§17. УТВОРЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
1. ГАЛИЦЬКОГО КНЯЗІВСТВА
Землі у Прикарпатті та Верхньому Подністров'ї увійшли до складу Київської
держави в кінці X ст. за правління Володимира Святославича. Першим князем, який
спробував утвердитися у цих землях, був онук Ярослава Мудрого Ростислав
Володимирович. Діти Ростислава Василько і Володимир у запеклій міжусобній
боротьбі відстояли право на володіння Галицькою землею.
В листопаді 1097 р. на князівському з'їзді у Любечі Подністров'я з центром у
Теребовлі було закріплено за Васильком, а Перемишль — за Володарем. Через кілька
днів після з'їзду Василько був запрошений на бенкет київським князем
Святополком. Тут був і волинський князь Давид Ігоревич. Коли Святополк та Давид
вийшли з кімнати, на Василька накинулися слуги Давида і осліпили його. Потім
зв'язаного Василька повезли на Волинь. Під тиском Володаря Давид змушений був
відпустити Василька. В 1099 р. Володар і Василько розбили під Перемишлем
військо угорського короля.
Пізніше князювали діти Василька і Володаря. Після смерті братів уся Галицька
земля з 1141 р. стала належати князеві Володимиркові Володаревичу. Він зробив
столицею місто Галич.
Найбільшого розквіту Галицьке князівство досягло за сина Володимирка Ярослава (1152-1187), прозваного Осмомислом.
Він був великим державним діячем свого часу, зумів піднести міжнародний престиж
Галицького князівства, вміло захищав його інтереси та всієї Русі у взаєминах з
Візантією і сусідніми європейськими державами (Угорщиною та Польщею). Галицькі
воїни навіть брали участь у одному з хрестових походів у Палестину.
Могутність і авторитет Ярослава Осмомисла підкреслював автор "Слова о полку Ігоревім".
2. НА ШЛЯХУ ДО ОБ'ЄДНАННЯ ВОЛИНСЬКОГО І ГАЛИЦЬКОГО КНЯЗІВСТВ
Центром Волині було місто Володимир. Першим сів правити тут син Володимира
Святославича Всеволод. У 1135 р. онук Володимира Мономаха Ізяслав Мстиславич
започаткував у Володимирі місцеву династію. Він та його син Мстислав багато
десятиріч боролися за київський стіл. Влітку 1170 р. Мстислав востаннє залишив
Київ, повернувся на Волинь і згодом помер.
Енергійний князь Роман Мстиславич в дитинстві виховувався при дворі дядька —
великого князя польського Болеслава Кучерявого. В 1167 р. Роман став князювати у
Новгороді. Після смерті свого батька він повертається на Волинь і стає князем у
Володимирі.
В кінці 70-х — на початку 80-х років XII ст. на Волині точилася князівська
міжусобиця, в яку неодноразово втручалися польські війська, половці та галицькі
загони. Проте Роман Мстиславич зумів забезпечити єдність Волинської землі.
Галицьке князівство після смерті Ярослава Осмомисла стало ареною тривалої
боротьби князів з галицькими боярами. Вплив боярської верхівки на розвиток
Галицького князівства пояснювався величезним боярським землеволодінням, що
перевищувало навіть князівське.
В 1187
p.,
коли в Галицькому князівстві спалахнула боротьба за владу, бояри один за другим
вигнали з Галича двох синів Осмомисла. Заручившись підтримкою галицьких бояр,
Роман Мстиславич займає Галич. Об'єднання Волинського і Галицького князівств
виявилося недовгим. На прохання поваленого галицького князя Володимира
Ярославича в Галичину вторглися угорці. Роман Мстиславич змушений був втікати з
Галича.
3. РОМАН МСТИСЛАВИЧ — ПЕРШИЙ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ КНЯЗЬ
Коли Роман повернувся до Володимира, його не впустив туди рідний брат князь
Всеволод. Допомогло лише втручання тестя Романа київського князя Рюрика.
У Галичі став правити угорський принц Андрій. Володимир був ув'язнений в
Угорщині, але йому вдалося втікти з в'язниці та заручившись підтримкою поляків
відновити свою владу в Галичі.
Майже десятиліття Роман Мстиславич активно зміцнював свою владу на Волині,
приєднував нові території, шукав нових союзників. У 1195 р. він допоміг
відстояти краківський престол малолітньому князеві Лешку. Роман відправив свою
жінку до її батька Рюрика та одружився з візантійською принцесою Анною.
В 1199
p.,
після смерті Володимира Ярославича, Роман Мстиславич удруге здійснив похід на
Галич. Утворилося могутнє Галицько-Волинське князівство. Роман перемагає у
конфлікті, який розпочав проти нього київський князь Рюрик з чернігівськими
Ольговичами.
