Таємна січ -  Кампот
 Головна сторінка
Цікава Україна
Праці істориків
Усі розділи
Новини
Пошук
Словники
Книги
Автори
Допомога
Завантаження
Про проект
Контакти
 
  

Також літописи:
Тут все про літописи
 

Реклама в літописах
буде реклама
 
  Нове:

Нариси воєнно-політичної історії України

Буквар Івана Федоровича

Атлантида в Криму!

Вовчухівська операція УГА

Чи був Мазепа зрадником?

 
  Цікаво:
А чи знаєш ти, що Характерники живуть серед звиайних українців...
читати далі..
 

Реклама
 
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ / Літописи  / Літопис Самовидця /

Літопис Самовидця

О НАЧАЛІ ВОЙНИ ХМЕЛНИЦКОГО *

Примітки

* Сп. Я. Козельського починається словами: «Літописец избран о войнах, о наставлениї гетманов, о изміни їх по статях и прочиїх ділах ниже слідуется...». Сп. М. Судієнка і вид. Бодянського: «Літописец о началі войны Хмелницкого».

 1 У сп. Козельського тут і скрізь далі немає літери «і». Замість неї послідовно вживається «и»: «православие гонение».

 2 Там же: «козакам».

 3 Там же: «отягчение»; у вид. Бодянського: «отмщеніе».

 4 У сп. Козельського це місце наведено повніше: «тогда бо оним всякие волности отнято, от инних повиписовано, которие не хотячи...»

 5 У сп. Козельського літера «ы» вживається рідко, переважно в закінченнях слів. Частіше «ы» зустрічається в сп. Судієнка і в вид. Бодянського.

 6 Там же: «листами».

 7 Там же: «в дорозі».

 8 Там же: «коней старостове хондожене».

 9 Там же: «хондожити».

 10 Там же: «зумітати».

 11 Там же: «и инних».

 12 Там же: замість «от» «їх и».

 13 Там же: «которие о їх волностях».

 14 Там же: правильніше: «смиряли».

 15 Там же: «отбирали».

 16 Там же: «обирали», у вид. Бодянського: «обірали».

 17 У сп. Козельського: «наставляли».

 18 Там же: «жичливими».

 

Початок и причина войни Хмелницкого ест едино от ляхов на православіе гоненіе 1 и козаком 2 отягощеніе 3. Тогда бо оным не хотячи 4, чего не звикли были 5 панщини робити, на службу замковую обернено, которих з листами  6 и в городі 7 до хандоження коней старостове 8 держали, в дворах грубу, тоест печи палити, псов хандожити 9, дворі змітати 10 и до инших 11 незносных діл приставляли. Знову зась которіе зоставали козаками реестровимы, а над оними полковникове шляхта панове от 12 гетмана коронного насиланніе были, которіе б от їх волности 13 бинамній не дбаючи, але яко могучи оных [с] мірали 14, легце поважаючи. Плату, которая постановлена была на козаки от короля его милости и Речи посполитой по золотих тридцять на рок, тое на себе отбірали 15, з сотниками ділячися, бо сотников не козаки оббырали 18 и настановляли 17, але полковники, кого хотіли з своей руки, жебы оным зичливими 18 \46\ были.

 
 Богдан Хмельницький 
 
Богдан Хмельницький


Примітки

 1 У сп. Козельського: «пристановлялы».

 2 Там же: «Запорожя».

 3 Там же: «чрез».

 4 Там же: «ястребом».

 5, 6 У сп. Козельського в подібних закінченнях значно частіше вживається -ови: панови, козакови.

 7 Там же: «хожовали».

 8 Там же: «комисара».

 9 Там же: «отбирали. А полковникам особливе».

 10 Там же: «ассаулови».

 11 Там же: «пришло».

 12 Там же: «тисяч».

 13 Там же: «мусил».

 14 Там же: «бидлу».

 15 Там же: як правило, «еднак», «едного».

 16 У сп. Судієнка: «вымислили».

 17 У сп. Козельського: «и їх».

 18 Там же: «толко».

 19 Там же: додано «ж».

 20 Там же: «тилко».

