймовірне.

Рів — річки: 1) права притока Південного Бугу; 2) рукав Горині (басейн Прип'яті). Назву виводять від апелятива рів, що згодом перейшов у власну назву.

Рівне — місто, обласний і районний центр Рівненської обл. Розташоване на р. Ус­тя (басейн Горині). Час заснування невідомий. Перша згадка про Рівне припадає на 1283 рік. Гадають, що поселення виникло ще раніше. На березі Устя в Басовому Куті збереглися залишки давньоруського городи­ща. Назву місцевості, де розташоване місто Рівне, ви­водять від слів рівний, рівнина. Походить від давньоруської основи ровьн. Упродовж багатовікового існування місто йменувалося як Рівне. За часів радянської окупації поряд з формою Рів­не часто вживалося Ровно, що суперечило законам української мови. У 90-ті роки цю помилку виправлено. Отже, місто Рівне або область Рівненська. Існує інше тлумачення, за яким назва походить від скіфсько-аланської мови — мови скіфської цивілізації. Тим паче гадають, що назві понад дві тисячі років. Скіфське ro-vin-o означає «оточений кріпосними ровами», де ro — «рів», vin — «укріплення, фортеця», o — «навколо, оточений», що менш вірогідно.

Ріка — річки: 1) права притока Сяну (басейн Вісли); 2) права притока Тиси (басейн Ду­наю); 3) права притока Латорині (басейн Дунаю); 4) права притока Черемошу (басейн Пруту). Назва від апелятива річка.

Ріниста — ріка, права притока Міхидри (басейн Серету). Назва, гадають, яв­ляє собою прикм. форму терміна рінь «гравій». Утворена від рінь- за допомогою суф. -ист(а). Не виклю­чено, назва могла утворитися від того ж терміна рінь в розумінні «мілина», від давньоруського рьнь «обмілина» (Іпатіївський літопис під 988 роком).

Ріпки — селище міського типу, районний центр Чернігівської обл. Розташоване на залізниці і автошляху Київ — Гомель. Час заснування невідомий. Вперше згадується в 1607 році. Назву виводять від однойменного, нині майже висохлого струмка, що протікає через селище. Назва струмка, ймо­вірно, походить від ріпа — рослини, поширеної в долині Ріпки.

Річ-Рог

Річиця — річки: 1) ліва притока Псла (басейн Дніпра); 2) ліва притока Стиру (басейн Прип'яті); 3) ліва притока Мельниці (басейн Прип'яті); 4) права притока Стиру (басейн Прип'яті). Назва від географічного терміна ріка, утворена від основи річ- та суф. -иц(я).

Річище — озера: 1) біля м. Чорнобиля Київської обл. Протокою з'єднується з Прип'яттю, правою притокою Дніпра, через яку здійснюється його живлення; 2) біля с. Горностаївки Херсонської обл.; 3) лівий рукав Дніпра в Херсонській обл. (2); 4) лівий рукав Дніпра в Полтавсь­кій обл.; 5) лівий рукав Дніпра в Черкаській обл. Утворення від гео­графічного терміна річище.

Річка — річки: 1) ліва притока Рибниці (басейн Пруту); 2) ліва притока Стиру (басейн Прип'яті); 3) ліва притока Збруча (басейн Дністра); 4) права притока Пруту (басейн Дунаю); 5) притока Стрипи (басейн Дністра), інші менш значні. Назва являє собою непереоформлений хеографічний термін річка, який із загальної назви перетворився на власну назву.

Ровеньки — місто обласного підпорядкування Луганської обл. Розташоване на р. Ровеньок (басейн Міусу). У документах 1705 року зга­дується як Осиновий Ровеньок, у документах 1707 року — «городок Ревеньок» — одне з місць, самочинно заселених донськими ко­заками та селянами-втікачами з Правобережної України. У 30-х роках XVIII ст. побудовано укріплення — один з опорних пунк­тів для захисту від нападів турко-татар. Назву виводять від р. Ро­веньок. Утворена за допомогою суф. -к(и).

