Таємна січ -  Кампот
  Головна сторінка
Цікава Україна
Праці істориків
Усі розділи
Новини
Пошук
Словники
Книги
Автори
Допомога
Завантаження
Про проект
Контакти
 
   

Також літописи:
Тут все про літописи
 

Реклама в літописах
буде реклама
 
  Нове:

Нариси воєнно-політичної історії України

Буквар Івана Федоровича

Атлантида в Криму!

Вовчухівська операція УГА

Чи був Мазепа зрадником?

 
  Цікаво:
А чи знаєш ти, що Характерники живуть серед звиайних українців...
читати далі..
 

Реклама
 
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ / Літописи  / Літопис Самовидця /

Літопис Самовидця (сторінка 4)


РОКУ 1666
Примітки

 5 Там же: немає «внов».

 6 Не згадано про воєводу в Чернігові.

 7 У вид. Бодянського: «вислали».

 8 Там же: «ціловалников».

 9 Там же: «повезли».

 

 

 1 У вид. Бодянського і в сп. Судіенка: «подачку».

 2 Там же: «низними».

 3 Там же: «слободі».

 4 У сп. Судієнка: «обступя», у сп. Козельського: «оттоля ночу».

 5 У сп. Судіенка: «оборонил».

 6 Там же і в вид. Бодянського: немає «напала»; у сп. Козельського: «ходила».

 7 У сп. Козельського: далі «пустити в город, але достали и спустошили, людей вистинали, о чом дати неомедліли Дорошенку гегманови».

 8 У вид. Бодянського: «опустошил».

 9 У праці О. Рігельмана: точніше «до Бару».

 

 

Гетман Бруховецкій повернул з Москви на початку того року зимою з достатками великими, бо цале отдал Україну, тоест людий тяглих, мещан, жеби отдавали всякое послушенство и ис плугов осип и чинш. А зараз приболшено воевод по городах внов 5: в Прилуку, Лубні, Гадяч, Миргород, Полтаву, в Батурин, Глухов, Сосницю, Новгородок, Стародуб 89 до тих воевод, которіез оставали в Києві, в Переясловлю и Ніжині 6; от которих то усіх воевод по инших городах міли свої прикажчики вмісто подстаростих.

Того ж року, зараз навесну, виехали 7 от его царского величества списчики на усю Україну, которіе переписовали усіх людей на Україні, мешкаючих и по городах, и по селах: и синов хто мает, и хто чим пашет. И так вложили дань на людей тяглих от плуга волов осипи по осми осмачок, а грошей по пяти золотих. А знову, хто конми пашет, от коня по полкопи а по осмачці жита. Также постановили по городах ціловалщиков 8 з мещан, которіе виберали от вшеляких торгов, так великих и малих. Также подачку наложили от всякого человіка так ремесника, як тож и найубогшого 90. И тіе реестра в книги пописали, которіе книги одни на Москву повезени 9,


а другіе воеводам подани, жеби тое наложенную \100\ подачу 1 на людей вибирали и тим платили людем ратним, зостаючим на Україні.

Того ж року знову гетман Бруховецкій посилал по колмиков, которих вишло щось немного, и не давши нікому битви, розсердившися, от Гадячого знову повернули до своего войска. А то задля того гнів узяли, же гетман Бруховецкій сам з ними не пойшол на войну, — и повернули на Запорожжг, бо там Сірко с козаками з ними 2 на татар ходил.

Того ж року Данко, полковник переясловскій, с полком своїм зоставал на залозі у Богушковой слободці  3, которого полковника козаки переясловскіе не любили, же насланій бил. И знову того перепису не залюбили и подачи вложенной, восени збунтовавшися  91, полковника своего убили и оттуля ночю 4 поспішили, хотячи, в замок упавши, москву вибити. Але того не доказали, бо воевода остерігся и своїх в город зобрав и не дался. И так місто спалили и один другого пожаковал, и покинувши город, до Баришовки уступили, хотячи, там живучи, зоставати при Дорошенку. Але того не доказали, бо оттуля утекли до Золотоноши, где войско скупившися козацкое и московское, оних облегли в Золотоноши и час немалій доставали. Аже нікоторіе з старшини переясловской, спустошивши Переясловле и шукаючи оборони, прибігли до Дорошенка, просячи оного, жеби їх принявши з городами боронил 5, которий тому рад будучи, зараз послал по орду, которого орда барзо слухала, поневаж оного и гетманом наставила, в скором часі поспішила, и переправивши Дніпр, с козаками Дорошенковими, юже под час заморозков дали отсіч тим козакам, зостаючим в Золотоноші, же мусіло войско оборонною рукою уступати ку Переясловлю так московское, як и козацкое, которого немало било з князем Щербатим. Тая ж орда, оборонивши Золотоношу о Покрові, много людей поза Ніжином и коло Прилуки усі села зобрали, бо обезпечилися были на тое войско, которое зоставало под Золотоношею и несподівано на них орда напала.

Того ж часу тая ж орда напала 8 на Маховского, бо Маховскій посланній бил з войском на становиско на Україну, которій пришовши под Івангород, которого не хотіли  7 пустити под Івангород, оній достал и испустошил 8, людей вистинал, о чом знати дано Дорошенкові гетманові.

И так Дорошенко з тоею ордою и козаками напал на Маховского и его войско в Браїлові, которій был рушил \101\ до бору 9, и там тое войско розбили и самого Маховского реїментара поймали, и жолнірства много в неволю взято, с которого войска мало хто заледво увойшол. И от того часу знову сталося розервання козаком от короля.

РОКУ 1667

Примітки

2 У вид. Бодянського: «на Запорожю».

 3 У сп. Козельського: «аже».

 4 У сп. Судієнка: помилково «Косаловим».

 5 У вид. Бодянського, в сп. Судієнка і Козельського: немає «приказано».

 6 У сп. Козельського: правильно «реки».

 7 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «отступивши».

 8 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «сукнами», очевидно, точніше; у сп. Козельського: «соболі, сукні».

 

 

Вко его царского величества, которое зоставало по Запорожжу 2, оним на оборону и помоч противку татар, до которих и колмики прихожували. Але 3 запорожци, яко люде своеволніе, не могли з москвою помешкати и наприкрилися тому московскому войску, которое з Косоговим 4 стояло, же мусіли добиватися чолом, жеби оним позволено уступити, бо оних запорожці не потребовали собі, а звлаща тая сторона боку Дніпра, которая при Дорошенку зостает. И так за указом его царского величества 92 тое войско уступило з Запорожжя з гарматами своїми.

Того ж року посла ханского, которій повернул от его царского величества, не допустивши наноч до Січи, на ночлігу под Січу убили козаки и татар, що при послі были, и усе пожаковали. Тилко послу царского величества дали покой, которій пришол до Січи зо всіми подарками, що провадил хану кримскому, и там час немалій зоставал, ожидаючи на указ его царского величества, где оному приказано 5 повернутися. И пришол указ его царского величества на Запорожже, жеби тих зисковати, хто того посла татарского погромил, и карати горлом, а столнику его царского величества Ладижинскому ити в поселстві до хана в Крим и тую провадити казну. Що запорожці якоби послухали царского росказання и тих килка Козаков поймали 93 и того столника отпустили з честю з коша, и поехали в річи 6 опроважати чолнами, и недалеко отпустивши 7 от Січи, утопили и инних, хто при нему был, а тую казну пожаковали, що проважено хану в Крим. И так юже на своеволю почали знову заробляти, запомнівши так великую ласку царскую ку себі, же оним и слал соболями, сукнями 8, грошми, борошном. Которое їх злое діло без карности минулося: его царское величество пробачил, але юже ненависть почала рости на Україну за такую своеволю: нарушили ласку его царского величества. А козацтво щодалій в злость ся утравляли, а звлаща и тую даючи причину, же людей тяглих повернули в послушенство и у подачку его царского величества воеводам, що юже отвикли были давати подачок. И с того найболше бунти почали вставати, бо на Запорожже волно ити в козацтво так \102\ козакові, яко теж и мещанину, там того не постерігают.

