Топономічні назви на літеру К

Краснор-Крива

Красноріченське (колишнє Кабаннє) — селище міського типу Кремінського р-ну Лу­ганської обл. Розташоване на р. Красна (басейн Дону). Виникло як місце заслання в 1701 році. Складне слово утворене на базі словоспо­лучення красна ріка. Назва дана за розташування на березі р. Крас­на. Утворена складним суф. -енськ(е). Колись на правому березі Красної були непрохідні ліси, в яких водилось багато звірів, особ­ливо диких кабанів. Від останніх поселення одержало колишню назву.

Красноторка (колишнє Краснотори) — селище міського типу, підпорядковане Краматорській міськраді Донецької обл. Розташоване на р. Казен­ний Торець, права притока Сіверського Дінця. Засноване в другій половині XVIII ст. Гадаємо, що назва від колишнього найменування середньої те­чії річки до впадіння в неї р. Сухий Торець — Красний Торець. Назва цієї частини річки за її красиві («красні, ма­льовничі») береги.

Кременець (літописний Кремяньць, Кремянєць) — 1) місто, районний центр Терно­пільської обл. Давнє місто Волинської землі. Вперше згадується 1226 року, коли під стінами Кременця руські воїни розгромили угорське вій­сько королевича Андрія. Назва — ім. на -ьц(ь) від давньоруського кремянь «твердий (камінь)»; 2) (Кремінна) гора, розташована на північний-схід від м. Ізюма Харківської обл. Назва від кремінь.

Кременецькі гори — північний край Подільської височини. Розташовані між долинами рік Іква (басейн Стиру) і Збитнянка (басейн Горині), в р-ні м. Кременця Тернопільської обл., від якого за допомогою форманта -к(і) й одержали назву.

Кременецько-Дубенська низовина — східна частина великої Га­лицької низовини, розташована на півдні Волинської височини, між міста­ми Кременець і Дубно. Звідси назва.

Кременчук — місто, районний центр Полтавської обл. Уперше згадується в іс­торичних документах в 1571 році. Початком його була фортеця, яка ви­сочила на дніпровських кручах. Походження назви остаточно не встановлено. Вважають, що вона походить від кремінь — міне­рального утворення, складеного з кристалічного та аморфного кремнезему, якого багато зустрічається в крейдових відкладах, що імовірно. Утворене найменування від основи кремен- за допомогою форманта -чук. Назву також виводять від тюркського «фортеця, укріплення». Такої ж думки дотримуються й інші вчені, порівнюючи Кременчук з кримсь­ким топонімом Кременчик, утвореним від того ж апелятива за допомогою тюркського форманта -бик. Звідси Кремен­чуцьке водосховище — розміщене вище м. Кременчука на Дніп­рі, створене в зв'язку з побудовою Кременчуцької ГЕС.

Кремінна — 1) ріка, права притока Красної (басейн Сіверського Дінця). Назва від апелятива кремінна. В руслі річки багато кременцю; 2) місто, районний центр Лу­ганської обл. Розташоване на р. Красна при впадінні в неї лівої притоки Кремінної, від якої й перейняло назву. Виникло як слобода Кремінна близь­ко 1680 року, за іншими джерелами, 1712 року. Засновано козаками і селянами-втікачами, головним чином з Правобережної України.

Кремне — озеро із групи Шацьких озер. Розташоване на північному-заході Волинської обл. Назва Кремне — відносний прикм. з суф. -н- від основи крем-, що співвідноситься з українським крем «кремній», «кремяха», «галька», діалектне кремина.

Крива Коса — найбільш східна на території України піщана коса Азовського моря (коса — низька і вузька намивна піщана або піщано-черепашкова смуга на узбережжі моря, озера або річки). Приклад переходу апелятива у власну назву. Прикм. частина від кривий — назва за конфігурацію.

Криваль — ріки, права притока Случі (басейн Прип'яті) (дві). Назва за на­явність великої кількості закрутів. Утворилася від основи прикм. кривий за допомогою суф. -аль.

Кривч-Криш

Кривчанська печера — див. Кришталева печера.

Крижопіль — селище міського типу, районний центр Вінницької обл. Розташоване на півдні об­ласті. Виникло у зв'язку з будівництвом залізниці Київ — Одеса, яке розпочалося 1866 року. Залізнична станція назву перейняла від с. Крижопіль. Га­дають, що найменування останнього пов'язане з його географічним положенням: воно лежить на кряжі — вододілі між басейнами рік Дніпра і Південного Бугу. Більш імовірно, ойконім походить від крижове поле «хрестоподібне поле, на якому було поставлено хрест».

