Таємна січ -  Кампот
 Головна сторінка
Цікава Україна
Праці істориків
Усі розділи
Новини
Пошук
Словники
Книги
Автори
Допомога
Завантаження
Про проект
Контакти
 
  

Також літописи:
Тут все про літописи
 

Реклама в літописах
буде реклама
 
  Нове:

Нариси воєнно-політичної історії України

Буквар Івана Федоровича

Атлантида в Криму!

Вовчухівська операція УГА

Чи був Мазепа зрадником?

 
  Цікаво:
А чи знаєш ти, що Характерники живуть серед звиайних українців...
читати далі..
 

Реклама
 
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ / Літописи  / Літопис Самовидця /

Літопис Самовидця (сторінка 5)



Року 1675  
Примітки

 9 У сп. Судієнка: «и барму»; у вид. Бодянського: «уборы».

 10 У сп. Судієнка: «доказалися».

 

 1 У вид. Бодянського: «зайшли».

 2 Там же: «по».

 3 Там же: немає «подезд».

 4 Там же: немає «гроши».

 5 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «которую держал тисяч полтори».

 6 У сп. Судієнка: «приязнями»; у вид. Бодянського і в сп. Козельського: «приязними побужал».

 7 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: далі «свояволную, на обране...»

 

 

Король, стоячи у Браславлі и Паволочи, казал докучати, и так піхота Дорошенкова здалася королеві, которих до двора своего король узял и барву 9 и плату оним дал. Стоячи там король з войсками, учинил голодню, а Дорошенко жадною мірою не хотіл поддатися, але посилал по орду, которая вскорі зимою до оного вийшла, не даючи оному з королем до згоди прийти. И так перезимовавши король у Браславлю, пошол до Кракова на коронацію 125 , и там по городах позоставали коменданти, тоест у Браславлю, Немерові, Жорнищах, Олінцях, в Бару и в инних.

Того ж літа браславці здалися Дорошенкові и хотіли жолніров вибити, але того не доказали 10 и мусіли уходити з Браславля. И так комендант спалив Браславле и уступил до Немирова, але постарому браславцов у Ладижині жолніре,напавши,пожаковали, а инних \121\ постинали, а напотом у Бершади.

И так тая Україна стала пуста, бо остаток тих людей Побужа и торговичане зийшли 1 на Задніпря.

Того ж літа боярин князь Ромодановскій, скупивши войска его царского величества и скупившися з гетманом Іваном Самуйловичом, ходили ку 2 Дніпру и посилали войско свое до Корсуня, которим Корсун здался. И так усіх людей с Корсуня с полковником їх спровадили на Задніпря. А ляхи, пришовши, спалили Корсун з церквами, а под Чигирин ходил подезд 3, тилко ж нічого не вскурали. Але вийшол Сірко з Запорожжя, с которим згоду узял Дорошенко и присягу виконал на подданство его царскому величеству и послал своїх послов на Москву, а напотом и санжаки отослал на Москву своїм тестем 126. Толко ж в том мало правди было, бо постарому посилал до турчина и до хана о помоч тое літо, манячи, отзиваючися слугою его царского величества, але жаль было гетманство положити. От которого своеволніе компанії и піхота почали рватися на Задніпря уходити, и для того почал з запорожцами мешкати в приязни и живность, горілки, тютюн, гроши 4 оним слати, сподіваючися того, же его гетманом утвердят, а до того, же юже ні от кого не бачил приязни: ані от ляхов, ані от татар а от турчина — за санжаки обавлялся, — а найболшей з запорожцами згоду принял, сподіваючися, же оного наставлят гетманом и на Задніпрю, бо перед тим жадною мірою не хотіл в згоді з Запорожжем мешкати, але еще промишлял и поднимался турчинові зносити Запорожже, бо найболшей оного не любили козаки запорозскіе, же поддался турчинові. И так зостаючи Дорошенко у Чигирині, любо юже в малой купі, и под собою держачи городков мало, тилко Чигирин, Крилов, Черкаси, Медведовку, Жаботин, Мошни 127, — постарому на Задніпря гетманові не хотіл поклонитися и гетманство отдати, але гетманом отзивался и посилал до орди, але орда оного не послухала. Также и до турчина посилал, але и тот за свою зневагу, же отдал санжаки, розгніваній, оному помочи не дал. Тилко з самою піхотою своеволною, которой при собі держал тисяч пултори 6, даючи оним плату грошевую и живность з тих городов оному послушних міли, — на усі сторони манил своею приязню и своїми приязними подбужал 6 так запорожцов, яко теж и в Полтавщині и инних городах українских през людей собі зичливих, жеби ся збунтовали на своего гетмана и на раду зезволили 7 на обрання гетмана, що юже инніе почали ся были бунтовати, але запорожци на тое не зезволилися у раді. \122\ 


Року 1676
Примітки

 1 У вид. Бодянського: «освідчает».

 2 Там же: «и искупившися».

