Топономічні назви на літеру К

Кол-Комиш Б

Колки — селище міського типу Волинської обл. Розташоване на р. Стир (басейн Дніпра), серед березових гаїв — колків, звідси й назва. Піз наз­вою Колк поселення згадується в писемних пам'ятках першої половини XVI ст. (1545 рік). Проте залишки городища X—XII ст., що напівкруглими валами примикають до р. Стир, свідчать про більш давнє виникнення Колків.

Колодяжне — с. Ковельського р-ну Волинської обл. Розташо­ване на залізниці Ковель — Рівне і автостраді Ковель — Луцьк. Назва від українського терміну «колодязь», «джерело», «ріка». В с. Колодяжне жила видатна українська поетеса Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка).

Колодяжьний — літописне м. Колодяжень («город», «град») на р. Случ у Волинській землі. «1240 поиде самь (Батый) Во­лодимиру и прийде к... Колодяжьноу» (1425 рік, 1962. Іпатіївський літопис). Назва походить від давньоруського колодязь в означенні «ріка».

Коломак — 1) ріка, ліва притока Ворскли (басейн Дніпра). Походження наз­ви точно не встановлено. Припускають, що вона утво­рилася від турецького «ріка», «вода притока» і форманта -так. Але може бути, що назва виникла від турецького «розгалуження» або від узбецького «ковбаня». Інші вважають, що назва походить, як і Коломна, Коломенка, від слов’янського слова «прикордонна», що більш вірогідно. Відомо, в період Київської Русі Коломак була порубіж­ною рікою; 2) селище міського типу Харківської обл. Виникло в другій половині XVII ст. на місці Коломацького городища, яке вперше згадується 1571 року. За­сноване переселенцями з Правобережної України. Назва від р. Ко­ломак, на якій розташоване селище.

Коломийка — річки: 1) ліва притока Бистриці (басейн Дністра); 2) ліва притока Пруту; 3) ліва притока Тлумачика (басейн Пруту). Назви походять від то­го ж діалектного терміна, що й Коломия (див.). Утворена від основи ко­лом- за допомогою форманта -ийка.

Коломия — місто, районний центр Івано-Франківської обл. Розташоване на лівому березі р. Прут при впадінні Коломийки (басейн Дунаю). Час засну­вання невідомий. Вперше Коломия згадується в Іпатіївському літописі 1240 року як місто Галицько-Волинського князівства. Давній центр добування солі. Деякі дослідники виводять назву від імені галицького короля Коломана. Однак це тлумачення не переконливе. Спростована і вер­сія походження назви від словосполучення коло + мия, де Мия ніби­то давня назва Пруту. Найбільш імовірне пояснення топоніма Коломия від діалектного Коломия «глибокий вибій, наповнений водою».

Комарне — 1) озеро у центральній частині Львівської обл., в зап­лаві р. Верещиця. Назва від комар (комар звичайний, кулекс) — комаха родини комарових. Найменування ут­ворене за допомогою суф. -н(е). Колись ця місцевість була забо­лочена і кишіла комарами; 2) м. Городоцького р-ну Львівської обл. Розташоване поблизу р. Верещиця (басейн Дністра). Виникло в 1442 року. Назву виводять від найменування тієї ж місцевості, від якої назване оз. Комарне.

Комарня — ріка, права притока Случі (басейн Прип'яті). Назва від комар — комаха родини комарових. Ріка здавна проті­кає по заболоченій місцевості, де в минулому було багато комар­ні. Назва утворена від апелятива комарня (див. Комарне).

