Таємна січ -  Кампот
  Головна сторінка
Цікава Україна
Праці істориків
Усі розділи
Новини
Пошук
Словники
Книги
Автори
Допомога
Завантаження
Про проект
Контакти
 
   

В розділі періоди:
 

Реклама в розділі
Реклама в розділі періоди
 
  Нове:

Нариси воєнно-політичної історії України

Буквар Івана Федоровича

Атлантида в Криму!

Вовчухівська операція УГА

Чи був Мазепа зрадником?

 
  Цікаво:
А чи знаєш ти, що Характерники живуть серед звиайних українців...
читати далі..
 

Рекомендуємо:
  • Кам'янець-Подільський та його околиці. Новини, Форум, Афіша - перейти
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ / Праці істориків / Історія Укр. - Трубчанінов С.В., Винокур І.С.

ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКА ДЕРЖАВА

 

§17. УТВОРЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

1. ГАЛИЦЬКОГО КНЯЗІВСТВА

Землі у Прикарпатті та Верхньому Подністров'ї увійшли до складу Київської держави в кінці X ст. за правління Володимира Святославича. Першим князем, який спробував утвердитися у цих землях, був онук Ярослава Мудрого Ростислав Володимирович. Діти Ростислава Василько і Володимир у запеклій міжусобній боротьбі відстояли право на володіння Галицькою землею.

В листопаді 1097 р. на князівському з'їзді у Любечі Подністров'я з центром у Теребовлі було закріплено за Васильком, а Перемишль — за Володарем. Через кілька днів після з'їзду Василько був запрошений на бенкет київським князем Святополком. Тут був і волинський князь Давид Ігоревич. Коли Святополк та Давид вийшли з кімнати, на Василька накинулися слуги Давида і осліпили його. Потім зв'язаного Василька повезли на Волинь. Під тиском Володаря Давид змушений був відпустити Василька. В 1099 р. Володар і Василько розбили під Перемишлем військо угорського короля.

Пізніше князювали діти Василька і Володаря. Після смерті братів уся Галицька земля з 1141 р. стала належати князеві Володимиркові Володаревичу. Він зробив столицею місто Галич.

Найбільшого розквіту Галицьке князівство досягло за сина Володимирка Ярослава (1152-1187), про­званого Осмомислом.

Він був великим державним діячем свого часу, зумів піднести міжнародний престиж Галицького князівства, вміло захищав його інтереси та всієї Русі у взаєминах з Візантією і сусідніми європейськими державами (Угорщиною та Польщею). Галицькі воїни навіть брали участь у одному з хрестових походів у Палестину.

Могутність і авторитет Ярослава Осмомисла підкреслював автор "Слова о полку Ігоревім".

 

2. НА ШЛЯХУ ДО ОБ'ЄДНАННЯ ВОЛИНСЬКОГО І ГАЛИЦЬКОГО КНЯЗІВСТВ

 
  Князь Василько  
 
Князь Василько

Центром Волині було місто Володимир. Першим сів правити тут син Володимира Святославича Всеволод. У 1135 р. онук Володими­ра Мономаха Ізяслав Мстиславич започаткував у Володимирі місцеву династію. Він та його син Мстислав багато десятиріч боролися за київ­ський стіл. Влітку 1170 р. Мстислав востаннє залишив Київ, повернувся на Волинь і згодом помер.

Енергійний князь Роман Мстиславич в дитинстві виховувався при дворі дядька — великого князя польського Болеслава Кучерявого. В 1167 р. Роман став князювати у Новгороді. Після смерті свого батька він повертається на Волинь і стає князем у Володимирі.

В кінці 70-х — на початку 80-х років XII ст. на Волині точилася князівська міжусобиця, в яку неодноразово втручалися польські вій­ська, половці та галицькі загони. Проте Роман Мстиславич зумів забез­печити єдність Волинської землі.