 

Примітки

1 У вид. Бодянського: «Далга»; у рос. перекладі: «Калга».

 2 У сп. Козельського: «против ляха».

 3 У вид. Бодянського: немає «Ян».

 4 У вид. Бодянського і в сп. Судіенка: «отступати».

 5 Там же: немає «Гедеон».

 6 Там же: «а потом».

7 Там же: «скончалась».

 8 У праці О. Рігельмана: «в Андрусах».

 9 У сп. Козельського: «дяк з списком».

 10 У вид. Бодянського: «як-то».

 

 
 

Того ж року гетман Дорошенко татарской сторони, затягнувши орду з Ґалга 1 солтаном и инними султанами великую потугу на ляхов и искупивши войско свое козацкое, ходив противко ляхов 2, але оного в Полщу не допущено, бо войско стояло под Подгайцами. И так видячи албо маючи відомость певную, же орди великіе вишли, стали жолніре по фортеціях, а гетман коронній 94 Ян 3 Собескій з войском стал в Подгайцах, которого орда з Дорошенком облегли и там чрез немалій час держали в облеженю. Що и далій может бы не приступала орда до трактатов, доказуючи своего, але татаром стала помішка в Криму, бо запорожці з Сірком кошовим ходили в Крим, которих зостріл хан з ордами у Перекопу, где, давши бой, козаки орду зламали, и мусіл хан уступати 4, и орда розно пойшли каждій до жони и дітей. Итак козаки тиждень Крим пустошили, палили села, и узявши немалую здобич, повернули на Запорожже. О чом почувши орда, учинивши згоду з гетманом коронним, и повернули у Крим, а гетман Дорошенко до Чигирина.

Того ж року з заточення випущен з Малборкгу метрополит Іосиф Тукалскій 95 и Хмелницкій молодій и Гуляницкій, и не бавлячися в Полщи, першей Хмелницкій Гедеон 5 утіком на Україну поехал, а напотом 6 зараз и метрополит, бо знову хотіли побрати и потратити за поводом Тетериним.

Того ж року коммиссія скончилася 7 в Красном 8 под Смоленском 96, с которой коммиссії, як на Москві освідчено от его царского величества усему народу при соборной церкві, и прислан был Евстратій Антипович так з писмом 9 тоей постановленной коммиссії до гетмана Бруховецкого. Аже от того часу тая била пошла пословица, же Киева уступити міют ляхом, также забранніе річи в костелях лядских — срібро, аппарата и книги и инніе річі, где хто що познает, то тое отбирали на Україні. Знову зась козацтво, которое зостает на том боку Дніпра, як 10 Чигирин, Черкаси, то повинни слухати короля его милости, а которое зостает на сем боку Дніпра, то повинно слухати его царского величества, а котора би сторона спротивилася, то зобополне оную зносити. О чом усем Бруховецкій дал знати на Запорожже, и от того часу встали шатости на Україні.


Примітки

 1 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «полоню».

 2 Там же: «отданно».

 3 У вид. Бодянського: «Якубович тое...»; в сп. Козельського: «Гурданович»; правильно «Кашпурович».

 4 У вид. Бодянського: «в осени».

 5 Там же: «якійсь».

 6 У сп. Козельського, Судієнка і в вид. Бодянського: «Рагожин Степка».

 7 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «с военними».

 8 Там же: «в тую».

 9 Там же: майже скрізь замість «през» вживається «чрез».

 10 У вид. Бодянського: «на Москві четвертовано».

 11 Там же і в сп. Судієнка: «ченца».

 12 У вид. Бодянського: немає «цале».

 

 

Того ж року посел великій королевскій, воевода черніговскій Біневскій был на Москві, которому шляхту и міщан литовских, \103\ зостаючих в полону 1 на Москві, отдавано 2 на волю з жонами и дітми и усіми набитками. Также и посланці гетмана Бруховецкого частіе на Москві бывали в кривдах от воевод, зостаючих по городах, от которих люде поносили, на що жадного респонсу не одержовал 97, а найболше як был подписок с канцеллярії Мокріевич и Карбанович 3, тіе знати дали, же козаки юже нізащо, и якоби ляхом вскорі Україну отдадут. Того ж часу и грамота его царского величества пришла, же боярин в килкадесять тисяч войска на Україну зимою бити міл. З чого барзо Бруховецкій собою и уся старшина стривожили, того ся боячи, жеби не отдано України королеві.

Того ж часу з осени 4 много Козаков з Запорожа на зиму пришло.

Того ж року и літа на Москву приехали два патриярхи: александрийскій и антіохийскій Паїсий, а то на жадання и поселство его царского величества патриярху московского судити Никона  98. При которих патриярхах собор бил на Москві, и на том соборі патриярху московского зложили з патрияршества в простіє чернци и в заточеніе послали, а на его місце иншого патриярху посвятили. Але жадной ереси на патриярху не показалось, тилко з ненавести тое учинили бояре, и послі того великая стала меаи а на Москві.

Того ж часу ніякийсь 5 Стенка Разин 6 з Дону поднялся с козаками своеволними 7 и пойшол на Хвалинское море, и там прибрал много своеволі, и по городах воевод мордовал, а людей посполитих собі приворочал, аж і Астрахань узял. На которого по килка крот посилали и нічого оному радити не могли, же стрелци до него на тую 8 своеволю приставали. Которій през 9 килка літ тое робил, поколя оного зрадою узято, як уже повернул ку Дону, и на Москві оного чвертовано 10.

Того ж літа фортелем своїм Дорошенко подхожовал Бруховецкого, маючи собі способного и помочного метрополиту, которій през чернца 11 Пивского намісника Якубенка, оного так писмами, як и словесно, обецуючи Бруховецкому цале 12 уступити гетманство усего, толко жеби вкупі зоставало козацтво. Чому повіривши, Бруховецкій гетман дался намовити и почал брати ненависть на Москву. \104\

 


ВОЙНА САМАЯ РОКУ 1668
Примітки

 1 У вид. Бодянського і сп. Козельського: «на початку року того».

 2 Там же: «позволилося».

 3 Там же: «на мясници»; у сп. Козельського: «и на масной неделі»; «наго».

4 Там же: «замков»; у сп. Козельського: «замок».

5 У вид. Бодянського: «міщанами».

 6 В усіх інших списках: «Стефана».

 7 У вид. Бодянського: пропущено «на москву».

 8 Там же і в сп. Судієнка: «Григорія».

 9 У сп. Козельського і Судієнка: немає «зараз».

 10 У вид. Бодянського: «под Опошное»; у сп. Судієнка і Козельського: «Опошнее».

 

На початку 1, о Богоявленії, зехалися усі 99 полковники в Гадячое, и гетман Бруховецкій учинил раду с полковниками, судями и усею старшиною, и поприсягли себі, же юже конечно отступити от его царского величества и по орду слати, и воевод, и москву з городов отсилати, албо з ними битися, ежели би не уступали з городов, на що усе доброволне позволили 2 усі обще. Того ж часу нічого не отволікаючи, полковники, скоро поприездили вдоми, почали задор чинити з воеводами и на масляници 3 всюди почали ся быти з москвою и воевод побрали. А найпервей в Гадячом воеводу вислал был зовсім гетман Бруховецкій, але, подобно, за его ж позволеням задор учинили козаки и, подужавши москву, побдирали, а инних позабивали, и воеводу з жоною узяли в замок на год . Также и в Прилуці , Миргороді, Батурині воевод побрали, а людей при них будучих погубили, а сосницкого 100 и новгородского и стародубовского подостававши в замкох 4 приступами, запорозскіе козаки з мещани 5 усіх побили. Ніжин зась и Чернігов и Переясловле міста попустошени и попалени, а замки зоставали през усе літо в облеженю от Козаков и усего посполства.

