Українські символи

Через віки пронесли українці любов до різних речей, рослин і тварин, тому що вважали їх символами.

Тварини-символи

Квіти у віночку як символи

Традиційні символи-обереги

Символи-обереги вишиванок

Колір як символ

Тварини-символи українського народу:

Лелека. Його назвали на честь божества добра і кохання - Леля. Ну, а як відомо - від кохання народжуються діти. От і приносить їх у наші домівки лелека, тобто він є символом народження. Говорили колись, що Лель живе у душі доброї людини, а лелека мостить гніздо на подвір'ї добрих людей.

 У християнстві лелека символізує чистоту, благочестя, воскресіння. Вважається також очисником від скверни, охоронцем домашнього вогнища. Лелека - символ любові до батька-матері, котрі благословили тебе на світ, а тому це - й символ сімейного благополуччя, любові до рідної землі.

Лелеку називають ще чорногуз, буцько, бусол, бузько, гайстер. Так, в Україні є прізвища Чорногуз і Лелеченко; річки та струмки Бузьків Яр, Лелечий потік, Лелечиха, Чорногузка; села Боцянівка, Лелеківка, Чорногузи.

Журавель - названий «Божою птицею» або «птахом Сонця». Журавлині відльоти у вирій особливі. І не лише формою польоту - відомим журавлиним ключем або клином, а й самим змістом та метою осінніх та весняних перельотів. Коли люди бачать весняний журавлиний ключ, то кажуть, що це не журавлі, а «веселики» летять, (бо в слові «журавлі» є щось від жури - журби) та несуть з собою безжурну весну та щасливе літо.

Зозуля - символ суму і вдівства, весни і, водночас, нещастя, туги за минулим і страждань нерозважливої матері. Вона має віщий дар – «кукує» людині літа, щасливе або нещасливе заміжжя, тобто Бог доручив зозулі кувати довгі роки життя людям. Вона може бути передвісником доброго чи поганого врожаю: коли закує на голе дерево - бути голодному літу, а якщо дерево вже розпуститься - то чекай доброго врожаю.

 «Кує» зозуля тільки навесні - від Благовіщення до Івана Купала - а як виб'ється ячмінний колос, перестає... Вперше почувши зозулю навесні, треба мати в кишені гроші, то будеш при грошах цілий рік. Вона першою вилітає у вирій і останньою звідти повертається, а це означає, що ключі від цього райського острова - у неї, тобто за легендою ключі від Вирію Бог доручив саме зозулі. Та як би там не було, про зозулю в Україні ніхто ніколи не говорив погано. У народних піснях її порівнювали з матір'ю, яка побивається за своїми дітьми. Але жінку, що залишала своїх дітей, також називають зозулею.

Ластівка - символ добра і зла; весни; відродження; щастя; матері, коханої дівчини. Вона - співучасниця долі. Ластівка - символ весни і відродження, добра і щастя. Вона - Божа пташка, а тому, вбити її - великий гріх; зруйнувати гніздо - накликати на себе велику біду. Благословенний той дім, на якому поселиться ластівчина сім'я. Божа благодать на ластівці через те, що в час, коли іудеї розпинали Христа, ластівки крали в них цвяхи.

Ластівка є символом матері. На свято Рожаниці - покровительки матері - діти ліпили з глини ластівку і дарували матері. Мати зберігала її протягом року до наступного свята. Якщо мама помирала, то діти клали ластівочку їй у домовину, а на воротях ставили перевернуті граблі зверху прикріпляли ластівку. Так вони стояли 40 днів і всі, хто йшов мимо двору знали, що померла та, на якій трималася вся родина. З ластівкою пов'язано багато прикмет та повір’їв.

Соловейко - Свята і вільна Божа пташка, співець добра і кохання, символ весни і волі, високого натхнення і неперевершеного таланту. Виконати свою роботу так, як виконує свою соловейко, не здатен жоден інший птах: соловейко — найдосконаліший співочий талант пташиного світу. Навіть люди рівняються на нього, тому і кажуть про талановитого співака: «Співає, як соловейко!». Його спів настільки високий і чистий, що людина, слухаючи соловейка, підноситься духом, очищується душевно і втішається чуттями.

Він - передвісник справжньої весни в лісах та гаях, але тільки тоді розпочинає оспівувати весну, коли нап'ється води з березового листя, і співає доти, поки не перецвітуть сади. Обсипається цвіт - поступово стихає солов'їний спів.

Півень (стародавнє Кур) – віщий птах, провісник Зорі і Сонця, дуже шанований усіма слов’янськими народами. Своїм голосним співом, він нібито пробуджує з нічного сну небесне світило, повертаючи на Землю світло дня. Через це в Україні його називають Будимиром.  Півень, як і всі інші птахи, вважається «двічі народженим» - спочатку яйце, а потім саме пташеня, а яйце є божественним символом відродження природи і використовується з магічною метою в обрядах, починаючи від Стрітення до Купайла.

Бджолу називають «Божою комахою», бо вона виконує Божі доручення. Віск, який бджола виробляє, вважається святим, а вогонь воскової свічки - то висока жертва Богові. Ні грім, ні блискавка не вдарять по вулику, який є «храмом» «Божої комахи». Бджолиний продукт - мед – несе в собі цілющі сили Сонця, Землі і Води.

Їжак - символ мудрості і довголіття: він тому мудрий, що довго живе на цьому світі - літа додають мудрості; а живе довго тому, що мудрий - мудрість прибавляє літ. Життєва мудрість їжака - в його здатності протистояти реальним незручностям і навіть загрозам своєю непоступливістю і невразливістю: згорнувшись в колючий і недоступний клубок, він не лише захищає себе, а й виявляє зневагу до недоброзичливого чи навіть ворожого довкілля.

Корова - символ продуктивних сил Землі, материнського інстинкту, матері-годувальниці, добробуту і благополуччя; втілення тільки добрих начал і ні в яких ситуаціях не здатна на зло. Тілесно сильна і витривала та невибаглива до себе,Вона - годувальниця і поїльниця родини, а тому про неї піклуються, її шанують, доглядають і поводяться з нею лагідно всі домашні. Окрім цього, вчить людину бути доброю, віддячувати добром на добро.

Кінь - символ енергії й сили, пристрастей та інстинктів, а також вірності і відданості в праці, в щоденних турботах. Коні були помічниками богів, воїнів і, головне, хліборобів. Навіть творчі люди мають своїм символом коня - Пегаса. Тож кінь - і працьовитий, і войовничий, і творчий дух, його талант - невтомна праця.«Осідлати коня» - означає досягти цілі, здобути кращу долю.

Баран та коза - символ дійової енергії, сили і благополуччя, багатства і добробуту. Їхні роги - емблема земної рослинності, а руно - символ родючості. Водночас вони є уособленням упертості і навіть дурості. Символіка баранячого кожуха присутня в багатьох моментах української обрядовості або коза є атрибутом Різдвяних світ.