 3 Там же і в сп. Козельського: немає «видячи».

 4 У вид. Бодянського: «начальними».

 5 У сп. Козельського: далі «войска его царского величества, за виступлением піхоти Дорошенкової з замку и из города, увойшли в замок и в город Чигирин посполу...»

 6 У всіх інших списках: немає «Ґерей».

 7 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: далі додано «полского».

 8 У вид. Бодянського: помилково «под королевство».

 

Навесну зараз, видячи его царское величество, же Дорошенко тилко писмами свою зичливость отсвідчает  1, а на сердци що иншого мает, и не попущаючи оному болше зводити, войска немаліе з Москви рушили и повіт Смоленскій, также боярин князь Ромодановскій зобрал великіе білагородскіе сили и искупился 2 з гетманом Іваном Самуйловичом войсками козацкими, — притягнули ку Дніпру против Воронувки. А наперед вислали подезд тисяч у двадцять под Чигирин, которій подезд, обогнавши Чигирин, не дал городком околичним уходити до Чигирина, тилко самії чигиринці зостали в осаді. Що видячи 3 Дорошенко, собою звонтпивши, почал трактовати, варуючи своего здоровя, на що боярин князь Ромодановскій з своїми началниками 4, также и гетман з своею старшиною позволили и поправили сумленям. И так по тих трактатах приехал Дорошенко з Чигирина до войска и поклонился боярину и гетманові Івану Самуиловичу и поотдавал знаки войсковіе, належачіе гетманом, тоест бунчук, булаву, гармати 128. И зараз того ж часу 5 виступили піхота Дорошенкова з замку Чигиринского и из города, а того ж часу войска его царского величества увойшли в замок Чигиринскій и у город Чигирин посполу с козаками задніпрянскими, тоест з полковником черніговским Василіем Борковским, и що належало войскового, тоест гармат, которих немалая лічба, порохов, борошна, — усе тое поотбірали под свой дозор. А Дорошенкові постановили, а напотим приказали, жеби уступил з Чигирина на Задніпра на мешканя, що и учинити мусіл, которому дано мешканя у місті Сосниці. И так гетманство его скончилося при упадку великом України; а от того часу Москва стала у Чигирині по указу его царского величества.

Того ж літа паша великій Каплан Ґерей 6 з великими войсками ходил в Полщу против короля 7 Яна Собеского и не дал ся войску коронному скупити, бо войско одно с хоружим коронним Синявским стояло под Лвовом, а короь з войсками литовскими и коронними стоял под Берестечком. И так любо дали были битву добре турчинові, але же хан с великими силами наспішил, трудность великую учинил войску королевскому, оних облегши, где барзо много войска потратили и от коней отпали, и сами у великой тривозі зоставши, мусіли згоду 129 чинити и, не хотячи позволяти, тоест уступити усего Подоля по Коросташов 8 туркам и усей України зректися, \123\ также и плату дати тридцять тисяч червоних и инних немало вимислов за гріхи наши над християни.

Примітки

1 У вид. Бодянського: «присягли».

 2 Там же: немає «люде ратнії... монастира доставали».

 3 У всіх інших списках: «новопоставлених».

 4 У вид. Бодянського: «святаго», в інших списках: «істинаго».

 5 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «а знову зась».

 6 Там же: «книжиці».

 7 Там же: «а».

 8 Там же: «принимати».

 9 Далі розповідь про секту Капітона і про Петра Рославця е лише в сп, Судієнка та Іскрицького.

 10 У сп. Судієнка: «українскіе».

 11 Там же: немає «и из собою».

 12 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «постановлено Евстафия Гоголя, полковника подолского».

 13 Там же: «изимаючи».

 14 Там же: «от».

 

 

Того ж року генвара «30», на запустную неделю, померл великій государ цар Алексій Михайлович вночи, години 4, а на его місце зостал его син царем Феодор Алексіевич, и того ж часу усі бояре и стрелці присягали 1 его царскому величеству на подданство и на послушенство.

Того ж року и того ж дня узято монастир Соловецкій 130 и черцов вистинали люде ратнії его царского величества. Которого монастира доставали 2 през роков шесть неотступно, а за такую вину, же не позволили ся приняти новопостановленних 3 річей на соборі московском при битности двох патриярхов — александрийского и антиохийского; першая річ — же «Духа истинного» 4 не мовити у «вірую»; другая 5 — жеби не мовити: «Господи Ісусе, Сине Божій, помилуй мя», але так мовити: «Господи Ісусе Христе, помилуй мя», а «Сина» оставляти, и иншіе річи новіє, которіе подруковано у книжці  6 названой «Жезл». И за 7 тое тот монастир спліондровано, которій на увесь світ славній и святих чудотворних міл у собі; и за тіе новіє річи многих черцов, попов и свіцкого стану людей у земли Московской помордовано, же того не хотіли приймати 8, але на старом держалися, як перед тим было. И многіе виходили на Україну на мешканя и у Сівер, позоставивши набитки свої, а инних и у силку позасилано 9.

