Український портал » Історія України » Козацтво » Міф про Переяславську раду

Міф про Переяславську раду

admin
  6 042   0    
Міф про Переяславську раду
Міф про Переяславську раду

А чи бачив хтось документ - який був підписаний 1654 року в Переяславі? Звичайно ні! - бо його з'їли миші, як стверджують москалі!.

А чи знаєш ти, що Богдан Хмельницький саме в 1654 році просто заплатив москалям від 800 до 1 млн. талерів, на які москалі просто тупо нанесли свої символи, отримавши власну монету.

Ніякого злиття України з Московією не було - український гетьман просто найняв москалів для військової кампанії проти поляків, не бажаючи того ще й створив їм грошову систему.

Але що ж тоді підписали у Переяслові?

 

 

 

Саме Тиміш міг бути монархом, якго б признали європейські монархи, адже він був одружений на молдавсіській княжні Лупул. На дум­ку істориків, саме Тимошеві Хмельниць­кий за прикладом європейських мо­нарших дворів хотів передати булаву. Та старший син загинув під час молдов­ської кампанії.

 

Тож можна уяви­ти, з яким настроєм їхав Богдан.

 

Тайлер

Тайлери перечиканені москалями!

 

Морозяного січневого ранку Бог­дан Хмельницький поспішав у Переяс­лав. Там на нього чекали московські по­сли. Гетьман їхав із Чигирина, де поховав свого старшого сина Тимоша, який був його надією і опорою.

"Не зронивши сльози, - писав потім француз Проспер Меріме, - старий геть­ман глянув на синове тіло і мовив: "Дя­кувати Богу, що мій Тиміш загинув як справ­жній козак, не дістався ворогові в руки".

До того ж перед тим його серце спус­тошила сімейна драма. Друга дружина красуня Олена (Гелена), через яку в ньо­го напередодні війни виник гострий кон­флікт зі старостою Чаплинським, вияви­лася зрадницею. Вона шпигувала на ко­ристь поляків. Присуд був холодний і жорстокий - стратити.

За шість років війни, яку вів гетьман із Польщею, він переріс роль бунтівника, перетворившись на полководця, якого Олівер Кромвель називав "князем та са­модержцем України". Притім Хмельниць­кий намагався знайти нових союзників. Він вів переговори з Туреччиною, Воло­щиною, Семигородом, Швецією та Мо­сквою.

У Московії довго "придивлялись" до ситуації, не наважуючись вступати у війну з Польщею. Аж 1 жовтня 1653 року Зем­ський собор у Москві ухвалив рішення про протекторат над Україною і надан­ня військової допомоги Хмельницькому.

Для переговорів гетьман обрав не столичний Київ, а невелике містечко Переяслав. 9 (19) жовтня 1653 року до України виїздить велике московське по­сольство на чолі з боярином Василем Бутурліним. У Переяславі спочатку геть­ман скликає старшинську раду, а згодом генеральну військову раду. У ній взяли участь представники козацтва Київсько­го, Чернігівського та Брацлавського пол­ків і жителі Переяслава. Не було пред­ставників від селян, міщан (крім Переяс­лава) та духовенства.

переяславська рада.

А уже 8 (18) січня 1654 року о дру­гій годині дня почали бити в тулумбаси, скликаючи люд на раду. Богдан Хмель­ницький постав під гетьманським бун­чуком в оточенні генеральної старши­ни. Від імені царя гетьману було вруче­но грамоту та знаки гетьманської вла­ди: військовий прапор (хоругву), булаву та шапку.

Не залишилось жодного докумен­та, в якому б описувались ті події. Лише Бутурлін у "Статейному списку", який він склав для царя, описав ці події. Він пи­сав, що зібралось начебто багато люду і всі одностайно захотіли "під високу руку царя".

 

 

Але ж відомо, що У Полтавському полку царських делегатів побили киями.

 

Не присягла цареві і Запорізька Січ.

 

Відмовились присягати московському цареві і бага­то хто з козацької старшини, зо­крема полковники Іван Богун, Осип Глух, Григорій Туляницький, Іван Сірко, Петро Дорошен­ко, Михайло Ханенко. Не хоті­ли чути про протекцію Москви Брацлавський, Кропив'янський, Полтавські полки.

