Таємна січ -  Кампот
 Головна сторінка
Цікава Україна
Праці істориків
Усі розділи
Новини
Пошук
Словники
Книги
Автори
Допомога
Завантаження
Про проект
Контакти
 
  

Також літописи:
Тут все про літописи
 

Реклама в літописах
буде реклама
 
  Нове:

Нариси воєнно-політичної історії України

Буквар Івана Федоровича

Атлантида в Криму!

Вовчухівська операція УГА

Чи був Мазепа зрадником?

 
  Цікаво:
А чи знаєш ти, що Характерники живуть серед звиайних українців...
читати далі..
 

Реклама
 
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ / Літописи  / Літопис Самовидця /

Літопис Самовидця (сторінка 3)


РОКУ 1658
Примітки

1 У вид. Бодянського і в сп. Судіенка: немає «Того ж року 1658».

 2 Там же: «годин на дві дзиґарових», у сп. Козельського: «зиґарових».

 3 У сп. Козельського: «Карамбеї», нижче «судії».

 4 У вид. Бодянського: «пушкарцов».

 5 Там же і в сп. Судієнка: «ударил на табор, уломившися».

 6 Там же: «готовности».

* Знову починається рука Петра Іскрицького.

 7 У вид. Бодянського, в сп. Судієнка і Козельського: «українского було».

 8 Там же: «українских», у сп. Козельського: далі «виставил».

 

 

Того ж року «1658» 1, зараз по Воскресенії Христовом на святаго Георгія, з Криму выйшол Карамбей з ордами в сороку тисячей под Чигрин, и там зехавшися у річки званої Арклій, два їх — Карамбей з Выговским на особном місцу, на конех седячи, мали розмову из собою на годин дві зекгаровых 2, и там з собою потаємне от усіх полковников постановили — противко кого тую войну мали поднести. А напотом гетман Выговскій до намету Карамбея 3 з мурзами упросив своего и там зо всіми полковниками и інною старшиною учинили згоду з ордою. Где сам гетман Выговскій, обозній, судді, полковники со всею старшиною и козаками, при них будучими, присягу выконали на братерство, и там з собою банкет учинивши, з гармат били. Того ж дня Карамбей повернул на кочовиско до орди на Цибулник, з которым гетман послал Романа Ракушку и Левка Буту, сотников ніжинских, при которых Карамбей и мурзы со всею ордою присягу выконали на братерство. И зараз гетман послал до его царского величества, даючи знати о той згоді з ордою, же якобы против ляхов оных затягает и на ускромленіе Пушкара, которому его царское величество довірил, бо и полковники не знали о том, жебы он міл от его царского величества оторватися.

Того ж року, зараз о святом Николаї, гетман Выговскій з ордами и з полками козацкими под Полтаву наступил, а Гуляницкій з полками Прилуцким и Черніговским, идучи за гетманом, перше в Лубнях пушкаровцов, которыї ся были зачинили, штурмом узял, а напотом Гадячое обліг. Того ж часу и под Глуховом на килка сот тых же пушкаровцов 4 выстинали. А гетман Выговскій, прійшовши под Полтаву, стал неоподаль, докучаючи полтавцом, где Пушкар, не чекаючи приступу Виговского, тисячей у двадцяти албо и болше з запорожцями выйшовши из города на святую Троицу рано, ударил на табор Выговского, и там в табор уламавшися 5, юже и гарматы опановал был; але гетман Выговскій, на коня впавши, до орды прибіг, и знайшовши орду в поготовости 6, зараз з ордою дал своїм помочи, же їх з табору выбили, и не допустивши до міста Полтави, всіх выстинали и самого Пушкара стяли, же мало хто з того войска живим выйшол, и Полтаву дощенту Выговскій спустошил. Того ж дня и Гадяче Гуляницкій узял*.

Того ж літа, под осінь, князь Ромодановскій з Білагорода з войсками великими так московскими, яко и козацкими вышол на Україну ку Пиратину, з которим и запорозці и полки Полтавскій, \79\ Миргородскій и Лубенскій 59 были. А напротив его вийшол Гуляницкій с полками Черніговским и Прилуцким и дали межи собою бой под Піратином. И так мусіл Гуляницкій оборонною рукою уходити, которого у Варві 60 боярин князь Ромадановскій держал в облеженю недель шесть, аж Выговскій гетман з ордами дал оному отсіч  61.

Того ж року гетман Выговскій взял згоду з войском коронним, где и жолніров на килка тисячей на зиму пришло, з которими гетман Выговскій ходил под Лохвицю и из ордами доставати князя боярина Ромодановского. Але там нічого не скуравши, подступил под Зінков, з которим много козацтва українного было 7, и там стоячи, много городов українних попустошили, и Зінкова не взявши 62, отступил до Чигирина. А жолнірство корогвами по городах українних 8 поставил, которіе ведлуг своего звичаю стацію брали, а через посли свої козацкіе, тоест Павла Тетеру и Грушу о згоді трактовали.



РОКУ 1659
Примітки

 10 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «Борзною», у сп. Козельського: «Березною».

 1 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «войск орди».

 2 Там же: «потягнули»; у сп. Козельського: «пошли».

 3 У сп. Козельського: «дві милі добрих».

 4 Правильно: «июня».

 5 У сп. Козельського: «войском виборним».

 6 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «велми».

 7 У сп. Козельського: «живого поймали».

 8 Там же, в сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «Того ж року іюля 29».

 9 Там же: немає «зостало».

 

 

Боярин князь Трубецкій от его царского величества з войсками великими прислан в Путивлю, до которого и князь Ромодановскій зо всіми полками білагородскими, князь Пожарскій и инних много з войсками великими скупилися в Путивлю. Против которих Гуляницкій з полком Ніжинским и Черніговским поишов, и там споткавшися за Конотопом, давши з собою бой, и Гуляницкій не додержавши, в город Конотоп вступил, которого боярин Трубецкій з великими войсками, которих было болше ста тысячей, облегши Гуляницкого в Конотопі, от проводной неделі аж до святого Петра держал в облеженю недель з дванадцять, розними способами достаючи — так приступами частими, яко подкопами и кгранатами великими, промисл чинячи. А наостаток хотячи коло города ров засипати, вал перед собою войско гнало, у ров землю сипячи, але тую землю облеженци вилазками в город Конотоп носили, и с того собі вал приболшовали, в которых то приступах боярин князь Трубецкій много людей потратил.

Того ж часу князь Ромодановскій міл потребу з полками козацкими под Борозною 10, где козаки не додержавши, мимо город утекли к Ніжину, а князь з войском Борозни достал, одних порубали, а других в полон выбрали и місто спалили.

