Князівські стяги Київської Русі

За часів Київської Русі з'явився особливий різ­новид клейнодів - стяги. Спочатку це були просто жердини з прилаштованим на верхів'ї жмутом трави або кінської волосіні; згодом такий знак замінили бунчуки. Пізніше стягом стали назива­ти прикріплений до держака клин з тканини. Як символ князівської влади такий стяг був водночас знаменом князівської дружини.

Відомі також стяги воєвод як знамена підлеглих їм загонів. На ткани­ні спочатку зображалися, крім князівських знаків, язичницькі боги, а по впровадженні християнства -хрести, лики святих, релігійні гасла. На мініатюрах тогочасних літописів колір стя­гів переважно червоний.

Менш поширеними були стяги сині, зелені, білі, брунатні. Взагалі історія свідчить про перевагу в геральдиці саме червоної барви: вона якнайкраще відповідає ідеї величі і можновладства. Горішня оздоба стяга (верхів'я) - у формі кня­зівського знака.

Так, "двозуб" ми бачимо на малюн­ку із "Сказання про Бориса і Гліба", "тризуби" вінчають стяг Святослава на мініатюрі з болгар­ського рукопису XIV ст. та стяги суздальських князів на відомій іконі "Знамення"; на ній же верхів'я стягів новгородського війська у вигляді хреста.

Саме слово "знамено", "знамя", що прий­шло на зміну термінові "стяг", збігається за змістом з ідеєю князівського знака власності.