Топонімічний словник літери Б

Бис-Біла

Бистра — річки: 1) (Бистрик) ліва притока Дніпра; 2) права притока Калюсу (басейн Дністра); 3) (колишня Дерекой, Дерекойка) впадає в Чорне мо­ре в Криму. Колишня назва від татарського «яр, долина» і «посе­лення»; 4) права притока Колодниці (басейн Дністра); 5) права притока Лімниці (басейн Дністра); 6) ліва притока Псла (басейн Дніпра); 7) права притока Ворскли (басейн Дніпра); 8) правий рукав Дніпра в Херсонській обл. Назва від прикм. форми ж. р. бистра, швидка.

Бистрик — 1) ряд назв рукавів Дніпра, що утворюють великий їх ареал, переважно лівих. Назва за швидкість (бистроту течії) води в них під час повені; 2) річка, права притока Ломниці (басейн Дністра). На­зва від слов’янського географічного терміна бистрик — «бистрий потік», утвореного за допомогою суф. -ик від основи бистр-. Звідси ж Бистриця — річка 1) ліва притока Десни (басейн Дніпра); 2) ліва притока Тетерева (басейн Дніпра); 3) права притока Десни (басейн Дніпра); 4) права притока Ікви (басейн Прип'яті); 5) права притока Калюсу (басейн Дністра); 6) права притока Росі (басейн Дніпра); 7) права притока Тетерева (басейн Дніпра); 8) ліва притока Ворскли (басейн Дніпра); 9) ліва притока Снову (басейн Десни); 10) права притока Стоходу (басейн Прип'яті); 11) права притока Дністра. Назва від слов’янського географічного тер­міна бистриця, утвореного від основи бистр- за допомогою дав­нього гідронімічного суф. -иц(я). Аналогічне походження назв Бистриця-Надвірнянська — річка, права притока Бистриці (басейн Дністра), ім. частина складного гідроніма похідна від Бистриці, в яку вона впадає. Друга частина — від Надвірна — м. Івано-Франківської обл., біля якого вона протікає. Суф. -ськ(а) вказує на відношен­ня до нього річки; Бистриця-Солотвинська (Бистриця Золота) — річка, ліва притока Бистриці (басейн Дністра). Перша частина гідроніма по­хідна від р. Бистриці, в яку вона впадає. Прикм. частина Солот­винська — від населеного пункту Солотвин, через який протікає річка. Утворе­но за допомогою суф. -ськ(а). У другій частині паралельної назви основою є золото. Ще в 20-ті роки одна із західноукраїн­ських газет писала, що в басейні Бистриці Солотвинської (Золотої) є золото, проте видобування його на той час було «непоплатним», тобто витрати перевищували прибутки; Бистриця-Тисменицька — річка, права притока Дністра. Про походження першої частини гідроніма див. Бистриця, означальної частини — див. Тисмениця.

Бистрівка (колишня Фоса, сучасна паралельна назва Млинівка) — річка, права притока Совиці (басейн Дністра). Стара назва Фоса від апелятива фоса «потік із штучним, викопаним руслом». Млинівкою називали спо­чатку її рукав — від млинівка «рукав річки, на якому споруджено млини». Згодом найменування Млинівка перейшло на всю річку, а ще пізніше, за характером течії, населення прозвало її Бистрівкою. Від кореня бистр- за допомогою суф. -івка і утворився гідронім Бистрівка. Ця назва закріпилась як основа. Бистріївка — річка, ліва притока Мики (басейн Дніпра). Назва річки також за ха­рактером течії (див. Бистриця).

Битків — смт. Надвірнянського р-ну Івано-Франківської обл. Розташоване в межиріччі Бистриці-Солотвинської і Бистриці-Надвірнянської. Відоме з другої половини XVIII ст. Назву виво­дять від прізвища Битко; утворена за допомогою присв. суф. -ів.

Бичок — річки: 1) права притока Бика (басейн Дніпра); 2) ліва притока Казенного Торця (басейн Дону); 3) права притока Сухого Торця (басейн Дону); 4) ліва притока Сіверського Дінця (басейн Дону); 5) ліва притока Смолянки (басейн Десни); 6) права притока Сухого Виру, впадає в оз. Замглай. Назва від тюркського (див. Бик), утворена з допомогою суф. із значенням здрібнілості -ок. Дослівно: «Маленький Бик». Якщо назви перших чотирьох річок являють собою відгідронімічне демінутивне утворення від річок Бик, Клебань-Бик, до яких вони територіально тяжіють, то походження назв останніх двох не ясне. Гадають, що вони були принесені під час розселення жителів Посамар'я.