Того ж часу, мая «8», князь Ромодановскій з войсками великими под Ніжин приходил, с которим войско козацкое, маючи з \80\ собою татар тисячей дванадцять при зятю ханском Мамсир мурзі, дали бой в полю, але не додержавши, и козаки вступили в город за гетманом наказним. А орда оборонною рукою в поле на Лосиновку вступила, за которими князь ишол, але ничого не вскуравши, назад вернулся под Конотоп. Того ж часу гетман Выговскій, скупивши всі полки козацкіе и маючи при собі Нурадин султана, притяг з войсками на Крупич Поле, где й хан з великими потугами орд 1 прибыл до него юня «24». там гетман Выговскій зо всею старшиною, а полковники и сотники зо всею черню присягали хану кримскому на том, жебы его не одступать, там же и хан з солтанами и усіми мурзами присягал козаком, жебы їх не отступити в той войні, як ударятся з войском московским. И так тії трактати скончавши, просто под Конотоп притягли 2 и зараз спод Тиници подіз[д] добрій виправили, где пришовши на переправу в селі Сосновці, немал през цілій день міли потребу, где язика взяли, а люд московскій не достал язика. И на той переправі в милі доброй 3 от Конотопу заставу отправовали и там того дня розишлися. На другій день зась юля 4 28 дня, в середу рано, гетман Виговскій войско вшиковавши козацкое и полскіе корогви, просто на Сосновку рушил, а хан з ордами на Пустую Торговицу рушил з людом перебраним 5 до бою; и там пришовши гетман Виговский до Сосновки ку переправі, застал великії войска его царского величества, с которими был околничій князь Григорій Ромодановскій и князь Пожареній и иних много началних людей конних и піших, и на килка годин у той переправи великій 6 бой был. Але хан з ордами с тилу от Конотопу ударивши, оных зламал, где за один час болей ніж на двадцять тисячей албо на тридцять люду его царского величества полегло. А князь Ромодановскій з того бою здорово увойшол, а князя Пожарского живо поймано 7, которого хан стратив того ж часу, скоро приведено, для того, же хану домовлял. Іюля 29 8 Гуляницкій з войском в Конотопі зостал волним от облеження, которих тилко было зостало 9 полтреті тисячи. Князь Трубецкій, видячи, же на войско трудно от орди, табор справивши и войско ушиковавши, третего дня рушил зпод Конотопу и так оборонною рукою аж до Путивля пришол юже без шкоди. А гетман Выговскій з войском, з ордами от Путивля отступивши, под Гадячое потягнул, и там ставши, орду с козаками выслал в землю Московскую задля здобичи и ижбы пустошили.

Примітки

 1 У сп. Судієнка і вид. Бодянського: «з королем полским».

 2 Помилково повторено назву міста двічі.

 3 У вид. Бодянського: «отправовати».

 4 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «Тогда ж гетьман Виговскій, там стоячи».

 5 У сп. Козельського, Судієнка і в вид. Бодянського: «Хмелницкий».

 6 У праці О. Рігельмана: «Василь Золотаренко і Максим Филимонович».

 7 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: немає «знаючи».

 8 У вид. Бодянського: «в артель», у сп. Козельського: «валкір».

 9 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «Шереметева».

 10 Там же: «сентябра».

 11 Так написано у вид. Бодянського і в сп. Судієнка. У сп. Іскрицького і Козельського тут незрозуміло: «до Ніжина Козаков своїх, уже на готовое маючи змову».

 

 
 И там же под Гадячом \81\ докончил згоди 63 з королем его милостю 1, на том постановивши, же сам воеводою киевским был, а с каждого полку Козаков по килка сот до шляхетства міли быть приняти, также шляхта вся и козаки трох воеводств: Киевского, Черніговского, Браславского. В Києві усі суди и справи в Києві 2 иміли отправоватися 3, не ездячи до Люблина, ані теж до Варшави на сейм, що и привилейами юж иствержено было. Там же гетман Выговскій стоячи 4, городи тіе , с которих козаки были при войску московском, якото: Ромен, Миргород, Веприк и инніе казал зганяти за Днепр, а городи попалити. Того ж року тая ж згода з королем полским розорвалася, бо гетман Выговскій, повернувши до Чигирина, войска роспустил, хан у Крим повернул, набравши ясиру, а корогви затяговіе полскіе на станцію росположил и полк Ніжинскій и Черніговскій, над которими старшій был пан Немірич. А Юрій Хмелничченко 5, жалуючи зневаги своеї, же ему гетманство отнято, выслал за пороги слугу своего Бруховецкого до войска, просячи, щоб выйшли. Того ж року полковник переясловскій Цюцюра, хотячи себі гетманства, с поради протопопа ніжинского Максима и Васюти в козака, из собою зприсягшися в полі, зачал новую річ. Бо будучи старшим в городі Переяслові и которих знаючи 7 Козаков значних, до себе зазвавши в алкір 8 поодинцем, казал повязати, а напотом и позабивати на смерть. И послал до Кіева до боярина и воеводи киевского Шеремета 9 людей, просячи, жебы ему дал московских, що и одержал. И зараз того ж часу, тоест септеврія 10 1 дня, до Ніжина Козаков своїх [послал, юже на тое 11] маючи змову з Васютою Золотаренком, а звлаща внебитности Гуляницкого полковника, которій на тот час отехал был до Корсуня, — аже сторожи не было жолнірской у брамах, увойшовши козацтво в місто, крикнули на людей, жебы ляхов были. И зараз посполство кинулося с тими козаками и за годину всіх жолніров вибили, которых было корогвей пять, нікого не щадячи, же не звикли давати стаціеї жолніром, а з Ніжина зараз по усіх городах где были: в Чернігові, Березной, Мені и инных. А рейментара їх пана Немірича, за Кобижчою, под селом Свидовцем нагнавши, забыли и хто при нему \82\ был, никого не живячи. И того ж часу послали до Путивля до боярина и князя Трубецкого, жебы наступовал з войском московским под Ніжин з войсками.


Примітки

 1 У праці О. Рігельмана тут згадується ім’я полкового судді Романа Ракущина.

 2 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «И тамо мусіл...»

 3 Там ж е: «остановившись».

 4 У сп. Козельського: «А войско московское, ставши под».

 5 Там же і в сп. Судієнка: «Хмелницкий».

 6 Правильно: «Кгонсевского».