Крим — ріка, ліва притока Дніпра, Голопристанський р-н Херсонської обл. Назва від Крим (Кримський п-ів); звідси ж Кримка — річки: 1) лівий рукав Дніпра, Цюрупинський р-н Херсонської обл.; 2) права притока Кільчені (басейн Самари); Кримська Татарка — ріка, ліва притока Дніпра. Назва від прикм. кримський. Про походження другої складової частини гідроніма див. Татарина; Кримський (Чумацький) шлях — ішов з Полтави на Перекоп через ріки Оріль, Самара, Московка, Кінські Води, Янчокрак і Карачокрак.

Кримський півострів (Крим) — розташований між Чорним та Азовським морями і Керченською протокою. На півночі сполучаєть­ся з материком вузьким Перекопським перешийком. У давнину південна частина п-ова, в той час заселена таврами, була відома під назвою Тавріка, Таврида, першу згадку про яку знаходимо в Геродота (V ст. до н. е.). Ще раніше, від кімерійців — Кімерія. Зго­дом Крим заселяли скіфи (VII ст. до н. е.), половці (XI ст.) та ін. У XIII ст. сюди проникли монголо-татари і осіли спочатку в сте­повій частині. Оволодівши м. Солхат, вони назвали його «укріплення, Перекоп, стіна» (монгольське). Цьому, ймовірно, сприяла наявність куестів — крейдя­них уступів, розміщених між степовим і гірським Кримом, які завойовники спочатку прийняли за білі фортечні стіни. Згодом назва поширилась на весь п-ів. За середніх віків Кримський п-ів був відомий під колишньою назвою Тавріані, Таврида, Таврія. Піс­ля приєднання Криму до Росії його почали називати Тавридою.

Кримський шлях — див. Крим.

Кримські гори (колишні Таврійські гори, Кімерійські гори) — го­ри на півдні і південному-сході Кримського п-ова. Простягаються вздовж уз­бережжя Чорного моря від мису Феодора на північному-сході до м. Севас­тополя на південному-заході. Кримські гори являють собою гірське піднят­тя, яке складається з трьох паралельних пасом: Головного, Внутрішнього (Середнього) і Зовнішнього. Колишні назви від народів таврів і кімерійців, які населяли п-ів. Походження сучасної назви див. Кримський п-ів (Крим).

Криниця — річки: 1) права притока Уборті (басейн Прип'яті); 2) притока Джере­ла (басейн Десни). Назва від архаїстичного апелятива криниця — синоніма ге­ографічного терміна «джерело, ріка».

Кринички (Криничкувате) — селище міського типу, районний центр Дніпропетровської обл. Розташоване на р. Мокра Сура (басейн Дніпра). Засноване у XVIII ст. Назва від криниця «джерело». Утворе­на за допомогою демінутивного суф. -к(а). Закінчення -и вис­тупає як словотворчий засіб. Звідси ж і паралельна назва Криничкувате — утворена за допомогою суф. -уват. Звідси ж Кринична — селище міського типу, підпорядковане Макіївській міськра­ді Донецької обл. Розташоване на перетині залізниць Горлівка — Іловайськ і Дебальцеве — Ясинувата. Під час будівництва заліз­ниці у 1879 році тут було побудовано залізничну станцію Кринична, названу так по імені слободи, що лежала на р. Кринка, від якої остання пе­рейняла назву.

Кринка (Кринки, Кримка, Чорний Міус, Кринська) — ріка, права притока Міусу (басейн Азовського моря). Вважають, що назва Кринка ви­никла у верхів'ях ріки, початок якої живиться джерелами (кринками), згодом поширилась на все русло. Звуковий варіант Кримка міг ви­никнути завдяки тому, що її правий берег був кримський, тобто під контролем кримських татар, на відміну від лівого — ногайського. У XVII ст. Кринка називалася ще «Чорним Міу­сом». Пояснення слова Міус див. Міус.

Кришталева (Кривчанська) печера — одна з найбільших печер в Європі. Розташована біля с. Верхнє Кривче Борщівського р-ну Тернопільської обл. Звідси паралельна назва. Кришталева від кришталь «безбарвний прозорий різновид кварцу». Називають за наявність у печері природних «кришталевих» споруд (сталакти­тів, сталагмітів, колонад тощо), які утворюють дивовижне криш­талеве царство.