Того ж року якійсь Капітон секту всчал 131, же живо люде в огнь на спалення ишли.

Того ж року полковник стародубовскій Петро Рославец, которій през килканадцять літ полковником будучи, а же не захотівши бити под послушенством гетмана своего, пойшол на Москову у килкадесят коней, хотячи поддати Стародуб, жебы зоставал як городи українніе 10 московскіе: Суми и Рибное. Але тая надія оного оминула, бо на тое не позволено, любо зраду оного принято, але напотом за посланцями гетманскими за сторожу оного взято и отослано з Москви на Україну до гетман а и отдано на суд войсковій. Которій окован у гетмана сиділ и на зезді сужен зостал усею старшиною на горло у Батурині; а протопопу ніжинского Симеона в манстир, которій з оним был на Москві и из собою 11 в одной раді 132. \124\

Того ж року от короля полского гетманом козацким настановлен Евстафій Гоголь, бившій полковник подолскій 12, а по потребі с турками дано оному становиско у Полісю и займаючи 13городов литовских, а сам стоял у Димери, бо немалая купа при оном войска была, которим плату и сукна от короля давано, а живность з 14 людей.


Року 1677
Примітки

 4 Оповідання про зиму 1677 р. і про вози, на яких доставляли запаси до Києва, вміщено тільки в сп. Судієнка та Іскрицького.

 5 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: немає «от».

 6 Там же: цього слова немає.

 7 Дальша розповідь про ніжинського протопопа Симеона, про пожежу в Стародубі, про відправлення до Москви Петра Рославця і протопопа Симеона є лише в сп. Судієнка та Іскрицького.

 8 У сп. Козельського: немає «и дано ему тисячу дворов, и там жил по смерть свою». На підставі цього М. Петровський твердив, що наведений рядок є пізнішою вставкою. Такими пізнішими вставками, на думку Петровського, є ще кілька оповідань у сп. Іскрицького за 1685 і 1698 рр. Одначе ці твердження не аргументовані і не переконливі.

 9 У сп. Судієнка: немає «тот».

 10 Там же: немає «ніжинскій».

 11 Там же: «ченцем».

 12 Там же: «архієпископом».

 13 Там ж е: «а напотом».

 

Зима барзо великая била так снігами, як теж и морозами, и мало которій день был без вітру, и тривала снігами и морозами великими близко до святого Гегоргія, же юже людем на Сіверу не тилко сіна, але й солом на хатах не ставало. Тое же зими по три тисячи подвод с полков под запаси давано до Сівска, из Сівска проважено в Кіев, и много подводников от морозов покалічало, а инніе померли 4.

Того ж року прислан столник от 5 его царского величества Алмазов по Петра Дорошенка, бившего гетмана, у великій пост, и оного попровадил на Москву. Где на Москву 6 як приехал, брата его Григорія отпущено з вязення на Україну, а его задержано на Москві и дано ему тисячу дворов, и там жил по смерть свою 7.

Того 8 ж часу тот 9 протопопа ніжинскій, которій бил у великой чести на Москві, ніжинскій  10 Симеон, которого и воевода слуховал, до такого прийшол безчестія, бо, ведлуг обітниці своей ина казанного суду духовного, не захотіл зостати чернцем 11, жалуючи жони остатися, которого питано от консисторії архиепископской 12, которій отмовляючися, жадною мірою не позволил; аже в тот чин никого не примушают. А на том 13 была воля гетманская, жебы або декретові досить чинил, албо каранній был.

Примітки

1 У сп. Судієнка: «фолки».

 2 Там же: «вязенням и битям».

 3 Там же: немає «может».

 4 Там же: «подіймя».

 5 Там же: «безчестности».

 6 Там же: «хлубячися».

 7 Там же: «от».

 8 Там же: «таких».

 

А же не хотіл ведлуг декрету зостати чернцем, то оного, \125\ отдаливши от священства, отдано на карность свіцкую; которій без фолґи 1 міл вязення и битя  2, и признал, же знову міл з нікоторими о здоровя гетманское, а звлаща з Рославцем, полковником стародубовским, Дмитрашком 133 переясловским, Лазором прилуцким и инними, которих усіх до вязення побрано и маетности попечатано и поотбірано.

