КНЯЗІВСЬКІ ЗНАКИ РЮРИКОВИЧІВ

Історія українських клейнодів сягає часів Київ­ської Русі. То була держава, яка об'єднувала давні союзи слов'янських племен, відігравала вагому роль у політичному житті тогочасної Європи, ма­ла розгалужені економічні й культурні зв'язки із сусідами. Це зумовило необхідність створення знакової системи, що відбивала б інтереси князів­ської влади, військової організації та дипломатії.

В основу такої системи, природно, було покладено знаки князів. Вони карбувалися на монетах, печатках, па­сах та зброї дружинників; їх можна побачити на реманенті князівських маєтків, на цеглі-плінфі та гончарних виробах. Зображення князівських знаків установлювали на межах князівських зе­мельних угідь. Ними таврували коней, мітили бортні дерева. Знаки правили за особисті та родові емблеми князів, а у ширшому розумінні - за атрибути дер­жавної влади. У тогочасній дипломатичній та торговельній практиці то були своєрідні вірчі грамоти.

Печатки Святослава Ігоревича (1), Ізясла-ва Володимировича (2), Ізяслава Яро-славича (3), златник (4) і срібняки Воло­димира Святославича (5, 6, 7), срібня­ки Святополка Володимировича (8, 9). Підвіска із знаком Ярослава Володими­ровича (10).