Іван Франко

_{admin
8 511 2
1-07-2010, 23:58}

Оригінальна назва: Іван Франко

Переклад: Український (оригінал)

Довготривалість: 22:15 хв.

Рік випуску: 2008

Режисер:Софія Чемерис

Жанр: Історичний, біографія

Відео:TVRip MPEG2 Video 720x576 25.00fps 4000Kbps

Аудіо: MPEG Audio 44100Hz stereo 224Kbps

Розмір: 789мб.

Радянська влада поставила його на службу власній ідеології – і Франко став Каменярем зі шкільних підручників. Невипадково Петро Симоненко під час останнього ефіру "Великих Українців" закликав голосувати саме за Івана Франка. Насправді, Франко ніколи не був Каменярем у тому розумінні, що вкладає в нього лідер комуністів. Багато років він дійсно дотримувався модних у той час соціалістичних ідей, але це була течія, яка згодом розвинулася в соціалізм шведського зразка. Прихильник демократичної моделі країни, Франко вважав державу Маркса й Енгельса великою в'язницею народів, і в останні 20 років повністю перейшов на ліберальні позиції. Він мав модернове бачення нації – він бачив у ній не тільки робітників і селян, але й учителів, лікарів, чиновників і навіть жандармів. Коли інші ще жили у XIX столітті, він вже переступив рубіж XX.

Про фільм "Іван Франко"

"Вічний революціонер". Безсумнівно, цей образ пасує Івану Франку. Але тільки як один з багатьох, які характеризують його особистість. Щоправда, радянські біографи забули додати, що революцію Франко розумів зовсім не так, як учила партія. У своїй статті "Поступ" він писав: "Я розумію під революцією цілий великий ряд таких культурних, наукових і політичних фактів, будь вони криваві або й зовсім ні, котрі змінюють всі дотогочасні поняття і основу і цілий розвиток якогось народу повертають на зовсім іншу дорогу".

Якщо Шевченко створив Україну, то Франко заселив її українцями – саме від цієї тези відштовхувалася творча група "Інтера", створюючи документальний фільм про великого Франка. Стрічка, більшою мірою біографічна, показує нам не стільки письменника, скільки громадського діяча, засновника першої української партії європейського зразка.

"Галичина того часу являє собою унікальну картину – там проживали українці, поляки й євреї. Якщо згадати, це був переломний для багатьох націй момент – XX століття дає, можливо, останній шанс створити національні держави на уламках імперій, іде своєрідна боротьба на виживання, – розповідає автор сценарію Андрій Сайчук. – Говорячи футбольною метафорою, XIX століття – це півфінал для націй, і в XX могли вийти лише кращі з кращих. Чимало націй, які "дозрівали" у XIX столітті, не перейшли цю межу і не розвилися в політичні нації. Франко був форвардом української нації, і ми перемогли".

Іван Франко був прихильником концепції "вільного кохання". Цей термін ми пов'язуємо з часом хіппі, але насправді він виник наприкінці XIX століття, коли в Європі поширювалася сексуальна революція. Вона проходила під прапорами фемінізму, що дуже імпонувало Івану Франку. У той час, коли в пуританському Львові невинна розмова двох молодих людей на вулиці без посередників мала неодмінно закінчитися весіллям, Франко водив своїх дам у бібліотеки й кав’ярні. Жінки посідали дуже важливе місце в його житті, і цей момент також зображено у фільмі.