Галицьке князівство після смерті Ярослава Осмомисла стало ареною тривалої боротьби князів з галицькими боярами. Вплив боярської верхівки на розвиток Галицького князівства пояснювався величезним боярським землеволодінням, що перевищувало навіть князівське.

В 1187 p., коли в Галицькому князівстві спалахнула боротьба за владу, бояри один за другим вигнали з Галича двох синів Осмомисла. Заручившись підтримкою галицьких бояр, Роман Мстиславич займає Галич. Об'єднання Волинського і Галицького князівств виявилося недовгим. На прохання поваленого галицького князя Володимира Ярославича в Галичину вторглися угорці. Роман Мстиславич змушений був втікати з Галича.

 

3. РОМАН МСТИСЛАВИЧ — ПЕРШИЙ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ КНЯЗЬ

 
  Напад Половців  
 
Напад Половців

Коли Роман повернувся до Володимира, його не впустив туди рідний брат князь Всеволод. Допомогло лише втручання тестя Романа київського князя Рюрика.

У Галичі став правити угорський принц Андрій. Володимир був ув'язнений в Угорщині, але йому вдалося втікти з в'язниці та заручив­шись підтримкою поляків відновити свою владу в Галичі.

Майже десятиліття Роман Мстиславич активно зміцнював свою владу на Волині, приєднував нові території, шукав нових союзників. У 1195 р. він допоміг відстояти краківський престол малолітньому князеві Лешку. Роман відправив свою жінку до її батька Рюрика та одружився з візантійською принцесою Анною.

В 1199 p., після смерті Володимира Ярославича, Роман Мстиславич удруге здійснив похід на Галич. Утворилося могутнє Галицько-Волинське князівство. Роман перемагає у конфлікті, який розпочав проти нього київський князь Рюрик з чернігівськими Ольговичами.

Роман виступав за об'єднання земель Русі. Взимку 1203-1204 pp. він захопив Київ і проголосив себе київським князем. Створення держави, що охопила землі від Карпат до Дніпра, було видатною подією в житті усієї Європи.

Роман Мстиславич успішно боровся з половцями, активно втру­чався в польські справи. У 1205 р. під час походу в Польщу він загинув.

 


 

Запитання та завдання: 1. Що ви знаєте про Галицьке князівство? 2. Що вам відомо про діяльність Романа Мстиславича по об'єднанню Волинського і Галицького князівств? 3. Якою була політика князя Романа Мстиславича на початку XIII ст.?

 

§18. ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО ЗА ДАНИЛА РОМАНОВИЧА ГАЛИЦЬКОГО І ЙОГО НАСТУПНИКІВ

1. ПОЧАТОК КНЯЗЮВАННЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА

 
  Князь Роман Мстиславич  
 
Князь Роман Мстиславич

Після смерті князя Романа Мстиславича його жінка і маленькі діти (Данилові було 4 роки, а Василькові — 2) не втримали владу. Рід чернігівських Ольговичів заволодів Київщиною, Переяславщиною, Во­линню і Галичиною. Зміцнюючи свою владу, нові галицькі князі Ігоревичі (діти новгород-сіверського Ігоря Святославича, онуки Осмомисла) вбили 500 бояр. Бояри закликали польських і угорських феодалів, які захопили Галицьку землю і частину Волині.

Мстислав Мстиславич Удатний, котрий раніше князював у Нов­городі, очолив визвольну боротьбу проти угорських і польських феода­лів і у 1219 р. Галицька земля здобула незалежність. Згодом Мстислав передав владу в Галичі своєму зятеві — угорському королевичу Андрію.

У 1238 р. Данило Романович, одружений на іншій доньці Мстислава Удатного, заволодів Галичем. Весною того ж року військо Данила вщент розгромило німецьких рицарів, що захопили місто Дорогичин на півночі Волинської землі.