Комишани (колишнє Арнаутка) — селище міського типу, підпорядковане Комсо­мольській райраді м. Херсона. Розташоване на правому березі Дніпра в його нижній течії. Засноване 1860 році переселенцями з Ал­банії. Колишня назва від арнаут, тобто албанець. Сучасна назва від ко­миш, назви водолюбної рослини. Утворена за допомогою суф. -ан(и). Ойконім сформувався від жителів населених пунктів: урочище комишне > комишани > сл. Комишани. Звідси ж Комишня (колишнє Комишанка, Комищенка, Комишно) — селище міського типу Мирго­родського р-ну Полтавської обл. Розташоване на р. Комишанка, притока Хоролу (басейн Псла), від якої й перейняло назву. Найменуван­ня ріки від комиш. Утворена за допомогою суф. на означення збір­ності -ня. Виникло до XIV ст. Комишувата — річки: 1) ліва притока Березнегуватої (басейн Південного Бугу); 2) ліва притока Кільтиччі (басейн Азовського моря); 3) ліва притока Орчика (басейн Орелі); 4) ліва притока Чорного Ташлика (басейн Південного Бугу); 5) впадає в Азовське море; 6) права притока Кінської (басейн Дніпра); 7) права притока Томаківки (басейн Дніпра). Назва від комиш, утворена за допомогою суф. -уват(а). Звідси ж Комишуватка — річки: 1) права притока Мертвоводу (басейн Південного Бугу); 2) впадає в Азовське море. Назва від Комишувата, утворена за допомогою демінутив­ного суф. -к(а). Комишуваха — 1) ріка, ліва притока Орелі (басейн Дніпра); 2) селище міського типу: 2) Лисичанського р-ну Луганської обл. Розташоване на за­лізниці Лисичанськ — Попасна. Засноване 1910 року; 3) підпорядкова­не Краматорській міськраді Донецької обл. Розташоване на південному-заході від м. Краматорськ. Засноване в другій половині XVIII ст. в уро­чищі Комишуваха, від якого перейняло назву. У 1962 році віднесено до категорії селище міського типу; 4) Оріхівського р-ну Запорізької обл. Розташоване на р. Кінська, лівій притоці Дніпра, при впадінні в неї Комишуватої, від якої перейняла назву. Засновано у 1770 року як солдатську слободу.

Комиш-Бурун — мис, на сході Кримського п-ова. Назва від татарського, синонім очерету (див. Комишани) і «мис, ріг», тобто «комишевий мис». Звідси ж похідна назва Комиш-Бурунське озеро на сході Чорноморського узбережжя, неподалік від мису Комиш-Бурун.

Комише-Коно

Комишева бухта — затока Чорного моря на заході Кримського п-ова. Прикм. частина складного гідроніма від комиш (див. Комишани). Термін бухта від німецького «невелика затока».

Комиш-Зоря — селище міського типу Куйбишевського р-ну Запорізької обл. Розташоване в верхів'ї балки Кам'янки, лівої притоки Гайчура (басейн Самари). Виникло в зв'язку з будівництвом у 1899—1905 роках залізниці Юзівка (Донецьк) — Олександрівськ (Запоріжжя) як залізнична станція Царекостянтинівка. Свою назву одержало від найближчого с. Царекостянтинівка (нині селище міського типу Куйбишеве), котре до 1837 року було відоме під назвою Кам'янка — від р. Кам'янка, на якій розташоване. У 1837 році одержало назву, пов'язану з іменем брата царя — Костянтина, який зупинявся тут разом з поетом Жуковським. У 1909—1910 роках на південь від залізничної станції на схилі балки Комишевої, названій за поширення в ній комишу, виник хутір Ко­миш. У 1935 році на північ від залізничної станції у зв'язку з будівництвом елеватора та МТС виникло селище під назвою Зоря, яка була дана на означен­ня нового життя. У 1938 році селище Зоря, залізнична станція Царекостянтинівка і хутір Комиш було об'єднано в одне селище — Комиш-Зоря.

Комишня — див. Комишани.

Комишувата — див. Комишани.

Комишуватка — див. Комишани.

Комишуваха — див. Комишани.

Компаніївка — селище міського типу, районний центр Кіровоградської обл. Назва від так званих компанійських полків. Це наймані («охотницькі») військові під­розділи, створені гетьманською адміністрацією в 70-х роках XVII ст. у зв'язку із загостренням класової боротьби. Використо­вувались головним чином для придушення народних антифео­дальних рухів, а також для охорони південних і західних кордонів Лівобереж­ної України.

Комсомольськ — місто, підпорядковане Кременчуцькій міськраді Полтавської обл. Розташоване на південному-сході області неподалік від Кременчуцького водосховища. Виникло 1960 року як наметове містечко ком­сомольців — будівників ГЕС. Віддаючи данину будівникам м. Комсомольська-на-Амурі, молоді гідробудівники встановили на місці майбутнього міста щит з написом: «Тут буде спорудже­но місто Комсомольськ-на-Дніпрі». Комсомольське — міста: 1) (колишнє Каракуббуд) Старобешівського р-ну Донецької обл. Розташова­не на р. Кальміус (басейн Азовського моря). Виникло 1933 року в зв'язку з початком видобування вапняків; 2) Зміївського р-ну Харків­ської обл. Розташоване на залізниці Зміїв — Балаклія. Заснова­не 1956 року в зв'язку з будівництвом ДРЕС. Комсомольський — селище міського типу: 1) підпорядковане Свердловській міськраді Луганської обл. Роз­ташоване на автошляху Свердловськ — Краснодар. Засноване 1932 року; 2) Волноваського р-ну Донецької обл. Розташоване у вер­хів'ї р. Кашлагач, права притока Мокрих Ялів (басейн Самари). Засноване у 1956 року. Утворені від абревіатури комсомол за допомогою суф. -ськ.