Бібрка — місто Перемишлянського р-ну Львівської обл. Розта­шоване в долині р. Біберки, лівої притоки Дністра. Вперше згадується в XV ст. Урочище Бібрка, в якому розташоване місто, і р. Біберка вперше згадуються 1211 року як Бобрька. От­же, походження назви міста і річки пов'язане з найменуванням урочища Бобрька. Останнє вказує на те, що тут водилися боб­ри, було місце полювання на них. Назва утворилася від давньоруського ім. бобрь «бобер» на -ьк(а).

Біла — річки: 1) права притока Айдару (басейн Сіверського Дінця); 2) (Білий Яр, Біла Криниця) ліва притока Деркулу (басейн Сіверського Дінця); 3) ліва притока Бібрки (басейн Дністра); 4) (Бяла) права притока Золотої Липи (басейн Дністра); 5) (Біла Лугань) права притока Лугані (басейн Сіверського Дінця); 6) (Джуркач) права притока Пруту (басейн Дунаю); 7) права притока Рати (басейн Західного Бугу); 8) права притока Семенівки (басейн Дністра); 9) (Білий Колодязь, Білоколодязь, Білий Потік) права притока Сенихи (басейн Сіверського Дінця); 10) (Белявина, Млинівка), права притока Серету (басейн Дністра); 11) права притока Стиру (басейн Прип'яті); 12) права притока Черемошу (басейн Пруту). Назви річки діста­ли від значних виходів на поверхню крейди в місцевостях, по яких вони протікають. Пояснення другої частини складного па­ралельного гідроніма Біла Лугань див. Луганка (Лугань). Подібне походження назв мають деякі річки Буковини, а саме: Біла Ослава — права притока Пруту (басейн Дунаю), Білий Потік — права притока Товарниці (басейн Черемошу) та ін. В основі деяких з інших аналогічних гідронімів або похідних від них лежить, як гадають, давньоруське «біле місце, біле», яким наші предки називали освітлені трав'янисті галявини в лісах у межах Полісся і Лісостепу.

Біла Криниця — смт.: 1) Радомишльського р-ну Житомирської обл. Розташоване в долині р. Тетерів, правої притоки Дніпра. Друга частина складного топоніма від криниця — синоніма слова «джерело, річ­ка». Перша частина від прикм. бі­лий могла означати «вільний», тобто розташований на незайнятій землі (див. Білий Колодязь); 2) Великоолександрівського р-ну Херсонської обл. Розташоване на залізниці Апостолове — Снігирівка. Назва від найменування б. Біла Криниця.

Біла Тиса — річка, лівий витік Тиси (басейн Дунаю). Назву прикм. час­тини складного гідроніма виводять від біла в розумінні «світла, чиста, прозора вода» на відміну від другого витоку Тиси — Чор­ної Тиси.— Див. Тиса.

Біла Церква (колишнє Гюргев, Георгев, Георгов, Юрев, Юр'єв) — місто, районний центр Київської обл. Розташоване на р. Рось (басейн Дніпра). За ар­хеологічними даними, виникнення міста відносять до 1032 року. За­сноване Ярославом Мудрим як фортеця для захисту від кочівників і назване Юр'єв (християнське ім'я Ярослава Мудрого — Юрій, або Георгій). За народним переказом, на місці зруйнованого татаро-монголами Юр'єва побудували невелику церкву з білої нетеса­ної берези. Згодом чумаки назвали її Білою Церквою. Більш віро­гідно, що назва походить від білої кам'яної церкви (храму), яка бу­ла побудована пізніше і служила орієнтиром у навколишній міс­цевості. У XIV ст. ця назва поширилась і на поселення, що тут виросло.

Бог-Борж

Богдан — 1) річка, права притока Білої Тиси (басейн Дунаю). Назву річки виводять від монгольського «величавість, небесний, святий», імовірно, в означенні «величава, красива річ­ка». Цілком можливе походження назви від імені Бог­дан і являє собою залишок гідроніма — Річка Богдана або ж є морфологічним спрощенням; в СГУ подано цей гідронім у формі Богданка; 2) (колишннє Тисобогдан) смт. Рахівського р-ну Закарпатської обл. Розташоване при впадінні р. Богдан в Білу Тису (басейн Дунаю). Звідси колишня назва. Сучасна назва від р. Богдан.

Богодухів — місто, районний центр Харківської обл. на р. Мерло (бас ейн Дніп­ра). У 1662 році на місці укріпленого пункту Російської держави Дя­ків острог, який вперше згадується 1571 року, було збудовано прикор­донну фортецю для оборони Слобідської України і Півдня Росії від нападу кримських і ногайських татар. У 1668 році фортеця нази­валася Богодухівська Гать. Сучасна назва вперше зустрічається в царському указі від 21 червня 1672 року. Назва, як гадають, культово­го походження.

