Клейноди - ознаки влади, предмети, що символізують особисту гідність, волю людської спільноти. Сьогодні в цілому світі це державний прапор і герб, їх описи подаються у спеціальних законодавчих актах, а то й у конституціях. Але так було не завжди.

Національна академія наук України і Видавничим дім "Альтернативи" пропонують українському читачеві 15-томне видання "Україна крізь віки". У ньому фіксується рівень дослідження і концептуального осмислення вітчизняної історії, якого історики HAH України досягли наприкінці 90-х років.

Віктор Карлович Гульдман (1854 — 1907) — дослідник минувшини Поділля.

Народився в одній із німецьких колоній у сім'ї військовослужбовця.

Важливими джерелами з історії першої столиці Української козацької держави Чигирина є рукописні плани міста, складені в часи Чигиринських походів 1677 — 1678 pp. Вони несуть інформацію про топографію, розпланування, фортифікацію, архітектуру оборонних, культових, житлових, господарських та інших будівель Чигирина тих часів, коли тут діяли резиденції гетьманів Богдана Хмельницького, Юрія Хмельницького, Івана Виговського, Павла Тетері, Петра Дорошенка.

Важливими джерелами з історії Києва є давні плани міста. До таких належить досі не публікований рукописний план Києво-Печерської  фортеці 1768 p., складений у Київській інженерній команді. План зберігається в Російському державному військовоісторичному архіві в Москві (РДВІА). Кресленик завізував полковник фортифікації Іларіон Кутузов — батько російського фельдмаршала Михайла Кутузова.

Гадяцький договір — угода, укладена 16 вересня 1658 року під містом Гадяч за ініціативою гетьмана Івана Виговського між Річчю Посполитою і Гетьманщиною, що передбачала входження останньої до складу Речі Посполитої під назвою «Великого Князівства Руського» як третього рівноправного члена двосторонньої унії Польщі і Литви.

В основу примирення України та Польщі було покладено реалізований на Люблінському сеймі 1569 р. принцип — федеративного устрою Речі Посполитої.

Умови та наслідки Гадяцької угоди Текст Гадяцького договору

Універсали Української Центральної Ради — грамоти-прокламації, що їх видавав український парламент для широкого загалу, як гетьмани козацької доби. Українська Центральна Рада (УЦР) видала 4 Універсали, які визначили етапи української держави — від автономної до самостійної.

Проголошення суверенної Української Народної Республіки викликало значний міжнародний резонанс. Її визнали в 1918 році: Румунія, Франція, Великобританія, США, Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія, Туреччина, Японія, Китай, Португалія, Данія, Греція, Норвегія, Ірак, Іспанія, Фінляндія, Польща, Швеція, Швейцарія та інші; у 1919 році - Угорщина, Чехословаччина, Ватикан, Голландія, Італія тощо"

Умови універсалів  I Універсал  II Універсал

III Універсал  IV Універсал  Копії універсалів

від 27 березня 1654 р.

Бють чолом великому государеві цареві і великому князеві Олексію Михайловичу, всеї Великої і Малої Росії самодержцеві і многих держав государеві й обладателеві піддані його царського величества Богдан Хмельницький гетьман Запорізького війська і весь мир християнський російський, аби його царське величество пожалував їх тим (дав їм те), про що битимуть чолом (проситимуть) посланики їх, а вони його царському величеству служитимуть во-віки в усім що їм государ повелить.

____________

Статті Богдана Хмельницького

ЖАЛУВАНІ ГРАМОТИ:  Привілей війську Запорізькому      Привілей шляхті.

Конституція Пилипа Орлика —  створена 1710 року. Повна назва документа — «Договір та Встановлення прав і вольностей Війська Запорозького та всього вільного народу Малоросійського між Ясновельможним гетьманом Пилипом Орликом та між Генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, що за давнім звичаєм і за військовими правилами схвалені обома сторонами вільним голосуванням і скріплені найяснішим гетьманом урочистою присягою».

Про конституцію Пилипа Орлика

Текст конституції    

Фото оригіналів

Спеціальний і докладний план УКРАЇНИ з належними до неї воєводствами, округами і провінціями, для загального добра зроблений Ґійомом Левассером де Бопланом.

«Опис України» французького військового інженера і відомого картографа Г. Левассера де Боплана — одне з найважливіших історичних джерел, що розповідають про Україну XVII ст. Книга містить унікальні свідчення очевидця про природу України, становище й побут селян та козаків, морські походи запорожців, класову боротьбу. Протягом тривалого часу праця Боплана залишалася для західноєвропейських читачів цінним джерелом інформації про Україну та її народ. Вона була перекладена на ряд мов, серед яких, однак, не було українського перекладу всього тексту.