Конопелька — річки: 1) права притока Стиру (басейн Прип'яті); 2) ліва притока Стоходу (басейн Прип'яті). Назва від конопля — пря­дивна й олійна культура. Утворена за допомогою суф. -к(а). Слово конопля вважається спільнослов’янським утворенням. Звідси ж Коноплянка — річки: 1) права притока Березівки (басейн Дніпра); 2) права притока Сугоклії (басейн Південного Бугу); 3) правий рукав Дніпра в Київській обл. (2), правий рукав Дніпра в Дніпропетровській обл. Наз­ва від основи конопл- за допомогою складного суф. -янк(а). Най­менування річок, очевидно, пов'язані з мочінням конопель.

Конотоп — 1) ріка, права притока Єзучу (Єзусу, басейн Десни); 2) права притока Церему (басейн Случі). Гідронім виводять від давньоруського терміна Конотоп «вир у річці». Звідси ж Конотопи — ріка, ліва притока Прип'яті; Конотопка — правий рукав Дніпра; 3) місто, районний центр Сумської обл. Час заснування не­відомий. Вперше згадується 1638 року як опорний пункт шляхетської Польщі для агресії проти Росії. Розташоване на р. Єзуч (басейн Дес­ни) біля впадіння в неї р. Конотоп, від якої й одержало назву. Неподалік від м. Конотопа село під назвою Грузьке, яка говорить про спо­рідненість природних умов місцевості. Аналогічні назви міст зустрічаються в Польщі, Чехії, Словаччині з тим же значенням.

Конч-Коропе

Конча (Конта) — ріка, правий рукав Дніпра (між ріками Віта і Стугна). Припускають, що назва з доіндоєвропейського. В Придніпров'я, очевидно, занесена з Балкан, хоч не виключено кельтське посередництво у давньоруській і староукраїнській мовах, де конча означало «кінцева» (від кінець).

Конча-Заспа — заказник-риборозплідник у заплаві Дніпра в Київській обл., науково-дослідна станція і музей місцевої фауни. Засновано 1921 року. Назва від двох великих озер — Конча і Заспа, що тут розташовані. Про найменування Конча див. Конча. Заспа — «мілководне, мальовниче озеро, заросле водяною рослинністю».

Корабельна — ріка, права притока Дніпра, впадає нижче м. Херсона. Про походження назви див. Велика Корабельна.

Кореїз — селище міського типу, кліматичний курорт в АРК. Розташоване між Ялтою і Алупкою. Відоме з VIII ст. У XIV ст., за часів пануван­ня генуезців, тут був монастир Кюризу. Звідси й сучасна назва, дещо трансформована.

Корець (Коречьскь, Корчевь) — місто, районний центр Рівненської обл. Роз­ташоване на р. Корчик, ліва притока Случі (басейн Прип'яті). Вперше зга­дується в Іпатіївському літописі під 1150 роком. Назву виводять від давньоруського корь (кьрь) або корь «місце, розчищене під ріллю» чи «невеликий ліс або чагарник, який виріс на місці старого вирубаного лісу» + суф. -ець. Форма Корець існує з XIV ст. Звідси ж Ко'рчик — ріка, ліва притока Случі (басейн Прип'яті). Назва виникла на базі ойконіма за допо­могою суф. -чик, доданого до основи кор-. Є й інше тлумачення, а саме — від давньоруського «коваль», що вірогідніше.

Коритна — ріка, ліва притока Тростянця (басейн Дністра). Від слов’янського «долина річки з пологими берегами». Утворена від основи корит- за допомогою суф. -н(а). Звідси ж Коритниця — ріка, ліва притока Черемошу (басейн Пруту), утворена суф. -ниц(я), де –н- -інтерфікс — частина слова, що служить для з'єднання основи з суф.; Коритня — ріка, права притока Синюхи (басейн Південного Бугу). Назва утворена від корит- за допомо­гою суф. -н(я).