Під час руху орди Батия взимку 1241 р. багато міст було зруйновано вщент. Лише Кременець і Данилів, розташовані на високих горах, змогли відбити приступи монголів. Князь Данило поїхав до Угорщини шукати підтримку. В цей час у Галицькій землі владу захопили бояри. Восени 1241 р. Данило посилає військо, яке проганяє боярина Добро-слава з Пониззя, а також пустошить володіння болохівських князів (у верхів'ях річок Случ, Південний Буг), що стали служити татарам.

2. ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО. ВІДНОСИНИ З ОРДОЮ

 
   
 
Озброєння русичів

У 1245 р. посол папи Інокентія IV Плано Карпіні по дорозі до Золотої Орди зустрічався з Данилом Романовичем. Вони вели переговори про союз католицизму з православ'ям. У 1253 р. папа оголосив хрес­товий похід проти монголо-татар. У 1254 р. у місті Дорогичині представники папи здійснили коронацію Данила Романовича. Згодом, переконавшись у нездатності папи організувати боротьбу проти Золотої Орди, Данило припинив стосунки з папою.

Князь Данило одружив у 1252 р. свого сина Романа з Гертрудою — спадкоємницею австрійського престолу. Але Роман, під тиском ворогів, змушений був покинути Відень, після чого Данило посадив його на князювання в Литві.

У 1254 р. монгольський воєвода Куремса зі своєю ордою підійшов до Бакоти, потім його загони з'явилися під Володимиром і Луцьком. Жителі цих міст відбили нападників. Данило Романович повів військо на ворога: полки Лева Даниловича вступили на Побужжя і "повоювали там татарських людей", полки Данила і Василька перемогли загони Куремси у Болохівській землі. Навесні 1255 р. Шварно Данилович здобув Болохівську землю. Вона була остаточно приєднана до Галицько-Волинського князівства, а її бунтівне боярство суворо покаране. Орда Куремси повернулася в місця своїх кочовищ.

Нові спроби підкорити Галицько-Волинське князівство Золотій Орді зробив Бурундай. У 1259 p., вирушаючи в Польщу, він зажадав, щоб князі на знак своєї покори вийшли йому назустріч. Данило, не бажаючи коритися, поїхав до Угорщини. Інші ж князі прийшли до Бурундая та на вимогу ординців зруйнували укріплення Львова, Луцька й інших міст.

Після смерті Данила Галицького (1264 р.) старшим князем став брат і однодумець Данила Василько, який пра­вив у Володимирі. Сини Данила (Лев, Шварно, Мстислав) поділили між собою землі батька і сіли князювати відповідно у Галичі, Холмі та Луцьку.

Василько та Даниловичі продовжили в основному зовнішню політику Данила Галицького.

§19. КУЛЬТУРА ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

1. АРХІТЕКТУРА І МІСТОБУДУВАННЯ

 
  Фортеця Тустань  
 
Фортеця Тустань

У ХІІ-ХШ ст. сформувалися дві архітектурні школи: Волинська і Галицька. На волинських будівничих відчутний вплив мала київська школа. Галицькі архітектори використовували традиції Подніпров'я і надбання західноєвропейських будівничих.

В 1160 р. за повелінням князя Мстислава Ізяславича майстрами з Подніпров'я було споруджено Успенський собор у Володимирі-Волинському, який зберігся до нашого часу. Це чудова однокупольна споруда, форми якої прості і величні. Внутрішнє приміщення храму шістьма стовпами розділене на три приміщення (нефи).

Великим містом був Галич, який мальовничо розташувався на пагорбах над притокою Дністра Луквою. В добре укріпленій ділянці знаходився князівський двір, далі на південь — оточена валами торго­вельна площа, на якій стояв Успенський собор.

В Галичі будували не з цегли, а з місцевого природнього каменю, використовували різні породи алебастру і вапняку. На території Галича та його околиць вчені відкрили до 30-ти руїн давніх кам'яних будівель. Рештки Успенського собору досліджувалися археологами. До наших днів зберігся храм Пантелеймона (ХІІ-ХШ ст.).

