Н топономічний словник літери Н

Новоа-Новодн

Новоазовськ (колишнє Новомиколаївка, з 1920 року по 1958 рік — Будьоннівка) — місто, районний центр Донецької обл. Розташоване на березі Азовського моря в гирлі р. Грузький Яланчик. Засноване 1843 року як станція Новомиколаївка на місці хутора старшини війська Донського Сєдова, який оселився там близько 1768 року. Назва від розташування на бе­резі Азовського м. Утворилася від словосполучення Новий Азов, похідного від Азовське море, за допомогою суф. -ськ.

Новоайдар — селище міського типу, районний центр Луганської обл. Розташоване на лівому березі р. Айдар (басейн Дону). Засноване Донськими козаками в дру­гій половині XVII ст. Назва від р. Айдар, на якій розташоване.

Новоамвросіївка (колишнє Чернова) — селище міського типу Амвросіївського р-ну Донецької обл. Розташоване поблизу р. Кринка, правої притоки Міусу (басейн Азовського моря). Виникло 1895 року у зв'язку з будівництвом цементного заводу. Назва від Амвросіївка, ут­ворена за допомогою слова нова ново-.

Новоархангельськ (колишнє Архангел город, пізніше Синюхин Брід) — селище міського типу, районний центр Кіровоградської обл. Розташоване на р. Синю­ха (басейн Південного Бугу). 1742 року поблизу містечка Торговиці козак Миргородського полку Звенигородський оселив 20 родин селян. З 1753 року відомий як шанець (укріплення) під назвою Архангелгород. Назва культового походження. Поселення увійшло до складу Нової Сербії. 1764 році частину жителів переселили за 20 км на південь, де й було засноване сучасне селище під назвою Новоархангельськ. Ут­ворення на -ськ.

Нововасилівка (Апанли, Молоканськ) — селище міського типу Приазовського р-ну Запорізької обл. Розташоване у верхів'ї р. Апанли (басейн Азовського моря). Засноване 1823 року сектантами-молоканами. Звід­си колишня назва Молоканськ. Ще давніша назва татарського аулу Апанли від р. Апанли. Сучасна назва від імені воєводи Василя Істоміна. Утворе­на за допомогою суф. -івк(а).

Нововолинськ — місто обласного підпорядкування Волинської обл. Розташоване на автошляху Львів — Ковель біля притоки р. Студянка, права притока Західного Бугу, неподалік від того місця, де було стародавнє літописне м. Волинь. Будівництво Нововолинська почалося 1949 року на місці старо­давніх сіл Низкиничів, Дорогиничів і Будятичів у зв'язку з початком освоєння Львівсько-Волинського кам'янову­гільного басейну. Суф. утворення на -ськ.

Нововоронцовка (колишнє Миколаївка) — селище міського типу, районний центр Херсонської обл. Розташоване на правому березі Каховського водосховища, на Дніпрі. Засноване в кінці XVIII ст. на місці запорізьких зимівників біля Дніпровського затону Великі Води під назвою Миколаївка. Пер­ша письмова згадка відноситься до 1795 року. Сучасна назва виникла піс­ля того, як 1821 року Миколаївку придбав граф М.Воронцов.

Новоград-Волинський (колишнє Возвягель, Взвягель, Звягель) — місто, районний центр Житомирської обл. Розташоване на р. Случ (басейн Дніпра). Одне з давніх міст України. Час заснування невідомий. Вперше згадується 1257 року під назвою Взвягель. У 1793 році під назвою Звягель у складі Волині було приєднано до Росії, а 1796 року перейменовано на Новоград-Волинський. Давньоруський елемент -град «місто» був модним у топонімії XVIII ст., Волинський від розташування на Волині. Достовірних відомостей про походження старої назви немає. Існує кілька народних переказів, за одним з яких назва пов'язана зі словом звягель (дзвінок), котрий дзвонив тоді, коли розсувався міст через Случ для пропуску суден.

Новогродівка (колишнє селище Новогродівської групи шахт, Гродівка) — місто, підпорядковане Селидівській міськраді Донецької обл. Розташоване на залізниці Донецьк — Дніпропетровськ. Заснова­не 1949 року у зв'язку з будівництвом шахти «Новогродівка» № 1. Назва шахти закріпилася за найменуванням міста.

Новодністровськ — селище міського типу Сокирянського р-ну Чернівецької обл. Розташоване неподалік від Дністра, північніше райцентру. Заснова­не 1975 року. Назва від прикм. новий і гідроніма Дністер, дана на від­міну від м. Дністровськ у Молдові. Суф. утворення на -ськ.

Новодо-Новоп

Новодонецьке — селище міського типу, підпорядковане Добропільській міськ­раді Донецької обл. Розташоване на залізниці Красноармійськ — Дубове. Виникло в 1956 році у зв'язку з будівництвом гідрошахти. Назва від словосполучення нове донецьке (від розташування на Донеччині).