 21 Там же: «арендарей».

 22 Там же: немає «салом мажут», а «же с тих же по їх шкурі».

 23 Там же: «потом».

* 1 * — 23 *; 24 — 180 — посилання на примітки в коментарі.

 

Также полковникове Козаков до всякой домовой незвичайной роботи пристановляли 1, в поля зась пойшовши, любо якій козак достане у татар коня доброго, того отоймут, з Запорожжа 2 през 3 поля дикіе з рарогом, раструбом 4, орлом, албо с хортом козака бідного шлет в городи, кому подарок шлючи, якому панові 5, не жалуючи козака, хочай бы згинул, як не трудно от татар. Знову з сь, хочай бы якого язика татарского поймали козаки, то з язиком татарским, на кого ласкав полковник, якого жолніра своего высилает до гетмана коронного, а козацкую отвагу потлумляют. В городах зась от жидов тая была кривда, же неволно Козакові 6 в дому своем жадного напитку на потребу свою держати, не тилко меду, горілки, пива, але и браги. Которіе зась на рибу хожували 7 козаки за пороги, то на Кодаку на коммисара 8 рибу десятую отбірали. А полковником особливо 9 треба дати и сотникам, и асаулові 10, и писареві, — аж до великого убозства козацтво прийшло 11, а болше шести тисячей 12 неповинно Козаков быти. Хочай и син козацкій, тую ж панщину мусіл 13 робити и плату давати, тое над козаками было.

Над посполством зась, любо во всем жили обфито в збожах, в бидлах 14, в пастах 1*, але однак 15 чего не звикла была Україна терпіти, вимисли 16 великіе были от старостов и от 17 намісников, и жидов. Бо сами державци на Україні не мешкали, тилко 18 уряд держали, и так о кривдах людей посполитих мало знали, албо 19 любо и знали, толко 20 засліплени будучи подарками от старост и жидов арандарей 21 же того не могли узнати, же їх салом по їх же шкурі и мажут 22 : з їх подданних выдравши, оним даруют, що и самому пану волно бы узяти у своего подданного, и не так 23 бы жаловал \47\ подданній его.

Примітки

 1 У сп. Козельського: «жит».

 2 Там же: «цукгов».

 3 Там же: «чиним».

 4 Там же: «поволовщину».

 5 Там же: немає «инное».

 6 Там же: «отнимане фолварков, хуторов».

 7 Там же: «человіка едного».

 8 Там же: немає «землі».

 9 У сп. озельського у цьому місці вставлено: «яко виже ся наменило». Пояснюючи цю примітку, слід нагадати, що в збірнику Козельського літопис Самовидця вміщений безпосередньо після уривку із літопису Граб’янки.

 10 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «віжливій».

 11 У сп. Козельського: «Иляш доброзичливим бил»; у сп. Судієнка і в вид, Бодянського: «зичливій».

 12 Там же: «королеви».

 13 Там же: «роблене».

 14 Там же: «той».

 15 Там же: «чигринский».

 16 Там же: «Субботові».

 17 У сп. Козельського тут і далі замість с вживається з; у сп. Судієнка — переважно с.

 18 Там же: «взято».

 19 Там ж е: немає «от».

 20 Там же: «роблене челнов волно».

 21 Там же: «Иляша».

 22 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «Ормянчина» без слова «переясловского».

 23 У сп. Козельського: «довідавшися».

 
 

А то леда шевлюга, леда жид 1 богатится, по килка цуґов 2 коней справляет, вимишляючи чинши 3 великіе, поволовщини 4, дуди, осип, мірочки сухіе, з жорнов плату и инное 5, отнимання фолварков 6, — що натрафили на чоловіка одного 7, у которого отняли пасіку, которая всей землі 8 Полской начинила біди, а тим способом.