Залишки князівських палаців досліджені археологами в Галичі, Звенигороді, Луцьку та деяких інших містах. Масова забудова пред­ставлена наземними і напівземлянковими житлами стовпової та зрубної конструкцій. Відомі й дерево-глинобитні двоповерхові будинки.

 

2. ЖИВОПИС ТА ХУДОЖНІ РЕМЕСЛА

 
   
 
Реконструкція Церкви

Художня культура Галицько-Волинської держави сфор­мувалася на місцевому ґрунті під впливом художньої культури Києва, Візантії та центральноєвропейських країн (Польща, Угорщина, Чехія).

Важливим центром художньої культури був Галич. Цікавою пам'яткою галицького живопису XIII ст. є ікона "Покрова Богоматері", що тепер зберігається у Державному музеї українського образотворчого мистецтва. В Галичі широко застосовували різьблення по каменю. Підлоги в галицьких будинках і храмах були вкриті керамічними плитками з кольоровою поливою.

Про багатство галицько-волинських храмів дає уявлення опис церк­ви Івана в місті Холмі, вміщений у літописі: склепіння спиралися на капітелі у вигляді людських голів, у вікна були вставлені різнокольо­рові скляні вітражі, купол церкви було прикрашено "зірками золотими на лазурі". Скульптурні прикраси були пофарбовані усіма кольорами і золотом. Зовнішні фрески були надзвичайно добрі. Ікони в церкві — "диву подібні".

На території Галицько-Волинської держави виявлено багато речових скарбів. До скарбів входять такі предмети: сережки, колти, рясна, привіски, підвіски, браслети-наручі. Ці речі свідчать про те, що галицько-волинські ювеліри добре знали різні технічні прийоми: лиття, кування, чеканку, позо­лоту, інкрустацію та ін.

 

3. ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ ЛІТОПИС

 
  Знахідки Галича  
 
Знахідки Галича

Ще в XI ст. деякі міста вели свої літописні записи. Починаючи з середини XII ст. в зв'язку з процесом роздроблення Русі, відбувається уособлення літописання окремих князівств. У цих літописах проступають місцеві риси і особливості, місцеві літературні мане­ри. "Повість минулих літ", як правило, вміщували на початку всіх літописів. Далі у місцевому літописанні продовжувалася розповідь у зв'язку з конкретними подіями того чи іншого регіону.

Галицько-Волинський літопис — один з найвизначніших. Він від­різняється, крім певних художніх засобів, своїм змістом. У епізодах історії Галицько-Волинської землі літописці уміло передають риси епо­хи, деталі неспокійного часу. Вони із захопленням описують військові події: іноді як очевидці та майже завжди як сучасники. Особливо цікава центральна частина літопису — життєпис князя Данила Романовича. В літописі детально подані військові промови князя, в яких йдеться про честь воїна і любов до Батьківщини.

Події в Галицько-Волинському літописі викладаються іноді досить коротко, а іноді — з залученням цікавих деталей. Літопис закінчується кінцем XIII ст. Вчені вважають, що над цим літописом працювало не менше п'яти літописців. Перші два належали до оточення Данила Романовича і жили, напевно, у Холмі. Наступні два літописці належали до оточення князя Володимира Васильковича.

Галицько-Волинський літопис складається з двох частин: Галицького літопису, в якому розповідається переважно про події в Галичині до 1260 р. та Волинського літопису, що розповідає про Волинь і волинських князів у 1261-1292 pp.

 


Запитання та завдання: 1. Як розвивалися архітектура та містобудування в

Галицько-Волинській державі? 2. Що ви знаєте про живопис і художні ремесла? 3. Розкажіть про Галицько-Волинський літопис.

 
  Зображення в Бакоті  
 
Зображення в Бакоті

 
                   
Початок ст.1 ст.2 ст.3 ст.4