Ровеньок (Ровенька, Ровенка, Ровенецька) — ріка, права притока Нагольної (басейн Міусу). Назву виводять від староукраїнського народ­ного географічного терміну ровеньок, ровня «рівнинна місцевість». Дослівно: «Ріка, що протікає по рівнинній міс­цевості».

Ровець — річки: 1) ліва притока Тетерева (басейн Дніпра); 2) права притока Південного Бугу; 3) притока Свічі (басейн Дністра); 4) притока Сейму (басейн Десни). Наз­ва від апелятива рів, утворена демінутивним суф. -ець (див. Рів). Аналогічне походження гідроніма Ровок — рыка, ліва притока Рову (басейн Південного Бугу). Утворений демінутивним суф. -ок.

Рогань — 1) ріка, ліва притока Уди (басейн Сіверського Дінця); 2) селище міського типу Харківсь­кого р-ну Харківської обл. Розташоване на р. Рогань (басейн Сіверського Дінця), від якої й перейняло назву. Найменування річки від ріг (за роздвоєне в нижній течії русло) та суф. -ань. Перша письмо­ва згадка про селище відноситься до 1736 року.

Рогатин — місто, районний центр Івано-Франківської обл. Розташоване на р. Гнила Липа (басейн Дністра). Відоме з 1200 року. Поход­ження назви не встановлено. Деякі вчені назву міста пов'язують з першопоселенцем, який мав стародавнє ім'я — Рогата, давньоруське рог подають у значенні «ріг, мис», староукраїнське ріг — «край лісу», що найбільш вірогідно.

Рогачик — 1) ріка, ліва притока Дніпра. У татар вона була відома як Іргачик, очевидно, з тюркського (татарського) «великий крюк», тобто великий закрут (річки). Назва переосмислена в українській мові на Рогачик; 2) затока на Дніпрі нижче Каховського водосховища. Да­на за конфігурацію, схожу на рогач. Назва утворена за допомо­гою зменшувального суф. -ик.

Рогізка (Рогозна) — ріка, ліва притока Снову (басейн Десни). Назва від рогіз, діалектне комиш, камиш — рід трав'янистих багаторічних рослин з родини рогозових. Росте по берегах річок, на заростаючих озерах, болотах, по старицях. Гідронім з суф. -к(а). Звідси ж Рогізна — річки: 1) (Рогожна, Рогозна, Рогозка) права притока Дес­ни (басейн Дніпра); 2) (Рогозина) права притока Олешні (басейн Псла). Утво­рення від апелятива рогізна; Ропзня — ріка, ліва притока Івоту (басейн Дес­ни). Більшість відносить гідроніми типу Рогозна до групи «за харак­тером рослинності берегів». Утворення з суф. -н(я); Рогозівка — рыка, права притока Дражища (басейн Пруту), утворено за допомо­гою суф. -івк(а); Рогозянка (Рогозная, Рогозенка, Рогозенець) — ріка, права притока Уди (басейн Сіверського Дінця). Утворена за допомогою суф. -к(а) від Рогозяна.

Род-Розі

Родакове — селище міського типу Слов'яносербського р-ну Луганської обл., розташоване за 20 км на захід від обласного центру. Засноване 1878 року як робітниче селище у зв'язку з будівництвом залізниці Дебальцеве — Луганськ. Назва від прізвища місцевого підприємця Родакова. Словотворчим засобом служить флексія -є.

Родень — головне місто слов’янського племені рось або родь. Було розташоване на Княжій горі в р-ні Канівських гір, у місці впа­діння р. Рось у Дніпро. Тепер тут с. Пекарі Канівського р-ну Черкаської обл. Назва від найменування племені род, утворена за допомогою суф. -ень. Назва племені, ймовірно, пов'язана з древ­нім культом слов’янського язичницького бога Рода — попередника Перуна, який вважався богом родючості, верховним богом неба, землі, покровителем щедрот природи. Родень знищений монголо-татарами у 1239 році.