Богуслав (Богуславль) — місто, районний центр Київської обл. Розташоване при впадінні р. Богуславка у р. Рось, права притока Дніпра. Вперше зга­дується 1195 року як одне з важливих оборонних укріплень на Ро­сі. Назва з праслов’янського антропоніма, поширеного в усіх слов’янських народів. Тлумачення від давньоруського буйслав «муж­ній», «хоробрий», яке згодом під впливом церкви змінилося на Богуслав, помилкове.

Бойківщина — історико-етнографічна обл. Займала гірську частину сучасної Івано-Франківської і Львівської областей між річками Сян і Ломниця, а також частину Закарпатської обл. між річками Уж і Ториця. Вперше назва з'явилась у 1811 році і походить від бойки — етнографічної групи українців, походження наймену­вання яких не з'ясовано. Одні пов'язують слово бойко з вошо — «воїн». Інші виводять його від слова бой — «так» у говорі бойків. Можливий зв'язок слова бойко з назвою кельтського племені бойї. Утворена суф. групою -івщина.

Болгар (Болгарь, Болгар, Болгир-колодезь, Болгор, Болгирев) — річка, ліва притока Можа (бас ейн Сіверського Дінця). Назву виводять від розселення на її берегах тюрксько-болгарських племен (див. Уда).

Болгач — річка, ліва притока Дніпра. Назва з балт. «ріка».

Болград — місто, районний центр Одеської обл. Розташоване в її південно-західній час­тині при впадінні р. Ялпуг в оз. Ялпуг. Засноване 1821 року вихідця­ми з Болгарії, які втекли сюди від турецького гніту. Від ентоніма болгари і походить назва. Утворилася від топооснови Болга + град — скорочена форма слова город, вживана в болгарській транскрип­ції. Дослівно: «Місто болгарів».

Болехів — місто Долинського р-ну Івано-Франківської обл. Роз­ташоване біля підніжжя Карпатських гір, на р. Сукіль, лівій притоці Сві­чі (бас ейн Дністра). Вперше згадується у XIV ст. По­ходження назви точно не встановлено. Існує кілька версій. Най­більш поширена та, що виводиться від розселення тут у давні ча­си волохів. Звідси, гадають, Волохів — Болохів — Болехів (Петрушевич та ін,). Назву пов'язують зі словом болоховник «мисливець на звірів». Гадаємо, найбільш імовірне похо­дження топоніма від п. імені Болех (Болеслав). Утворено за допомогою присв. відприкм. суф. -ів.

Болотна — річка, ліва притока Дніпра в плавнях. Назва від основи болот- утворена суф. -на; Болотня — річка, ліва притока Тетерева. На­зва від основи болот- утворена суф. -ня; Болотнянка — річка, ліва притока Гнилої Липи (басейн Дністра). Назва від болот- утворена суф. -нянка; Болотянка — річка, ліва притока Росі (басейн Дніпра). Назва від болот- ут­ворена суф. -янка. Назви річок зумовлені болотистим характером їх русел.

Боржава — 1) річка, ліва притока Тиси (басейн Дунаю). Витікає з південних схи­лів масиву Боржава; 2) масив (полонина) Українських Карпат. Розташований в Закарпатській обл., на вододілі Ріки і Латориці. Назву річки виводять від давньоруського борза вода «швидка, жвава, швидко­плинна вода», утворена за допомогою форманта -ава. Найменування масиву від однойменної ріки.

Борз-Борт

Борзна — 1) річка, права притока Дочі (басейн Десни). Назву виводять від давньоруського борз, борза «швидка, жвава, швидкоплинна», утворена за до­помогою суф. -н(а). Звідси ж Борзенка — права притока Загорівки (басейн Десни), утворена за допомогою суф. -енк(а) від основи борз-; Борзинка — правий рукав Дніпра в Дніпропетровській обл., утворена суф. -инк(а). Окремі вчені гідронім вважають іншомовного по­ходження, що менш вірогідно; 2) місто, районний центр Чернігівської обл. Розташоване на р. Борзна, від якої й дістало на­зву. Виникло поблизу давньоруського поселення, назва якого невідома, зруйнованого татарами. Наприкінці XV ст. тут виник хутір Сели­ще, найменування утворене від того ж апелятива. Суч. назва вперше згадується 1633 року.