В Чигирині місті 9 мешкал сотник Богдан Хмелницкий, козак ростропній в ділах козацких военних, и у писмі біглій 10, и часто у двора королевского в поселстві будучій. И под час бытности своеї с козаком значним переясловским з Іваном Ілляшем (а тот Ілляш барзо зичливим 11 королеві 12 его милости) и упросили писмо, албо привилей, на роблений 13 челнов на море, мимо відомость гетманов коронных, що и одержавши, тое скрито держали от полковников в Переясловлю. А под тот 14 час у вышъменованного Хмелницкого подстаростій чигиринскій 15 Чаплинскій, зостаючій от Конецполского, отнял хутор с пасікою и млином на урочищи Суботові 18, полтори милі от Чигирина, и за той хутор посвар стал с 17 подстаростим Хмелницкому. И Хмелницкій, видячи, же оного вічистіе добра оному кгвалтом видрано 18, старался фортелем, жебы тот привилей, данній от короля от 19 его милости на робленя чолновное волное 20 козаком, достати, що и доказал 2*, бо маючи в дому своем у гостях того Ілляша 21 Ормянчика 22 переясловского и у оного вивідавшися 23 о схованню того привилея, упоївши оного, \48\

 
 Богдан Хмельницький 
 
Богдан Хмельницький


Примітки

 1 У сп. Козельського: «той привелей».

 2 Там же: немає «Четвертого».

 3 У сп. Судієнка: «И так».

 4 У сп. Козельського: «коного войска».

 5 Там же: «Запорожю».

 6 Там же: «могл».

 7 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: помилково «налоги».

 8 У сп. Козельського: «з».

 9 Там же: «пойшол».

 10 У вид. Бодянського: «рушилось».

 11 У сп. Козельського: додано «своїх».

 12 Там же: «посланих».

 13 Там же: «погромили».

 14 У сп. Козельського і Судієнка зустрічається послідовно «козацство».

 15 У сп. Козельського: послідовно вживається «уже».

 16 Там же: «ним».

 17 У сп. Судієнка: «з солтаном».

 18 У сп. Козельського: додано «и усши ордами».

 19 У сп, Козельського: «значних», у сп. Судієнка і в вид. Бодянського цього слова немає.

 20 У сп. Козельського: «Запорожю».

 21 У сп. Козельського і Судієнка: переважно «себі».

 

 ключ у пяного узявши, послал своего посланця по тот привилей 1, данній от короля его милости Владислава Четвертого 2, которій оному и привізл его посланец. И там 3 з оним привилеем Хмелницкій за пороги поишол и козаком ознаймил, же на волности козацкіе міет привилей короля его милости, до которого много войска козацкого 4 почалося горнути. А же на Запорожу 5 зоставати не мог 6 задля залоги 7, которая на тот час с 8 полковниками лядскими посполу з жолнірами зоставала, пошол 9 на Низ ку мору, на поля, к Лиману, и там войско ку оному купилося 10, утікаючи от полковников лядских. Которого Хмелницкого полковникове посилали 11 на тіе поля имати и розгромити, але оній тих посланних 12 лядских погромил 13, а козацтво 14 до оного пристало. И так Хмелницкій, видячи, же юже 15 учинил задор з ляхами и своего набитку, албо кгрунтов, жалуючи, вислал своїх посланцов до хана кримского, чинячи з оними 16 згоду и пріймуючи братерство, жеби ему помагали войска лядскіе зносити, що хан кримскій з солтанами 17 ордами 18 з радостію на тое позволив, и, приславши своїх означенних 19 мурз до Хмелницкого, межи собою присягу з обоїх сторон виконали на Низу, и зараз хан посилает з ордами великими Тугай бея до Хмелницкого. З которою ордою Хмелницкій на Запороже 20 наступил, до которого все войско, зостаючее на Запорожу, пристало и Хмелницкого собі 21 за старшого приняли. \49\


ВОЙНА САМАЯ РОКУ 1648*
Примітки

*Тут і далі в сп. Козельського роки, числа позначаються літерами.

 1 У сп. Судієнка і вид. Бодянського: немає «на початку того ж року».

 2 У сп. Козельського: «комисара».

 3 Там же: «Николай».

 4 Там же: «зо».

 5 У сп. Судієнка і вид. Бодянського: «великіе».

 6 У сп. Козельського: «воскресение Христово». ’Там же: «з».

 8 Там же: «присягать!».

 9 Там же: «іміют зрадити».

 10 Там же: «короние».