Родинське (колишнє селище шахти «Родинська» № 2) — місто, підпо­рядковане Красноармійській міськраді Донецької обл. Розташо­ване за 8 км на північ від райцентру. Засноване 1950 року в зв'язку з бу­дівництвом шахти «Родинська», названої на честь Батьківщини (російською Родина). Назва шахти згодом поширилась на місто. Утво­рення за допомогою суф. -ськ(е).

Рожище — селище міського типу, районний центр Волинської обл. Розташоване на р. Стир, права притока Прип'яті (басейн Дніпра). Час заснування невідомий. Перша згадка відноситься до 1377 року. Походження назви остаточно не з'ясовано. Быльшысть вчених вважає, що в основі топоніма лежить слово рож, рівнозначне сучасному жито. Дослівно: «Житнє місце», «місце, де росло жито».

Рожнятів — селище міського типу, районний центр Івано-Франківської обл. Розташоване бі­ля підніжжя Карпат поблизу р. Ломниця (басейн Дністра). Відоме з XII ст. Походження назви не встановлено. Існує кілька гіпотез. Одні виводять її від імені Рожен, інші від прізвища Рожнятовський. Не виключено, що топонім походить від Рожнята — нащад­ка того ж Рожена. Утворений за допомогою суф. -ів від основи Рожнят-.

Роздільна — місто, районний центр Одеської обл. Розташована на заході області, виникло в 60-х роках XIX ст. у зв'язку з будівництвом Одесько-Балтійської залізниці. Нову станцію назвали так ніби тому, що тут магістраль розділяється на Одесу і Тирасполь. Існує й інше тлумачення топоніма. За переказом, поруч із залізничною стан­цією було озеро. У посушливі роки воно пересихало і утворюва­лося два басейни, що розділялися смугою суходолу. На тому міс­ці й збудували водокачку, яка давала воду для паровозів. Через це станцію й назвали Водо-Роздільною. Згодом елемент Водо- від­пав і залишилася тільки друга її частина — Роздільна. Відбувся перехід (субстантивація) прикм. частини складного топоніма в ім. Таке тлумачення імовірніше.

Роздол — селище міського типу Миколаївського р-ну Львівської обл. Розташо­ване на лівому березі Дністра. Перша писемна згадка відноситься до 1569 року. Назву виводять від терміна роздол (роздолля) — «місце, де діл (низовина) розходиться на всі боки, широка долина».

Роздольне (до 1944 року — Ак-Шейх) — селище міського типу, районний центр АРК. Розташова­не на північному сході. Кримського п-ова, на автошляху Євпаторія — Пор­тове. Заснована в 60-х роках XIX ст. Назва від роздол утворена суф. -н(е). — Див. Роздол.

Роздори — селище міського типу Синельниківського р-ну Дніпропетровської обл. Розташоване на р. Нижня Терса (басейн Дніпра). У 1778 році на місці сучасного Роздолу надвірний радник Катерини II М.І.Карабін заснував поселення Карабинівку і Роздори, заселивши їх своїми кріпака­ми. Згодом ці поселення були об'єднані в слободу Роздори. Назва від місце­вого географічного терміна роздор — «поділ річки на рукави».

Розівка — селище міського типу Куйбишевського р-ну Запорізької обл. Розта­шоване на сході області, між верхів'ями рік Берда і Кальчик, на ав­тошляху Запоріжжя — Маріуполь. Засноване 1788 року, за іншими да­ними 1820 року, німцями-колоністами під назвою Розенберг (за пріз­вищем одного з колоністів). З 1898 року в офіційних документах по­чинає іменуватися як Розівка (коренева частина назви Роз- від першого елемента польсько-німецької назви Розен-).