Бориня — смт. Турківського р-ну Львівської обл. Розташова­не на р. Бориня, лівій притоці Стрия (басейн Дністра), від якої й перейня­ло назву. Найменування річки, ймовірно, від терміна бір і дане за розташування в її долині борів. Утворена за допомогою суф. -ин(я) від давньоруського бор «бір». До розряду смт. це стародавнє село віднесе­но в 1981.

Борислав — місто обласного підпорядкування Львівської обл. Розташоване в передгір'ї Карпат. Час заснування невідомий. Першу писемну згадку про Борислав знаходимо 1387 року. Найменування колишнього с. Борислав, нинішню назву міста, виводять від монастиря Борислав, біля якого воно виникло. Походження назви монасти­ря невідоме, очевидно, від давньоруського антропоніма Борислав > Бориславль > Борислав.

Бориспіль — місто, районний центр Київської обл. Розташоване на автостраді Київ — Харків. Гадають, що місто виникло на місці поселення Лто (Льто, Альто, Алто, Олто — так по-різному його згадують у літописах), яке існувало вже в XI ст. Сучасну назву Бориспіль пов'язують з іменем князя Бориса, сина Володимира Святославича, котрий був убитий тут 1015 року. Відтоді ця місцевість відома була під назвою Борисового поля, від якого, як гадають, і утворився складний ойконім Борисполь. У документах Бориспіль вперше згадується 1590 року.

Борівське — смт. Лисичанського р-ну Луганської обл. Розта­шоване на березі Сіверського Дінця (басейн Дону), неподалік від впадіння р. Борова. Виникло близько 1640 року як одне із сторожових укріп­лень Білгородської оборонної лінії для захисту Росії від турко-татар. Споруджена донськими козаками сторожа започаткувала Борівське. Назву перейняло від найменування Борівський перевіз — міс­це перетину річки Кальміуською сакмою (Татарським шляхом) Сіверського Дінця. Див. Борова.

Борова — річки: 1) ліва притока Річиці (басейн Дніпра); 2) ліва притока Дніст­ра; 3) ліва притока Сіверського Дінця (басейн Дону). Назва утворилася за допомогою прикм. суф. -ова від бір (бори), що вказує на похо­дження русел, річок серед борів; смт.: Борове — 1) Фастівського р-ну Київської обл. Розташоване на р. Стугна, лівій притоці Дніпра. Назва за розташування серед борів, 2) районний центр Харківської обл. Розта­шоване на р. Боровій, лівій притоці Осколу (басейн Сіверського Дінця). Виникло на місці хутора Борового (який вперше згадується в документах 1773 року) і слободи Борової. Під 1780 — 1784 роками обидва ці поселення згадуються як два хутори з однаковою назвою Боровий. На­зва від р. Борова. В Україні більше тридцяти населених пунктів, назви яких по­хідні від бір «великий сосновий або ялиновий ліс, що росте на сухому підвищеному місці» або «великий густий хвойний ліс». У пам'ятках давньоруської писемності слово бір вживалося в розумінні, подібному до сучасного «сосновий ліс»: «Бяше около града [Києва] лес и бор велик», «Володимеру же с вои (з воїнами) стоящю в бору». Гадають, що слово бір існувало вже в період слов’янської спіль­ності і означало «сосна», «сосновий ліс». До цього типу топоні­мів відносяться Борове — озера: 1) на півночі Тернопільської обл., 2) у центральній частині Харківської обл.; Боровенька — річка, ліва притока Можу (басейн Сіверського Дінця), назва від основи боров- за допомогою демінутивного суф. -енька(а); Боровик — річка, права притока Борової (басейн Сіверського Дінця), утворена від основи боров- за допомогою демінутив­ного суф. -ик; Боровицька — річка, правий рукав Дніпра, утворена склад­ним суф. -ицька від основи боров-; Боровиця — річка, права притока Росі (басейн Дніпра), назва утворена від тієї ж основи суф. -иця; Боро­вичка — річка, права притока Дніпра, утворення від основи боров- суф. -ичка. Слід наголосити на тому, що в прикарпатських українських говорах (Львівська обл.) засвідчено значення лексеми бір як «болотисте міс­це, торфовище».

Бородіно — смт. Тарутинського р-ну Одеської обл. Розташо­ване на р. Сака, правій притоці Чаги (басейн озера-лиману Сасик). Виникло на початку XIX ст. Назва дана на честь перемоги російських військ над французами в Бородінській битві під час Вітчизняної війни 1812 року під Москвою.

Боромля — річка, права притока Ворскли (басейн Дніпра). Гадають, що цей варіант також підтримується тими ж природними умовами, що й Борова. Проте роблять припущення, згідно з яким в основі гідро­німа лежить коротка форма складного давньослов’янського антропоніма. Похідна від основи Бором- за допомогою суф. з присв. значенням -іа, звідси Боромля.