Кормин (Кармин) — ріка, права притока Стиру (басейн Прип'яті). Дослід­ники вважають, що назва дуже давня. її виводять від індоєвропейського «червоний». Назва від кольору порід, які розми­ває і виносить ріка. Недалеко від Кормини протікає р. Червона, назва якої має аналогічне походження.

Королеве — селище міського типу Закарпатської обл. Розташоване на лівому березі Тиби (басейн Дунаю). Відоме з 1262 року. Поселення належало угорсько­му королю Стефану V. Руїни його замку залишилися до цього ча­су. Назва утворена від основи корол- за допомогою суф. -ев(е).

Короп — селище міського типу, районний центр Чернігівської обл. Розташоване на сході Чер­нігівщині, неподалік від р. Десни (басейн Дніпра). Вперше згадуєть­ся в літописі 1153 року як Хоробор або Хоробр. З часом топонім метаморфізовано на семантично зрозумілішу сучасну назву. Існує інша думка, а саме, що літописний Хоробор був роз­ташований біля сучасного селища міського типу Макошине (див.).

Коропець — річки: 1) ліва притока Десни. Похідна назва від Короп — селища міського типу, яке лежить неподалік від неї. Утворена за допомогою суф. -ець; 2) ліва притока Дністра. Найменування річки, імовірно, від короп — назва риб коропоподібних, утворена за допомо­гою суф. -ець. Місцеві жителі засвідчують про значне поширен­ня у Коропці цієї риби, особливо в минулому.

Коропс-Корю

Коропська Стариця — оз. Розташоване в заплаві р. Десни (басейн Дніпра) на околиці селища міського типу Короп Чернігівської обл., від якого за допомогою суф. -ськ утворена прикм. частина назви в розумінні «стариця Десни біля Коропа». Друга частина власної назви від апелятива стариця — «старе русло ріки», утвореного від основи стар- за допомогою суф. -иц(я).

Коростень (за часів Київської Русі — Іскоростень, з часом — Іскорость) — місто, районний центр Жито­мирської обл. Розташоване на р. Уж (Уша), правій притоці Прип'яті (басейн Дніпра). Засноване десь на початку X ст. Місто було центром східно-слов’янського племені древлян, являло собою міцну фортецю. У літо­писі згадується 945 року під назвою Іскоростень в зв'язку з відомим повстанням древлян, коли було вбито київсь­кого князя Ігоря, який намагався силою примусити їх повторно сплачувати данину. У 946 році княгиня Ольга повстання придушила, а місто спалила. Місцевість спустіла і заросла лісом. Тривалий час це урочище називали Древлянкою (треба думати, на знак колишньої столиці древлян). У кінці XIV ст. на його місці виникло по­селення під колишньою назвою Іскоростень, а згодом стало відоме як Коростень. Походження слова Іскоростень остаточно не з'ясовано. Дехто виводить назву від власного імені скандинавського похо­дження, в основі якого вбачають давньо-скандинавське «скеля». Найбільш імовірне тлумачення від праслов’янського «погорбована нерівна місцевість».

Коростишів — місто, районний центр Житомирської обл. Розташоване на р. Тетерев, правій притоці Дніпра. Час заснування невідомий. Перша згадка відноситься до 1499 року. Першопоселенцями Коростишова були мінчани (відгалуження, ймовірно, древлянського племені), що здавна жи­ли в басейн р. Уша, де було їхнє головне м. Іскоростень (Іскорость). Під час татаро-монгольської навали 1240 року Коростишів зазнав великої руйнації. У XIV ст. загарбане феодальною Литвою. Гадають, що місто виникло на місці давньоруського городища і курганних могильників. Походження наз­ви не встановлено. Дехто з дослідників її виводить від коростель або деркач — «водяна болотна курочка». Дослівно: «Коростельне місце». Інші пов'язують назву з давньо-слов’янським корость «камінь». Відомо, що в р-ні Коростишева здавна видобувають мармур. Най­більш імовірне походження ойконіма від антропоніма — прізви­ща чи прізвиська Коростиш. На користь відособового імені вка­зує присв. суф. -ів.