Розс-Ром

Розсипне — селище міського типу, підпорядковане Торезькій міськраді Донець­кої обл. Розташоване на залізниці Іловайськ — Дебальцеве. Ви­никло в 1905 році. Назва від урочища Розсипне, де засноване селище. Вважають, що найменування урочища виникло від роз­сипищ, які утворилися тут у процесі вивітрювання кам'яних по­рід. У СГУ внесено 17 балок під аналогічною назвою.

Розсоха — річки: 1) права притока Десни (басейн Дніпра); 2) ліва притока Турії (басейн Прип'яті); 3) система р. Кушугуми, лівої притоки Дніпра. Назва від місцевого географічного терміна розсоха (розсоша) «роздвоєння, розвилка, злиття». Звідси ж Розсохи — ріка, права притока Свині (басейн Південного Бугу). Форма множини підкреслює не одну, а кілька розвилок у руслі річки; Розсохувата — ріка, ліва притока Бахмуту (басейн Сіверського Дінця). Назва від розсоха за допомогою суф. -уват(а). Розсохуватка — річки: 1) права притока Дніпра; 2) права притока Водолажки (басейн Сіверського Дінця). Утворення від Розсоха через Розсохувата за допомогою суф. -к(а).

Розточанка — ріка, права притока Лужанки (басейн Дністра). Назва від роз­тока «місце поділу річки на рукави». Утворена за допомогою двоелементного суф. -анк(а). Гідроніми, похідні від терміна розтока, в Україні досить продуктивні. В СГУ внесено 22 такі наз­ви тільки потоків і рукавів річок.

Розточчя (Львівсько-Томашувський кряж) — кряж, північно-західне продовження Подільської височини. Назва походить від того, що з цього підвищення в різних напрямках стікають ріки басейнів Західного Бугу, Дністра, Сяну. Паралельна назва від розташування між Львовом і м. Томашув (Польща).

Рокита — ріка, ліва притока Вербівки (басейн Десни). Назва від апелятива рокита, вона ж іва, верболіз (див. Лозова). Звідси ж Рокитна — ріки: 1) ліва притока Пруту (басейн Дунаю); 2) ліва притока Ворони (басейн Дніс­тра); 3) права притока Полтви (басейн Західного Бугу); 4) права притока Росі (басейн Дніп­ра); 5) права притока Солотвини (басейн Західного Бугу). Утворилася від рокита за допомогою суф. -н-.

Рокитне — селище міського типу: 1) районний центр Київської обл. Розташоване на р. Рось, права притока Дніпра. Час заснування невідомий. Перша письмова згадка відноситься до 1590 року. У XV ст. урочище, де лежить Рокитне, називалося Бовкунським лісом, або Бовкуном. Назва Рокитне від поширення в міс­цевості рокити (див. Рокита). Утворена за допомогою суф. -н(е). Дослівно: «Рокитне місце»; 2) районний центр Рівненської обл. (колишнє Охотникове — до 1922 року). Відоме з 1586 року. Розташоване на р. Рокитянка. Від назви річки виводять найменування селища. Похідна демінутивна назва Рокитянка — ріка, ліва притока Унави (басейн Дніпра), утворена від ос­нови рокит- за допомогою суф. групи -ян-к(а).

Роман-Кош — вершина Кримських гір. Назва від тюркського «ліс» і «загін для скотини». Дослівно: «Лісний загін для ско­тини».

Ромен (літописна Ромень, Большой Ромен, Ромон, Сухой Ромен, Ромонь) — ріка, права притока Сули (басейн Дніпра). Вперше згадується в лі­тописі 1095 року. Назву тлумачать по-різному. Одні її пов'язують з італійським Римом, назву якого нібито занесено купцями. Інші її виводять від на­родної назви рослини ромашки — роман, ромен. Найбільш віро­гідне тлумачення, за яким гідронім виводять від литовського «тих(ш)ий», «тихо», що відповідає характеру течії річки. Утворена від топооснови ром- за допомогою суф. -ень.