 

Проте відомо, що на майдані у той день було лише 284 особи.

Ще у звіті московського бо­ярина йдеться про те, що геть­ман описав ситуацію, в якій опинилась молода держава, і що для її збереження не обійти­ся без підтримки московського царя. Це поклало початок міфу про Переяслав.

А в церкві духовенство вже чекало гетьмана і старшину, щоб привести їх до присяги. Та тут сталось щось непередбачуване. Хмельницький висунув умову, щоб посли присягли від імені царя в тому, що він не ви­дасть їх польському королю, не порушить їхніх прав і надасть на їхні маєтності свої грамоти. Цар­ські посли відмовились це ро­бити, після чого Хмельницький раптом вийшов із церкви, щоб порадитися зі старшиною. У той момент доля угоди висіла на во­лосині.

Далі московські посли ру­шили приймати присягу в інших полках та сотнях. І наразились на відвертий спротив. Зокрема, відмовилися присягати царе­ві київський митрополит Сильвестр (Косів) і вся верхівка Пра­вославної Церкви. Лише після досить жорсткого тиску лояль­ної до Москви козацької стар­шини митрополит і вище духо­венство все ж таки прийняли присягу, як пише Самовидець, "за слізьми світа не бачачи".

Переяславська рада

Переяславська рада (худ. Михайло Хмелько, 1951 р., Державний музей українського мистецтва, Київ).

тут можна завантажити картину

Ратифікація договору мала відбутись у Москві, туди поїха­ли козацькі посли - військовий суддя Самійло Зарудний та пол­ковник Павло Тетеря. Вони ви­клали цареві свої головні ви­моги, які майже повністю були погоджені. Отож письмова уго­да про московський протекто­рат була скріплена печатками уже в березні у Москві. Тому має назву "Березневі статті". До сло­ва, її оригінал не зберігся!  :smailuk27:

Навесні того ж року ро­сійські війська рушили на Литву й швидко захопили всі великі міста. Швеція по­чала війну з Польщею, за­хопивши Познань, Варша­ву, Краків. Хмельницький швидким маршем пройшов Галичину і Волинь, взяв в облогу Львів. Настала за­гроза цілковитого знищен­ня Польщі як держави. І тут цар Олексій Михайлович, всупереч домовленостям, підписав з Яном Казими­ром мир.

Після зради Москви Хмельницький скликав на раду старшину і сказав:

"Нема чого нам добра спо­діватись од Москви, коли вона з Польщею по­єдналась, - треба нам відцуратись Москов­ського царя і приста­ти до Угорського та Шведського, щоб зва­лити Польське коро­лівство".

На думку історика І. Лисяка-Рудницького, гетьман планував ство­рити союз із протес­тантськими держава­ми: Швецією, Бранден- бург-Пруссією, Трансіль­ванією. Водночас він відновив свої колишні зв'язки з Портою та її васалами - Молдавією і Волощиною. Альянс був спрямований зде­більшого проти Поль­щі, але потенційно - і проти Московії.

Богдан Хмельницький добиває Поляків

За кілька місяців до смерті в Чигирині геть­ман скликав козацьку старши­ну і звернувся до неї: "Не встиг я завершити свою справу і вми­раю з великим смутком, не зна­ючи, що буде після мене..."

Передчасна смерть вели­кого гетьмана у 1657 році ста­ла на перешкоді здійсненню цього сміливого задуму. Однак коли по його смерті Москва ста­ла грубо втручатися у внутріш­ні справи Гетьманщини, то Іван Виговський розірвав з нею до­говір 1654-го і уклав Гадяцький договір із Річчю Посполитою (1658 р.).

Згодом це не завадило російським і радянським історикам створили міф про Переяславську раду. Навіть пам'ятник Хмельницькому в центрі Києва показує рукою у бік Москви. Мовляв, саме з нею ми дружимо. :smailuk1: Хоча відомо, що насправді полководець вказу­вав булавою туди, куди мало на­ступати його військо...

 



Залишити свій коментар:

  Особистий кабінет

  • Український портал
  • Тільки українською
  • Слідкуй за новинками
kampot.org.ua