 

 

Що видячи князь Трубецкій, же старшина козацкая до оных приехала, также и ис Киева маючи відомость, же Выговского жолніров выбито, рушил просто на Ніжин, а из Ніжина виславши посланцов козацких 1 до его царского величества и своїх, з войсками рушил под Переясловле. О чом почувши, гетман Выговскій выйшол у войско под Білую Церков, хотячи полки купити, але оному послушенства не отдавали; бо молодий Хмелницкій Юрій вышол до войска, до которого ся привернули всі полки з волостми и Сірко з запорожцами. Мусіл 2 Виговскій, зоставивши жону в Чигирині, уходити в Полщу, до которого козаки посилали по гармати и знаки войсковіе, що оним одни поотдавал, а другіе з собою попровадил в Полщу, которому надано Бар 64 и иніе городи в Полщи. А войско, ставши 3 за 4 Переясловлем, московское, где скупилися и усі полки задніпрскіе, и учинивши раду, едностайне на тое зезволившися, обоїх сторон козацтво обрали гетманом совершенно Юрія Хмелницкого, которому гетманство здавал князь Трубецкій. И так зараз з тоей ради воевод постановили в Переясловлю, Ніжині, Чернігові з войсками, а князь Трубецкій повернул з войсками в Москву. А гетман Юрий Хмелниченко 8, пришовши в Чигирин, росказал доставати замку чигринского, в котором седіла жена Виговского з своїм людом и тими, хто был зичливим Виговскому, которых достали и усю маетность порабовали, а жену Выговскому одослали на прозбу его. И так трохе вспокоїли Україну.

А того літа в Литві войско литовское збил князь Долгорукій, и гетмана литовского Каневского 6 поймал 65 и на Москву до его царского величества отпровадил.

 


ВОЙНА САМАЯ РОКУ 1660
Примітки

 7 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: немає «на початку року».

 8 У вид. Бодянського: «стягано».

 

 1 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «стал».

 2 Там же: «учинили».

 3 Там же: немає «раді».

 4 Там же: «полкам».

 5 Там же: «Шереметев».

 6 Там же: помилково «Гонгорійским», у рос. перекладі: «Гончарихою», у сп. Козельського: «шляхом Гончаровским».

 7 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «шереметевими» (очевидно, пропущено: «войсками»).

 8 Там же: «около».

 9 Там же: «ему покою», «ему упокою».

 10 Там же: немає «козаки».

 11 Там же: немає «Шеремета ж».

 12 Там же: «жолнірове».

 

 

В Борисові на початку року 7 починается коммисія, на которую и нас Козаков затягано 8 и билисмо. Зась тая коммисія фортелем отправовалася, бо певне князь Хованскій з войсками его царского величества войско литовское розбил под Ляховичами и там неподалеку стал. И так коммисари полскіе, стоячи в Мінску, уводили аж до Петрова посту, пославши по Чернецкого на Полоцкую, где пришовши Чернецкій тое войско, зостаючое з князем Хованским, розбил, же мусіли и коммисарі его царского величества з Борисова \83\ уступити, нічого не отправуючи коммисії, в Петров пост уступили,

а Борисов зостал 1 в облеженю. Там же князь Долгорукій міл потребу того літа с Чернецким, але розная война была: Могилев, воеводу убивши, ляхом поддался 66 и так же и Вилня учинило 2. Того ж літа рада на Кодачку была у петровицю, на которой раді гетман Хмелничченко зо всею старшиною и боярин Василій Борисович Шеремет был. И на оной раді 3 поставили ити з войском под Лвов, а з Шереметом старшим Цюцюрі, полковникові переясловскому, и полку 4 Киевскому и Прилуцкому  67, а Хмелничченко гетман зо всіми полками особно ити міет, що и учинили: боярин Шеремет 5 на Котелню пойшол шляхом, а Хмелницкій гетман Гончариским 6. Где войска коронніе з ордами гетмана Хмелницкого оступили, и там маючи потребу, не дали ся скупити з Шереметом 7, и мусіли згоду приняти з войском коронним и королеві присягнули з войском своїм, а тая згода стала под Слободищами. И так усі войска так коронніе, як козацкіе з Хмелницким и орда потягнули ку Шереметові, которій юже вишол был з Котелні, и Котелню зпалили з живностями, где на пустині облегли Шеремета вколо 8, не даючи оному упокою 9 а под час сліоти осінной. И так козаки 10, видячи гетмана своего з войсками, почали волно от Шеремета отступати, и сам старшій Цюрюра зо всіми козаками отступил Шеремета ж 11 и до войска гетмана своего Хмелницкого зо всіми козаками прихилився, що не без шкоди Козаков было, бо иных татаре пошарпали, а иних и в неволю побрали. Що видячи Шеремет, не уступал оборонною рукою, и що міл короля полского, взявши Варшаву, провадити в Киев в неволю, як собі тое обіцал, того не доказавши, сам о згоду просил и чинил примиря, обецуючися звести войско с Киева. И так згоду приняв, але того не доказав, бо князь Борятинскій, которій зоставал в Кіеві, на тое не позволив и войск полских не припустил до Киева з Шереметом. И так Шеремета зо всім войском взято в неволю до Криму, а иних началних людей жолніре 12 розобрали, в которих выкуплялися з неволі. И так знову Україна уся зостала за королем полским, опроч Переясловля и Ніжина и Чернігова з волостями, бо в тых городах воеводи зоставали. А в Переясловле Яким Сомченко наказним гетманом присланній \84\ был, которій одержался щире при его царскому величеству, любо и жолнірове войском с козаками и татаре, при Гуляницком на Задніпря пришовши, докучали; але постарому тіе три полки не давалися, а инніе усі полки поздавалися, где и залоги стали были, и жолнірове зімовали тую зиму по инних полках, почавши от Прилуцкого по усей Україні.


Року 1661
Примітки
 1 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: додано «вовся».
 

У великій пост войска коронніе уступили з Задніпра, зоставивши тилко Козаков піхоту, але и тих усіх повиганяли з городов задніпрских, и знову усе Задніпря  68 зостало в подданстві его царскому величеству, а Сомко гетманом меновался, любо радою необранній был. Задля чого гетман Хмелничченко хана з Криму зо всіми ордами затяг и Переясловле держал в облеженю з ордами и войском козацким и жолнірами, але своего не доказал, бо город Переясловле і инніе оному не здавалися. А напотом на зиму привернул под Ніжин, и хан стоял в селі Хорошом Озері, а Хмелницкій с козаками у селі Кропивной. И гак не привернувши Задніпра, много полону побрали аж поза Стародубом, коло Мглина и у Московщині, и хан уступил по Богоявленію от Ніжина посполу з Хмелницким 1.


РОКУ 1662
Примітки

 2 Там же: «уступаючи».

 3 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «Иркліеві».

 4 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «тривало».

 5 У сп. Козельського: як правило «един», «еднак», «едностайне» і под.

 6 Там же: паралельно «Самко», «Самченко».

 

 1 У сп. Судієнка: «оборонилися», у сп. Козельського: «коториї мужнє».

 2 У вид. Бодянського: «приставши».

 3 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «над Дніпром, минувши Городище, противно села окопався».

 4 У вид. Бодянського: немає «околничим».

 5 У сп. Козельського: «справно».

 6 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «переправилися».

 7 У вид. Бодянського: немає «козацкое».

 8 Там же: «из Москвою».

 9 У вид. Бодянського: «точилася», у сп. Судієнка: «почалася».

 10 У сп. Козельського: «дзиґарових».