Зачавши гетман Бруховецкій тое непотребное діло, послал посланцов своїх Степана 6 Гречаного в Крим до хана, чинячи згоду и затягаючи орду на москву 7. А других послов своїх вислав Григорого 8 Гамалію и Лаврентія Кашпуровича канцелляристу 101 на Білагород, до Цариграда, до цара турецкого, поддаючися оному, жеби его принял под свою борону. Навесну, зараз скоро трава подросла, того ж часу зараз 9 князь Ромодановскій з войсками его царского величества подступил под Котелву и там Козаков облег. Козаки зась, зостаючіе под рейментом гетмана Бруховецкого, почали свою приязнь отміняти и до Дорошенка посилати, жеби з Чигирина вийшовши, за Дніпр переправовался, обецуючися оного за гетмана приняти, також и Сірко и з Чернігова полковник Демко Многогрішній. На которіе їх слова Дорошенко до Чернігова послал своїх Козаков, а сам Дорошенко, переправивши Дніпр, потягнул под Опушное 10.

Того ж часу и орда с Криму вийшла с посланцями Бруховецкого и Дорошенковими, и часть пришла под Гадячое, которим виконал присягу Бруховецкій, и татаре присягли.

 

Примітки

 1 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «фортелства».

 2 Там же: «веліл».

 3 У сп. Козельського: «повоевал».

 4 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: немає «же».

 5 На цьому місці кінчається список Куліша, яким користувався Бодянський, далі його видання йде за списками Третякова та Юзефовича і за російським перекладом.

 6 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: немає «усе зоставивши».

 7 У вид. Бодянського: «себі мали».

 

На которих присягу гетман Бруховецкій, зобравши войско, зараз с тими ж татарми \105\ вишол з Гадячого, хотячи ити под Котелву на оборону, але не зрозуміл фортелю 1 Дорошенкового и здради татарской, и що юже и козацтво оному не зичливо, опроч запорожцов. Где Дорошенко, не допущаючи в милі до Опушного, зо всім войском зостріл и татарми, до которого зараз козацтво пристало и табор Бруховецкого пожаковали, а самого Бруховецкого узявши, до Дорошенка припровадили, которого Дорошенко позволив забити голоті. И так голота тиранско забили и замордовали Бруховецкого 102 на полі и много людей значних Козаков и запорожцов позабивали на першом тижню Петрова посту. Которого тіло отпровадити казал 2 Дорошенко до Гадячого и там у церкві Богоявлення Господня поховано, где усю маетность и жону Бруховецкого гетман Дорошенко казал позабирать и до Чигирина запровадити. И так скончилося гетманство Бруховецкого.

Дорошенко зась, гетманои ставши обоїх сторон Дніпра, пойшовши з ордою и козаками, князя Ромодановского з войскани отогнал от Котелви и тих людей освободил. И так котелвяне уступили с Котелви, зоставивши місто пусто; и гетман Дорошенко рушил войсками от Котелви на Гадячое, где плюндровал 3 маетность Бруховецкого с татарами, а оттуля ишол ку Путивлю. Але же 4 оному з двора зайшло непотішное, же жона оному скочила через плот з молодшим 103, зоставивши войну и приказавши старшинство от себе наказним, росказуючи накріпко доставати воевод по городах в Переясловлю, и в Ніжині, и в Чернігові, а сам повернул до Чигирина. А орда, узявши ясиру на пограничу московском, повернула в Крим 6.

Того ж літа по отході Дорошенковом ку Чигирину з Задніпра, знову околничій князь Ромодановскій, скупивши войска немаліе, рушил на Україну на оборону зостаючим в облеженю воеводам и просто тягнул под Ніжин. Где прийшол до Ніжина на Рождество Пресвятой Богородици, которого приход видячи ніжинці, узявшися с козаками, уступили з Ніжина, усе зоставивши 6. Где пришовши, князь Ромодановский стал у місті, и усе войско розграбило, и виходячи з Ніжина, місто спалил, нічого не зоставуючи, а Дорошенко войска купил у Сокірной.

Запорожци зась по забитю Бруховецкого, которій оним барзо был зичливим, и не хотячи пристати до Дорошенка, удалися собі особливе до хана кримского с приязню, чому хан рад будучи, с охотою їх принял и того їм зичил, жеби собі міли 7 гетмана на Запорожжу, \106\

 

Примітки

1 У сп. Судієнка: «побіглца».

 2 У вид. Бодянського: «зичливійша бути».

 3 Там же: «которых».

 4 У сп. Судієнка: «и самого сина».

 
аже на тот час такого пробіглца  1 не било на тот уряд гетманства. И так будучи писарем Суховіенко на Запорожю и сам листи писавши, и в поселстві до хана пойшол, которого вдячне принявши хан, и учинивши згоду, дал султанов з ордами, которій вишол, и солтани послали до гетмана Дорошенка, жеби переправовал Дніпр з войсками. А же Дорошенко видячи, же орда становится зичливійшими быти 2 запорожцям, аніжели ему, не пойшол сам з войском, але послал брата своего рожоного Григорія, зліцивши ему войско, а же поколя наспішили войска запорожскіе и татарскіе, Демко Многогрішній учинил згоду с князем Ромодановским. О которих войсках татарских и козацких узявши відомость, князь Ромодановскій послал подезд з сином своїм князем Андріем, которого  3 напавши в Гайвороні, татаре погромили и сина 4 князя Ромодановского узяли. И так сам князь оборонною рукою уступил до Путивля, которому болшей жадной шкоди татаре и козаки не могли учинити, и наступила стужа, же юже не пора военная. Запорожці з ордами повернули в Крим, а Григорій, видячи, же юже приходят до згоди знову задніпряне з москвою, уступил з войсками своїми ку Каневу, и юже безпечній почал Многогрішній трактовати з москвою.

року 1669
Примітки

 5 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: немає «поставлен».

 6 Там ж е: «зрадивши».

 7 У вид. Бодянського: «зичачи», у сп. Судієнка і Козельського: «жичачи».

 8 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: немає «было».

 9 Там же: «требовал».

 

 1 У вид. Бодянського: «там».

 2 У сп. Судієнка: немає «до себе».

 3 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «ся становити».

 4 У сп. Судієнка і Козельського: «вимгрался», у вид. Бодянського: «ся вымірал».

 5 У сп. Козельського: немає «турецким принял», у вид. Бодянського: «й так згоду примую (тобто приймає. — Я. Д.) з цесарем», у сп. Судієнка: «пріймую з царем турецким», у сп. Козельського: «прималую з цесаром».

 6 У вид. Бодянського: «за повелініем», у сп. Козельського: «повелением».

 7 У сп. Судієнка: «часу».

 8 Там же: пропущено «піхоти».

 9 У вид.. Бодянського: немає «компанії».

 10 Там же і в сп. Козельського: немає «тое».

 

 
Демко Многогрішній, будучи наказним гетманом от Дорошенка за тое поставлен 5, же он найпершей отступил от Бруховецкого, здрадивши 6 его. А хочай Бруховецкій марне згинув, на тое не уважаючи, жеби и его тое не споткало, себі гетманства жичачій 7, назбирал компанії з литви, ляхов и иних немало, жеби оному зичливими били, и изобравши усю старшину поблиз себе задніпрскую до Новгородка, и приказал оним, жеби собі цалого гетмана настановили, не сподіваючися на оборону гетмана Дорошенка. Що старшина, будучи у дворі зачинени, которих было 8 омаль, а при Многогрішном немало его компанії, и боячися що болше мовити, але пошовши гуртом, просили его Многогрішного, жеби он над ними гетманом был. Чого он отмовлявся, як старая дівка хорошого жениха, бо того сам потребовал 9 и позволився на тое 104, которому и присягу виконали на послушенство. И так зараз послов своїх до его царского величества послал, просячи, жеби знову приняти били попрежнему, що и одержали. И знову рада была в Глухові, на \107\ которой князь Ромодановскій был, и статї новіє постановили. И от того часу юже воеводам приказано, жеби ні во що не втручалися, и воеводи тилко в Києві, Чернігові, Ніжині и в Переясловлі 105 зоставали, и то нічого не беручи у людей, але усе на гетмана злїцено.