Борсуківка — річка, ліва притока Кодами (басейн Південного Бугу). Село засноване у XVIII ст. на місці вирубаного лісу, де водилося багато борсуків. Звідси назва, а вже від нього назва перейшла на річку. Гідро­нім утворено від основи борсук- за допомогою суф. -івка.

Бортники — села: 1) Вінницької обл.; 2) Івано-Франківської обл.; 3) Київської обл.; 4) Львівської обл.; Бортничі — село Київ­ської обл. Назви від слова бортники — категорія залежних від феодалів селян, відомих з часів Київської Русі, які збирали мед диких бджіл в бортях (дуплах дерев), а згодом у спеціально під­вішених на деревах дуплянках. Бортники (бортничі) сплачували феодалам данину медом. Похідною від бортник, але через посе­редництво прізвища Бортятин, є, очевидно, назва с. Бортятине Львівської обл.

Борщ-Бр

Борщева (у XIX ст. Борщовка) — річка, ліва притока Дністра. Назва від борщівник, борщ, борщівка — дворічна рослина з родини зонтичних. Загальнослов’янська назва, праслов’янська форма «кисла рослина». Росте на лугах, берегах річок по всій території України. Утворена від борщ за допомогою суф. -ев(а). Звідси ж Борщівка — річки: 1) лівий рукав Дніпра, вона ж Бор­щова; 2) права притока Дніпра в Херсонській обл. Вона ж Борщівка. Утворена від борщ за допомогою суф. -івк(а).

Боярка — 1) річка, ліва притока Гнилого Тікичу (басейн Південного Бугу); 2) місто Києво-Святошинського р-ну Київської обл. Розташоване на південний-захід від Києва, на залізниці Київ — Фастів. За народними перека­зами, топонім утворився від словосполучення бір/бор та яр. Таке тлумачення нічого спільного з науковими поясненнями не має. Назва, ймовірно, дана за приналежність населеного пункту якомусь бояру. Термін бояри існував на означення княжих поселень, звідки й пішла назва. Утворився топонім від основи бо­яр- та суф. -к(а). Очевидно, аналогічне походження і р. Боярка.

Брагинівка — смт. Петропавлівського р-ну Дніпропетров­ської обл. Розташоване на правобережжі р. Самара (басейн Дніп­ра). Засноване 1920 року вихідцями з Петропавлівки. Назване на честь більшовика Брагіна, який в 1919 році загинув у бою з бі­логвардійцями. Відантропонімічне утворення на -івка.

Братениця (Братиниця, Братінка) — річка, ліва притока Ворскли (басейн Дніпра). Вважають за можливе походження гідроніма від брат­ки, або сокирки — різновид фіалки, рід трав'янис­тої рослини з родини фіалкових, ростуть на берегах річок, на уз­ліссях. Утворена від основи братин- за допомогою давнього гід­ронімічного суф. -иц(я). —Див. Фіалка.

Братське — смт., районний центр Миколаївської обл. Розташоване у міс­ці злиття р. Мертвовід і Костувата (басейн Південного Бугу). Під сучасною назвою вперше згадується 1788 року. Назва від культового братства старообрядців, що селилися тут у XVIII ст. Утворена за допомо­гою суф. -ськ(е).

Брезой — річка, права притока Сарати (впадає у лиман Сасик). Назва від старослов’янського, давньоруського «бистрий».

Бреща — річка, права притока Прип'яті (басейн Дніпра). Є припущення про іллірійське походження гідроніма, а са­ме від більш давньої форми «оленяга». До­слівно: «Річка, на берегах якої водяться олені». Можливо, аналогічний за сво­їм походженням гідронім Бреч — ліва притока Снову (басейн Десни), а звідси й її права притока Бречиця, назва якої утворена за допомогою гід­ронімічного суф. -иця.

Британ — див. Дніпряни.

Брід — річки: 1) ліва притока Бречі (басейн Десни); 2) ліва притока Західного Бугу; 3) ліва притока Сниводи (басейн Південного Бугу); 4) права притока Здвижу (басейн Тетере­ва). Назва від давньоруського брод «брід, шлях, прохід», утвореного від індоєвропейського та праслов’янського, представленого в усіх слов’янських мовах. Звідси Бродець — права притока Ужа (басейн Прип'яті), утворена демінутивним суф. -ець в означенні «неве­ликий брід»; Бродівка — річка, права притока Ів'янки (басейн Тетерева), утво­рення на -івк(а); Бродниця — річка, права притока Колодниці (басейн Дністра), утворена від топооснови за допомогою давнього гідронімічного суф. -иц(я). Звідси ж Брідок — річки: 1) права притока Альми (впадає в Каламітську затоку Чорного моря); 2) впадає в оз. Брід на лівому березі Дніпра. Утворення від топооснови брід- демінутивним суф. -ок. Дослів­но: «Маленький брід».