 

 
Уступуючи 2 хан и Хмелницкій з Задніпра, зоставили Козаков у Аркліеві 3 и татар коло Аркліева, а же шкоди великіе чинили по Задніпру, околничий князь Григорій Григоріевич Ромодановскій, скупивши войска, пошол ку Аркліеву и тих татар погромил у Вереміевці, с которих мало увойшло за Дніпр, бо той погром был зараз по Воскресенії, и Аркліев узяли и спалили. Тих же свят Сомко учинил раду в Козелцю, и там гетманом его козаки учинивши, присягали ему. Тилко ж тое не трвало 4, бо тая рада стала неслушне для того, же послали [до] его царского величества, просячи о позволенніе зуполной ради, на которой бы и войско з Запорожжя было, жебы одностайне гетмана оббрали и одного 5 слухали. Бо запорожці себі гетмана Бруховецкого звали, а полковник ніжинскій Васюта собі гетманства хотіл и не слухал Сомка 6 гетмана. На що юже царское величество позволил, жебы рада была и гетмана собі настановили, а же тая Козелская рада стала неслушне, и гнів царскій стал. А до того еппископ Мефтодій, которій на той раді был и до присяги приводил, также и Васюта, ніжинскій полковник, описали Сомка гетмана, же конечне по орду посилает, \85\ хотячи измінити, що была неправда.
Бо того ж року и літа гетман Хмелницкій, затягши орди часть и жолніров, коммоника и піхоти, и з усіми полками своїми переправивши Дніпр, подступил под Переясловле и оного доставал час немалий, але ничого не вскурал, бо там было войско царское и козацкое при Сомку, которіе можне 1 боронилися. Итого ж часу околничій князь Ромодановскій, скупивши войско и Ніжинскій полк при собі маючи, просто ку Переясловлю потягнул з войском. Где татаре, припавши 2 на світанню под войско, под Піратином узяли язика московских людей и сами наоко войско выділи, пришовши до войска, дали знати Хмелницкому о тих силах, которіе идут на него. Що Хмелницкій, собою стривоживши, отступил от Переясловля и потягнул ку Дніпру под Канев и, не дойшовши Канева, над Дніпром окопався, минувши Городище, противко села 3, к самому Дніпру. А князь Ромадановскій, пославши коммонником за тим подездом татарским, за которим гонилисмо аж до самой Оржици, аже татаре, полегчившися, тую переправу перейшли и, не чинячи жадного отвороту, уходили мимо Яблонев, где барзо зліе переправи и мусіло войско повагом ити, и переправивши Супой, сталисмо. Где посланци гетмана Сомка пришли, даючи знати об отході Хмелницкого от Переясловля, за которим подезд добрій выслали. А же дано от поезду знати, же рушил от Городища князь Ромодановскій со всім табором ко Дніпру мимо Переясловле, где и наказній гетман со всім войском вышол з Переясловля, и зкупившися з околничим 4 князем Ромодановским, просто пойшли тропою гетмана Хмелницкого. Аже Хмелницкій юже стал табором, окопавшися, выпер подезд и гнал на полмилі, але же войско ишло всправі 5, козаки Хмелницкого назад уступили ку своему табору, бо юже татаре, зоставивши Хмелницкого, за Дніпр переправовалися 6 и пойшли у свою землю  69. Где войско околничого князя Ромодановского и козацкое 7 прост табором наближилося на табор Хмелницкого, як можна ся быти з гармати, и коменик козацкій з обох сторон дал бой от поля, з тоей сторони, от бору. А Яким Сомко с піхотою Козаков своїх, также и з московскою 8 просто противко табору ишол, где великая война сточилася 9 з обох сторон, которая тривала годин полтреті зиґарових 10. А напотом як наступил князь Ромодановскій з коммонником ушикованим так копійним, райтариею, як и иним огнистим, \86\ зараз войско Хмелницкого тил подали, которіе ся юже болше и поправити не могли, але мимо табор ко Дніпру скочили, а инніе з Хмелницким до бору.
Примітки

 1 У сп. Козельського: «до Дніпра».

 2 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка ці рядки читаються так: «Що видячи піхота німецкая, же тіе в Дніпр скочили и так Дніпр наполнили, же за людом мало и води знати было, в углі табору заперлися и не здалися, которих тисяча было, аж усіх выбито», у сп. Козельського: немає «А піхота ...было».

 3 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: немає «трупу его», у сп. Козельського: немає «его».

 4 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «Хмелниченко». 5 У вид. Бодянського це місце передано, мабуть, точніше: «а жолніров», в сп. Козельського: «а жолнірам у Дніпра била добич».

 6 У сп. Козельського: «пошол і там».

 7 У вид. Бодянського: «уставивши полковника», у сп. Козельського: «зоставивши».

 

Що видячи піхота и тіе в Дніпр 1 скочили, и так Дніпр наполнили, же за людом мало и води знати было. А піхота німецкая, которой тисяча было, в углі табуру заперлися и не здалися, аж усіх выбито 2. И так там згибло войска з руки Хмелницкого так козаков, як и ляхов тисячей болше двадцяти, же аж от смроду трупу его 3 ку Днепру трудно было приступити, а инній труп аж на Запорожже позаносило. Итак Хмелницкій * люд погубил и табор зовсім утратил, а сам не у великой купі на Черкаси увойшол. А инніе козаки, которіе переплили Дніпр, нагіедодомов ишли, а з жолніров у Дніпра были 5, а которій переплив, то и с тих мало хто увойшол. И так козаки Канев опановавши, многіе шкоди чинили и в Корсуню и по иних городах, містах и селах.

А тая потреба была місяця июля «16». По той потребі войско козацкое, видячи, же Яким Сомко, не щадячи здоровя своего, ишол з войском и добрим приводцею был, хотіли учинити совершенним гетманом. А же єпископ Мефтодій, на тот час тому зайздростячи, а Васюта, полковник ніжинскій, себі хотячи, упросили князя Ромодановского, жебы найскорій ишол под Черкаси, не ожидаючи Якима Сомка гетмана, которій на радощах гулял с козаками. А тое сприял писар Сомков, же Васюті, которій потаємне перенятій был от Васюти, и той почувши, же конечне рада міет бити на потверженя гетманства Сомкові, аже и козаки полку Ніжинского на тое схилялися. И так князь Ромодановскій, не ожидаючи приезду Сомкового з Переясловля, рушил з войсками московскими, при котором и Васюта з полком Ніжинским пойшол, инніе усі полки зоставивши. До которих Сомко приехавши, аже не застал князя, до Канева рушил 6, по Задніпрю немалую узявши здобич, вцілости повернули ку домом, уставивши полковником 7 Лизогуба в Каневі. А князь Ромодановскій, пришовши ку слободце Богушковой, и войско перебравши, послал товариша своего столника Приклонского, которій, переправивши Дніпр, подступил под город Черкаси, которому Черкаси здалися. И там будучи в Черкасах, наставили полковником з своей руки Михаила Гамалію, и немного що \87\ зоставивши москви, столник Приклонскій з войском ишол униз Днепром, зближаючи ку Чигирину, аж до Бужина притягнул, тое схиляючи. А князь Ромодановскій сим боком Днепра ишол униз и там же противко Вужина стал, над Круковом.