И так 1 знову присягу виконали на подданство его царскому величеству. И от того часу Демко гетман усе Задніпря квалтом до себе 2 приворочал, турбуючися болше року, покуля всі городи до него ся прихилили.

Тоей же зіми, видячи Дорошенко гетман, же орда кримская почала прихилятися до запорожцов, а ему незичливо становитись 3, умислил тое з своїми совітниками, жеби ся цале поддати турчинові, як волохи и мултане, и послал с тим послов своїх Портянку 106, просячи о санджаки. На которое его поселство цар турецкій, задержавши Портянку, присилает от себе чауса, на которого приезд збирает раду Дорошенко в Корсуню усіх полковников и старшину. В которой раді усі кричали, не хотячи подданними бити турчинові, але он тим вімирался 4, же тилко на хана и султанов з жалобою посилал, же не хотят ему помогати, але еще на него з запорожцами встают, и так згоду прамую з цісаром турецким принял 5. И так в той раді, подишовши Козаков, яко простих людей, и из позволеніем  6 усей тоей ради, принял того чауса 7, посла турецкого, и що хотіл, тое з ним трактовал. И постановивши все, судю своего Білогруда послал напевное о санджаки, о чом чернь не знала, о которих он мало дбал, маючи при собі піхоти 8 килка тисяч и коммонника компанії  9 немало. Которая рада зараз на початку того року была зимою великих мясниць, и зараз того ж часу послал знову своїх послов до турчина при том же чаусі, юже поддаючися вічне и просячи, жеби оному прислано санджаки. Бо турчин не позволяв ся сквапливе оного приймати, видячи нестатечность козацкую, же жадному монарсі слушного подданства не додержуют, и тое оним послом вимовлял, же: «я по вас не посилалем, ані теж вас барзо потребую; ежели щиро жадаєте помочи от мене, жебим вас боронил от ваших неприятелей, тое на вашу прозбу могу учинити; але тое собі уважайте, жебисте ви додержали своей вірности, бо я не король полскій, ані цар московскій, ані король венґерскій, которих вы ошукивали и издрадили свою ж віру; на вашу прозбу тое 10 учиню, \108\ же вас прийму, але жебисте ся держали, бо ежели не додержите, сами обачите, що з вами чинитись будет». И так позволив ся дати санджаки, с которими санджаками при Білогруді посилает чауса. Того ж року, зараз навесну, запорожци, затягнувши орду з солтанами, вишли на Дорошенка.

Примітки

 1 У сп. Судієнка: «Дорошенко рушил, а полки розно», у сп. Козельського і в вид. Бодянського: «з полками», «постановил».

 2 У сп. Судієнка: «скланяти».

 3 Там же: «А гетьман».

 4 У вид. Бодянського: «тылко».

 5 У сп. Козельського: додано «от запорожцов».

 6 Там же: немає «и там стоял... же, под Уманю».

 

О которих приході увідомившися, Дорошенко полки рушил и розно коло Чигирина поставил 1, але скоро зближилася орда с козаками. Того ж часу зараз полки почали ся схиляти 2 до запорожцов и до орди, юже не сподіваючися, жебы орда міла зоставати при Дорошенку, того не знаючи, же он послал по санджаки, отдаючи Україну в подданство. И так полки пристали: Корсунскій, Уманскій, Білоцерковскій, Паволоцкій, Браславскій, Могилевскій, над которими старшим был Суховіенко. Гетман 3 Дорошенко, видячи, же юже тіе полки от оного отступили, аже маючи при собі піхоти своеволной тисяч з шесть и коммоника компанії, и тому запобігаючи, жеби и тіе полки останок, тоест Черкаскій и Каневскій, от него не отступили а сподіваючися от турчина з санджаками, — вишол з тими войсками, при нему зостаючими, ку Каневу. И скоро толко 4 переправил Рось реку, у селі Конончи, зараз оного там осадили орда с козаками, где зоставал в осаді недель пять, маючи докуку от татар и Козаков. Але скоро притягнул чаус с посланцями Дорошенковими до Сороки на Дністр, того ж часу послал двох турчинов с козаками до султанов, которіе противко Дорошенка воевали, и зараз татаре тих Козаков постинали, а турчинов Суховіенко до вязеня узял 5. Однак же за росказаням того чауса, солтани з ордами отступили от Дорошенка и пойшли в Крим, а козаки повернули ку Уманю, и Суховіенко здал свой уряд Михайлові Ханенкові, полковникові уманскому. А Дорошенко з войсками своїми рушил спод Канева ку Лисянці, знову приворочаючи полки под свою власть, которіе оному знову посхилялися, с которими просто потягнув под Умань и там стоял час немалій, войну з собою міючи. Где там же, под Уманю 6, чаус, маючи з собою орду білагородскую, з тими санджаками пришол и там тіе санджаки Дорошенкові отдал, и от того часу стался подданим турчинові. Що видячи уманці, же орда при Дорошенку зостала, почали трактовати З Дорошенком и приняли згоду, тилко ж Дорошенка в Умань місто не пустили, и Ханенко з старшиною не виходили до Дорошенка, тилко обецовалися приехати к нему до Чигирина. И так Дорошенко, отступивши от Уманя, потягнул ку Чигирину, отпустивши того посла турецкого, ударовавши оного, а полки знову привернул ку себі. И пришовши под Чигирин, вислал орду с козаками на оборону полку Лубенского и Гадяцкого, которіе еще при нему держалися. \109\ Где орда под Лохвицею войска задніпрского ушибши и узявши ясиру, назад повернула, а Задніпря постарому усе зостало у подданстві его царскому величеству а в послушенстві гетмана Многогрішного.

Примітки

 1 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «не поїхавши».

 2 Там же: «и татарми».

 3 Там же: «потягнул».

 4 Там же: «оному».

 5 Там же: «були».

 6 У вид. Бодянського: «з білагородскими ордами».

 7 Там же: немає «додал».

 8 Там же і в сп. Козельського: немає «Юрась».

 9 Там же: «оттуда»; у сп. Судієнка: «оттоля».

 10 У сп. Козельського: «Днепра».

 11 У вид. Бодянського: «за Дніпр».

 12 Там же і в сп. Судієнка: «где стоял, набрал ясиру и повернул...»; у сп. Козельського: «где хто стоял...».

 13 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «патріярху инного на містце Никона».

 14 У сп. Козельського: «непущени», у вид. Бодянського: «непущони».

 

По згоді той уманской Ханенко и Суховіенко, и Хмелничченко, не приехавши 1 ку Чигирину, але с козаками запорозскими на Запорожже виславши, затягнули знову орду кримскую на Дорошенка, а білагородская орда держалася при Дорошенку, которой часть Дорошенко при собі держал. Аже юже послі святой Покрови вишла орда кримская з Хмелничченком и Суховіенком на помоч їм з Ханенком против Дорошенка, а Дорошенко послал по білагородскую орду, которая юже не хана слухала, але паші силистрийского. И так Дорошенко з войсками козацкими и татарскими 2 притягнул 3 против Ханенка, которого Ханенко з запорожцами под Стеблевом споткал и так дал ему 4 бой, же мусіл Дорошенко в городі Стеблеві зачинитися, которого приступом Ханенко доставал и юж на валу козаки были 5. Аже Сірко с козаками и татарми наспішил білагородскими 6, додал 7 оному помочи, же орда кримская мусіла уходити, с которими Ханенко и Суховіенко на Запорожжа а Хмелничченко Юрась 8 з Уманя уходил, але оного білагородскіе татаре поймали и из собою запровадили до Білагорода, а оттуля 9, за причиною гетмана Дорошенка, до Царигорода запроважен и там зостал у неволі царской в Едикулі. А Дорошенко, змоцнившися тою ордою білагородскою, Умань опановал и там людей чолнійших вибрал до вязення в Чигирин, с которих и инних и потратил. А орду тую білагородскую постановил зімовати по усей Україні аж до Дністра 10, хотячи зімою ити Задніпря 11 воевати, що и росказал был орді купитися ку Мошнам перед Рождеством Христовим. Которіе любо скупилися были, але збунтовавшись, вернулися от Дніпра для того, же з оними не йшол гетман Дорошенко. И так где стояли, набрали ясиру и повернули 12 у свою землю, на которих посилав Дорошенко з жалобою до цара турецкого, але тое повернули в жарт, нікого не вернули, — кого узято, пропав, хиба кого викуплено.