Коротич — 1) ріка, права притока Уди (басейн Сіверського Дінця). У назві Коротич — приклад субстантивації — переходу прикм. в ім. — власну назву. Вперше згадується 1773 році. Назва походить від прикм. коротка «ма­ла протяжність ріки» Утворилася від основи корот- за допомогою суф. -ич; 2) селище міського типу Харківського р-ну Харківської обл. Розташова­не на р. Коротич, від якої й перейняло назву.

Корсак (Курсак, Буюк-Курзак, Кара-Корсак, Корсак Ачіл, Солона Корсак Ачіл) — ріка, впадає в Азовське море. Назва від тюркського терміну «джерело з ґрунтовим живленням». Варі­ант з елементом Буюк від татарського «великий».

Корсунка — річки: 1) ліва притока Росі (басейн Дніпра); 2) (Корсунь) права притока Кринки (басейн Міусу). Назва обох річок від Корсунь за допомогою суф. -к(а).

Корсунь — 1) давньоруська назва м. Херсонеса Таврійського — Корсунь: сучасні руїни Херсонеса між Карантинною бухтою й Чорним морем у м. Севастополі; 2) «Город», «Град» Київської землі. Зруйнований половцями у 1172 році. Щодо походження назви існує кілька тлума­чень. Найбільш вірогідним, гадаємо, є тлумачення ойконіма як давньоруської назви м. Херсонеса Таврійського (див. Херсонес-Таврійський); 3) селище міського типу, підпорядковане Єнакіївській міськраді Донецької обл. Розташоване на р. Корсунка, права притока Крин­ки (басейн Міусу), на автошляху Єнакієве — Горлівка. Засноване 1622 року переселенцями з Корсуня (нині Корсунь-Шевченківський) Чер­каської обл., які й дали назву слободі, а від неї, за допомогою де­мінутивного суф. -к(а), утворився гідронім Корсунка.

Корсунь-Шевченківський (до 1944 року — Корсунь) — місто, районний центр Черкаської обл. Розташоване на скелястих берегах Росі, права притока Дніпра. Засноване 1032 року Ярославом Мудрим і, за народним переказом, назване так по імені кримського Корсуня (Херсонеса) вихідцями з нього, які після хрещення Русі були священниками київської десятинної церкви. Під час збирання данини на Пороссі вони нібито й дали назву новозбудованій фортеці, яка згодом перей­
шла і на поселення, що виросло навколо неї. В «Повісті временних літ» про нього згадується: «... в Корсуні граде». Друга частина назви дана 1944 року на честь великого українського поета і художника Т.Г. Шевченка, який народився неподалік від Корсуня-Шевченківського, у с. Моринці.

Корчаска — ріка, права притока Малого Серету (басейн Дунаю). Назву пов'язують з молдавським утворенням від антропоніма Корча. Форма Корчаска порівняна до назви розташованого на річці с. Корчів­ці, колишня назва Корчаска.

Корчик — див. Корець.

Корюківка (колишнє Коруківка) — місто, районний центр Чернігівської обл. Роз­ташоване у верхів'ї р. Бреч, ліва притока Снову (басейн Десни). Заснова­не 1657 року козаками і переселенцями з Правобережної України. Назване по імені одного з першопоселенців козака Омеляна Карука і відоме було спочатку під назвою Каруківка. Утворена за допомогою суф. -івк(а).

Кос-Край

Космацька Лисина — вершина Українських Карпат. Розташована в Покутсько-Буковинських Карпатах, неподалік від м. Космач,від якого перейняла прикм. частину назви. Лисина — в розумін­ні «безліса», тобто вершина, не вкрита лісом.

Костинець — ріка, ліва притока Путали (басейн Пруту). Назва від українського діалекта коста, запозиченого з молдавського «схил, берег». Назва зумовлена характерними для річки похилими берега­ми на відміну від сусідніх річок, що мають круті береги. Утворе­на за допомогою двоелементного суф. -инець.

Кострижівка (колишнє Голоднівка) — селище міського типу Заставнинського р-ну Чернівецької обл. Розташоване на правому березі Дністра. Назва від прізвища першого поселенця Олександра Костриша, про якого згадується в документах 1783 року. Прізвище, очевидно, похо­дить від діалектного кострук «окунь». Утворена суф. -івк(а).