Примітки

 1 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «обминуло, бо гетьман Хмелниченко».

 2 Там же: «послал к орді, якую посланці» і т. д.

 3 Там же: «через Дніпр в плин».

 4 Там же: немає «гармати».

 5 Тут у сп. Іскрицького прогалина на цілу сторінку, а у сп. Козельського — на кілька рядків. Наведений у дужках текст, який заповнює цю прогалину, взято із сп. Судієнка. Так це місце дослівно зустрічається і в вид. Бодянського.

 6 Цей уривок тексту зустрічається також у т. зв. «Короткому опису Малоросії». Його охоче використовували переписувачі літопису Самовидця, доповнюючи або змінюючи окремі сторінки пам’ятки. На це звернув увагу дослідник літопису О. Левицький, вказавши роки, звідки запозичені місця і внесені до пізніших списків Самовидця.

 7 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «слушала».

 8 У сп. Козельського: «подходячи».

 

Але тое щастя знову ся отминило, бо Хмелницкій гетман 1, прибивши в Чигирин, того ж часу послал по орду, где посланці 2 застали готовую орду в полях, и зараз поспішил салтан у килканадцять тисячей перебраной орди 70 пришол до Чигирина. О чом увідомившися, столник Приклонскій рушил з Вужина ку перевозу, и так оных напала орда, а оборонною рукою до самого перевозу ишли табором и мало що утратили. Тилко ж наш люд несталій, зоставивши табур, у Дніпр уплав 3 пойшол, тилко гармати * поромом перевезли, що татаре аж у Дніпр за москвою уганяли, але з берега стрилбою з гармат и дробною оных отбывали, бо вода мала на тот час была. И так болше не бавячися у Днепра 5, [пойшли с Приклонским к Лубням. А Хмелницкій, не могучи Переясловской шкоди себі наградити и укріпитися, отдав гетьманство 71 Тетері, а сам в чернці постриглся. Между тім запорожскіе козаки в раді своей самоволно Брюховецкого українским огласили гетьманом и письменно его царскому величеству рекомендовали. По челобиттю же Мефтодія епископа и Васюти указал его величество, кого хотя волними голосами избрати на гетьманство, и под сее время Брюховецкому з Запорожъжя до Гадяча пришедшему] 6, ...которіе великое пошановання от цара міли и чого хотіли, то у его одержали. И так Бруховецкій, як першей наменилося, вишол з Запорожжа с козаками в килка сот, которого князь Ромодановскій вдячне приняв и при них стал, же тая уся Україна по Ромен оных слухала 7, отступивши от Сомка гетмана. А полковник ніжинскій Василь, будучи уведенній обетницею гетманства от запорожцов, которіе приеждаючи з Запорожа и видячи хтивость от его того уряду и зс ошуканням его подводячи 8 задля узятя подарков, же якоби его войско на Запорожу хотят гетманом насътановити.

Примітки

1 У сп. Судієнка:«добр», в вид. Волинського: «добре».

 2 У сп. Козельського: «видут».

 3 У вид. Бодянського: немає «в Батурин».

 4 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «бо».

 5 Там же: «подарки».

 6 Там же: немає «его».

 7 Там же: «в».

 8 У сп. Козельського: «що».

 9 У вид. Бодянського в сп. Судієнка: «подарунок».

 10 У сп. Козельського: як правило, «всю», «всіх», «все».

 11 Там же: «присягав и инних примушав».

 12 У сп. Судієнка і Козельського: «чернечая рада», у вид. Бодянського: «чорная рада была».

 
А он, яко простак, а \88\ маючися добре, не жалуючи, кождого 1 даровал, а Сомка гетмана яко могучи удавал и на Москву описовал, за которим его уданням оба зостали у великом подозрінію и неласце на Москві. А же видячи полковник ніжинскій, же Бруховецкій, вишовши з Запорожжа, жадной карти до оного не пишет, отзиваючися з якою приязню, умислил был сам ехати до Гадячого, и зобравши товариство значное в Батурин, и там хотіл тих людій вигубити, которіе оного от злого отводили, жеби не удавал Сомка, и межи собою гетмана настановили и тое оному персвадовали, же запорожці не зовсім добрим на старшину городовую жичут 2, як то у оных звичай давній. Аже по волі его не сталося, бо піхота, которую он на тое был в Батурин 3 впровадил и наустив, Бог 4 сердца отвернул от невинних людей, же на него самого повстали и за малим его не убили, же заледво тое ускромили. И із Батурина послал подарунки 5 до князя Ромодановского, жеби руку его 6 держал, также и вівідуючися о 7 том, ежели запорожци что 8 будут о том мовити, жебы оному гетманом бути. Аже посланці застали князя Ромодановского у Зінкові, где и запорожци на тот час у князя были, которій подарок 9 оного всміх князь принял, яко тот человік, же и своего много міет. А запорожці зась, подпивши, свой замисл явне открили, же на усю 10 старшину городовую великіе похвалки оних вибити, а найболшей на Сомка и Васюту, полковника ніжинского. Которіе посланщ, повернувши, оному ознаймили, же порожняя оному надія на князя и на запорожцов, же зле мислят, не тилко гетманом быти, але и о здоровю его и худобі совітуют. И в тот час почал старатися о приязнь з гетманом Сомком, которую учинили и, зазвавши полковников и сотников и Козаков значних до Ичні, присягу виконали в церкві ринковой на гетманство Якимові Сомкові. И тот же Васюта присягал и инних примушал 11, але юже невчас, бо зопсовавши, не скоро поправити, що удавал Сомка змінником и незичливим царскому величеству, то и сам в том зостал тоею присягою. И так тое през цалую зіму колотилося. Едни при Бруховецком зоставали, якто: полк Полтавскій, Зінковскій, Миргородскій, а при Сомку зоставали полки: Лубенскій, Прилуцкій, Переясловский, Ніжинскій, Черніговскій, и на том постановил, жебы чернчая рада 12 не била. \89\

 РОКУ 1663
Примітки

 1 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «полковников».

 2 У вид. Бодянського: «князя Юсифовича Хлопова», у сп. Козельського: «Кирила Иосифовича Холопова».

 3 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «в Батурину», у сп. Козельського: «до Батурина».

 4 Там же: «купячися полками».

 5 Там же: «притяг».

 6 У вид. Бодянського: немає «свой скупил зо всего Сівера, бо то один полк».

 7 У сп. Козельського: «даванем увестися».