Того ж року, місяця мая семогонадцять дня, в четверток в обідной годині, по службі божой в полгодини может 3, занялася церков Рождества Христова, стоячая в ринку, близко комор крамних, в Стародубі. От которого запалення церква, не відати яким способом, подобно, з неопатрности паламаровой, а особливо гнів божій за безаконія наша, — так великое будованя церквей божіїх чотирох, стоячих у самом городі, зо всею оздобою їх, которая на усю Україну славна была в маліованню образов, в инних достатках, так теж великостію звонов, — зовсім погоріло, яко теж и в будинках дворов зо всіми немал маетностми так срокго вигоріло усе місто, же жадная не тилко хата не зостала, але ані башта, навет и саміе вали погоріли, нічого не зоставши, а и за містом, на килко сот подимя 4 погоріло. Так страшній пожар был за скаранням бозским. Бо в том місті всчалася ненависть: першая — полковник против гетмана, священники межи собою, осм на двох немал цалій рок турбовались; межи козаками и посполитими свари, позви, а знову зась корчми, шинки немал в каждом дворі, а при шинках безецности 5 и частіе забойства, а за вшетечность жадной карности е чинено, але тое в жарти оборочано, любо якая явная курва, пиятики без удержанія, набоженства оспалость, бо духовних нізащо не міли, хлюбячися 6 оздобою церквей божіїх, отказаючи, же «нам не трудно о 7 попов и священников»; любо напоминали, не слухали, але от такових 8, которіе їх за збродні до покути приводили, з гнівом отходили и по своїх волях собі духовних шукали, не жалуючи за гріхи. И так Господь Бог, не терпячи тих злостей, отнял тую оздобу того міста, тоест церкви божіей, в которих щоденная служба божая отправовалася, также и тую фортецію, которая на усі сторони славная была, наветь же и гармати погоріли. Тилко ж еще щось милосердія своего Господь Бог задержал, же не до останку згубил: же зостала скарбница вцілости, в которой немалая купа бочок с порохами; бо заратуй Боже, ежели би ся тое было заняло у мурованном склепу, то немало бы народу, людей вибило и вигубило. Еднак же народ жадной злости своей не признавал и гріхов, але усе на священников складал.

Примітки

 1 У сп. Судієнка: цього імені немає.

 2 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: немає «впервое».

 3 У вид. Бодянського оповідання про стародубського священика вміщено в додатку друкарських виправлень, стор. IV, у сп. Козельського цього оповідання немає. Тут розповідь про облогу Чигирина подається без вставок.

 4 У сп. Судієнка: «обурившися».

 5 Там же: немає цього слова, у сп. Козельського: «місяца августа 27».

 6 У сп. Судієнка: «і гетьманом Самойловичем».

 7 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «з козаками ко Днепру».

 8 Там же: немає «приказ».

 9 Там же: «любо орди моцно того боронили».

 10 У вид. Бодянського: ці двоє слів відсутні, замість «увойшли» — «ишли до Чигирина».

 11 У сп. Судієнка: «потягнувшик».

 12 У сп. Бодянського: «той».

 

А найпервій тая церков загорілася святого Николая, \126\ в которой проклятіе читано пастирское при службі божой и свічки гашено на проклатіе Шубою 1, священником черніговским, зосланним от архиепископа, и от тоей церкви усе місто вігоріло.

Того ж року іюля 31 попроважено на Москву Петра Рославця, бывшого полковника стародубовского, и Сімеона, протопопу ніжинского, окованних и з инними козаками 134.

Того ж року войско турецкое з ордами і Юрієм Хмелницким подступили под Чигирин у спасовку впервое 2 и доставали потужне, которим на отсіч зостаючим в Чигирині гетман Іван Самуилович, вийшовши з Батурина и скупившися з боярином князем Ромодановским у Липовой Долині, потягнули ку Дніпру.

Августа 13 дня в Стародубі  3 народ обурився 4 на священника Якова, того, которого Рославец полковник побил и за него проклятство прошлого року было. И того священника, виволокши з олтара, по службі божой, сродзе были и на смерть забили бы, ежели бы не оборонил полковник наказній, з своїми припавши козаками.

Того ж року місяця 5 августа 23,приступивши князь Ромодановскій з войсками московскими и гетман Іван Самуилович 6 з козацкими войсками посполу ку Дніпру 7 против Бужина на переправу 135, а наперед, еще не пришовши ку Дніпру, вислали до Чигирина Козаков піхоти полтори тисячи и москви приказ 8, которіе за ласкою божіею увойшли оборонною рукою в Чигирин, любо он им орда моцно того боронила 9, але понад Тясмином оборонною рукою 10 увойшли. Притягнувши 11 ку Дніпру, войска московскіе и козацкіе зараз старання приложили о переправованю через Дніпр, але оним барзо того турецкіе войска з ордами боронили, бо и сам хан был. Еднак же войска козацкіе, отважившися суднами, на той бок Дніпра переправлялися уночі, и там зараз шанці над Дніпром дали у переправи, хочай оним турецкіе войска барзо налігали, але оних вспирали гарматами через Дніпр з войска козацкого и московского. И так козаки и москва, яко могучи, переправовалися, даючи отпор неприятелеві и щочас шанцов причиняли, в которой 12 потребі и сина \128\ ханского убито, и так тая война у Дніпра тривала през дней два.

Примітки

1 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «потужне».

 2 У вид. Бодянського: «Голицин».

 3 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: точніше «и турчин Чигирина...»

 4 Там же: «доставал розними способами приступами».