Новоекономічне (колишнє Каракове, Економічно-Нове) — селище міського типу, підпорядковане Красноармійській міськраді Донецької обл. Роз­ташоване у верхів'ї р. Казенний Торець (басейн Сіверського Дінця). Засно­ване в першій половині XVII ст. За іншими да­ними — в кінці XVIII ст. Серед першопоселенців були й так звані економічні селяни, переселенці з с. Попівки Судженського повіту Курської губернії (тобто ті, що були в кріпос­ній залежності у духовенства). Поблизу хутора Каракуба (засновано­го переселенцями з грецького с. Каракуби в колишньому Маріупольсько­му повіті Катеринослав, губернії) вони заснували слободу Нову, звідси Нова Економічна > Новоекономічне.

Новолуганське — селище міського типу Артемівського р-ну Донецької обл. Роз­ташоване неподалік від залізниці Горлівка — Попасна, в басейні р. Лугань (басейн Сіверського Дінця). Засноване в середині XIX ст. Назва на відміну від Луганське, розташованого на схід.

Новомиргород — місто, районний центр Кіровоградської обл. Розташоване на р. Велика Вись (басейн Південного Бугу) та на лівому березі її притоки Гептурки. Засноване 1740 року переселенцями з м. Миргорода Полтавської губернії на місці запорізького зимівника Тресяги. За наказом росій­ського уряду переселенці збудували фортецю для оборони від наскоків турків і татар. Названо як пам'ять про м. Миргород.

Новомосковськ (колишнє с. Самарчик, Новоселиця) — місто, районний центр Дніпропетровської обл. Розташоване на р. Самара, ліва притока Дніп­ра. На місці сучасного Новомосковська у XVII ст. запорожці заснували кілька хуто­рів. 1687 році за наказом царського уряду було збудовано Богородицьку, або Усть-Самарську фортецю (перша назва від церкви св.Богородиці, друга — за розміщення в гирлі Самари), яку було зруй­новано 1711 року згідно з Прутським договором. 1736 році її відбудовано і названо Самарським ретраншементом (від французького "військове укріплення позаду головної позиції того, хто обороняється"). Навколо виникла слобода Самарчик, вона ж Новоселиця. Згодом перенесена на нове місце. Тут, біля урочища Кільчені, почалося будівництво губернського міста під назвою Катеринослав. Однак через те, що води затопляли місцевість, 1784 року місто пе­ренесено на правий березі Дніпра, а залишене поселення одержало назву Новомосковськ — від словосполучення Нова Москва. Невдовзі з тієї самої причини і його було перенесено за течією Самари на більш підвищене місце. Новомосковськ довгий час мав паралельну народну назву Самарь. Назва Новомосковськ утворена за допомогою суф. -ськ. Див. Дніпропетровськ.

Новоозерянка — селище Олевського р-ну Житомирської обл. Засноване 1963—1965 років у зв'язку з будівництвом комбінату залізо­бетонних конструкцій. Розташоване неподалік від с. Озеряни, з найменуванням якого й пов'язана назва. Утворена за допомо­гою суф. -янк(а). С. Озеряни розміщене біля озера Корма, звід­ки й назва.

Новоолексіївка — селище міського типу Генічевського р-ну Херсонської обл. Розташоване поблизу автомагістралі Москва — Сімферополь на залізниці Лозова — Сімферополь. Засноване 1874 року у зв'язку з бу­дівництвом цієї залізниці. Назву залізничної станції селище одержало від с. Но­воолексіївка (нині Щорсівка), розташованого неподалік. Назву села, очевидно, принесли переселенці.

Новооржицьке — селище міського типу Оржицького р-ну Полтавської обл. Роз­ташоване неподалік від р. Сліпорід, права притока Сули. Засноване 1979 року. Означальна частина складного слова походить від прикм. новий, друга - похідна від Оржиця. Утворена за допомогою суф. -(ь)ке.

Новопокровка — селище міського типу Чугуївського р-ну Харківської обл. Розта­шоване на лівому березі Уди (басейн Сіверського Дінця). Засноване 1818 року, коли з Покровки (нині Стара Покровка) були переселені військові посе­ленці на лівий берег р. Уда. Нове поселення було назване Новопокровкою, а Покровку — Старою Покровкою. Топонім Покровка культового походження і пов'язаний з церквою Покрова Богородиці.

Новопсков — місто, районний центр Луганської обл. Розташоване на лівому березі р. Айдар (басейн Сіверського Дінця) при впадінні в неї р. Кам'янка. Засноване в першій половині XVII ст. українськими і російськи­ми селянами — втікачами від кріпацького гніту. Спочатку посе­лення називалося Закам'янкою. За указом Петра І, в 1708 році було зруйноване, оскільки селяни брали участь у повстанні під прово­дом Кіндрата Булавіна. 1732 року за наказом Воронезької губернської канцелярії сюди переселено сотню Острогозького полку, а в 1829 році — Кірасирський полк зі Пскова (нині обласний центр Росії), від якого по­селенню було дано сучасну назву.