 8 Так само в усіх інших списках; так спочатку було і в списку Іскрицького, але пізніше виправлено на «изволенне».

 9 У сп. Судієнка: «сперечали», в вид. Бодянського: «спречали».

 

Зараз по весні заводится на новое лихо, чого за иних гетманов не бивало, тоест чорной ради 72. А то зараз фортеліов заживает Бруховецкій и докучает его царскому величеству, о той раді просячи, жеби кого зволил его царское велечиство на тую раду послати. Итак на жадання запорожцов и тих полков 1, которіе ся привязались до Бруховецкого, висилает его царское величество околничого князя Великогагина и столника Кирила Юсифовича Хлопова 2, о которих зближенню взявши відомость; Бруховецкій зараз, вишовши з Гадячого, простует ку Батурину 3, переймаючи тых посланих от его царского величества, а своїх розсилает по всіх полках с писмами, жеби усе посполство стягалося под Ніжин у раду и Ніжин рабовати. На которії писма, що живо, рушили з домов не тилко козацтво, але усе посполство купами, а не полками 4. А гетман Сомко, Козаков значних с полковниками скупивши, притягл 5 под Ніжин, где и полковник ніжинскій увесь полк свой скупил зо всего Сівера, бо то один полк 6 бил и Стародубовщина. Але тое собрання Сомково нінащо обернулося, поневаж юже Бруховецкій ліпшую ласку з запорожцами міл у его царского величества, а то за стараніем епископа Мефтодія, которого Бруховецкій запобігл подарунками и обетницами розними, яко то люде звикли дарами уводитися 7. И так з другой сторони міста Бруховецкій, зейшовшися з околничим Великогагином, з которим немало люду военного от царского величества было, подступили под місто войска немаліе, а найболшей посполства. Где москва, не бавячися в полю, увойшла уся у город Ніжин и стали по господах в обох містах — старом и новом. И постоявши килка дней у которих началних людей, тоест в околничого, запрошоній Сомко гетман и Бруховецкій з старшинами, оповіли оним о зволенню 8 его царского величества, же по жаданю и прошенію усіх Козаков зезволив быти чорной раді на обраня одного совершенного гетмана. Чому любо Сомко, яко уже маючій гетманство от подручних собі полковников и сотников и Козаков, подтвержденное присягою ново у Ичні, суперечали 9 тоей раді. Але же болшая била купа при Бруховецкому зо всіх полков, мусіли на тое позволити, и сподіваючись того доказати, же при нему старшина стоїт. И так зложили час раді юня \90\ «17», зараз уступивши в пост Петров, на которую раду так постановили были, жебы в тую раду їти пішо, без всякого оружжа. И за містом розбито намет великій, на тое присланній от его царского величества, при котором наміті и войско московское стало з оружжем задля унимання своеволі, але тое мало що помогло.

Примітки

 1 У сп. Козельського: помилково «будинки».

 2 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «достойніе», у сп. Козельського: «достойнії».

 3 У вид. Бодянського: «з». Далі в цьому виданні прийменник «з» значно частіше вживається, ніж у списку Іскрицького, а також подвоення приголосних в закінченнях іменників. Інколи і літера б стоїть на тому місці, де в списку Іскрицького вжито «е».

 4 У сп. Судієнка: «віехал», у вид. Бодянського: «выіхал».

 5 Там же: «не пристает».

 6 Там же: «зло».

 
Як вдарено в бубни 1 на раду, Бруховецкій, ведлуг постанови, пішо войско припровадил ку намету своей сторони на тую раду, и Сомко не зозволився: и сам и усі козаки, при нему будучіе, яко люди достатніе 2, на конях добрих, шатно и при орюжю, як до войни, тоей интенції будучи, же ежели би не ведлуг мисли оных рада становитися бы міла, то межи собою битву міти, бо при таборі Сомковом и гармат было немало. Але тое нічого не помогло, поневаж запорожці, ласкою его царского величества упевнени, и скоро тая рада стала и боярин 73 вишол з намету и почал читати грамоту и указ его царского величества, не дано того скончити, ані слухаючи писма царского величества, зараз крик стался з обох сторон о гетманство: одни кричат «Бруховецкого гетманом», а другіе кричат «Сомка гетманом» и на столец обоїх сажают. А далі и межи собою узяли битися и бунчук Сомков зламали, заледво Сомко видрался през намет царскій и допал коня и інная старшина, а инших позабивано до килка человіка. И так сторона Сомкова мусіла уступати до табору своего, а сторона Бруховецкого на столец всадили Бруховецкого, зопхнувши князя, и гетманом окрикнули, давши оному булаву и бунчук в руки; що заледви и нескоро той галас ускромился. Але того часу князь Великоґаґин не потвержал гетманства Бруховецкому, бо и до себе прийти не могл за великим шумом межи народом. Итак Бруховецкій с 3 тими знаками пойшол до своего табору, где стоял над Остром у Куті Романовского. А Сомко вехал 4 до своего табору, юже не маючи бунчука ані булави, бо тое запорожци видрали оному. Зачим войско почало Сомково собою тривожити, отступаючи Сомка, любо Сомко послал с тим до князя, же на той раді з войском своїм не перестает 5 и Бруховецкого гетманом не приймует, и ежели знову не будет рада и жеби Бруховецкій положил знаки войсковіе, то отходит з своїм войском ку Переясловлю и знову до его царского величества слати, же гвалтом гетманство дано Бруховецкому, которого войско не приймует. Що видячи князь тое розервання и обавляючися, жеби с того не вросло що злого 6, знову на третій день тую раду складает и \91\ приказует Бруховецкому, жеби в тую раду пришовши, знаки войсковіе положил,
Примітки

 1 У сп. Козельського: «з».

 2 Там ж е: як правило, «барзе».

 3 У сп. Судієнка: «старшини сторони».

 4 У сп. Козельського: додано «при своїх людях, которие скоро вехали в замок, зараз того ж часу...»

 5 Там же: «наставленю».

 6 Там же: «чоловіка».