 5 В інших списках далі виявляється невелика відмінність щодо послідовності і повноти оповідання. У сп. Третякова і в сп. Козельського не згадано про відправлення майна до Стародуба із Печерського монастиря, про чигиринського полковника Коровченка, а відразу розповідається про друге гетьманування Юрія Хмельницького: «По зданю Чигирина от Дорошенка» і т. д. У списку Судієнка також немає згадки про Печерський монастир і м. Стародуб, однак розповідається про призначення Коровченка полковником у Чигирині і про зміну старшини. Після цього мовиться про Юрія Хмельницького, не згадується про здачу Чигирина Самойловичу і про долю Дорошенка, а починається словами: «Турчин зась, хотячи учинити замішанину на Україні» і т. д. Отже, сп. Іскрицького ніби з’єднує в собі звід трьох інших списків, доповнюючи їх новим повідомленням про перевезення печерського майна до м. Стародуба.

 6 У сп. Судієнка: далі «которій Коровченко и в том обложенню от турков старшим у Чигирині зоставал».

 7 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: замість «иже юже» — «уже».

 

Що видячи турчин, которій стоял под Чигирином, же потужніє 1 войска наступают, бо тут, у Бужина, князь Ромодановскій з гетманом з немалими войсками, знову зась у Пивах князь Галиции 2 также з великими войсками близко Дніпра стал, — а Чигирина 3 достати жадною мірою не могл, бо недель чотири розними способами приступали 4, подкопов чотири стратил, — которих юже з валу рукопаш отбили, — и собою стривоживши, за помощію божіею отступил от Чигирина и пойшол у свою сторону. Бо и орда оним не барзо зичлива была, и под Чигирином не било самого турчина, ані везира, тилко паші, над которими старшим Браїм паша. И так Чигирин зостал волним от того облеженя августа 29. Где притягнувши, войска московскіе и козацкіе направовали город Чигирин и замок 136, що турки попсовали, достаючи з гармат и подкопами, и шанці, рови позаровнивали, що турки были покопали коло города. А місто Черкаси, Медведовка, Жаботин, Мошни, Драбовка и инніе, которіе поздавалися были турчинові, то знову гетманові поклонилися, и залоги по тих городах стали. И осадивши Чигирин новими войсками московскими и козацкими, войска его царского величества и козацкіе назад уступили ку домом своїм 5.

Того ж року было достатков Печерского монастира припроважено до Стародуба, при котором скарбу отец Ясинскій з инними приехал.

А у Чигирині гетман зоставил своего батуринского человіка Коровченка полковником, а старшину и Козаков старинних спровадил з Чигирина на Задніпря, которіе розно по городах и селах мешкали, бо не довірав чигиринцям 6. И в том облеженю от турков старшим у Чигирині тот же Коровченко зоставал.

По зданню Чигирина от Дорошенка, иже юже 7 и сам поддался его царскому величеству и уступил з Чигирина до Сосниці за Десну \128\ ріку, —

Примітки

 1 У вид. Бодянського (сп. Третякова) і сп. Кезельського: немає «зась».

 2 Там же: «намовляет».

 3 Там же: «поставлено».

 4 Там же: «прибиратися».

 
турчин зась 1, котячи учинити замішанину на Україні, випущает Юря Хмелницкого з вязеня, и которій был здал доброволне гетманство и зостал чернцем и архимандритом жидичинским, — знову оного наставляет 2 турчин от боку своего гетманом запорозским и посилал з тими пашами и з войсками под Чигирин, але еще оному вцалі не довірали. И так поневаж не достали Чигирина, меншую вину складали на Юрия Хмелницкого, але тих пашей казал потратити, же уступили зпод Чигирина з соромом. И хана кримского хотіл стратити, але хан в Черкескую землю уступил, и иншого хана в Крим наслано, приказавши, жеби знову готови бии на другое літо под Чигирин и под Киев. А Хмелницкого на зиму постановлено 3 у Волоской землі, над Дністром, в Сороці, з его козаками, до которого козаки почали избиратися 4 з тамтих городов подолских, и слободи на его імя закликано коло Богу на спустошених містах.


Року 1678
Примітки

 5 У сп. Судієнка: «війшла».

 6 У вид. Бодянського: немає «кошем».

 7 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «порубали и побрали інних». Розповідь про укріплення Чигирина і про встановлення оренд на Україні вміщено тільки в сп. Іскрицького, Судієнка і в російському перекладі.

 8 У сп. Судієнка: «барму».

 9 У сп. Козельського: «великороссийские».

 10 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: додано «бил».

 11 У сп. Судієнка: «у віско».

 12 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «селян».

 13 У сп. Судієнка: «виправливано», у сп. Козельського: «виправляли и убогшиї».

 14 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «поза».

 

Зимою на усеедной орда вийшла 5 и, ставши кошем 6 на Росаві, загонами много шкоди починила, в повіті Переясловском людей побрали и порубали 7.