Бровари — місто, районний ц.ентр Київської обл. Ще за часів Київської Русі тут було поселення, назва якого невідома. Сучасна назва вперше зга­дується в документах 1628 року. Назва, очевидно, від слова бровар. У плані змісту словотворчий засіб виконує закінчення -и.

Бр-Буд

Броди — місто, районний центр Львівської обл. Розташоване на р. Суховільці (басейн Прип'яті). Вперше згадується в «Поучений Мономаха» під 1096 роком. Назва від давньоруського брод «брід, шлях, прохід». — Див. Брід.

Бронецька Ріка — річка, ліва притока Боржави (басейн Тиси). 1273 року на річці споруджено Бронецький замок. У с. Бронька, Іршавського р-ну Закарпатської обл., у минулому робили зброю. Звідси назва означальної частини гідроніма: від основи брон-слова бронь «зброя» утворена за допомогою суф. -ецьк. ім. части­на — від апелятива ріка, що перейшов у власну назву. Звідси ж назва Бронники (Броникь) — річки: 1) ліва притока Лизнівки (басейн Гори­ні); 2) ліва притока Тні (басейн Прип'яті), там же — с. Бронники, де ви­готовляли зброю; Бронниця — річка, ліва притока Дністра. Назва від апеля­тива бронниця «майстерня по виготовленню зброї». В гирлі річки ле­жить одноіменне с. Бронниця, де була майстерня по виготовлен­ню зброї і від якого, ймовірно, річка перейняла назву.

Брусниця — 1) річка (Брусница), права притока Пруту (басейн Дунаю). Ос­тання вперше згадується в XVI ст. Назву виводять від брус «то­чильний камінь», точніше, від похідного прикм. брусний. Зі структури назви Брусниця видно, що вона утворилась від осно­ви за допомогою гідронімічного суф. –иця. 2) село (до 1946 року — Барбівці), бальнеологічний санаторій типу «Мацеста». Знаходиться в Кіцманському р-ні Чернівецької обл., на правому березі Черемошу, при злитті з його правою притокою Брусницею, від якої й перейняло назву.

Брянка — місто обласного підпорядкування Луганської обл. Роз­ташоване на р. Лозова (басейн Сіверського Дінця). Поселення, яке тут ви­никло 1696 року, мало назву Яр Кам'яний. У 1707 році поряд виникло по­селення Потік Гриценків. У 1730 році ці поселення були об'єднані під назвою Лозова. У 1889 році «Товариством Брянських кам'яновугіль­них копалень і рудників» тут було закладено вугільну шахту № 6, навколо якої виникло селище Брянський рудник. Пізніше селище почали називати Брянкою.

Бугазька коса — коса, що відділяє Дністровський лиман від Чорного моря. Назва від тюркського «гирло, протока». Так називали раніше Очаківське гирло.

Бугай — річки: 1) ліва притока Дніпра; 2) правий рукав Дніпра в Дніпропетров­ській обл. Доводять, що в основі слова лежить бугай (тюркською — «бик»). Місцеві жителі наз­ву пояснюють тим, що річка гуде, як бугай у болоті (бугай — бо­лотний птах). Проте цілком можливо, що гідронім пов'язаний з терміном буга див. Західний Буг.

Будацьке озеро-лиман — на узбережжі Чорного моря, побли­зу Дністровського лиману, вздовж берега моря. Назву виводять від тюркського «болото, трясовина».

Буджак — історико-географічна область на південному заході України між Дністром і Дунаєм, на північно-західному узбережжі Чорного моря. Греки називали в перекладі на слов’янську «кут» — місцевість, яка ле­жить у куті між згаданими ріками. Назва від турецько-кримсько-татарського, що є калькою (перекладом).

Буди — смт. Харківської обл. Розташоване на залізниці Мерефа — Люботин. Назву Буди (Буда) і похідні від неї мають багато населених пунктів та річок. Починаючи з XIII ст. у лісах України для добування з деревини поташу, деревного вугілля, смоли, дьогтю будували спеціальні споруди, які називалися бу­да. Подано у множині. Ця назва й поширилась на численні населені пункти. Зменшена форма будка вживається і в наш час.

Будило (Будильський поріг Вручий) — сьомий за рахунком поріг на Дніпрі. Назва від будити в розумінні «голосний». У Костянтина Багрянородного (X ст.) названий слов’янською назвою Вруним в означенні «вируючий» (від слов’янського «вир, вирувати»). Скандинави поріг називали Леант «кипучий». Затоплений водами водосховища.