 

жеби уся старшина уступила до 1 ради до намету, а чернь войско, жеби гетмана настановляли, кого улюблят. Чому барзо 2 Бруховецкій сперечался, яже видячи, же князь почал на Сомкову руку схилятися, которому старшина порадила, жеби не будучи спротивним задля ненарушення ласки его царского величества, тилко ж жеби не йдучи ку намету, где войско стояло московское, але межи своїми войсками тую учинили раду, на що и Бруховецкій позволився. Але несталость наших людей тое помішала, бо козаки сторони Сомковой, отступивши своей старшини 3, похапавши корогви каждая сотня, и до табору Бруховецкого прийшли и поклонилися, отвернувши, зараз напали вози своїх старших жаковати. Що видячи Сомко с полковниками своїми и инною старшиною, впавши на коні, прибігли до намету царского до князя, сподіваючися помочи и оборони своему здоровю, которих зараз князь зо всім отослал в замок ніжинскій 4. Того ж часу усе у них поотбірано — коні, ринштунки, сукні, и самих за сторожу дано. А Бруховецкій зо всім войском пришол к намету царскому, которому юже князь здавал з своїх рук булаву и бунчук, подтверждаючи гетманство 74, и попровадил в соборную церков святого Николая, где присягу виконал Бруховецкій зо всім войском. И вийшовши з церкви, того ж дня своїх полковников понастановлял з тих людей, которіе з ним вишли з Запорожжа, по усіх городах, а Ніжинскій полк на три полки розділил. При котором настановливаню 5 полковников много Козаков значних чернь позабивала, которое забойство три дни тривало. Хочай якого значного козака 6 забили или человіка, то тое в жарт повернено, а старшина козаки значніе, яко змогучи, крилися, где хто могл, жупани кармазиновіе на сермяги миняли. И так тое забойство третего дня почало ускромлятися и заказ стал, жеби юже правом доходил, хто на кого якую кривду міет. Тих зась полковников, которіе у замку ніжинском зоставали у вязеню, усе пожаковали, и в домах мало що зостало.

Того ж дня, як тая рада стала, місто Ічня, в котором рада была, и церков тая, в которой Сомкові присягали на послушенство гетманское, усе згоріло дознаку тоей же години, як Сомка взято до вязення.

Гетман Бруховецкій, одержавши цале гетманство, вислал послов до царского величества болшей ста человіка, дякуючи за уряд гетманства, же одержал, и на Сомка з его полковниками, которіе сидят \92\ в ніжинском замку, нікоторіе річи змисливши об їх незичливости ку царскому величеству, чого и не было. Также і епископ Мефтодій протопопу послал при тих же посланних, от себе стараючися о їх згубі. Чому царское величество повіривши, здал їх на суд войсковій, которих потратити, а инних живити, толко ж у силку зослати в Москву.

Примітки

 1 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «И гетьман Бруховецкій рушивши от Ніжина...»

 2 Там же: «обиду».

 3 У сп. Козельського: «яко то всяко».

 4 Там же: як правило, «ничего, чего, себі, жена».

 5 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: помилково «гетьман».

 6 Там же: «яко».

 7 Там же: «в филипов пост», у сп. Козельського: «о запустах».

 8 У вид. Бодянського: «Башмаков».

 

Рушивши гетман Бруховецкій от Ніжина 1, роспустил новопоставлених полковников, тих которіе з ним з Запорожа вишли, по усіх столечних городах, придавши каждому полковникові по сто человіка Козаков, которим по усіх полках жупани давано. А з млинов сами розміри брали и куди хотіли оборочали, людем зась незносную кривду 2 чинили, а звлаща значним. Бо били межи ними которій служил у якого человіка значного, то юже свое зомщовали на господарах, ежели которого якого часу за якій проступок побил, албо злаял, як всяково 3 в дворі бывает.

Того ж літа, под час тоей ради, у Паволочи перше бил полковником Іван Попович, а напотом стал священником. А же оному чинили укоризну жиди и инніе, знову хотячи ся привернути до Кіева, узялся за полковництво и жидов казал усіх вибити. Толко ж оному не дано помочи с Кіева и Сомка узято, на которого міл надію. И так прийшло войско от Тетери гетмана, и оній, не хотячи міста згубити, здался, которого страчено, бо тіе посланци от того паволоцкого попа до Бруховецкого удалися о помоч, але оній ничого 4 не дал помочи Паволочи, зрушивши спод Ніжина под Переясловле, и там стоял з войском у Креста, на которого татаре приходили, але нічого не вскурали. И за другим разом татаре того ж літа вийшли, але козаки оных добре громили, нагнали у Дніпр у Вереміевці, где їх много потонуло, и нічого жадного ясиру не унесли. Гетман Бруховецкій, спод Переясловля рушивши, потягнул под Кременчук того ж літа под осень, где ставши, місто Кременчук спалив. Але стоявши немало, зоставил замок 5 вцілости, а с козаками уступил до Гадячого, а то для того, же узял відомость, же 6 король полскій Ян Казімір, над сподіваня, на Україну простует на Браславле.

Тоей же осени, о лущенні филипова посту 7, присланній был от его царского величества дяк Бачмаков 8 тайних діл в Батурин до гетмана Бруховецкого, где по розних постановленіях до присяги приводил гетмана и Козаков в Батурині.

Примітки

 1 У вид. Бодянського: «Воронов, Борисполе и Борисовка»; у сп. Судієнка: «Воронков, Борисполь».

 2 В інших списках: «Симеоні».

 3 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського це місце передано так: «а полковников: черниговскаго, переясловского и лубенского и иных, тамож асаулов, завезено на Москву».

 4 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: немає «значних».

 

Але наступованне кролевское иніе пакта помішало, бо король его милость зближил ку Дніпру и переправлятися стал у Стайках, которому городки почали ся \93\ здавати: Воронки, Боришполь, Баришовка 1, и инніе до Остра. И у городі Острі король стал зимовати, а войска по розних городах коло Ніжина, бо усі городи поздавалися королеві, опроч самих Переясловля, Ніжина и Чернігова.

Вступаючи в осень, о святом Семеоні 2, того літа за позволеніем его царского величества казал гетман Бруховецкій постинати гетмана Сомка и Васюту, полковника ніжинского, и полковника черніговского, и полковника переясловского, и полковника лубенского 75, асаулов и инних полковников заслано на Москву 3, которих на Сібір заслано немало старшини козацкой, а которіе позостали, то на піхоту запорожскую давали жупани, барзо притуга великая на людей значних 4 была.


Року 1664*
Примітки

* У праці О. Рігельмана під вміщеними тут статтями Івана Брюховецького серед підписів козацької старшини є рука Ракушки: «Я, дозорца скарбу войскового, Роман Ракушка, подписал свою руку».

 5 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «Король польскій стоял в Острі місті».

 6 Там же: немає «1664».

 7 У сп. Козельського: правильніше «король пересвятковавши».

 

Становиско королевское в Острі місті 5, а Гуляницкій з Чернецким ходил городи приворочати, которим поздавалися уся Україна, бо ишол Богун наказним гетманом с козаками, которому ся здавали городи и зараз з ним до войска ишли, тилко Монастирище містечко не хотіло ся здати. И так впавши жолнірство с козаками, усе зграбовали, а инних в полон татаре побрали, що не могл оборонити полковник Пісоцкий, которій, юже здавшися, з войском лядским был. И у Прилуці юже от гетмана Тетери залога стала, и туди вся дорога ляхам была на Ічню, Ніжин обежаючи.