Того ж літа патриярхове повернули з Москви, постановивши на Москві патриярху инного на патриярхи Никона місце 13.

Але тая \110\ дорога нещасливая была патриярхом, бо александрийскій, идучи морем, померл 107, а антиохийскій як пришол в землю турецкую, то оного взято до Царигорода, и там много сплатився и заледво на своем місцу зостал, бо час немалій у Царигороді зоставал неспущенній 14.


РОКУ 1670
Примітки

 2 Там же: «отзывался», у сп. Козельського: «Вініцкій».

 3 У вид. Бодянського: «бувало».

 4 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «цесаря».

 5 У вид. Бодянського: «задніпрского».

 6 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «поднесшися».

 7 Там же: «грозячи».

 8 Там же: «комисія ни нащо».

 9 У сп. Судієнка: «зійшлася».

 

Гетман Дорошенко послал своего резидента до цара турецкого, и от того часу зоставали резиденти у турчина козацкіе.

Того ж року посилал метрополита киевскій Іосиф Тукалскій посланца своего Романа Ракушу, протопопу браславского, до святійшого патриярхи в Царигород о потверженя сакри на метрополію Киевскую, а то для того, же и єпископ Премислскій Антоній Виніцкій озивался 2 метрополитою киевским, и жебы один хто з них был метрополитом, а не два метрополити, чого ніколи 108 перед тим не бивало 3. Которого посланного святійшій патриярха Мефтодій не хотіл приняти без відомости цесарской, и так аж мусіл ехати до Солуня ку цесарові, от которого привізл писмо, также и от визира 4 до святійшаго патриархи, же позволено приняти. И так принят и соборне позволено и потвержено метрополію Іосифу Тукалскому. А жеби ніхто иншій не отзивался метрополитом и архиепископом киевским, тот же посланній протопопа браславскій 109 вивезл соборную клятву от святійшого патриярхи на задніпрянского 5 гетмана Демяна Многогрішного, которій в пиху вознесшися 6, легце 110 себі тое поважил, еще ся срожачи 7, але зараз оного Господь Бог скарал, же спадши з ганку, шию был зломал, же час немалій не могл говорити, що, пришовши до здоровя, не хотіл ся упамятати, що напотом оному нагородилось зле. Бо того року Задніпря зоставало у покою 111, а Запоржже, маючи себі кошовим Ханенка, послов своїх часто посилали до короля полского на тот час зостаючого Міхала з Вишневецких, и на Запорожже послове королевскіе по Задніпрю ходили; бо юж Дорошенко гетман цале держал с турчином. Любо то и коммиссію зложили были в Острозі, на которую козаки с Паволочи не хотіли ехати, неподобних річчей на коммисарах полских вимагаючи, а завлаща сенаторов у заставі жеби дано до Чигирина, которая коммиссія нінащо 8 зишлася 9. \111\


року 1671
Примітки

 1 У вид. Бодянського: додано «того року».

 2 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «Шумянскій».

 3 У сп. Козельського: «якого».

 4 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «людям»

 5 Там же: «стали».

 6 Там же: правильніше «послали своїх послов».

 7 Там же: «вийшли ку Ладижину».

 8 Там же: «Браславлям».

 9 Там же: «самом Дорошенку».

 10 Там же: «гетманове короннії Ян Собецкій».

 11 У сп. Судієнка: «склонилося».

 12 У вид. Бодянського: «Калник».

 13 Там же: немає «бунчук».

 14 У сп. Судієнка: «обирати»; у вид. Бодянського: немає «собі».

* Починається третя рука.

 

 
Зараз на початку 1 гетман Дорошенко, юже будучи неприятелем короні Полской, послал до паши силистрийского, просячи о орду, жеби поспішала еще зімою на Україну. А поколя орда вишла на Україну, приехал у свою єпархію епископ лвовскій Іосиф Шумлянскій 2 до Могилева Дністрового, которого росказал гетман Дорошенко силою провадити в Чигирин зовсім, которого 3 и взято в Могилеві з великою жалостію усего народу, зостаючого на тот час у Могилеві, а звлаща под час ярмарку богоявленского. Которого, запровадивши в Чигирин, немного держачи, Дорошенко отпустил, за старанніем отца метрополити, а заледво у свої городи увойшол 112, бо зараз втропи и орду пустил за ним, же мало в неволю не впал. И так орда много шкоди в людех 4 учинила, и вернувшися, стояла по волости коло Богу и коло Уманя, часто чати отправуючи в волости, належачіе до корони. Бо навесну, як трава стала, то и козаки з братом Дорошенковим, скупившися, стояли 5 за Калником в полях з ордою до спасовки. А видячи гетманове коронніе великую докуку от орди, послали своїх албо королевских послов 6 на Запорожже до Ханенка и до войска, жеби вишло що войска ку Ладижину 7 запорожского, ознаймуючи и о своем приході на Побуже. На которое поселство королевское вийшол Ханенко и Сірко з войском в килка тисячей и з гарматами, а гетмани коронніе упередили и татар под Браславом 8 зломили 113, же мусіли утікати у свою землю. Также и тая орда, зостаючая при Дорошенку 8 гетману, уступила, же и Дорошенко мусіл от Богу вернутися, и туляючися коло городов, уступил ку Чигирину. А гетмани короній Іван Собескій 10 и князь Дмитрій полній знову подступили под Браславле, а Ханенко з Сірком до Ладижина, которим усе Побуже схилилося 11. И* учинивши раду, потягнули зо всіми войсками под Калник, которій не хотіл ся поддати гетманом коронним, и там стояли недель дві, достаючи Калника. Там под Калником 12 прислал король его милость булаву, бунчук 13, корогов, бубни козаком, позволяючи оним собі оббирати 14 гетмана.
Примітки

 1 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: додано «войска».

 2 Там же: «гетманове».

 3 У вид. Бодянського: «посла Везицкого»; в сп. Козельського: «посла Візицкого», у сп. Судієнка: «Вызицкого».

 4 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: додано «жолніре».

 5 У вид. Бодянського: «де».

 6 Там же: «були».

 

 
Где войско в раді дали гетманство Михаилу \112\ Ханенку, на що и гетманове коронніе позволили, але Калника не доставши 1, отступили под Браславле и утвердили президіум, тоест жолніром, по замках: Могилеві, Браславли, Немирові, Ладижині, Рашкові, и зліцили гетмани 2 коронние тіе усі войска по тих замках гетманові запорожскому Ханенкові, жеби оного слухали, ежели того потреба, придавши своего рейментара, прозванием Віжицкого 3, с которим тие войска росправили по станицях. Але на тот час 4 скромне заховалися с людми, з гроша ся контентовали, тилко ежели сіна узяли, где 5 найшли. А гетман Ханенко зоставал у Ладижині, при котором жолніре и козаки били 6, тилко ж люде Козаков запорожских кормили, а жолніре з гроша жили.

року 1672
Примітки

 7 Там же і в сп. Козельського: додано «того року».

* Починається знову рука Петра Іскрицького.

 8 Там же: «в городі».

 9 У сп. Судієнка: «Кублії»; у вид. Бодянського і в сп. Козельського: «татаре вибрали Кубичи».

 10 У вид Бодянського: «знатных».

 11 Там же і в сп. Козельського: «гетману».

 12 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: немає «задніпрская», у сп. Судієнка: «задніпрянская».

 13 У вид. Бодянського і сп. Козельського: немає «Мокріевичом».