Крива-Криво

Крива Почайна — див. Почайна.

Крива Руда — річки: 1) ліва притока Говтви (басейн Псла); 2) права притока Хоролу (басейн Псла). Назва Крива — за звивистість русла, поход­ження другої частини складного гідроніма див. Руда.

Кривбас — див. Криворізький залізорудний басейн.

Криве — озеро: 1) на півдні Чернігівської обл.; 2) на північному-заході Пол­тавської обл., в заплаві р. Сули; 3) на північному-сході Дніпропетровської обл., в заплаві р. Самари. Тут 5 озер з однаковою назвою; 4) у пониззі р. Дунаю в Одеській обл.; 5) на Кінбурнській косі, в групі Прогнойських озер; 6) на Чорноморсь­кому узбережжі в Херсонській обл. Назва від прикм. кривий, за конфігурацію берегів.

Криве Дніприще — права протока Дніпра в Херсонській обл. Наз­ва від прикм. кривий. Ім. частина складного гідроніма від ос­нови Дніпр- та суф. -ище, що служить для утворення назв міс­ця за якоюсь ознакою, в даному разі вказує на значні розміри протоки.

Криве Озеро — селище міського типу, районний центр Миколаївської обл. Розташоване на р. Кодима (басейн Південного Бугу). Засноване в 50-х роках XVIII ст. ук­раїнськими селянами-переселенцями. Назва від однойменного озера — стариці (старе русло річки), яке має криву форму.

Кривий Ріг — місто, районний центр Дніпропетровської обл. Розташоване там, де зливаються річки Інгулець і Саксагань. За народними перека­зами, селище — зимівник Інгульської паланки, яке в XVII ст. бу­ло розташоване на тому місці, де стоїть Кривий Ріг, заснували запорожці. Першим поселенцем ніби був козак Ріг, прозваний Кривим за відсутність одного ока. Згодом тут виросло поселення, яке дало початок сучасному місту. Однак, як показали найновіші дослідження, ніде в архівних матеріалах ім'я легендарного Кривого Рога не зга­дується, навіть у дуже ретельно складеному документі Запорізь­кого коша за 1768 рік, де зареєстровано прізвища власників усіх зи­мівників по Інгульській паланці. Після російсько-турецької війни 1768—1774 років в р-ні між Дніпром і Бугом створено лінію поштових станцій. Одна з них була закладена 8 травня (за н. ст.). 1775 року біля рогу (так козаки називали мис), утвореного при впадінні Саксагані в Інгулець, де почали селитися люди. Звідси, очевидно, назва по­селення. «Кривий Ріг не що інше, як мис, що вийшов між Саксаганню й Інгульцем, котрий ріка Саксагань обходить навколо верст на п'ять, а між двома колінами перешийок не буде і чверті версти, а тому і називається кривий ріг».

Кривий Торець — ріка, права притока Казенного Торця (басейн Сіверського Дінця). Походження Торець див. Казенний Торець. Кривий — від великої кількості меандрів (закрутів).

Кривиця — річки: 1) (Кривица, Крутич) ліва притока Турії (басейн Прип'яті); 2) права притока Білоусу (басейн Десни); 3) права притока Мізунки (басейн Дністра). Назва від прикм. кривий, утворена за допомогою давнього гідронімічного суф. -иц(я). Дана за звивисті русла. Звід­си ж Кривич — ріка, ліва притока Перги (басейн Прип'яті), утворення на -ич; Криворічка — ріка, ліва притока Вересні (басейн Прип'яті), назва від слово­сполучення крива ріка; Кривуля — ріка, ліва притока Десни (басейн Південного Бугу). Назва утворена за допомогою суф. -ул(я); Кривуша — річки: 1) права притока Десни (басейн Дніпра); 2) права притока Десни (басейн Дніпра), ут­ворення на -уша. Не виключено, що в гідронімі відбилися різні словотвірні варіанти одного місцевого географічного терміна: кривиця, кривуша, кривуля.

Криворізький залізорудний басейн (Кривбас) — один з найбіль­ших залізорудних басейнів Європи. Розташований на заході Дніпро­петровської обл. в системі Інгульця та його приток Жовтої і Сак­сагані (басейн Дніпра). Прикм. частина топоніма від прикм. части­ни назви м. Кривий Ріг, який лежить в межах Кривбасу. Басейн — область залягання певних корисних копалин, в даному разі за­лізної руди. Кривбас — абревіатура від Криворізький (залізоруд­ний) басейн.