Костянтинівка — місто, районний центр Донецької обл. Розташоване на р. Кривий Торець (басейн Сіверського Дінця). На території сучосної Костянтинівки у 1812 році по­міщик Номикос заснував слободу Сантуринівку, в якій поселив 20 сі­мей кріпаків, куплених у Курській губернії. У 1870 році під час будівниц­тва Курсько-Харківсько-Азовської залізниці один з нащадків Номикоса, через землі якого вона мала проходити, погодився продати ділянку землі під забудову залізничної станції, але за умови, що во­на буде названа ім'ям його сина Костянтина. Примху поміщика було задоволено. Назва утворена за допомогою суф. -івк(а). В Україні є 36 населених пунктів, назви яких пов'язані з іменем Костянтин.

Котельва (колишнє Котельна, Котильва, Мокра Котельва) — 1) ріка, ліва притока Ворскли (басейн Дніпра); 2) селище міського типу, районний центр Полтавської обл. Зас­новане селянами і козаками в XVI ст. Розташоване на північному-сході об­ласті, на р. Котельва (басейн Дніпра). Походження назви точно не встановлено. Одні за первинну вважають назву річки від котло­вина «долина з пологими берегами», від якої утворилося найме­нування поселення. Інші гадають, що первинною була назва се­ла, яка нібито походить від прізвища першопоселенця козака на прізвище Котел, а вже від поселення назва перейшла й на річку. Найбільш імовірно, що назва походить від терміна котел «яма, калюжа, водойма», утво­рена за допомогою форманта -ва.

Котовськ (до 1935 — Бірзолове, Бірзулове, Бірзула) — місто об­ласного підпорядкування, районний центр Одеської обл. Уперше згадується в турецького документах 1779 року. Стара назва від молдавського бір «данина» і фор­манта -зула. Гадають, що поселення було місцем, де турки і та­тари зосереджували данину, зібрану з жителів навколишніх сіл. Сучасна назва від прізвища радянського полководця кавалерійських з'єднань періоду громадянської війни Г.І. Котовського.

Котурка (Котурь, Котырь) — ріка, права притока Ірпеня (басейн Дніпра). Первісна назва виникла на основі індоєвропейських діалектів від «струмок, канава, потік».

Коцюбинське (колишнє Берковець, Коцюбинського) — селище міського типу, під­порядковане Ірпінській міськраді Київської обл. Розташоване поблизу р. Ірпінь, права притока Дніпра. Назване на честь великого ук­раїнського письменника і громадського діяча, революційного де­мократа М.М. Коцюбинського. До категорії селище міського типу віднесено у 1941 році.

Кош-Коба — печера в Кримських горах. Назва від тюркського «житло, місце стоянки» і «печера». Дослівно: «Печера, при­датна для житла».

Крайня Балаклійка — ріка, права притока Балаклійки (басейн Сіверського Дінця). Назва першої частини складного гідроніма від розміщення її першою (крайньою) по відношенню до двох інших приток Ба­лаклійки — Середньої Балаклійки і Волоської Балаклійки. Пояс­нення ім. частини назви див. Балаклійка.

Крак-Красні

Краковець — селище міського типу Яворівського р-ну Львівської обл. Розташо­ване на р. Шкло, права притока Сану (басейн Вісли). Засноване в XV ст. Достовірних відомостей про походження назви немає. Ймовірно назва утворилася від Краков за допомогою суф. на означення здрібнілості -ець; дослівно «маленький Кра­ків». Ця назва дана Краківцю за його розташування на стародавньому шляху, що йшов зі Львова до Кракова. Назву польсько­го міста Краків виводять від власного імені легендарного Крака, котрий нібито його заснував.

Краматорськ (колишнє Петрівка, Таранівка, Білянська, Білянських, Краматорка, Краматоровка, Краматорська) — місто обласного підпо­рядкування Донецької обл. Розташоване на р. Казенний Торець (колишнє Тор), при впадінні в нього рік Біленька і Бичок (басейн Сіверського Дінця). У 1767 році, під час колонізації, граф П.О. Таранов одержав дарчий наділ від царського уряду, заснував поселення кріпаків і назвав його Петрівкою. Походження назви Краматорськ остаточно не з'ясо­вано. Існує гіпотеза, за якою в минулому біля р. Тор на чумаць­ких привалах торгували крамом. Від словосполучення крам на То­рі або крам торський нібито й пішла назва. Можна припустити, що найменування міста пов'язане з іншими історичними реалія­ми. Відомо, що саме в цьому місці у XVIII ст., перетинаючи р. Тор, проходив новий рубіж (крома, край, рубіжна смуга, кордон) Російської держави. Отже, топонім Краматорськ, ймовірно, означає крома торська, тобто рубіж, що перетинає Тор. Згодом в українській мові звук о перейшов в а. Після надання селищу Краматорська рангу міста назва змінилася на Краматорськ. Утворена за допомогою суф. -ськ.