Того ж року великіе запаси у Чигирин проважено, и город кріпили, сподіваючися приходу турецкого. И на Україні стали аренди на заплаченя войску, піхоті и конним, которіе от Дорошенка и от Гоголя попередавалися, которим барву 8 давали, але то з великим шемранням людей было, же юже отвикли были арендам.

Того ж року, зараз навесні, войска великіе 9 его царского величества вийшли, над которими старшим 10 царевич Касимовскій и князь Ромодановскій. И гетман Іван Самуилович, свої войска скупивши, рушил з Батурина мая 10, с которим войска немаліе пойшли, бо не тилко Козаков у войско 11 гнано, але и міщан и из сел 12 два третего виправовали 13, и убогшіе чотири пятого з оружем и борошном, як до войни. И тіе войска потягнули поуз 14 Сулою ку Дніпру, до пристани Бужинской, так козаки, як и посполство,

Примітки

 1 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: точніше «музик».

 2 Оповідання про піст на Україні з приводу чигиринського походу вміщено тільки в сп. Іскрицького, Судієнка і в російському перекладі.

 3 У сп. Судієнка: «роздал».

 4 Там же: «в пост».

 5 У вид. Бодянського: «ниже Божина».

 6 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «войско московское и козацкое».

 7 У сп. Судієнка: «дней и недель».

 8 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «поколя притягнул».

 

бо \129\ нікому не фолґовано: и войтов, бурмистров, райцов и ремесников всяких, навет и мужиков 1, скрипников, дудников — усіх гнано до войска 2.

А як войско виходило, на тот час розослал 3 архиепископ черніговскій Лазар Баранович свої універсали по усей Україні, жеби народ заховивал три дни пост 4 в тижню, тоест: понеділок, середу и пятницю, ані їсти, ані пити. До чого стосуючися, и гетман розослал свої універсали, приказуючи срого, жеби тое люде заховали, приказавши старшим, жеби того постерігали и непослушних карали, але на тое мало дбали.

Того ж року посел великій от короля полского Сапіга и инніе пани в килка сот люду на Москву ходили, упоминаючись Смоленского и Киевского воеводства, которих зразу принято з честю, але подарков королевских не принято, а напотом и самих задержано и мало чести оним отдавано, аж знову до своїх городов по скарб слати мусіли на живность.

Того ж року, юля 10, войска великіе подступили турецкіе з везиром Мустафою под Чигирин з тяжарами великими. А войско его царского величества з князем Ромодановским и гетманом Іваном Самуиловичом переправилися того часу через Дніпр нижей Бужина 5, на поля чигиринскіе, по сей стороні ріки Тясмина от Черкас, а турецкіе войска стали на другой стороні ріки Тясмина коло Чигирина, с татарского боку, и розділивши войска, пашей килка с ханом кримским и господарами волоским и мултянским переправили Тясмин ріку, — сили великіе стали на сем боку ріки Тясмина коло бору, не даючи проходу до Чигирина, а около обточивши, Чигирин доставали. А войска московскіе и козацкіе 6 стали в Бужині ку перевозу, тую плавлю отнявши. Где турки, зобравши болшую силу, стали коло войска московского и козацкого неотступно коммоником, турки и татаре коло табору, которим переміна от везира щодень ординованная приходила през килка недель 7, покуля притягл 8 князь Булат 137 з частю колмиков и черкес и Козаков донских. И скоро тіе войска притягнули, зараз почали войска рушати просто на турецкое войско, которое отступило было так коммонно, як и гарматами, з піхотою зостаючими на горі при Каплан паші, в котором рушаню войск великая и валечная потреба была на переправі, которая ведле села Шабелник иде, где аж заночовало войско бючися, и там немало донцов побито и Козаков. А на другій день, переправивши табор, под гору пойшли, \130\ але не допустили турки, стоячи на торг з гарматами, где знову ночовати мусіли.

Примітки

 1 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: немає «Василия Борковского».

 2 У сп. Козельського і в сп. Судієнка: немає «придавши».

 3 У сп. Судієнка: немає «московское».

 4 Там же і в сп. Козельського: «на горі».

 5 У вид. Бодянського: «табор притягнуло».

 6 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: немає «Самуилович». 7 Там же: «порубали».

 8 Там же: «и допановали».

 9 У вид. Бодянського: «піхотное зась войско козацкое».

 10 Там же: «уступали».