Буж-Бул

Бужок — річки: 1) ліва притока Південного Бугу; 2) ліва притока Уборті (басейн Прип'яті). Назва від Буг, утворена за допомогою демінутивного суф. -ок. Дослівно: «Маленький Буг».

Бузлук-Коба — див. Льодова печера.

Бузьк (Бужскь, Бужьскь, Бужьский, Божьскь, Божьский, Божескь, Бозкь, Бузко, Бузскь, Бозькь) — місто, районний центр Львівської обл. Розташоване на р. Західний Буг, від якої й перейняло назву. Вперше згадується в Лаврентіївському літописі під 1097 роком.

Бузький лиман — гирло Південного Бугу, від якого і дістав назву.

Бук — річки: 1) ліва притока Медведівки (басейн Прип'яті); 2) права притока Золь­ні (басейн Прип'яті). Назва, очевидно, являє собою апелятив не від дерева бук, а від слов. дієсл. «шуміти». Дослівно: «Гомінка річка».

Буки — смт. Маньківського р-ну Черкаської обл. Розташова­не на скелястих берегах Гірського Тікичу (басейн Південного Бугу). Впер­ше згадується в документах XVI ст. 1592 року галицький магнат Отрусь захопив Буки, збудував замок і перейменував на Струсьгород. Назва не прижилася. Назва, ймовірно, антропонімічного походження від Бук, подана у формі множини.

Буковина Північна (Буковина) — історична назва території, що прилягає на південному заході до середньої течії Дністра (територія сучасної Чернівецької обл. без її східної частини, так званої Північної Бессарабії). У наш час назва Буковина поширена на всю тери­торію Чернівецької обл. Північну Буковину здавна населяли слов’янські племена. У X—XIII ст. входила до складу Київської Русі. Вперше слово Буковина згадується 1392 року як назва території зі значен­ням «буковий ліс, ліс з домішкою бука». У буковинських говірках україн­ської мови слово буковина із таким значенням відоме й тепер, однак серед багатьох «буковин» виділяється своїми розмірами та, що лежала між Дністром і Прутом, приблизно по лінії Чер­нівці — Хотин, і являла собою місцевість, вкриту великим лі­сом. Він складався головним чином з високостовбурного сірокорого бука. Ця «буковина» без назви, як за­гальне географічне поняття (загальна лексема), вперше позна­чена на картах, укладених Г. Бопланом у першій половині XVII ст. Власна назва Буковина з'явилася на австрійських картах 1774 року. Однак значно раніше під власною назвою Буковина згаду­ються ліси правобережжя Пруту. Так, в руському літописі «Сказаніє вкратце о Молдавских государехь» під 1497 роком повідомляється про битву Стефана Великого з польським королем Альбрахтом: «и догони его Стефан на Буковине, и поби его». З поширенням буку пов'язані назви ряду сіл, зокрема Чернівецької, Івано-Франківської та Закарпатської обл. Звідси назви річок Буковина: 1) права притока Чорної (басейн Вісли); 2) притока Стрию (басейн Дністра).

Булава — вершина на Розточчі у Львівській обл. Назва за зов­нішню схожість до булави.

Булавинівка (колишнє Іванівська Лука) — село Новопсковського р-ну Луганської обл. Розташоване на лівому березі р. Айдар (басейн Дону). Засноване XVII ст. як укріплення під назвою Осиновий Острог. Під час Булавінського повстання 1707—1708 років було деякий час ос­новним його табором. Назва від прізвища керівника повстання Кіндрата Булавіна, утворена за допомогою суф. -івка.

Булавинка (місцева назва — Булавинівка) — річка, ліва притока Кринки (басейн Міусу). Походження назви остаточно не з'ясоване. ЇЇ пов'язують з іменем ватажка селянського повстання 1707—1708 років Кіндрата Булавіна. Деякі дослідники вказують, що на­зва походить від широковідомого в минулому на Дону козачого власного імені Булавін. Утворена за допомогою демінутивного суф. –к(а), що більш вірогідно.

Бул-Бур

Булавинське — смт., підпорядковане Єнакіївській міськраді Донецької обл. Розташоване у верхів'ї р. Кринки, на її лівій притоці Булавинці, від якої й одержало назву, утворену суф. -ськ. Виникло в 1947 році у зв'язку з будівництвом вугільної шахти.

Булатець — річка, ліва притока Сули (басейн Дніпра). Назву виводять від турецького «джерело, струмок», утворену за допомогою зменшу­вального суф. -ець.