Красилів — місто, районний центр Хмельницької обл. Розташоване неподалік від залізниці Хмельницький — Шепетівка на р. Случ, права притока Го­рині (басейн Прип'яті). Перша письмова згадка відноситься до 1444 року, як про великий красилів двір (місце фарбування) литовсь­кого князя Свидригайла. Назва утворилася від означальної час­тини словосполучення красилів двір.

Красна — ріка, ліва притока Сіверського Дінця (басейн Дону). Назва за червону­ватий відтінок води, якого вона набуває від рудого кольору по­рід, що місцями складають ложе і береги ріки.

Красна Лука — ріка, права притока Усті (басейн Горині). Означальна час­тина гідроніма Красна в означенні «красива»; друга частина — ге­ографічний термін лука — «закрут ріки». Дослівно: «Ріка з ма­льовничими закрутами».

Красне — озера: 1) в групі Перекопських озер, на півночі Кримсь­кого п-ова; 2) на півдні Одеської обл., в заплаві р. Турунчук; 3) на Кінбурнській косі Чорноморського узбережжя, в групі Прогнойських озер. Назву виводять від прикм. красний. Береги озер скла­дені червонуватими породами; 4) на північному-сході Чернігівської обл. Назва від красне в розумінні «хороше»; 5) селище міського типу: Бузького р-ну Львівської обл. і залізничний вузол. Розташоване на р. Гологірка (басейн Західного Бугу) та на так званій Краснянській рівнині, яка своє найменування одержала від селища. Вперше під назвою Красне згадується 1476 рік. Як гадають, вона походить від слова красне «красиве, мальовниче»; 6) (колишнє Червоноармійське) Кегичівського р-ну Харківської обл. Розташоване поблизу автомагістралі Красноград — Ізюм. Засноване 1920 року. Першими поселенцями бу­ли батьки командирів Червоної Армії (так називалися Збройні Сили Радянської держави в період з 1918 року по 1946 рік). Сучасна назва — символ революції.

Красний Кут — селище міського типу Антрацитівського р-ну Луганської обл. Розташоване на р. Міусик (басейн Азовського моря). Прикм. час­тина складного топоніма від красний «красивий, хороший» (стосовно місцевості); кут «кінець, сторона, край села».

Красний Лиман (до 1939 року — Лиман) — місто, районний центр Донецької обл. Засноване 1667 року поблизу Маяцької фортеці для охо­рони степового району від набігів татар. Розташоване неподалік від оз. Лиман. Ім. частина складного топоніма являє собою геог­рафічний термін лиман — «чисте озеро». Лиманом також називають приморське озеро, морську затоку, приморське озеро з солоною водою. Означальна частина виступає у символічному значенні — «революційний».

Красний Луч (до 1929 року — Криндачівка) — місто обласного підпо­рядкування Луганської обл. Розташоване на автошляху Луганськ — Макіївка. Засноване у 80-х роках XIX ст. у зв'язку з будівництвом шахт. Колишня назва утворена від імені власника Криндача. Сучасна назва виступє у символічному значенні — «Новий ясний промінь (російською луч) життя».

Красні Окни (до 1920 року — Окни) — селище міського типу, районний центр Одеської обл. Роз­ташоване на р. Мокрий Ягорлик, ліва притока Дністра. Виникло 1791 року. Ім. частина назви — романізований молдавський варіант окни «струмок, джерело, карстове озеро». Прикм. частина — символ революції. Дослівно: «Джерело нового життя».

Красноа-Красноп

Красноармійськ (до 1934 року — Гришино, 1934—1938 роки — Постишеве, до 1964 року — Красноармійське) — місто, районний центр Донецької обл. По­селення виникло під час будівництва залізниці, яке почалося 1880 року. Залізнична станція і пристанційне селище названі по імені слободи Гришине, розташованої за 9 верст. Назва слобо­ди, що виникла на початку XVI ст. як запорізький зимівник, за народними переказами, походить від імені запорожця Григорія (Гриші), котрий перший оселився в зимівнику. Назва Постишеве — від прізвища одного з керівників колишньої Радянської дер­жави. Сучасна назва від російського Красная Армия — так з 1918 року по 1946 рік називалися Збройні Сили в колишній Радянській державі. Назва ут­ворена суф. -ськ.