Роман виступав за об'єднання земель Русі. Взимку 1203-1204
pp.
він захопив Київ і проголосив себе київським князем. Створення держави, що
охопила землі від Карпат до Дніпра, було видатною подією в житті усієї Європи.
Роман Мстиславич успішно боровся з половцями, активно втручався в польські
справи. У 1205 р. під час походу в Польщу він загинув.
Запитання та завдання: 1. Що ви знаєте про Галицьке князівство? 2. Що вам відомо
про діяльність Романа Мстиславича по об'єднанню Волинського і Галицького
князівств? 3. Якою була політика князя Романа Мстиславича на початку XIII ст.?
§18. ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО ЗА ДАНИЛА РОМАНОВИЧА ГАЛИЦЬКОГО І ЙОГО
НАСТУПНИКІВ
1. ПОЧАТОК КНЯЗЮВАННЯ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА
Після смерті князя Романа Мстиславича його жінка і маленькі діти (Данилові було
4 роки, а Василькові — 2) не втримали владу. Рід чернігівських Ольговичів
заволодів Київщиною, Переяславщиною, Волинню і Галичиною. Зміцнюючи свою владу,
нові галицькі князі Ігоревичі (діти новгород-сіверського Ігоря Святославича,
онуки Осмомисла) вбили 500 бояр. Бояри закликали польських і угорських феодалів,
які захопили Галицьку землю і частину Волині.
Мстислав Мстиславич Удатний, котрий раніше князював у Новгороді, очолив
визвольну боротьбу проти угорських і польських феодалів і у 1219 р. Галицька
земля здобула незалежність. Згодом Мстислав передав владу в Галичі своєму зятеві
— угорському королевичу Андрію.
У 1238 р. Данило Романович, одружений на іншій доньці Мстислава Удатного,
заволодів Галичем. Весною того ж року військо Данила вщент розгромило німецьких
рицарів, що захопили місто Дорогичин на півночі Волинської землі.
Під час руху орди Батия взимку 1241 р. багато міст було зруйновано вщент. Лише
Кременець і Данилів, розташовані на високих горах, змогли відбити приступи
монголів. Князь Данило поїхав до Угорщини шукати підтримку. В цей час у
Галицькій землі владу захопили бояри. Восени 1241 р. Данило посилає військо, яке
проганяє боярина Добро-слава з Пониззя, а також пустошить володіння болохівських
князів (у верхів'ях річок Случ, Південний Буг), що стали служити татарам.
2. ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО. ВІДНОСИНИ З ОРДОЮ
У 1245 р. посол папи Інокентія IV Плано Карпіні по дорозі до Золотої Орди
зустрічався з Данилом Романовичем. Вони вели переговори про союз католицизму з
православ'ям. У 1253 р. папа оголосив хрестовий похід проти монголо-татар. У
1254 р. у місті Дорогичині представники папи здійснили коронацію Данила
Романовича. Згодом, переконавшись у нездатності папи організувати боротьбу проти
Золотої Орди, Данило припинив стосунки з папою.
Князь Данило одружив у 1252 р. свого сина Романа з Гертрудою — спадкоємницею
австрійського престолу. Але Роман, під тиском ворогів, змушений був покинути
Відень, після чого Данило посадив його на князювання в Литві.
У 1254 р. монгольський воєвода Куремса зі своєю ордою підійшов до Бакоти, потім
його загони з'явилися під Володимиром і Луцьком. Жителі цих міст відбили
нападників. Данило Романович повів військо на ворога: полки Лева Даниловича
вступили на Побужжя і "повоювали там татарських людей", полки Данила і Василька
перемогли загони Куремси у Болохівській землі. Навесні 1255 р. Шварно Данилович
здобув Болохівську землю. Вона була остаточно приєднана до Галицько-Волинського
князівства, а її бунтівне боярство суворо покаране. Орда Куремси повернулася в
місця своїх кочовищ.
Нові спроби підкорити Галицько-Волинське князівство Золотій Орді зробив
Бурундай. У 1259
p.,
вирушаючи в Польщу, він зажадав, щоб князі на знак своєї покори вийшли йому
назустріч. Данило, не бажаючи коритися, поїхав до Угорщини. Інші ж князі прийшли
до Бурундая та на вимогу ординців зруйнували укріплення Львова, Луцька й інших
міст.
Після смерті Данила Галицького (1264 р.) старшим князем став брат і однодумець
Данила Василько, який правив у Володимирі. Сини Данила (Лев, Шварно,
Мстислав) поділили між собою землі батька і сіли князювати відповідно у Галичі, Холмі та Луцьку.
Василько та Даниловичі продовжили в основному зовнішню політику Данила
Галицького.