 
И вночі полковника черніговского Василия Борковского 1 гетман послал и боярин, придавши 2 московского войска немало, где, не дойшовши гори, межи собою войска стали ся быти, узявши тривогу; що почувши, турки з гармат были моцно на табор козацкій, и так заночовати мусіли. А в суботу, скоро світ, войска козацкіе и московскіе гору опановали, турков отбивши, и гармат турецких двадцять сім з иншими риштунками узяли. И турки пострах великій узяли, але же войско не пущено за турками, комоник турецкій оглядівшися, знову отвернул, и так аж до самого табору войско козацкое и московское 3 гнали, рубаючи. Тилко един полковник московскій, оставившися рогатками, одержалися на городі 4, где и усе войско с табором притягли 5 и цілій день міли потребу. И так турки, видячи потугу немалую, уступили за Тясмин, взявши тривогу великую и перейшовши Тясмин, мости поламали и попалили. А войска московскіе и козацкіе подступили под Чигирин и стали под бором около озера, где стояли тиждень надаремне, жадного промислу не чинячи. Що видивши, турки с пилностю доставали Чигирина, а гетман Самуилович 6 услал свіжого войска килка полков в Чигирин, которії, увойшовши, влегце собі важили потугу турецкую. И так в пятницю вирвало подкоп под замком, где убито гранатом воеводу околничого Івана Івановича Ржевского, человіка военного и справного. А напотом дня 10 августа, в неделю о полудню, вирвало килка подкопов под містом праве в самій час, як козацтво — одни попилися, а инніе спали, и так, як стал крик, мало хто з войска козацкого кидался быти, але усе наутеки скочило з города, обачивши войско турецкое на той вирві, где подкопи вирвали. Где на мості, як зийшло козацтво, с которими мост обломился, а на греблі сами себе подавили, утікаючи; где немалую шкоду турки в людех учинили — на килканадцять тцсяч Козаков погибло: одни потонули в Тясмині, а инних порубано 7, бо турки не живили нікого, але усе стинали а місто палили, где опановали 8. Піхотного зась войска козацкого 9, под гору за церков зобравшися, боронилися аж до самой ночи, а москва в замку боронилася. И так вночі москва, понабивавши полни гармати пороху и замок запаливши, пойшли с тими козаками на пролом през турецкое войско, которое юже знову было перейшло през Тясмин и так увойшли д своего войска. Але еднак на замку немало полегло москви, як уступили 10, \131\ бо сторожи не спроважала старшина с квартир и тих бідних погубили; а и тіе усі заледво бы увойшли, ежели бы не піхота козацкая, сердюки, греблі до ночі боронили.
Примітки

 1 У сп. Козельського: «у вовторник прийшли до Дніпра».

 2 Там же: немає «Юрем».

 3 У вид. Бодянського: «обступили», у сп. Козельського: «отступали».

 4 У вид. Бодянського: «мочне».

 5 У вид. Бодянського: «дали», у сп. Козельського: «цале».

 6 У сп. Козельського: «во владгниї», у сп. Судієнка: «во власті».

 7 Правильно: «Георгій».

 8 У сп. Козельського і Третякова (вид. Бодянського): «котори ся писал князем руским (руським, тобто — українським. — Я. Д.) и гетманом запорожским».

 9 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «пан Сапіга» і «пан Комар».

 

В понеделок рано, додня, рушило усе войско московское и козацкое ку Дніпру, где з великою трудностю аж у вовторок прийшли ку Дніпру 1 и окопалися; але в том отході трудность великая от турков была. А в середу везир з Юрем 2 Хмелницким зо всіми войсками и гарматами притягли и отступили 3 войска наші своїми потугами, моцно 4 достаючи цілий 6 тиждень, где турков много побито, а под самим везиром коней двох убито; бо не тилко з оружя, але рукопаш билися, так барзо налігали на табор были, же хотіли турки узяти, але за помощію божіею на собі понесли. И так видячи турки, же їх много пропало, другой неделі уступили от войска нашого ку Чигирину и там през три дні тяжири переправляли и Чигирин до остатку зруйновали и гармати забрали и пойшли у свою землю. А наші войска переправилися через Дніпр без жадной юже налоги.

Зараз того ж часу, отступивши от нашого войска, часть войска турецкого и татар, пошовши з Яненком под Канев, и Канев достали и вирубали людей, и Канев спалили, и монастир, где у церкві мурованой много люду подушили огнем турки, а остаток через присягу здалися Хмелницкому, а городи: Черкаси, Мошна, Корсун, Жаботин зостали в послушенстві Хмелницкого в власти турецкой. И того ж часу жолніре уступили с Калника, Немерова, Лінец и з Жорнищ и тое зостало в владзи 6 Хмелницкого, которій ся писал так: «Григорій 7 Гедеон Венжик Хмелницкій, з божой ласки ксіонже рускій и гетман запорозскій» 8. И Хмелницкій стал сам в Немерові з войском своїм, а Яненко у Корсуні, при которих и татаре стали и свої залоги по тих містах поклали.

Того ж року посел великій от короля его милости полского Сапіга  9 з Литви и Комар, а с Корони князь Четвертенскій на Москву до его царского величества ходили и о примиря трактовали и учинили згоду, на которой его царское величество присягал.


Року 1679
Примітки
10 Там ж е: «людях».

1 У вид. Волинського і в сп. Козельського: немає «такій».

 2 Там же: немає цього слова.

 3 У вид. Бодянського: «сплюндровати».

* Там же: «холодно».

 5 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «пан гетман».

 6 Там же: «Козаков».