 

 

На початку 7 зараз великих мясниц, як юже войска велікіе коронніе уступили в Полщу, гетман Дорошенко, затягнувши орду немалую * и войска свої скупивши, притягнул под Тростянец и місто спалил 114, але замку достати не могл, бо жолніре з людми там зачинилися и оборонилися. Тилко ж великую шкоду жолніре подняли в конях и риштунках, що в городіх 8 потратили, же много піших зостало. Але Дорошенко, не доставши замку, вернулся ку Чигирину, тилко ж много попустошил, — а татаре тогда вибрали Кублич 9 и инніе містечка, — и идучи, зоставил полк піхоти ув Умані, на которих уманці збунтовавшися, полковника Жеребилу убили и инних Козаков значних 10 з старшини, и черни вигнали з міста і місто здали гетманові Ханенкові на имя королевское.

Того ж року конфидерація встала на короля, и жолнірове, которії били при гетманові 11 Ханенкові, комонно пойшли в Полщу до того звіонзку 115.

Тоей е зіми, о середопостю, старшина задніпрская 12 з писарем войска задніпрского Карпом Мокріевичом 13 змовившися, менуючи, же постерегли зміну гетмана задніпрянского Демка Игнатенка \113\

Примітки

 1 У вид. Бодянського: «ложу».

 2 Там же і в сп. Козельського: додано «много».

 3 Там же і в сп. Судієнка: «полковников».

 4 У вид. Бодянського: помилково «горах».

 5 Там же: «були».

 6 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «поотсилали».

 7 У вид. Бодянського: «припровадили».

 8 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «спитку».

 9 Там же: «пробуване», у сп. Судієнка: «пробовання».

 10 У вид. Бодянського: трохи інший порядок «которій поважил себі клятву соборную святійшаго патріархи, со всім в нівець пойшол».

 11 Там же і в сп. Козельського: далі «пан».

 12 Там же: «утискуют».

 13 Там же: далі «пан».

* Починається четверта рука.

 14 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «божескій», у сп. Козельського: «божский».

 

 

Многогрішного противко его царскому величеству, напавши оного вночи в замку батуринском на ложку 1, оного взяли и извязали, и уложивши в воз, накривши шкурою, повезли на Москву 116, нічого не держачи, боячися, жеби оного не отнято, бо міл 2 войска своего затягового по станціях, также и полковники 3 немал по усіх городах 4 приятелі его были 5. Але як уже оного узявши, попровадили, то юже и тое мусіло розно уходити, а инних поймавши, на Москву посилали 6. Где того гетмана, на Москву припровадивши 7, давали на питку 8, тоест катові до рук пробовати, а як проважено в город, то многіе стрічи были и на оного плювали. И не стративши оного, отослано з братами его, з жоною на Сібір на вічное пребиванне 9. И так скончилося гетманство Многогрішного, которій собі клятву соборную святійшого патриархи нівочто поважаючи, совсім внівец пойшол 10, а маетность его розно старшина поділила.

Того ж літа прислан от короля его милости и гетманов коронних реиментаром з войсками 11 Лужецкій, каштелян подляскій, в Ладижин до гетмана Ханенка. Але там немного стояли, бо Дорошенко гетман, видячи, же оного утискают 12 зо всіх сторон а жалуючи гетманства утратити, яконайчастій посилал до турчина, просячи о посилки.

Того ж літа турчин зо всіми войсками рушил под Камянец, росказавши и ханові кримскому ку себі ити. И так хан кримскій, зейшовшися з гетманом Дорошенком, тягнули мимо Ладижин на Батог. И там гетман Ханенко и рейментар 13 каштелян подляскій міли потребу з оними, але же їх сили великіе не додержавши, мусіли уступати до Ладижина и с шкодою. А хан и Дорошенко, не займаючи Ладижина, з войсками потягнули просто под Камянец * до турчина, где и турчин притягнувши, Камянец найшовши не в готовности, бо войско з Камянця вийшли на тот час были за упрошеніем мещан, же не сподівалися того приходу турчинового. Где тилко недель дві держались, але знать, же юж бозкий 14 гнів наступил,

Примітки

1 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка і Козельського: «запалили».

 2 У вид. Бодянського: немає «августа 18».

 3 Там же і в сп. Козельського: «вожено».

 4 У вид. Бодянського: «викопувано», у сп. Козельського; «викоповано».

* Починається рука Петра Іскрицького.

 5 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «божії».

 6 Там же: «пустил».

 7 Там же: «дзвона».

 8 У сп. Козельського: «крести поскидано».

 9 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «куды».

 10 У сп. Козельського: «шкоду».

 11 У вид. Бодянського: «и Лвов».

 12 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «Еднак».

 13 У сп. Козельського: «трахти».

 14 У вид. Бодянського: «зостаючіе з паном подляским».

 15 У сп. Козельського: «пилную».

 16 У вид. Бодянського: «постановилы».

 

 

бо порохи \114\ в цекгавзу 117 запалились 1, где много замку викидало. Итак Камянец здали августа 18 2, где и сам турчин, маючи там уехати, приказал, аби умерлих з склепов вибрано и за місто вивезено 3, що зараз учинено. Усіх умерлих так з склепов, яко из гробов викопивано 4 и за місто вожено *, а образи божіе 5, беручи з костелов и церквей, по улицах мощено, по болотах, по которих турчин вехал в Камянец и его подданній незбожній Дорошенко гетман. Не заболіло его сердце такого безчестія образов божіїх задля своего нещасливого дочасного гетманства. И того часу мечети с костелов и церквей починено, з фари самому цареві турецкому. И так староста Потоцкій з Лянскоронским отдали Камянец турчинові, трактуючи, жеби оним волно ви[й]ти так шляхті, яко и мещаном с Камянца, на що турчин позволив и усіх волно випустил 6. Где зараз жадного звона 7 не осталось, усе турки поскидали и порозбивали, а инніе Дорошенко побрал, также и крест нігде не одержался — поскидано 8.

Того ж літа везир и хан и Дорошенко з войсками великими ходили под Лвов, а куда 9 ишли, пустошили, а где оним здавалися городи, то залоги ставили, тилко ж татаре кривду 10 чинили, а подступивши под Лвов 11, налігали оному барзо зо всіх сторон, але оного достати не могли. Однак 12 же лвовяне, трактати 13 учинивши, дали плату немалую турчинові, але не поддавалися. Отколя повернули войска назад под Камянец, а татаре загонами ходили на Подгоре. Войска зась тіе, зостаючіе в Ладижині, з каштеляном подляским 14 и гетманом Ханенком, зоставивши коменданта в Ладижині, потягнули в Полщу до короля, почувши о прихода турчиновом под Камянец. Знову зась комендантове, зостаючіе по замках: Браславском, Ладижинском, Могилевском, Барском, узявши відомость о том певную 15, же юже Камянец Подолскій узято, постановивши 16 трактати с козаками Дорошенковими, уступили з своїми войсками пішими и гарматами з городов, отдавши городи вцілости козаком Дорошенковим.

Примітки

 1 У сп. Козельського і Судієнка і в вид. Бодянського: як правило, «Самойловича». В інших списках: «Самуиловича».

 2 У вид. Бодянського: «засланых».

 3 Там же: «поддержали», у сп. Судієнка: «подътвердили».

 4 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «Камянец Подолский».

 5 У сп. Козельського: переважно «трахти».

 6 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «русь, а ормяне».

 7 Там же: «отправуется».

 

 

Того ж літа задніпряне за позволеніем его царского величества учинили раду у Козацкой Дуброві и там наставили гетманом Івана \115\ Самуиловича 1, поповича с Красного, у пост святих апостол Петра и Павла, при боярах от его царского величества зосланих 2 и при князю Ромодановскому 118, и там знову присягали и статї потвержали 3, там же и усю старшину козацкую настановляли.

Цар турецкій, дочекавши осени, осадил Камянец 4 войсками немалими, и учинивши трактати 5 дочасніе с королем, же міли усего Подолля уступити турчинові и дати дань, уступил турчин у свою землю; также в Межибожу и в Бару турки стали и по инних містах. А Дорошенко повернул ку Чигирину, которому знову Умань поклонилася, а козаки запорожці пойшли в Полщу до своего гетмана Ханенка, а наказного Ханенкового узял Дорошенко и стратил у Чигирині. Білоцерковскій комендант, не слухаючи тоей постанови с турчином, не уступил замку Білоцерковского з своїми жолнірами, ані турчина в город не принял. В Камянцю зостало християн русі, ормян 6, которіе собі упросили: русь три церкви, а ормяне одну церков, и то с трудностю великою їх набоженство управуется 7.