Ромни — місто, районний центр Сумської обл. Розташоване на правому березі р. Сула при впадінні в неї р. Ромен (басейн Дніпра). Час заснуван­ня невідомій. Вперше згадується під 1096 роком як фортеця Римьнь, Ромень. Зруйноване під час монголо-татарської навали. Потім згадується у «Списке русских городов ближних и дальних» (XIV—XV ст.) у формі Ромень, у XV—XVI ст. — Старе Руменське, пізніше — Нове Руменське, наприкінці XVI — Ромни. Походження назви не встановлено. Існує ряд гіпотез. Одні дослідники пов'язують її з назвою міста-фортеці Київської Русі /Рим/ов/ъ, про яке згадується в «Слові о полку Ігоревім»: «Се у Риме крича под саблями половецкими». Назву виводять від р. Ромен, на якій розташовані Ромни. Останнім часом вчені все більше схиляються до думки про перегляд етимології Ромна (сучасні Ромни), вбачаючи, що назву можна реконструювати як Ромьнь < Ромін-, порівнюючи її з утворенням Рим (Рымь) < Rumь від Roma — латинської форми назви столиці Італії, звідки по­ходить старослов’янське роуминь «грек», сучасне румун тощо.

Ромодан — селище міського типу Миргородського р-ну Полтавської обл. Роз­ташоване на перетині залізниць Київ — Полтава і Кременчук — Бахмач. Засноване як пристанційне селище в 80-х роках XIX ст. під час будівництва залізниці Кременчук — Бахмач. Назву дістало від однойменного села, що лежало поблизу. В «Словнику української мови» слово ромодан тлумачать як «велика дорога». Відомо, що через Ромодан проходив так званий Ромоданівський шлях, який вів до Криму.

Роп-Руб

Ропа — ріка, ліва притока Гнилої (басейн Дністра). Ропою в західних об­ластях України, зокрема в Наддністрянщині, називали нафту (в інших р-нах слово ропа «розсіл», «сукровиця» тощо). Від цього слова, імовірно, й походить найменування річки. Назва зумовле­на тим, що в долині річки здавна видобували нафту.

Ропне (Репне, Рапне — колишнє Маяцьке) — озеро біля м. Слов'ян­ська Донецької обл. Відоме високоякісною лікувальною гряззю. Назву пояснюють по-різному. Одні посилаються на народний переказ, за яким озеро утворилося на місці солеварні, яка репнула — провалилася в штучно створений підземний соляний карст. Інші вважають, що в основі назви лежить слово ропа — «насичена солями вода озера», «соляний розчин високої концентрації», що імовірніше. Колишня назва Маяцьке — за приналежність в минулому солеварень, роз­міщених біля озера, козакам із с. Маяки (нині Слов'янського р-ну Донецької обл.).

Ропочів (Селятин, Сельтич, Ропочівська, Ропочіва) — ріка, ліва притока Сучави (басейн Серету). Вважають за можливе утворення гідроніма від антропоніма Ропот чи Ропон. Звідси ж Ропочівка — потік, права притока Ропочева.

Росава — річки: 1) (Россова, Розава, Русава) ліва притока Росі (басейн Дніп­ра); 2) права притока Десни (басейн Дніпра). Вперше згадується в XVII ст. Назва похідна від р. Рось, утворена від основи рос- за допомогою суф. -ав(а). Звідси ж Росавка — річки: 1) ліва притока Росави (басейн Росі); 2) ліва притока Хороброї (басейн Росі). Назва від Рось через проміжну назву Росава, утворена за допомогою демінутивного суф. -к(а); Росинька — ріка, притока Роськи, назва утворена за допомогою суф. групи -иньк(а); Роставиця — ріка, ліва притока Росі (басейн Дніпра), назва утворилася від ос­нови рос- через суф. -ав(а), який відігравав словотвірну роль, ха­рактерну для праслов’янського доби, і праслов’янського суф. -іса; Роська — ріка, права притока Росі (басейн Дніпра). Назва утворилася від основи рос- за допомогою демінутивного суф. -к(а).