 7 У всіх інших списках: «Иржищева».

 8 У сп. Козельського: «а оттоля ходили», у сп. Судієнка: «а отътуль Корсун узяли».

 9 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «Мошни».

 10 У сп. Судієнка: останні три слова пропущено.

 11 У сп. Судієнка: «вальній», у сп. Козельського і в вид. Бодянського: «важни».

 12 У вид. Бодянського: «Кгродні», у сп. Судієнка: «Городні».

 13 У вид. Бодянського: «поганови».

 14 Там же: «допомогти», у сп. Козельського: «домогти», у сп. Судієнка: «домагати».

 15 Там же: додано «свої».

 16 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «Милославский».

 
Зараз на початку того року орди немаліе з Яненком війшли о Богоявленії под Козелец и там великую шкоду у людей 10 учинили \132\ коло Дніпра, аж по Носовку, многіе села повибирали и назад вернулися с полоном вцілости 138.

А то была орда білогородская и трафила под такій 1 час, же сніги малие были. А напотом 2 знову тоей же зими, коло всеедной, вийшло кримской орди солтанов чотири, с которими множество татар и сам Хмелницкій был, и простовали на Черкаси за Дніпр, хотячи Задніпря опліондровати 3. Але Господь Бог замисли оних перемішал, бо барзо сніги великіе випали, же не можна было конем куди хотіти ехати. И так тилко по Лукомле и Яблунев были, а далій не йшли 139 за великою зимою и варовалися, же войска стояли около Дніпра от Аркліева по містах и от Миргорода. И так нічого не вскуравши, назад повернули з великою утратою коней, и самих татар набрано немало, бо голодно 4 било на коні. А по отході оных гетман 5 Самуилович послал сина своего Семена, до которого ся немало войска скупило козацкого 6 и московского. И так от Переясловля ходили до Ржищева 7 и там узяли приступом замочок и людей усіх вистинали; и оттуля 8 до Корсуня, и Корсунь узяли, але Яненко з своїми утікл, — и Мошну 9, Драбовку, Черкаси, Жаботин, и тих людей зогнали на Задніпря, попустошивши тіе міста 10.

Того ж року сейм волній 11 отправовался в Литві в Гронді 12, на которій папіж прислал леґата от боку своего, жеби конечне король и Річ посполитая розорвали згоду с турчином и приняли згоду з царским величеством и усе християнство, жеби заодно давали отпор поганину 13 турчинові, и своего кошту обіцуючи дати на войско. А царское величество през своїх послов Бутурлина боярина и Чадаева околничого сумми прислал два милліони на войско и задля докончання згоди 140, що обіцовали ляхи с своїми войсками допомогати 14.

Навесну зараз его царское величество висилает сили 15 великіе до Киева, тоест князя Михайла Черкаского, а при нему бояре великіе: Петр Василиевич Шереметов и брат Шереметов, боярин Миславскій 16, князь Урусов, князь Хованскій, князь Долгорукій, \133\

Примітки

 1 У вид. Бодянського: «Алексій», правильно — Юрій Олексійович Долгорукий.

 2 Там же: «нижей».

 3 Там же: «городка два», у сп. Козельського: далі «змурували».

 4 У вид. Бодянського: цього слова немає.

 5 Оповідання про бунти в Москві, про будування моста через Дніпро, про татарський напад під Києвом вміщено тільки в сп. Іскрицького та Судієнка.

 6 У сп. Судієнка: «байдаках».

 

Алексіевич 1, Змиев, царских приказов голова Шепелев 141. И тіе усі войска, которих было на по два крот сто тисячей, с козацким войском стояли коло Киева и вал копали коло монастрей, и жадних подездов не отправовали нікуда через усе літо 142. А войска турецкіе за пороги ходили и там, ниже 2 Запорожя и Січи, городков 3 два змуровали над Дніпром з обох сторон, а козаки запорозскіе з Січи 4 уступили у луги с кошовим Іваном Сірком 143, с которим на знесеня тих городков москва с козаками піхотними ходила.

Того ж року ніякиесь бунти на Москві встали были противко его царского величества от бояр нікоторих и столников, але тое зараз ускромлено и многих потрачено. Началником был ніякийсь Коропков, которого страчено с помочниками ведлуг заслуги їх 5.

Того ж року на Днепрі под Кіевом мост на байдах 6 уроблено широкій, же у три лаві ити могли вози, а тое роблено коштом царским задля переходу войск, которіе войска стояли до Рождества пресвятої Богородици. Але на отході войск спод Кіева 144 татаре, подпавши, учинили немалую шкоду, бо Козаков и москви немало порубали и живо побрали, которіе при конех зоставали за Либедю, также и коней много барзо заняли. Которіе уцілости увойшли, бо жадной погоні за ними не било 145 и язика не узяли, хто тую шкоду учинил под так великим войском.

            
ТитулкаВступСт1Ст2Ст3Ст4Ст5Ст6Ст7Коментарі Бібліографія