Красногвардійське (до 1945 року — Курман-Кемельчі) — селище міського типу, районний центр АРК. Відоме із середини XIX ст. Розташоване на залізниці і ав­тошляху Москва — Сімферополь. Сучасна назва на честь Червоної гвардії, частини якої звільняли місцевість від фа­шистських загарбників.

Красногорівка — місто Донецької обл. Розташоване на р. Лозова (басейн Самари). Відоме з 70-х років XIX ст. Назва від російського красных глин на схилах Донецького кряжа. За іншим тлумаченням, назва походить від словосполучення красна гора в означенні «красива», «мальовнича».

Красноград (до 1922 року — Костянтиноград) — місто, районний центр Харківської обл. Розташоване на правому березі р. Берестова, права притока Орелі (басейн Дніпра). Місто виросло навколо Бєльовської фортеці (споруджена 1731—1733 років), яка входила до системи оборонних укріплень Росій­ської держави на півдні так званої Української лінії. Назва фортеці від м. Бєльов, звідки прибув на її будівництво Бєльовський полк. Руїни валів збереглися до наших днів. З 1884 року — Костянтиноград, назва від імені Костянтин з царської сім'ї. На­зва Красноград символічна.

Краснодон — 1) (до 1938 року — Сорокіне) місто, районний центр Луганської обл. Розташоване на р. Велика Кам'янка, ліва притока Сіверського Дінця (басейн До­ну). Засновано 1910 року. Стара назва від прізвища землевласника Сорокіна; 2) (до 1920 року — Катеринодон) селище міського типу, підпорядковане Краснодонській міськраді Луганської обл. Назва Краснодон спочатку була дана селищу Катеринодон; згодом першу частину Катерино- замінено на Красно- як ознаку революційності, а ім. (за розташування в басейн р. Дон) залишено. Після побудови в колишньому селищі Сорокіне вугільної шахти № 1 його було віднесено до рангу селище міського типу і надано назву Краснодон. Пізніше це найменування закріпилося за містом, що виросло навколо шахти.

Красноїльськ — селище міського типу Чернівецької обл. Розташоване на р. Серетель, притоці Малого Серету (басейн Дунаю). Вперше згадується 1431 року як с. Красна (від красна «гарна»). В 1696 року верхню частину села ку­пив поляк Олександр Ільський з Гродно, і з того часу її почали називати Красна Ільського, а нижню, що належала Путнянському монастиреві, — Красна Путною. 1947 року після злиття обох сіл виникла сучасна назва, утворена за допомогою суф. -ськ.

Краснокутськ (колишнє Красний Кут) — селище міського типу, районний центр Харківської обл. Розташоване неподалік від р. Мерло, ліва притока Ворскли (басейн Дніп­ра). Краснокутськ — одне з найстаріших поселень Слобідської України. Зас­новане 1651 року переселенцями з Корсуня (нині Корсунь-Шевченківський Черкаської обл.). 1652 року збудовано острог для захисту південних кордонів Російської держави від нападів турко-татар. У XVII—XVIII ст. урочище, а згодом і поселення називалося Красний Кут. Означення красний в розумінні «гарний, краси­вий» дано за мальовничу місцевість, яка сподобалась переселен­цям. Слово кут — «кінець, сторона, край села, поселення». Но­ва назва утворена з двох слів за допомогою суф. -ськ. Звідси ж Краснокутський парк — парк-пам'ятник садово-паркового мистецтва. Розташований біля Краснокутська, засновано у 1809 році.

Краснооскільське водосховище — див. Оскіл.

Красноперекопськ — місто, районний центр АРК. Розташоване в південній частині Перекопського перешийка на березі оз. Старе. Засноване 1932 року. Назва від слова Перекоп (див. Перекопський перешийок) та російського прикм. красний — символ революції. Утворена суф. -ськ.

Краснопілля — селище міського типу, районний центр Сумської обл. Розташоване у верхів'ї р. Сироватка, лівої притоки Псла (басейн Дніпра). Засноване 1651 року козака­ми і селянами, що прибули з Правобережної України. Збудова­ний тут острог-укріплення одержав назву Краснопілля. Назва від словосполучення красний «гарний, красивий» (за мальовничу місцевість) і поле в розумінні «простір, край».