Новор-Нос

Новоросія — історико-географічна область на півдні України і частково Росії. Назва виникла у другій половині XVIII та існува­ла до початку XX ст. Назва від словосполучення нова Росія. З 1784 року включала в себе колишню Катеринославську, Херсонську, а згодом, з приєднанням Криму, — Таврійську губернії.

Новосвітлівка — селище міського типу Станично-Луганського р-ну Луганської обл. Розташоване на р. Луганчик, правій притоці Сіверського Дінця (басейн Дону), на автошляху Луганськ — Краснодон. Засноване в 60-х роках XIX ст. переселенцями з різних губерній Росії та України. Назва але­горична і походить від словосполучення нове світло. Утворена за допомогою суф. -івк(а).

Новоселиця — місто, районний центр Чернівецької обл. Розташоване на заліз­ниці і автомагістралі Чернівці — Кишинів, на лівому березі Пруту (басейн Дунаю). Відоме з 1456 року. Виникло на місці запустілого с. Шишківці. Довгий час було відоме під назвою Верхня Ново­селиця (Новосулица де Сус) на відміну від іншого с. Новосели­ця, розташованого вище за течією Пруту, яке існує й нині. Назва від географічного терміна новоселиця.

Новоселівка (до 1808 року — хутір Забочанський) — селище міського типу Краснолиманського р-ну Донецької обл. Розташоване на правому березі р. Нетриус, ліва притока Сіверського Дінця (басейн Дону). Тут у XVII ст. заснова­но хутір. Наукового пояснення немає. За народними переказами, хутір із навколишніми землями було подаровано Катериною II Потьомкіну. Він виграв у якогось калузького поміщика 42 родини кріпаків і оселив їх на новому місці, назвавши поселення Новоселівкою. Назва від географічного терміна новоселівка.

Новоселівське (колишнє Фрайдорф — «Вільне село») — селище міського типу Роздольненського р-ну АРК. Розташоване на заході Кримського п-ова, неподалік від автошляху Роздолля — Євпаторія. Виникло 1928 року. Перейменоване після другої світової війни. Назва утворена від словосполучення Нове село за допомогою суф. -ськ(е).

Новотроїцьке — селище міського типу: 1) Волноваського р-ну Донецької обл. Розташоване на р. Суха Волноваха, лівій притоці Мокрої Волновахи (басейн Азовського моря). Засноване 1773 року переселенцями з Полтав­щини і Дону; 2) районний центр Херсонської обл. Розташоване на південному-сході об­ласті. Засноване на місці татарського аулу Сарибулак («Жовтий стру­мок») селянами-втікачами з різних губерній України і Росії. Перша згадка до початку XIX ст. Назва Новотроїцьке культового походження (від церкви св. Тройці).

Новоукраїнка (колишнє Чорний Ташлик, Павлівський, Ново-Павлівськ) — місто, районний центр Кіровоградської обл. Розташоване на р. Чорний Ташлик та її притоці Грузькій і Помічній (басейн Південного Бугу). 1754 року на міс­ці запорізького зимівника було споруджено фортецю Павлівський (найменована іменем царя Павла) для захисту України і Росії від нападу турків і татар. Фортеця входила в оборонну систему Нової Сербії. 1773 року її перетворено в посад Новопавлівськ, який 1821 року передано у відомство 3-ї української дивізії, і посад 1830 року переймено­вано на Новоукраїнку. Походження назви від словосполучення нова Україна, утворена за допомогою суф. -к(а). (Див. Україна).

Новояворівське — селище міського типу Яворівського р-ну Львівської обл. Зас­новане у 1965 року. Розташоване біля витоку р. Шкло (басейн Вісли) на залізниці Яворів — Івано-Франкове. Виникло у зв'язку з будів­ництвом хімкомбінату. Назва від словосполучення новий Яворів, де новий — прикм. Яворів — місто, розташоване неподалік. Ут­ворена за допомогою суф. -ськ(е).

Норець — ріка, ліва притока Полтви (басейн Прип'яті). Назва від народ­ного терміна нора «джерело». Утворена за допомогою суф. здріб­нілості -ець. Звідси ж Норин (Норина, Норин) — ріка, ліва притока Ужа (басейн Прип'яті). Утворена від того ж коре­ня за допомогою суф. -ин; Нориця — ріка, права притока Ревни (басейн Дес­ни). Утворена давнім гідронімічним суф. -иц(я). Назва з внутріш­ньою формою «багата норами». Припускають, що назва балтійського походження, що малопереконливо. Існують інші тлумачен­ня, менш вірогідні.

Носівка —місто, районний центр Чернігівської обл. Розташоване в південно-західній частині області на вододілі рік Остер і Удай (басейн Дніпра). Виникло на місці давньоруського поселення Київської Русі, яке згадується в Іпатіївському літописїі 1148 року під назвою Носов, Носовь. Залишки стародавснього городища збереглися до нашого часу, відомі під назвою урочище Носівка, від якого й походить сучасна назва міста. Походження наз­ви літописного міста можнкна вивести з апелятива нос «земля, береги, що вдаються в річку; мис, коса, гряда». За іншими по­ясненнями, від особового імені Нос, що вірогідніше.