 11 Там же : «комисарем».

 12 У вид. Бодянського: «зловити».

 13 У сп. Козельського: правильно «гетманове».

 14 Там же: немає «з».

 15 Там же: «тяжиремы».

 16 Там же: «піхотою».

 17 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: немає «на Запороже».

 18 У праці О. Рігельмана «Летописное повествование» вказано точну дату — 8 травня. Нагадаємо, що Рігельман майже скрізь ставить точну дату.

 19 У праці О. Рігельмана названо ім’я Барабаша, якого заколов Филон Джеджалій.

 

 На початку того ж року 1, взявши відомость от коммисара 2 козацкого, панове гетманове так коронній Миколай 3 Потоцкій, яко теж и полній Калиновскій, же юже купа немалая войска зобралася на Запорожю, до Хмелницкого приставши, зараз со 4 всіми войсками коронними притягли на Україну до города Черкас 3*, и там отправуючи свята великодніе 5 Воскресенія Христова 6, усе войско козацкое с 7 полковниками їх скупили и казали оним присягати 8, же не мают здрадити 9 полковников своїх и до Хмелницкого приставати. И так зараз по Воскресенії Христовом гетманове короннії 10 висилают войска немаліе водою Дніпром у чолнах, посадивши посполу з козаками и піхоту немецкую. А землею, полем посилает гетман Потоцкій сина своего Стефана з коммисаром 11 козацким, з которими войска коронного тисячей шесть, а козацкого з тими, що у чолнах поишли, еще при коммисару тисячей шесть, приказавши оним, жеби ишли просто на Запороже до Січи зносити 12 Хмелницкого албо осадити его з войском. И сами гетманство 13 з 14 войсками коронними за ними втропи помалу ишли с тяжарами 15 войсковими и піхотами 16. Хмелницкій, узявши відомость о наступленню войск коронних, не ожидаючи на Запороже 17 приходу їх, але переправившися з войсками татарскими немалими, напротив пойшол войск коронних. И испоткавъшися в полях, у урочища Жолтой Води 18, там осадил каштелянича Стефана Потоцкого и коммисара козацкого з войсками їх. А войска, которіе ишли Дніпром водою чолнами, минувши городи, не доходячи порогов, старшину 19 зостаючую при них, и піхоту німецкую, в чолнах \50\ будучую, викололи и покидали в Дніпр 4*.

Примітки

 1 У вид. Бодянського: «то ж войско начали бити».

 3 У сп. Козельського: «осажолое»; у сп. Судієнка: «осаженое».

 3 У праці О. Рігельмана сказано, що до козацького полону потрапили також І. Виговський, Чернецький, Городчинський.

 4 У вид. Бодянського: немає «великій».

 5 У сп. Судієнка: «на провороття», у вид. Бодянського: «поворотмя», у сп. Козельського: далі «до Корсуна міста пошли».

 6 У вид. Бодянського: «надспустошивши».

 7 У вид. Бодянського та в сп. Судієнка: немає «ку Росаві».

 8 Там же: «божеского».

 