року 1673
Примітки

 8 Там же і в сп. Судієнка: немає «Герей».

 9 У сп. Козельського: «затяглого».

 10 Там же: немає «за росказаням... а король».

 11 Там же: «Ян Собецкий».

 12 Там же: «мали».

 13 У сп. Судієнка: «жолнірство».

 

 1 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «їм поразка».

 2 У вид. Бодянського: «дожидаючи».

 3 У сп. Судієнка: «тоей же зимі стояли».

 4 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «а пан Синявский, коронний хоружий, стал у Ясях».

 5 Там же: «тую поразку».

 6 У сп. Судієнка: немає «знову».

 7 Там же: «В том же року».

 8 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «повернул».

 9 Там же: «зимою оних вигнано, которие в».

 10 У сп. Козельського: «недоборки».

 11 У вид: Бодянського: немає «в тих городах».

 12 Там же: «знатных».

 13 Там же: «Петрицея».

 14 Там же: «Димитрашенко господарь».

 15 Там же і в сп. Козельського: немає «полскіе».

 

 
Зараз навесну наступили знову у Волоскую землю войска турецкіе пашей сім и стали под Хотіням, при которих и господар волоскій и господар молтянскій з войсками своїми, готуючися ити на Полщу, и паша един потужній стал на Цоцорі, Каплан Ґерей 8. И войска коронніе и литовскіе скупившися, маючи з собою люду затягового 9, за росказаням королевским рушили зпод Лвова просто ку Хотіню, и гетмани сами, а король 10 зостал в Лвові, бо оного отруєно и там померл. А войска пошли з гетманами, над которими старшим был гетман коронній Іван Собескій 11, и притягнувши просто на обоз турецкій, міли 12 з ними потребу. И господарі волоскій и мултянскій з своїми войсками, у которих сили невеликіе были, отступили от турчина и прихилилися до войска коронного 119. И так другого дня жолніре 13 просто пойшли на обоз турецкій, любо в окопі стояли турки, и тое войско турецкое розбили, которих меновали тисячей сорок, з которих ледво увойшло тисяч на \116\ десять через Дністр до Камянця,

и то голо, — такая оним поряжка 1 была, бо сами турки без татар били. И замок Хотінскій узяли, где великіе скарби турецкіе узяли гетманове, и тое збивши, пойшли на тогопашу на Цоцору, але тот паша, не ожидаючи 2, уступил за Дунай.

Тоей зими стали 3 жолнірове на зиму в Волоской землі розно по становисках, и хоружій коронній Адам Синявскій стал у Ясах 4, а замки Хотінскій, Сочавскій и инніе поосажовали піхотою німецкою. Але тое немного тривало, бо турчин, видячи тую своїх поряжку 5, послал в Крим до хана, аби зараз висилал орду у Волоскую землю виганяти жолніров, а на каждого татарина по два червоних плати дал. И так зараз зимою солтан з сином ханским з ордами притягнули у Білогородщину, до которих знову 6 панове волоскії пристали, отступивши ляхов. И пришовши у Волоскую землю до Яс, города столечного, вигнали жолніров, же мусіли уступати з Волоской землі, тилко в Сочавском замку и Хотінском 120 зостала піхота.

Тоей же зими 7 много жолнірства з голоду померло.

В том же року навесні в Білагороді гром розбил замок, же аж в море летіло каміння, которого турки заробити не могли, бо татар усіх вигнано з Білагородщини у Крим, як повернулся 8 цар турецкій спод Камянца зимою, а которых вигнано, тіе в 9 полях коло Богу померзли, бо не переправили рік, и много їх потонуло, и задля того того літа не ходили татаре у Волоскую землю турком на помоч. И Сірко много того літа шкоди починил с колмиками в Криму и в Білогородщині попустошил. И тіе недобойки 10 турецкіе с Камянця уходили на Могилев, Стіну и Рашков до Тягині, бо того часу козаки з Дорошенком при турчину зоставали. Волоская земля того часу в великом утрапленню была, же мусіли усі з своеї землі утікаті, и много коло Богу в тих городах 11 значних 12 волох тулялось, бо великую кривду терпіли от татар, которіе зимовали, вигнавши ляхов и господара Петрецая 13. А настал Думитрашко господарем 14, що з ордою прішол, которій и сам у татар за неволника был, бо що хотіли, тое робили, и брали по самий Дунай, поколя жолніре полскіе 15 засягли были. \117\


року 1674
Примітки

 1 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «задніпрскими»

 2 У вид. Бодянського: немає «И немного стоявши под Чигирином».

 3 В усіх інших списках: «в которих».

 4 У сп. Іскрицького і Судієнка: помилково «вступили». У тексті це слово наведено за іншими списками.

 5 У вид. Бодянського, в сп. Козельського і Судієнка: «із міста».

 6 У сп. Судієнка: «потягнула».

 7 У вид. Бодянського: «татары», у сп. Козельського: «оною ордою».

 8 Там же: немає «Лисянку».

 9 У вид. Бодянського: «у Москву».

 10 Там же: «войском».

 11 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: немає «з Вишневецких».

 

 

Зараз по Рождестві Христовом по указу его царского величества, зобравши войско боярин князь Григорій Григоріевич Ромодановскій и околничій Петр Дмитриевич Шкуратов, воеводи білогородскіе, великіе сили московскіе и излучившися з гетманом Иваном Самуйловичом, з войсками козацкими задніпрянскими 1, и потягнули на Крилов под Чигирин 121. И немного стоявши под Чигирином 2 и попустошивши містечки около Дніпра, подтягнули под Черкаси и оных доставали; где черкасці, собою звонтпивши, здалися князю и гетманові; которим 3 зоставивши часть войска залогу, потягнули войском до Канева, где и каневці, собою стривоживши, поклонилися князеві и гетманові и до города [впустили 4]. Ис Канева князь и гетман послали войска до Богуславя, бо у Корсуні и Лисянці стояло войско Дорошенково. А Дорошенко послал до Волоской землі до солтанов, просячи, жеби щоколвек татар оному послал задля постраху. Аже за частою прозбою Дорошенковою солтан послал часть орди на Рашков, которіе почали у Рашкові своеволити, жони брати. И так мішане, обурившися, оних з міста 5 вигнали, а заледво знову перепросили, а єднаючи, утратили тисячей шесть грошей. И тая орда притягла 6 до Лисянки к брату Дорошенковому Григорому, которій з оними татарами 7 и с козаками ходил под Богуславе против войска московского, але заледво з оними увойшол в Лисянку 8, — добре оних гнано 122. И лисянци, не терпячи татарской своеволі, обурившися, татар побили, а старшина татарская у господі боронилась, аж приехавши от задніпрянского войска асаул оних побрал — ему здалися, а Дорошенкового брата знайшли на передмістю криючогося и узяли в неволю на Москву 9. А другій брат Дорошенков Андрій з нікоторою старшиною утеком пойшол с Корсуня и с компанією Дорошенковою. И так усі полки схилилися его царскому величеству и гетманові задніпрянскому Івану Самуиловичу, опроч самого Чигирина и Паволочи. И побравши писма от гетмана Самойловича, полковники по городах розехалися з войсками 10.

В тот час и гетман Ханенко по смерти короля Міхала з Вишневецких 11, варуючися панов, уступил на Задніпря и в том же войску зоставал при князю з своїм войском, которое при нему зоставало, \118\ так запороских Козаков, яко теж и тих, що з городов до него приставало немало. А Дорошенко тим усе уводил, же міл поклонитися его царскому величеству и положити гетманство у раді, тилко жеби рада была у Переясловлі, на що князь из гетманом Самуиловичом позволивши.

Примітки

 1 В усіх інших списках: «раду».