Булганак — річка, впадає в Керченську бухту в АРК. Назва від тюркської основи «закаламутитись» та суф. -ак. Булганак — річка з брудною, зіпсованою водою. Звідси ж Булганак-Східний — річка, впадає в Каламітську затоку Чорного моря, тобто на заході Криму.

Бульбока — річка, ліва притока Кодими (басейн Південного Бугу). Географічний термін бульбоня широко вживаний у місцевих жителів із значенням «глибоке місце в річці». Остан­нє запозичене з молдавського «вир, чорторий». Аналогічне походження назви р. Бульбона — права притока Совиці (басейн Пруту).

Бунар — річка, впадає в оз. Сасик (Кундук); між річками Прут і Дніс­тер. Тюркське «джерело».

Буринь — місто, районний центр Сумської обл. Розташоване на залізниці Во­рожба — Конотоп. Вперше згадується під 1688 роком. Назву пов'язують з прізвищем першопоселенця козака Бурого. Утворена за допомогою суф. -ин(ь) від кореня бур-.

Бурлей — річка, права притока Сіверського Дінця (басейн Дону). Назва від тюркського «крейда» + суф. «крейдяна», оформлена слов. суф. -ей.

Бурта — річка (басейн Південного Бугу). Назва від бурт, бурта «купа по­пелу — сировини для виробництва селітри». Звідси ж назви: Бур­ти — річки 1) ліва притока Вільшанки (басейн Дніпра); 2) ліва притока Гірського Тікичу (басейн Південного Бугу); 3) права притока Дніпра. Форма множини вказує на розміщення кількох бурт на берегах цих рік.

Бурчак — річки: 1) ліва притока Дніпра; 2) притока Десни (басейн Дніпра); 3) рукав Сули (басейн Дніпра). Назва від українського терміна бурчак «доли­на потоку; дзюркотливий ручай» всупереч твер­дженню про тюркське походження.

Бут-Буч

Бутеня (Бутенія Мокра, Бутень) — річка, права притока Росави (басейн Ро­сі). Етимологія назви Бутеня має кілька версій. Одні відносять її до слов’янського походження, інші вводять назву в ряд балт. гідронімів, ще інші до іллірійського. Найбільш ві­рогідно, що гідронім Бутеня відносится до індоєвропейської мовної спільності і походить від слова, від якого, ймовірно, походить слов’янське «прибувати» (про воду). Назва утворилася від осно­ви бут- за допомогою суф. -ен(я). Звідси ж споріднені з назвою Б. Бутивля — річки, ліва притока Орави (басейн Дністра); Бутля — річка, притока Стрия (басей Дністра).

Буча — річки: 1) (Буч, Бучь, Забуча) ліва притока Ірпеня (басейн Дніпра); 2) права притока Звіздалі (басейн Прип'яті); 3) права притока Мохової (басейн Дніпра). Щодо походження назви існує кілька тлумачень. Назву пов'язу­ють з давньослов’янського «бекати, ревіти, ричати, бу­чити». Звідси, очевидно, Бучак — річка, права притока Південного Бугу; Бучка — річка, права притока Здвижу (басейн Дніпра). Від Буча за допомогою суф. -н(а) утворилася назва її лівої притоки — Бучна; смт. підпорядковане Ірпінській міськ­раді Київської обл. Час заснування невідомий. Вперше згадуєть­ся 1397 року. Першим поселенням на території сучасної Б. було с. Яб­лунька, яке належало польському шляхтичу Ю. Лясоті. В 1900 році біля села збудували полустанок Києво-Ковельської залізниці Буча між невеликими притоками Ірпеня — Рокачем і Бучею. Від останньої він і дістав свою назву. Проте нижньодніпровські гід­роніми Буча (Будча, Каменка) річка, права притока Мохової (басейн Дніпра) і Бучки — річка, правий рукав Дніпра, гідроніми в басейні Тетерева Бучка — річка, права притока Здвижу, р. Бучок на Житомирщині, а також р. Бучак — права притока Південного Бугу, як гадають, утворено від термінів бучок «невели­кий поріг на річці», «скелясті гори», «каміння у воді» і бучаки — «велике каміння».

Бучач — місто, районний центр Тернопільської обл. Розташоване на правому березі р. Стрипа, ліва притока Дністра. Вперше згадується в документах 1397 року як турецький замок. За свідченням краєзнавців Бучацької середньої школи № 1, назва міста походить від буча, бучина, що означає те саме, що й бук, буковина — «буковий ліс». Здавна нав­коло Бучача росло багато букових лісів, які майже впритул підходили до р. Стрипа. Утворилася від основи буч- і форманта -ач > ско­роченої форми прикм. бучачий.