И послали своїх посланцов до Хмелницкого, по которих прислал Хмелницкій з ордою, и орда, на свої коні оных побравши, привезла на Жовтіе Води, где посполу того войска коронного доставали. Войска зась козацкіе, зостаючіе при тих войсках коронних, видячи, же юж и тое войско, которое водою ишло, зостает при Хмелницком и орді, — и тіе усі з войска коронного пристали до Хмелницкого и до орди, и на тое ж войско почали быти 1, где през килка дній без перестанку тая война тривала. И войско, осаженное 2 будучи в степах, не могучи витривати, рушило табором оттоля ку Княжим Байраком оборонною рукою, уступаючи назад ку городом, але в том отході не пощастилося їм, бо, не допустивши оных до тих Княжих Байраков, почала орда с козаками табор їх розривати. А в тіе Княжіе Байраки запровадивши войско козацкое піхоту, покопали рови, до которих пришовши табур войска полского, змішалися, и там усе тое войско розбито, в неволю побрано татарскую, и каштелянича Стефана Потоцкого посполу с коммисаром 3 взято, которий в молодих літех на Запорожю живот свой скончил, бо Хмелницкій оного, не даючи орді, на Запороже до Січи отослал и там от ран помер 5*. А иншіе панята в неволю пошли татарскую, гетманове зась коронніе великій 4 и полній с потугами своїми на Чигирин ишли втропи за тим войском, хотячи оных посилковати. Але по розгромленію войска полского у Княжих Байраков, нікоторое с того погрому поутікавши, дали знати, же юж нікого посилковати, бо войско до остатку знесено, — отвернули гетманове Николай Потоцкій, каштелян краковскій коронній, и Каліновскій, гетман полній, з войсками назад ку городам, не идучи на Чигирин, але просто шляхом на проворотя 5 ку Корсунові місту ишли, за которими Хмелницкій з ордами немалими ішол, наступуючи на них. Где гетманове, переправивши ріку Рось у Корсуню и надпустошивши 6 міста, поминовали Корсунь. Которих зараз настигнувши, Хмелницкій за Корсуном учинил потребу, где гетманове оборонною рукою уступовали, беручися в поля ку Росаві 7. А припало оным ити промежку лісами в милі от Корсуня, где Хмелницкій казав запровадити піхоту Козаков корсунских в тіе ліски, которіе шлях перекопали и там позасідали, не дупущаючи переходу табурові лядскому. А Хмелницкій с тилу и около з войсками и ордами наступивши, оное войско розгромил з допущенія бозкого 8, \51\ где гетманов обоїх — великого коронного и полного в неволю взято и усе войско вигублено, же мало хто з того погрому увойшол.

Примітки

 1 У сп. Козельського: «добич узяли».

 2 У літопису Граб’янки і праці Рігельмана тут перелічено імена польської шляхти, що потрапила до козацького полону: М. Потоцького, Калиновського, Казановського, Ординовського, Балабана, Богдановського, Хмелецького, Кемеровського, Яскольського, Ковальського, Хоментовського, Кгдешинського, Бедзинського, Тимидського, Ороговського, Кучковського та ін.

 3 М. Грушевський гадає, що тут пропущено слово «уніятські».

 4 У вид. Бодянського: «город».

 5 У праці О. Рігельмана: «Януш Тишкевич».

 6 У вид. Бодянського, у сп. Козельського: «наїздами правами митрополиту утискуючи».

 7 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка замість «ляда» стоїть «аби». У сп. Козельського цього слова немає.

 8 У вид. Бодянського: «спроскому».

 9 У праці О. Рігельмана: «российский християнин».

 10 У сп. Козельського: «руссьский».

 11 У вид. Бодянського: «от тих» додано редактором у дужках. У сп. Козельського і Судієнка: немає «от тих».

 12 «Руской», тобто української православної.

 13 У сп. Судієнка, сп. Козельського і в вид. Бодянського: «українскіе».

 14 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «панове старостове».

 

Где орда неошацбванную здобич узяла 1 так в конях, риштунках, яко найболше в неводниках знатних панов и панят и посполитого войска 2, а козаки знову збогатилися з обозу полского так великих панов, же срібро малою ценою продавали. Которая то потреба, албо война под Корсуном была на том тижню по святой Тройци 6*. Была тая поголоска на всей Україні, албо хвалка от шляхти, же по знесенню тоей своеволі с Хмелницким міли панове Україну плюндровати и болшую часть осажовати людми німецкими и полскими. Также и у віри руской помішка великая била от уніят и ксендзов, бо уже не тилко унія у Литві, на Волині, але и на Україні почала гору брати. В Чернігові архимандритове 3 один по другом зоставали, по инших городах церкви православніе запечатовали, до чого помошниками оным шляхта, уряд и ксіонзи были, бо уже на Україні що городок 4, то костел был. А в Кіеві теж утиск немалій церквам божіїм старожитним чинили так воевода кіевскій Тишкевич 6, на тот час будучій, яко теж іезуїти, домінікани, бернадини и иншіе закони наездами правими метрополиту утескуючи 6 и науки школ забороняючи, згола старорускую православную християнскую віру собі прекладаючи не розную от поган; бо ліпшое пошанованне ляда 7 жидищеві спросному 8 било, аніжели найліпшому християнинові русинові 9. А найгоршое насмівіско и утиски терпіл народ рускій 10 от тих 11, которії з руской 12 віри приняли римскую віру 7*.