Кро-Кру

Кролевець — місто, районний центр Сумської обл. Розташоване на залізниці Шостка — Конотоп. Засноване 1601 року. Назву пов'язують з польсь­ким королем Сигізмундом III. Утворилася вона від п. круль «ко­роль» шляхом демінутивної суфіксації: спочатку за допомогою суф. -ев, а потім -ець.

Кропивна — річки: 1) ліва притока Золотоноші (басейн Дніпра); 2) ліва притока Лисогору (басейн Сули); 3) ліва притока Остра (басейн Десни)) 4) ліва притока Те­терева (басейн Дніпра); 5) права притока Вілії (басейн Тетерева). Назва від кро­пива водяна, або кушир — рослина, поширена у стоячих і з повільною течією водах. Утворення від апелятива кропивна. Жіночий рід назви орієнтований на лексему ріка. Звідси ж Кропивник — річки: 1) ліва притока Колодниці (басейн Дністра); 2) ліва притока Сівки (басейн Дністра); Кропивниця — ріка, права притока Горині (басейн Прип'яті).

Кропивницьке — село Ново-Українського р-ну Кіровоградсь­кої обл. Розташоване неподалік від верхів'я р. Чорний Ташлик, ліва притока Синюхи (басейн Південного Бугу). Батьківщина видатного українського драматурга і режисера М.Л. Кропивницького (1840—1910). Звідси й назва.

Кропивня — річки: 1) ліва притока Вересні (басейн Прип'яті); 2) ліва притока Ужа (басейн Прип'яті). Назва від, кропива (див. Кропивна), додається суф. -н(я). Звідси ж Кропив'янка — річки: 1) ліва притока Остра (басейн Десни); 2) притока Південного Бугу.

Кругле — озера: 1) у Шацькому р-ні Волинської обл., в групі Шацьких озер; 2) у групі Перекопських озер, на півночі Кримсько­го п-ова; 3) у групі Прогнойських озер, на Кінбурнській косі Чорноморського узбережжя в Херсонській обл.; 4) на південному-заході Чорноморського узбережжя Кримського п-ова; 5) і 6) (два озера) на узбережжі Чорного моря в Херсонській обл. Смислове значення назви ясне — «округле», тобто за конфігурацією своїх берегів по­дібне до круга. Звідси назва Круглик — озеро на Правобережжі Нижнього Дніпра, на околиці м. Херсона, утворена за допомо­гою суф. -ик.

Крута — ріки: 1) ліва притока Дністра; 2) права притока Вересні (басейн При­п'яті). Найменування від прикм. крутий «дуже вигнутий» в оз­наченні горизонтальної звивини річки, а не вертикальної кон­фігурації її берегів.

Крута Каїр — ріка, ліва притока Дніпра. Про походження ім. частини складного гідроніма див. Каїр. Означальна частина гідроніма вказує на звивистість русла річки. — Див. Крута.

Крутий Яр — ріка, ліва притока Тетерева (басейн Дніпра). Назва ім. час­тини гідроніма від апелятива яр — «високий крутий берег, що підмивається річкою». Термін запозичено з тюркського Крутий — «стрімкий», «обривистий». Дослівно: «Ріка з стрімкими берегами, що підмиваються водою».

Крутоярка — ріка, ліва притока Інгулу (басейн Південного Бугу). Назва являє со­бою складне утворення — прикм. крутий та номенклатурне слово яр. Утворена за допомогою суф. -к(а).

Крушинка — річки: 1) права притока Бобра (басейн Горині); 2) ліва притока Бугаївки (басейн Дніпра). Назва від крушина — рід ку­щів чи невеликих дерев, що ростуть по заплавних місцях майже по всій Україні. Утворення з суф. -к(а).

Куд-Куп

Кудинка — ріка, ліва притока Південного Бугу. Назву виводять від тюркського «степовий колодязь, копань». Гадають, утворена від ско­роченої основи куд- за допомогою суф. групи -инк(а). Але більш вірогідно — від антропоніма Кудин.

Кудрявцівка (колишнє Колосівка) — селище міського типу Веселинівського р-ну Миколаївської обл. Розташоване при перетині залізниць Мико­лаїв — Березівка і Вознесенськ — Березівка. Засноване у 1910 році. Нова назва з 1928 року на честь ентузіаста-землеміра Кудрявцева, утворена за допомогою суф. -к(а).