Рось (Рьсь, Рсь, Рось, Рша, Русь, Урсь, Росса та ін.) — ріка, права притока Дніпра. Тривалий час гідронім Рось об'єднува­ли з етнонімом Русь, вбачаючи в них спільне походження. Що­до назви р. Рось існує кілька тлумачень, проте незадовільність їх призводила до висновку про її нез'ясованість. Найбільш вірогідне пояснення гідроніма Рось від індоєвропейського «вода, волога» > праслов’янського «роса, волога, вода» в розумінні «ріка». Від цієї основи походять притоки Росі Росава, Роставиця, Роська, а також ріки Росавка і Росинька в системі Росі. Відхиляється можливість пов'язання з етнонімом Русь.

Ротило — вершина Українських Карпат. Розташована неподалік від селища Верховина Івано-Франківської обл. Назва від румунського «колесо, коло» в означенні «кругла».

Ротмістрівка — селище міського типу Смілянського р-ну Черкаської обл. Роз­ташоване на р. Сріблянка (басейн Інгульця). Перші відомості від­носяться до другої половини XVII ст., коли ротмістр Омешинський заснував тут поселення під назвою Ротмістрово, яка згодом, за допомогою суф. -івк(а), набула сучасного вигляду.

Ротундо — озеро між Дністром і Туринчуком, Назва від молдавського «круглий».

Ротундул — вершина Українських Карпат (біля селища міського типу Верховина Івано-Франківської обл.). Назва від румунського «круглий» та румунського суф. -иі.

Рубіжне — місто Луганської обл. Виникло 1895 році у зв'язку з будів­ництвом залізничної станції на залізниці Куп'янськ — Лисичанськ. Розташо­ване на лівому березі Сіверського Дінця (басейн Дону). Назва була перенесена з одноіменного села, що лежало поблизу. Найменування села від рубіж. Засноване поселення запорожцями як застава від набігів татар на рубежі (кордоні) Слобідської України і «Дикого Поля».

Руд-Рус

Руда — річки: 1) ліва притока Південного Бугу; 2) ліва притока Пруту (басейн Дунаю); 3) ліва притока Росі (басейн Дніпра); 4) права притока Хоролу (басейн Дніпра); 5) права притока Ірпеня (басейн Дніпра); 6) права притока Случі (басейн Горині); 7) права притока Ушиці (басейн Дністра); 8) притока Уборті (басейн Прип'яті). До СГУ внесено більше 300 гідронімів з основою Руд-. Походження даної основи багатозначне, належить до найдавніших гідронімічних утворів в Україні. Назву Руда виводять від слов’янського апелятива у значенні «рудий, червонуватий». Річку Руда у басейні Пруту виводять від географічного терміна руда «іржаве болото». Деякі річки з назвою Руда, треба думати, пізнішого походження. У населених пунктах під назвою Рудня, Рудниця (в Україні, Росії і Білорусії), достовірно відомо, в XIV—XVII ст. працювали рудні — невеликі підприємства по видобуванню і обробітку болотної руди (лімоніту), яка утворюється на дні боліт і слабкопротічних річок внаслідок нагромадження бурого заліз­няка. Таких назв найбільше на Житомирщині — понад З0. Звідси ж Руденка — ріка в басейні Стиру (басейн Прип'яті).

Руданське (колишнє Хомутинці) — село Шаргородського р-ну Він­ницької обл. Назва на честь видатного українського поета С.В.Рудамського, який тут народився (1834—1879).

Рудки — місто Самбірського р-ну Львівської обл. Розташоване бі­ля верхів'я р. Вишня (басейн Вісли), на залізниці і автомагістралі Львів — Ужгород. Уперше згадується 1472 року як хутір, що прилягав до с. Бенькова Вишня. Термін рудки, як вказує польський дослід­ник Галічер, є зменшувальна форма від поширених у слов’янських племен назв боліт, з ґрунту яких виступала рудувата або червонувата гли­на — руда. Назва утворена за допомогою зменшу­вального суф. -к- від кореня руд- (див. Руда).