И так народ посполитій на Україні, послишавши о знесенню войск коронних и гетманов, зараз почали ся купити в полки не толко тіе, которіе козаками бивали, але хто и ніґди козацтва не знал. Що видячи панове державци українніе 13, не толко стар остове 14, \52\

Примітки

1 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: немає «немал».

 2 У сп. Козельського: «запорожского».

 3 У вид. Бодянського: «от року».

 4 У сп. Судієнка і сп. Козельського: «постановлявши».

 5 У вид. Бодянського, у сп. Судієнка і Козельського: «забивали».

 6 У вид. Бодянського: «отвалювали», у сп. Судієнка: «отваліовали», сп. Козельського: «обвалювали».

 7 Там же: «криві».

 8 У праці О. Рігельмана: ще й «Батурині».

 

зостаючіе по городах, але и сам князь Вышневецкій, которій немал 1 усе Задніпра міл в своем подданстві, иміючи при себі килканадцять тисяч люду военного грошового, опроч драгуніеї и вибранцов, которих с подданних своїх начинил был по всіх городах незлічоную річ, — мусіл утікати и уступовати з України, з городов своїх, з княгинею и з сином своїм Михайлом, которій напотом королем полским зостал был. От боку зась Хмелницкого гетмана войска запорозского, которій юж по знесеню войск коронних цале гетманство принявши за упрошеніем усего войска козацкого 2, бо до того часу гетманом не звался, аж покуля обоїх гетманов коронних знаки войсковіе, тоест булави и бунчуки у свої руки узял, — все войско оного гетманом настановило и на тот уряд упросило. Зараз от боку 3 оного козацтво по розных городах розишовшися, полковников, сотников собі понастановлявши 4 и гдеколвек знайшлася шляхта, слуги замковіе, жиди й уряди міскіе — усе забияли 5, не щадячи ані жон и дітей їх, маетности рабовали, костели палили, обваліовали 6, ксіонзов забияли, дворі зась и замки шляхецкіе и двори жидовскіе пустошили, не зоставаючи жадного цілого. Рідкій в той кріві 7 на тот час рук своїх не умочил и того грабленія тих добр не чинил. И на тот час туга великая людем всякого стану значним была и наругання от посполитих людей, а найболше от гултяйства, тоест от броварников, вынников, могилников, будников, наймитов, пастухов, же любо бы який человік значній и не хотіл привязоватися до того козацкого войска, тилко мусіл задля позбитя того насмівиска и нестерпимих бід в побоях, напоях и кормах незвичайних, и тії мусіли у войско и приставати до того козацтва. Где по городах по замках шляхту доставано, гдеколвек позачинялися были, тоест: в Ніжині, Чернігові, Стародубі, Гомлю 8. Все тое подостававши, вистинали, бо першей, устрашившися, шляхта жидов повидавали з маетностями, а напотом и самих подоставали и вистинали. И многіе на тот час з жидов, боячися смерти, християнскую віру приняли, але зась знову, час углядівши, до Полщи поутікавши, жидами позоставали, аж рідко которій додержал віри християнской. И так на Україні жадного жида не зостало, а жони шляхецкіе зостали жонами козацкими. Также и на потомтой стороні Дніпра, аж по самій Дністр, тое ж ся стало спустошення замком, костелом и двором шляхецким, жидовским, урядом міским и шляхті, ксіонзом, — усюда тое вытрачено, а \53\ найболше жидов пропало в Немерові и в Тулчині — незличоная личба.

Орда зась, збогатившися ясиром значним того войска коронного и гетманов обоїх узявши, зоставивши часть малую орди, в Крим повернули, отпроважаючи гетманов Потоцкого и Калиновского и незличоную річ панов значних, на том погромі узятих.

Примітки

 1 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «Сенюта».

 2 У сп. Судієнка, Козельського і в вид. Бодянського: «к Константинову».