Кузнецовськ — селище міського типу Володимирецького р-ну Рівненської обл. Розташоване на правому березі р. Стир (басейн Прип'яті). Виникло в 1977 року біля с. Вараш у зв'язку з будівництвом атомної електростан­ції. Ім'я селищу дано на честь розвідника Героя Радянського Сою­зу М.І. Кузнецова, котрий діяв на Рівненщині в роки другої сві­тової війни. Назва утворена за допомогою суф. -ськ.

Кулига — ріка, ліва притока Згару (басейн Південного Бугу). Назва від слова кулига, яке в XIII—XIV ст. було у вжитку багатозначним і означало «невелика галявина в лісі, розчищена під ріллю», «низовинний берег, заплава в закруті річки», «луки на березі річки». За низо­винні заплавні береги, імовірно, і дана назва.

Куликівка — селище міського типу, районний центр Чернігівської обл. Виникло в другій по­ловині XIX ст. у зв'язку з будівництвом залізниці Чернігів — Ні­жин. Залізнична станція і селище перейняли назву с. Куликівки, розташовано­го на Десні. Останнє засноване в XVII ст. козаками і селянами-кріпаками — вихідцями з Правобережної України. Треба думати, що назва від прізвища Кулик, яке зутрічається в цій місцевості і нині. Утворилася за допомогою присв. суф. -ів-к(а).

Куличиха — ріка, права притока Груні (басейн Псла). Найменування утво­рене за допомогою суф. -их(а) від назви птаха кулик. У заплаві ріки і тепер водиться багато куликів. Можлива проміжна антропонімічна стадія — утворення від прі­звища Кулик за допомогою топонімічного форманта -их(а).

Кульна — ріка, права притока Чорної (басейн Дністра). За Сепинським, в основі назви лежить молдавське колуни «дикі коні», що приходили сюди пити воду. Йдеть­ся, як гадають, про тюркське походження назви кулан «дикий осел», іноді «дикі коні».

Кума — річки: 1) права притока Вілії (басейн Прип'яті); 2) ліва притока Горині (басейн Прип'яті). Назву виводять від кума— вир у річці Горині; куміна — «вар біля берега, місце, де вода повертає в напрямку, що супротивний течії»; 3) притока Орчика (басейн Орелі); 4) правий рукав Дніпра. Назва від тюркського «пісок». Закінчення -а виконує роль словотвірного засобу.

Кундук — 1) див. Когильник; 2) див. Сасик

Куп'янськ (колишнє Купецький, Купчинка, Купенка, Куп'янка, Купенськ) — місто, районний центр Харківської обл. Розташоване на р. Оскіл (басейн Сіверського Дінця). В документах говориться, що поселення зас­новане 1685 році в урочищі Купенка. Термін купина означає: «невеликі горби» — характерний ландшафт місцевості, на якій розташоване місто. Про це засвідчують і варіанти наз­ви Куп’янськ. Дехто походження топоніма пояснює тим, що поселення здавна було важливим торговельним пунктом, де відбувалися жвава купівля і продаж краму, тобто було купецьким осеред­ком. Таке тлумачення є непереконливим. Один з варі­антів — Купецький — є переосмислення варіанту Купенськ. Сучасна назва утворилася від кореня куп-, через варіант Куп'янка, за допомогою суф. -ськ.

Кур-Кучук

Курахівка — селище міського типу, підпорядковане Селидівській міськраді До­нецької обл. Розташоване на р. Вовча (басейн Самари). Засноване 1924 року в зв'язку з будівництвом вугільної шахти. Назва від с. Курахівки (нині с. Зоряне), розташованого вище за течією річки. Най­менування села відантропонімічного походження — утворилося від прізвища землевласника Курахова за допомогою суф. -к(а).

Курахове (до 1943 року — Кураховстрой, до 1956 року — Кураховгрес) — місто Марійського р-ну Донецької обл. Розташоване на лівому березі р. Вовча (басейн Самари), на автошляху Донецьк — Запоріжжя. Місто виникло в зв'язку з будівництвом ДРЕС, яке розпочалося 1936 року. Назва від Курахівка (див.).

Курилівка — селище міського типу Царичанського р-ну Дніпропетровської обл. Розташоване на лівобережжі Дніпра. За народними переказами, назва від прізвища козака-першопоселенця Курила. Утворилася за допомогою суф. -івк(а). Виникло в середині XVIII ст.