Рудне — селище міського типу, підпорядковане Залізничній райраді м. Львова. Розташоване на р. Стриховалець, ліва притока Верещиці (басейн Дністра). Перша згадка в документах 1395 року. Назву виводять від понижених заболочених ділянок долини з ознаками заліза у воді. Утворена від апелятива рудне.

Рудниця — селище міського типу Піщанського р-ну Вінницької обл. Розташо­ване на залізниці Київ — Одеса. Засноване в 70-х роках XIX ст. як робітниче селище під час будівництва вузькоколійної залізниці Рудниця — Підгородня. Назву одержало від с. Рудницьке, що розташоване поблизу. Утворена від основи рудн- за допомогою суф. -иц(я). Про походження назви с. див. Руда.

Русь, Руська земля — відома, ймовірно, з VI ст. н. е., розта­шована в Середній Наддніпрянщині. У документах Русь як держава вперше згадується у IX ст. як Руська земля. Во­на займала територію від Верхнього Подесення — на півночі до Росі і Тясмина — на півдні, від Сейму і Сули — на сході до Ір­пеня — на заході, тобто охоплювала землі полян, сіверян і ули­чів. Згодом, у міру розширення державних кордонів Київської Русі, територія поширилась до Білого і Чорного морів, на заході — до витоків Дністра та Західного Бугу, на сході — від верхів'я Волги та Оки до Верхнього Наддоння. Походження назви «Русь» — одне з найважливіших питань вітчизняної історії, отже й топонімії. На це питання протягом багатьох століть, починаючи від автора «Повісті временних літ», намагалися дати відповідь. Існує чимало гіпотез, серед яких найбільш відомі варязька, норманська, кельтська, готська, грецька, хазарсько-тюркська, індо-арійська та ін. Згідно з останньою запропонованою гіпотезою, у IV ст. н. е. племена роксолани і роси, що жили між Дніпром і Доном, вступили до антського союзу у боротьбі проти остготів. У 555 році Захарій Ритер (Псевдо-Захарій) згадує назву народу Hros/Hrus, що є вірменською транскрипцією грецького рос. Тоді ж народ із назвою на рос (росції) згадує і сирієць Єфрем Сірін. Сучасна наука походження хороніма Русь шукає саме тут, враховуючи перехід ks>s на дослов’янському ґрунті, в основі давньоіндійського чик-, чока-, чика- «світлий, блискучий». І хоч названа гіпотеза робить неспроможними ряд інших попередніх гіпотез, походження назви Русь залишається від­критим. Ймовірно, назву Rws перейняли поляни, які жили в Середньому Подніпров'ї — ядрі
майбутньої Київської держави; літописець занотував: «поляне, яко ньше зовомая Русь». Існує тлумачення, за яким назву Русь виводять від скіфсько-аланської фрази «ри-усь», що означає «ті, хто пішов (виступив) у похід». Назву пов'язують з походом скіфо-аланів на Цареград у 626 році. Уперше ця назва прозвучала тільки 860 року у бесідах патріарха Константинопольського Фотія з приводу нашестя на Цареград, коли він, сві­док цього нападу, назвав Русь «народом скіфським, народом численним».

Руська Поляна — селище міського типу Черкаського р-ну Черкаської обл. Роз­ташоване на захід від обласного центру. Перша письмова згадка відносить­ся до 1741 року. Назва за розташування поселення на лісовій поляні. Нині на північ від Руської Поляни лежать великі лісові масиви. Першими по­селенцями були українці з Речі посполитої, так звані руські люди.
Звідси прикм. частина топоніма.

Руський путь — перевал в Українських Карпатах. Розташова­ний на хребті Буковецька Полонина. У давнину ним проходив тор­говельний шлях між Руссю і Угорщиною. Звідси назва.