Топономіка на Є

Євпаторія — місто республіканського підпорядкування АРК, клі­матичний і грязьовий курорт. Розташоване на березі Каламітської затоки Чорного моря. На місці Євпаторії в VI—І ст. до н. е. існувало гре­цьке місто-колонія, яке в різні часи мало різні форми назви — Коронітіс або Кіршніт, Керкінітіда, Керкініта, Каркініта. За свідченням Страбона, у І ст. до н. е. Діофаном (Діофантом), пол­ководцем царя понтійського Мітрідата Євпатора, який посилав війська в Тавриду проти тавроскіфів, тут була заснована форте­ця, за якою нібито й закріпилося ім'я царя, — Євпаторія. Щодо заснування цієї фортеці, крім записів Страбона, доказів немає. Сучасне місто відоме з кінця XV ст. як турецька фортеця Гезлев, яку українці і росіяни перетворили в Козлов. Після приєднання Криму до Росії (1784 року) перейменовано в Євпа­торію на згадку про давнє місто Євпаторію. У кримських татар називалася Гезлєве від татарського «підземний хід». У місті під багатьма будівлями знайдено підземні тайники, в яких жителі в неспокійні часи ховали скарби і ховалися самі. У КБЧ трансформовано на Козлєв, імовірно, поклавши в основу апелятив козел.

Євсуг (Евсуг, Евсух, Евсюг, Явсюг) — ріка, ліва притока Сіверського Дінця (басейн Дону). Назву виводять з тюркського «дім, хата», «во­да, ріка». Дослівно: «Домашня ріка»: її вода придатна для при­готування їжі.

Єланець (до 1810 року — Гнилий Єланець, до 1858 року — Новомос­ковськ) — селище міського типу, районний центр Миколаївської обл. Засноване козаками з Київщини, Полтавщини і селянами-кріпаками Курської і Воро­незької губ. на початку XIX ст. Розташоване на р. Гнилий Яланець, ліва притока Південного Бугу, від якого й перейняло назву. Про походження найменування р. див. Гнила і Яланець; назва селища міського типу від тюркського термі­ну «степ, рівнина, долина», з голов­ним значенням «пасовище». Цьому терміну відповідає тюркське, утворене за допомогою суф. -ець від єлань.

Єлисаветградка (колишнє Михайлівка) — селище міського типу Олександрівського р-ну Кіровоградської обл. Розташоване у верхів'ї р. Інгулець, при впадінні в нього Сурчака і Чабанки (басейн Дніпра). Засноване в ЗО—40-х роках XVIII ст. козаками та селянами-втікачами від пан­ського гноблення і називалося Михайлівкою, треба думати, по іме­ні одного з першопоселенців. 1830 року після розташування в слободі Єлисаветградського полку її перейменовано на Єлисаветградку.

Ємільчине (колишнє Межиріччя) — селище міського типу, районний центр Житомирської обл. Розташоване у верхів'ї р. Уборть, права притока Прип'яті (басейн Дніпра). Походження назви точно не встановлено. За народним перека­зом, вона пов'язана з іменем дочки землевласника Уварова — Емілії, якій він подарував с. Межиріччя. Колишня назва від розташування в Межиріччі Уборті та її притоки Телині.

Єнакієве — місто Донецької обл. Розташоване на р. Булавинка (басейн Міусу). На місці сучасного Єнакієвого в 1783 році виникли слободи — Роздолівка і Софіївка. У 60-х роках XIX ст. тут збудували примітивний чавуноливарний завод, який незабаром було закрито. У 1883 році по­будували декілька вугільних шахт, а в 1895—1897 роках — металургій­ний завод. У 1898 році селища заводу і шахт об'єднали в одне під на­звою Єнакієве. Назва від імені вітчизняного інженера Ф.Є. Єнакієва — одного з засновників акціонерного товариства. Закінчен­ня -є служить словотворчим засобом.

Єника — ріка, впадає в Гасанську затоку Чорного моря. Назва від турецького «нова» та форманта -к(а).

Єнікале — мис на сході Кримського п-ова. У перекладі з турецького «но­ва фортеця». У 1706 році тут було збудовано фортецю Єнікале, руїни якої збереглися до наших днів. Назва фортеці поширилась на мис.

Єрик — річки: 1) (Єрік, Єрок) ліва притока Борової (басейн Сіверського Дінця); 2) (Ерик) правий рукав Дніпра. Назва являє собою народний географіч­ний термін єрик, який означає «затока, стариця, глуха протока, мертве русло». Дослівно: «Ріка з глухою течією».

Єрки — селище міського типу Катеринопільського р-ну Черкаської обл. Розта­шоване на р. Шполка, права притока Гнилого Тікичу (басейн Південного Бугу). Назва від архаїзну єрик «невелика річкова протока, стариця». Дослів­но: «Місцевість, багата єрками». Відоме з першої половини XVIII ст.