Куриця — ріка, ліва притока Терна (басейн Сули). Назва від давньоруського терміна курья «затон, протока річки».

Куртий — вершина Українських Карпат, біля с. Микуличина Іва­но-Франківської обл. Назва — від апелятива куртий «короткий» — означає «куца, коротка, невисока».

Курудер (Курудера, Куридира) — ріка, ліва притока Сарати (басейн озера-лиману Сасик (Кундук)). Назва від тюркського «сухий», «до­щовий потік, що пересихає влітку».

Кути — селище міського типу Косівського р-ну Івано-Франківської обл. Розта­шоване біля підніжжя Карпат, де Черемош — права притока Пруту — ви­ривається з гір на рівнину. Вперше в писемних джерелах згаду­ється 1448 року. Гадають, що назва поселення виникла від розташу­вання його в куті між відрогами Карпат і р. Черемош.

Кутуржиха (Кутурчили, Кутурчина, Кутурчиха) — ріка, права притока Хоролу (басейн Псла). Назва, імовірно, від тюркського «шалений, лютий» і «русло річки, яр». Упродовж XIX ст. відбувався подальший розвиток гідроніма: замість кінцевого тюркського з'яв­ляється спочатку -ин(а), пізніше суф. -их(а). Найменування дане, очевидно, за характер течії — більш швидкий, ніж течії су­сідніх річок. Гідронім Кутуржиха може осмислюватися як слов'янізм з архаїстичним преф. Ку-.

Куца Берданка (Куца Берда, Мала Берда, Мала Бердинка, Бердянка) — ріка, впадає в Азовське море. Друга частина склад­ного гідроніма від берда (див. Берда), утворена за допомогою суф. -янк(а), який вказує на зменшеність об'єкта. Дослівно: «Ку­ца (Маленька) Берда».

Кучук-Ламбатський хаос — найбільше за площею на Південному березі Криму нагромадження безладного, хаотично розкиданого камін­ня, яке утворилося тут внаслідок вивітрювання і обвалів мармуроподібних скель хребта Бабуган-Яйли. Назва походить від населеного пункту Кучук-Ламбат, що розташоване між Алуштою і Гурзуфом в р-ні «Хаосу» і входить до складу м. Алушта. Кучук-Ламбат, в свою чергу, виникло на місці стародавнього грецького м. Лампас, яке разом з сусід­нім йому містом Партеніт було повністю зруйноване татаро-монголами в XIII ст. Назва з тюркського «малий» і грецького ламбат — «маяк».

Кучур-Куя

Кучурган (до XVIII ст. — Курчаган) — ріка, ліва притока Турунчука, впадає в Дністровський лиман. У кінці XVIII ст. назва набула фор­ми, що зазнала перестановки звуків йи > ибиг. Назву виводять від татарського «сухий» і «рів, ложе ріки». Дослівно: «Ріка, що пересихає». Однак з фонетичного погляду це тлумачення не прийняте. Назва Кучурган походить від українського апелятива кучурган — «ве­ликий піщаний горб», кучурганський — «той, що складається з кількох піщаних горбів». Гадають, що термін Кучурган утворився внас­лідок контамінації, тобто взаємодії слів кучугура (див. Білі Кучу­гури) і курган < слов’янського «висока могила», пов'язаного з тюркського «спорудити, укріпити».

Куш-Кая — вершина Кримських гір біля м. Гурзуф, Назва від татарського «птах» і «скеля». Дослівно; «Пташина скеля».

Кушугум (Кошугум, Кучугум) — 1) ріка, ліва притока Дніпра. Назву ви­водять від тюркського «дрібний пісок» (до 1780 року — Кушугумівка, до 1927 року — Велика Катеринівка) — селище міського типу За­порізького р-ну Запорізької обл. Розташоване за 10 км на південь від обласного центру. Засноване 1770 року запорізькими козаками як слобода Кушугумівка, названа від р. Кушугум за допомогою суф. -івк(а).

Куюк-Тук — острів у Сиваші (Херсонська обл.). Назва від тюркського «горіле, горілий» і «корито» (у значенні геогра­фічного терміна «западина»).

Куяльницький лиман (Куяльник) — озеро-лиман. Розташоване на північному-заході Одеської затоки Чорного моря, неподалік від Одеси. Назва від р. (Великий) Куяльник за допомогою суф. -цьк(ий).