 3 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «досталося».

 4 У літопису Граб’янки і праці О. Рігельмана названо розгромлені полки: сандомирського каштеляна, Виговського, Волинця, Киселя, Тарновського і Карховського.

 5 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «жеби не обтяжатись».

 6 Там же: «пустошил».

 7 Там же: «оттоля».

 8 У вид. Бодянського: правильніше «на Волыни».

 9 У сп. Судієнка: «Владимер», у сп.Козельського: «Володимир».

 10 У вид. Бодянського: «по Брестя...»

 11 У сп. Козельського: «лядским».

 

А Хмелницкій, скупивши войско, тягнул з України к полским городам, где притягши под Пилявці 8* не доходячи Константинова Великого, там споткалися з войском коронним, над которимиюж гетман овал и ксіонже Острожскій Домінік и пан Сенута 1 справцами 9* тих войск были, которих незличоная лічба была. Так тиж и козацкого войска при гетману Хмелницкому болей ста тисяч было, которих войско коронное барзо спирало, же троха не в облеженю зоставали козаки, в чом нічого не вонтпил Хмелницкій, бо послал по орди. И якскоро орда притягнула великою потугою 10*, зараз того часу войско коронное собою стривожили, и так орда с козаками тое войско розгромили, же мусіло утікати ку Константину 2 Великому, оставивши тяжари военніе, тилко з скарбними возами. Але постарому и тое в руки козаком и татаром ся достало 3, бо наганяючи шляхом, оных рубали, а которіе и до Константинова пришли, там мост под самим містом обломали, и так переправу утративши, мусіли там погибати. А и хто в Константинов увойшол, и тіе не одержалися в Константанові, але усе розно в Полщу пойшло розгромленное войско 4. А многіе з панов и шляхти в неволю пойшли, а иних постинано много, бо орда не брала полону задля того, жеби не обтяжалися 5, але усе стинали, и так Хмелницкій з своїми войсками и татарми или с ордами великими просто ку Лвову потягли, пустошили усі городи, и под Ілвов подступивши, попустошил 6, тилко самій город Лвов окуп за себе дал орді и Хмелницкому. И так оттуля 7 Хмелницкій зо всіми потугами потягнул под Замостя, а там стоячи, орда с козаками по самую Вислу пустошили, также Волинь 8 городи значнії повиймали: Острог Великій, Заславя, Луцко, Володимер 9, Кобрин, аж и Берестя 10 Литовское. И хто может зраховати так неошацованную шкоду в людех, що орди позабирали, а маетности козаки побрали, бо в тот час не било милосердія межи народом людским 11. \54\

Примітки

1 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «тилко».

 2 У праці О. Рігельмана: «россияне».

 3 У сп. Козельського: «откуповали».

 4 У сп. Судієнка: «одіянії», у вид. Бодянського: «одіянію».

 5 У сп. Козельського: «навідил».

 6 У вид. Бодянського і сп. Судієнка: «там».

 7 У вид. Бодянського: «по тому».

 8 Там же: «жебы панства».

 9 Там же: «по Дніпру».

 10 Там же: «который держачи в осаду, перез».

 11 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «пожаловали».

 12 Там же: «за сторогу».

 

Не тил 1 жидов губили и шляхту, але и посполитим людем, в тих краях живучим, тая ж біда была, многіе в неволю татарскую пойшли, а найбарзій ремесники молодіе, которіе себі голови голили пополску, чуприну, пускаючи наверх голови. Але предся русь християне 2 в тих повітах в городах позоставали, и ежели якого поляка межи собою закрили, то тот жив. Костелі зась римскіе пустошили, склепи с трупами откоповали 3, мертвих тіла з гробов викидали и обдирали и в том одіню 4 ходили. Где тое спустошеня того літа тривало аж, почавши от петрова поста, до филипова посту, там под Замостям зоставал Хмелницкій, бо Господь Бог за гріхи навиділ 5 землю такою тяжкою войною и отнял оной господара, тоест короля щасливого Владислава, которій на початку тоей нещасной войни померл, выехавши з Вилня у Меречу. И так 6 не могли панове сенаторове тому 7 запобігти згодою, але що порвалися войною, на собі понесли. Аж видячи так великій упадок своей шляхти панов значних и войска и подданних утрати, в тот час почали старатися о королю собі и обобрали на королевство полское Яна Казіміра, рожоного брата зейшлого короля Владислава. Где зоставши королем, обослал гетмана Хмелницкого писмом, напоминаючи, жеби юже панство 8 не пустошил, що гетман Хмелницкій на писмо королевское вернулся на зиму на Україну до Чигирина 11* и там жону собі понял куму Чаплинскую 12*, маючую мужа живого, а орди в Крим пошли з добичу.