§19. КУЛЬТУРА ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
1. АРХІТЕКТУРА І МІСТОБУДУВАННЯ
У ХІІ-ХШ ст. сформувалися дві архітектурні школи: Волинська і Галицька. На
волинських будівничих відчутний вплив мала київська школа. Галицькі архітектори
використовували традиції Подніпров'я і надбання західноєвропейських будівничих.
В 1160 р. за повелінням князя Мстислава Ізяславича майстрами з Подніпров'я було
споруджено Успенський собор у Володимирі-Волинському, який зберігся до нашого
часу. Це чудова однокупольна споруда, форми якої прості і величні. Внутрішнє
приміщення храму шістьма стовпами розділене на три приміщення (нефи).
Великим містом був Галич, який мальовничо розташувався на пагорбах над притокою
Дністра Луквою. В добре укріпленій ділянці знаходився князівський двір, далі на
південь — оточена валами торговельна площа, на якій стояв Успенський собор.
В Галичі будували не з цегли, а з місцевого природнього каменю, використовували
різні породи алебастру і вапняку. На території Галича та його околиць вчені
відкрили до 30-ти руїн давніх кам'яних будівель. Рештки Успенського собору
досліджувалися археологами. До наших днів зберігся храм Пантелеймона (ХІІ-ХШ
ст.).
Залишки князівських палаців досліджені археологами в Галичі, Звенигороді, Луцьку
та деяких інших містах. Масова забудова представлена наземними і
напівземлянковими житлами стовпової та зрубної конструкцій. Відомі й
дерево-глинобитні двоповерхові будинки.
2. ЖИВОПИС ТА ХУДОЖНІ РЕМЕСЛА
Художня культура Галицько-Волинської держави сформувалася на місцевому ґрунті
під впливом художньої культури Києва, Візантії та центральноєвропейських країн
(Польща, Угорщина, Чехія).
Важливим центром художньої культури був Галич. Цікавою пам'яткою галицького
живопису XIII ст. є ікона "Покрова Богоматері", що тепер зберігається у
Державному музеї українського образотворчого мистецтва. В Галичі широко
застосовували різьблення по каменю. Підлоги в галицьких будинках і храмах були
вкриті керамічними плитками з кольоровою поливою.
Про багатство галицько-волинських храмів дає уявлення опис церкви Івана в місті
Холмі, вміщений у літописі: склепіння спиралися на капітелі у вигляді людських
голів, у вікна були вставлені різнокольорові скляні вітражі, купол церкви було
прикрашено "зірками золотими на лазурі". Скульптурні прикраси були пофарбовані
усіма кольорами і золотом. Зовнішні фрески були надзвичайно добрі. Ікони в
церкві — "диву подібні".
На території Галицько-Волинської держави виявлено багато речових скарбів. До
скарбів входять такі предмети: сережки, колти, рясна, привіски, підвіски,
браслети-наручі. Ці речі свідчать про те, що галицько-волинські ювеліри добре
знали різні технічні прийоми: лиття, кування, чеканку, позолоту, інкрустацію
та ін.
3. ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ ЛІТОПИС
Ще в XI ст. деякі міста вели свої літописні записи. Починаючи з середини XII
ст. в зв'язку з процесом роздроблення Русі, відбувається уособлення літописання
окремих князівств. У цих літописах проступають місцеві риси і особливості,
місцеві літературні манери. "Повість минулих літ", як правило, вміщували на
початку всіх літописів. Далі у місцевому літописанні продовжувалася розповідь у
зв'язку з конкретними подіями того чи іншого регіону.
Галицько-Волинський літопис — один з найвизначніших. Він відрізняється, крім
певних художніх засобів, своїм змістом. У епізодах історії Галицько-Волинської
землі літописці уміло передають риси епохи, деталі неспокійного часу. Вони із
захопленням описують військові події: іноді як очевидці та майже завжди як
сучасники. Особливо цікава центральна частина літопису — життєпис князя Данила
Романовича. В літописі детально подані військові промови князя, в яких йдеться
про честь воїна і любов до Батьківщини.
Події в Галицько-Волинському літописі викладаються іноді досить коротко, а іноді
— з залученням цікавих деталей. Літопис закінчується кінцем XIII ст. Вчені
вважають, що над цим літописом працювало не менше п'яти літописців. Перші два
належали до оточення Данила Романовича і жили, напевно, у Холмі. Наступні два
літописці належали до оточення князя Володимира Васильковича.
Галицько-Волинський літопис складається з двох частин: Галицького літопису, в
якому розповідається переважно про події в Галичині до 1260 р. та Волинського
літопису, що розповідає про Волинь і волинських князів у 1261-1292
pp.
Запитання та завдання: 1. Як розвивалися архітектура та містобудування в
Галицько-Волинській державі? 2. Що ви знаєте про живопис і художні ремесла? 3.
Розкажіть про Галицько-Волинський літопис.
|