 2 Там же: «до».

 3 У вид. Бодянського: «утраты».

 4 В усіх інших списках: «Ташликом».

 5 У вид. Бодянського: «знатне».

 6 Там же: «четире милі гонив».

 7 Там же і в сп. Козельського: «подтягли».

 8 У вид. Бодянського: «приволокнул».

 9 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «Іоана (Івана) Самойловича».

 10 Там же: «будучий».

 11 Там же: «Стіну».

 12 Там же: «Куничное».

 13 Там же: «городков».

 

 

И зараз тоей же зими в пост великій зобрал усіх полковников и Козаков чолнійших на ряду 1 в Переясловле, и Ханенко здал гетманство, и по 2 Дорошенка посилали, але Дорошенко не поехал, жалуючи утратити 3 гетманства.

И так совершенно з обох сторон Дніпра потвердили гетманство Івану Самуиловичу на той раді в Переясловлі, аж по самий Дністр. Тилко над Дністром Гоголь, не хотячи полковництва утратити, держался при руці Дорошенковой, и до турчина чрез него поселство отправовалося. А же зима великая барзо была, войска его царского величества и козацкіе мусіли по городах розейтися, а Дорошенко, манячи, до літа просил, жеби рада отложена была, а тут старался о посилки собі. И зараз по Воскресенії Христовом, навесні, вишло солтанов три на посилок Дорошенкові в поля. Аже почали докучати под городи: Лисянку, Олховець и инніе, противко которих ординованій Думитрашко, полковник переясловскій, з войсками московским и козацким, и напавши на них за Тайшликом 4, оних значне 5 громил, бо чотири милі гонили 6, рубаючи татар, и многих поймали 123.

Боярин зась князь Ромодановскій и гетман Іван Самойлович, переправивши Дніпр у Черкасіх, з войсками под Чигирин потягнули 7 и облегли сюю сторону от Черкас, а тамтая сторона за Тясмином оним поволна была, которою волній проезд посланці Дорошенкові міли в Крим и до Царигорода. И так горячою прозбою своею Дорошенко двигнул знову самого турчина с потугами великими, до которого и хан притягнул 8 у Волоскую землю. И так великими своїми поганскими силами рушил ку Дністру и застал усі городи полни людей, сподіваючихся посилков от его царского величества и от гетмана Самойловича 9, будучих 10 убезпечоними писмами, же посилки великіе идут. И так притягнувши, турчин Косницю достал, и усіх людей вистинано, а напотом місто Ціну 11 достали и вистинали, оттуля зась місто Куничое  12, в котором килка городов 13 зійшлося было, и там много турков побито, але поганин не отступил — аж приступом узяли и усіх вистинали. А оттуля под Ладижин потягнул \119\ и до Ладижина штурмовали, бо там Козаков немало было задніпрянских з Мурашкою полковником; аже міщане звонтпили, почали просити милосердія и издаватися, але поганин показал недоброе милосердіе: бо першей старшину вибрал, а напотом и усіх в неволю побрано. И там стоячи, сам цар послал под Умань и доставали Уманя, що юже уманці, видячи немалую налогу и хотячи получити милосердія, послухавши Дорошенка и его посланцов, — полковник з старшиною и чолнійшими козаками поехал кланятися турчинові, и там усіх тих Козаков в неволю узято.

Примітки

 1 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: пропущено 9 рядків, починаючи від слів «а именно цілій тиждень...» і кінчаючи словами «против них ставали». Нижче двома рядками пропущено 4 рядки: «а инних по ліохах» до «літости мертвили».

 2 У сп. Судієнка: «понаволіковавши».

 3 Там же: «милости».

 4 Це оповідання передано у вид. Бодянського стисло, з великими пропусками, більшу частину його наведено в примітках. Саме так воно вміщено в сп. Третякова, яким, напевно, користувався Бодянський, публікуючи літописне оповідання за 1674 р. Познайомившись із списком Юзефовича, де це оповідання наводиться у своїй більшій редакції, Бодянський заніс його до приміток (стор. III, IV). Величко про ці події написав велике оповідання.

 5 У вид. Бодянського: «задніпровскіе», у сп. Судієнка: «войско задніпранское», у сп. Козельського: «войска запорожские».

 6 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «учинилося».

 

 
И зосталася Умань без старшини и боронилися час немалій, а именно 1 цілій тиждень потужне. А турки шанці от Трекового ліса под замок болшіе, як возможно, против цілого замку з поля из валом равніе позвели и бойниці против бойниць висипали, так що з гармат турецких в гармати уманскіе стриляно. И так уманцов подкопами взято, бо значную часть замку з лівой сторони, с приезду, міни вирвали ж до самого фундаменту. И хочай тую діру возами, гноіом и землею понасипавши, заставили были и велми боронилися, — еднак против турецкой сили нічого не вскурали, толко ж так ся против них ставали, же не тилко на парканах, але юже по улицях з дворов билися так, же кров текла ріками, аж усі полегли, а инних по ліохах, соломи понаволікавши 2, турки подушили, а инних, не щадя малого и великого, у Раковской брами, где були остатнє в місті сперлися, усіх вистинали, и конми по трупах ездячи, кого и мало живого сискали, без всякой літости мертвили 3, що так розуміти, же много мучеников того часу стало. И так Умань, преславній город українскій пограничній, с церквами божіїми и с християнским народом, дощенту спалили и спустошили, и гармати, которіе были спіжовіе, з собою побрали, а которіе желязники, тіе порохами надто понабивавши и порозривавши, спод Уманя со всім войском отступили 4. Хан зась от турчина послан на оборону Чигирина, о чом увідомившися, князь и гетман Самуилович отступили от Чигирина, запаливши таборище, и увойшли вцілости до Черкас. И там, под Черкасами, Дорошенко з ханом притягнули на войска задніпрянскіе 5, которим жадной шкоди не учинили 6.
Примітки

 1 У сп. Козельського: «увесь».

 2 У вид. Бодянського: немає «узявши Умань», а замість цього «Умань Турчин розорил, уступив»; у сп. Козельського: немає «узявши».

 3 У сп. Козельського: «якие».

 4 Там же: переважно «свояволной», «свояволя», «своею волею».

 5 У вид. Бодянського: «знатних Кіевских».

 6 У сп. Козельського і в вид. Бодянського: «гетманствЬ.

 7 Там же: «ускромити»; у сп. Судієнка: «упокоїти».

 8 У вид. Бодянського: «черкасами».

 

 

И так усе войско, которое першей \120\ переправовалося килка недель, то одного дня и ночи усе 1 Дніпр переправили, — и жители черкаскіе, бо Черкаси запалити князь росказал, и так усе вігоріло, нічого не зостало в Черкасах. А инніе городи поздавалися Дорошенкові, которих барзо зодрал плату, даючи татарам; а Лисянка уся уступила за Дніпр и испалена.

Того ж часу, узявши Умань 2, турчин уступил у свою землю, зоставивши орду при Дорошенкові, которій много утратил старшини, которіе 3 поздавалися были его царскому величеству. И тое, що турки не добрали, где що в схованнях было, то тое от него посланніе отбирали и до него отсилали, а он тим платил той своеволной 4 піхоті, которая при нему держалася. Также зостаючая піхота от него в Паволочи великіе розбої по гостинцях чинила и многих значних киян б позабивала купцов.

Тоей же осени по отході турецком у свою землю зараз наступил на Забоже король полскій Ян Собескій, которій ново по гетманові 6 королем стал. И еще не коронованим будучи и хотячи успокоїти 7 землю и привернути ку себі Україну, стал з войсками у Браславлю сам; а инніе стали панове и жолніре по городах усіх аж до Білой Церкви, при нему зоставали и гетмани: коронній князь Димитрій Збаразскій 124 и Яблонскій полній, и с тими войсками отнял у турков Бар з Чемерисами 8 и Рашков, турков вибивши, и Могилев.

                       
Титулка Вступ Ст1 Ст2 Ст3 Ст4 Ст5 Ст6 Ст7 Коментарі Бібліографія