Того ж року по росказанню гетмана Хмелницкого полк Ніжинскій ходил доставати Кодака, и идучи ку Дніпру  9, чинили великіе кривди людем. Где люде, розуміючи оных за войско литовское, и якобы то оны идут на оборону Кодака, а не доставати, и несподіване напавши, нікоторіе сотні погромили в Рашевці за Комишним. Але зась скупившись тот полк у Максимовці над Дніпром, тое войско розбили, же мало которій з їх увойшол, и переправивши Дніпр, потягнули под Кодак, которій держачи в осаді през 10 килка неділь, оным докучили, аж мусіли ся здати. И так усіх жолніров с Кодаку спровадили вцілости до Чигирина, и там чигиринці оних пожаковали 11, а коменданта узяли за сторожу 12, которого напотом Хмелницкій в Полщу отпустил. \55\ \56\

Того ж року саранча барзо великая на усей Україні была и барзо шкоди великіе починила, збожя позедала и трави, же не било где ста косити, а зима барзо великая была и не било чим статку кормити. Тая саранча зазимовала на Україні, з которой знову икри навесну другая уродилася, и так великую дорожнету учинила.


НА ПОЧАТКУ 1 РОКУ 1649
Примітки

1 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «В началі».

 2 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: послідовно «тоесть», «есть» з м’яким знаком, у сп. Козельського, напевно, з кінцевим твердим «ъ», за сп. Іскрицького ’ літери «ст» виносні,без кінцевої позначки твердсті чи м’якості.

 3 У літопису Граб’янки і праці Рігельмана названо імена: М’ясковський, Григорій Кисіль, Ян Зеленський та ін.

 4 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «зоставали».

5 Там же: «В чем хан рад и».

 

О Рождестві Христовом присилает король его милость послов своїх великих, тоест 2 князя Четвертенского и пана воеводу киевского 13* Адама Киселя з иншими панов благочестевых в поселстві до гетмана Хмелницкого й усего войска запорожского. Задля которих приходу зложил раду гетман Хмелницкій в Переясловлю и там по Рождестві Христовом приехал зо всіми полковниками и сотниками 14*. И там, в Переясловлю, в той раді отдавали панове послове королевскіе 3 при поселстві привилей на волности и булаву, и бунчук, корогов, бубни, знаки войсковіе от короля его милости, хотячи упокоїти тую войну. Тамже и послове от короля венґерского на той же раді были: так зараз по усіх землях слава козацкая и Хмелницкого пойшла, же монархи разніе отзивалися з приязню и подарки присилали, бо послове от его царского величества з Москви, от господарей волоского, мултянского з великими подарками почали приходити, що до болшаго заятрення и пихи гетмана Хмелницкого побужали, и задля того слушной згоди з монархою полским, як з паном своїм, не чинил, бо принявши послов великих короля его милости и тіе клейноти войсковіе, и подарки великіе, отправил тих послов з честю, обецуючися усе ведлуг жадання короля его милости учинити и тоей войни понехати, тилко жебы при стародавных волностях своїх козацких зоставати 4. Але тут зараз высилает своїх послов в Крим, вытягаючи самого хана зо всіми ордами в нашу землю, що хан рад 5 учинил на оного жадання — зо всіми ордами кримскими, білагородскими, нагайскими, черкескими, незличоними силами витягнул навесні до Хмелницкого на спустошення християнства

            
ТитулкаВступСт1Ст2Ст3Ст4Ст5Ст6Ст7Коментарі Бібліографія