Хотин

	Про Хотинську фортецю
	Про походження назви Хотин
	Битва 1621 року під Хотином
	Легенда про битву 1673 року

Звідки пішла назва «Хотин»?

Про походження назви «Хотин» багато існує легенд. Ось одна із них.

На цих землях люди живуть Бог знає відколи. Здавна люди розповідали, що містечко заснувала подружня пара Хо і Тіна. Як же це сталося?

Народився колись далеко від цих місць в давньоруському поселенні хлопчик. Щедро Бог дав йому силу: щойно підріс, то тисячолітні дуби сам міг рубати, різати і до людей приносити. Бог дав йому таланти і вдачу до різної роботи. І що найважливіше - мав він працьовитість і наполегливість у кожній життєвій справі: як узявся до діла - обов'язково скоро закінчить і все зробить якнайкраще. І ще дуже щедрий був: не складав плоди своєї роботи, мав впевненість, що ще краще зробить, не зупинявся, а прагнув до нових справ. Його батьки скоро померли, ріс він сиротою, та усім був як рідний, його доброта та щедрість подобались односельцям. І називали його усі так: «Хороший», а скорочено «Хо».

Ось час прийшов, коли треба було йому вже паруватись, вже пробудилась в ньому сила чоловіка для продовження роду: палало обличчя, іскрились очі, руки тягнулись до обіймів, коли до нього дівчата загравали. Але часу одружуватись він все не мав: весь час був у роботі, в нових задумках. Та все ж сталася з ним подія таємнича, що приходить до кожного: відчув він могутню радість, бо запала йому в серце дівчина мила. Звали її Тіна. Коли зустріне її Хо, розмовляє, то стриматись не може, хоче з нею одним тілом стати, щоб народити нового Хо та нову Тіну.

Домовились вже Хо і Тіна побратися по стародавньому весільному звичаю, але інші хлопці та дівчата заздрили їх щастю: всіляко перешкоджали їх побаченням . Усілякі злі плітки поточилися селищем: казали, що Тіна є чаклункою, бо, не маючи видимої вроди, вона Хо до себе причарувала, ніби очі йому засліпила. Тінині батьки також були проти такого зятя, вони казали дочці: «З ним ти ніколи заможною не будеш. В Хо вітер нових задумок у голові, а що тільки зробить - іншим роздає і при цьому, як дурень, радіє».

Зрозуміли Хо і Тіна, що треба їм від людей втікати, щоб своє щастя зберегти.

Швидко прийшло рішення. Змайстрував Хо швидкоплинний човен, сів з коханою та й попливли Дністром. Вирішили вони так: «Куди човен вітер занесе, куди вода річки приб'є, на тій землі треба нам своє гніздечко вити».

І прибило човен їх хвилею до того берега Дністра, де зараз місто Хотин. Прив'язали човен до скелі і вийшли молодята на берег. Сподобалось їм тут: в чистій річці повно риби, усюди гнізда річкових птахів (годі і крок ступити), трави високі, соковиті, ліси густі гудять бджолами, з лісів виглядає багато звірини.

Зраділи Хо і Тіна, що їм Бог показав місце, де повно дарів природи. Дужий Хо за день зробив з човна тимчасову хижку на горі, огорожею від дикої звірини хижку огородив. А згодом побудував гарну хату і велику ділянку загородив землі для городу і саду. З гори далеко було видно городище.

Зажили Хо і Тіна дружньо, у злагоді працювали. Тіна в дуплах дерев мед збирала, дичину смажила, Хо полював, ліс рубав, випалював пеньки. На згарищах землю орав і жито разом з дружиною навесні засівали. Робота була їм радісна, бо ніхто не заважав порадами. Все людині любо, що вона вперше сама робить, а згодом і досвід приходить, глибше посідає запозиченого.

Кожний рік Тіна дітей коханому народжувала, Хо не журився, що все це були дівчатка, бо виростали вони сильними, витривалими, веселими, до життя мали охоту та вдачу. Добрими помічницями були матері та батькові.

Гарна велика садиба родини Хо на стрімкому березі річки була така галаслива, як птахівня, від дівчачих розмов і співів. Це не могло не привернути увагу тих, хто пропливав по Дністру. Рибалки та купці заглядались зі своїх човнів на струнких працьовитих дівчат, що цілий день поралися на городі, в полі чи біля річки відбілювали полотно. Рибалки приставали до берега, сватались і, отримавши згоду від Хо, одружувались з його дочками, будували поряд на горі свої хати, яких ставало дедалі все більше.

Охочих тут поселитись приваблював цей край і гостинність жителів «хотим жить тут» часто лунало на давньоруській мові, а потім у слові «хотим» змінилась буква «м» на «н» - так і стало це місце зватися «Хотин».

Отже, назва міста пішла від слова «хотіти» або від імен перших поселенців подружньої пари Хо і Тіни.