Того ж 1664 6 року король полскій Іван Казімир, перезимовавши 7 в Острі и юже там надпустошивши, войска и татар до себе затягнувши, спотребу, на початку того року, великих мясниц, учинивши раду, не поишол под Ніжин, бо войска его царского величества немало било и замок осажен порядне. Также в городі козацтва много было: полк Ніжинскій и Зінковскій и волости зогнаніе, и не хотячи, подобно, міста згубити, бо замку трудно узяти з людом его царского величества. И так зоставивши Ніжин, рушил войсками своїми королевскими на Олишевку, и пришовши до Солтиковой Дівиці, над Десною рікою, которая не хотіла ся здати и поклонити, приступом доставали, где немало жолнірской піхоти легло, килка дній достаючи.

Примітки

1 У вид. Бодянського: «заставили», у сп. Судієнка: «зоставило»; так спочатку було і в сп. Іскрицького, а згодом було виправлено на «доставали».

 2 Очевидно, Богуновим.

 3 У сп. Козельського: додано «с козаками».

 4 Це місце переплутано. У вид. Бодянського воно передано так: «с домов своїх, зостаючих при Богуну в войску королевскому». У сп. Судієнка: «бо для своїх козаков лубенских з домов своїх, зостаючих при Богуну в войску королевскому...»

 5 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «отътуда».

 6 У сп. Козельського: «велг’л постановити».

 7 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «хотілось».

 8 Там же: «войскам королевским».

 9 У вид. Бодянського: скрізь, як правило, «білогородскими».

 10 Усп. Іскрицького: «криниці». Подаємо за сп. Судієнка і за вид. Бодянського.

 11 У сп. Козельського: «Яков Куйденекович».

 12 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: точніше «зразу».

 13 У вид. Бодянського: «не знам», у сп. Козельського: «не знати».

 
А же напотом люде в осаді сидячіе видят, же трудно \94\ видержати, бо юже місто доставали 1, тилко в самом замочку, — просили о милосердя. А любо обецали показати над ними милость, еднак же не додержали: бо упавши в замок, многих постинали, а иних в полон татаре побрали і внівец обернули. Спод Дівици подезд ходил под Березную, а же там полковник сосницкій стоял с козаками, не приворочал король, ку Мені простовал, которому Мэна поклонилася, также и Сосниця, Новіє Млини 76. А козаком Богунові 2 Борзна здалася  3 з полком Лубенским, бо своїх Козаков лубенских з дом своїх, зостаючих при Богуну в войску королевскому 4, и полковник поклонился и Борзну місто здал, которим кривди не было. И так тіе усі войска скупилися до боку королевского в Новіє Млини и оттуля 5 под Батурин были подездом. А осмотрівши фортецію, же моцна и люду немало военного при гетмані Бруховецком так козацкого, яко теж и московского, бо язика узяли, же оних с трудностю узяти, але до фолварков не допущают, рушил король з силами под Короп, где оному поклонилися, спод Коропа до Кролевца и Кроловец поклонился, в которих городах залоги свої король росказал класти 6, а сам простовал под Глухов, місто пограничное, которіе жадною мірою не хотіли 7 ся здати. Где стоял недель пять, розніе промисли чинячи, штурмуючи подкопами, и нічого не могли вскурати, тилко волости московскіе попустошили аж поза Корачевом, а города жадного не взяли. В том стоянню под Глуховом войска королевского 8, же зимній час, трудно стало на живность так самому войску, яко теж и коні зморени голодом, войско барзо ослабіло. А тим часом войска его царского величества наближилися: околничій князь Григорій Григориевич Ромадановскій з полками ему врученними білагородскими 9 притягнул в Батурин, а инніе бояре з великими силами стояли на [границі: 10] князь Куракин в Путивлю и боярин князь Куденекович 11 Черкаский в Бранску 77. Тилко ж тіе князі не наступовали зряду 12 на короля того, не знать 13 для чого, а то, подобно, задля того, же еще под тот \95\ час князь Ромодановскій уряд меншій міл на себі, околничим будучи, а тіе князи боярами ближними зоставали и задля того до князя Ромодановского не купилися.
Примітки

1 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «зосталних».

 2 У сп. Козельського часто вживається як сполучник позначка «j».

 3 У вид. Бодянського: «рвали», у сп. Судієнка: «рвалось».

 4 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «Сулима».

 5 Там же: немає «Дионисій»,у сп. Судієнка: «Болобан».

 6 У сп. Козельського: «незазрость».

 

Але князь Ромодановский, пришовши в Батурин и искупивши зосталих 1 козаков до гетмана Бруховецкого, которому знову городи почали ся исхиляти: Борозна, Новіе Млини, также и Короп, о которій любо с татари бой немалій был, также и Кролевец, где скарбу кролевского немало узяли, бо князь Ромодановский, не бавячися в Батурині, з войсками рушил просто ку табору королевскому. О чом взявши язика, перво татаре почали уступати з Сівера, а напотом и король, собою стривоживши, спод Глухова вступил на Новгородок Сіверскій, с которим князь Ромодановскій и гетман Бруховецкій міли потребу в Переговци под Новгородком, а новгородци не пустили короля в город, але стоял король в монастирі новгородском. А войско з войском на Десні спотикалося, бо юже король Десну переправил бил, а ріка юже почала псоватися — наступовало тепло. Где ежели бы тіе сили с Путивля до князя Ромодановского наступили били, заледво би был король увойшол от Десни, а и так много войска потратил, з голоду найболше. Где надвое войско пойшло: воевода Чернецкій ку Чернігову потягнул, а король на Стародуб, простуючи ку Могилеву, на Білую Русь, где много люду потратил, бо от Бранска князь Яков Куденекович наступил. И  2 так войско рвано 3, а звлаща же дорогою тісною простовали ку Кричову на Мглин, где з великою шкодою уступил король з України, болшой колотні начинивши, бо тіе городи трудность міли великую, которіе королеві поздавалися били, где много старшини Бруховецкій потратил.

Того ж року Іван Сірко кошовий вишол з Запорожжа и з ним козаков немало, а то, подобно, за поселством Івана Виговского, бившого гетмана запороского, и обозвавшися ніякийсь Сулимка 4, и скупил немало голоти в Уманском повіті, оставивши Сірка, поишол до Лисянки, которому Лисянка здалася и Ставища, где прийшол под Білую Церков, беручися до боку Виговского. Але Чернецкій з Маховским не дались оним скупити, того Сулимку под Білою Церквою розгромили, где и Сулимка згинул, а напотом и Виговского взяли, которого Маховскій 78 полковник казал ростриляти, не дбаючи, же воеводою был. И так Виговского гетманство скончилося.

Того ж року и метрополита Дионисій 5 Балабан в Корсуню померл 79, а на его місце обрано Іосифа Тукалского. Але и там нещирость 6 была, бо на метрополію садился Антоній Винніцкій, которого руку держал гетман Тетера, а иншое духовенство и шляхта \96\ отца Тукалского руку держали. Але перемогл гетман Тетера, бо удал до короля его милости отца метрополиту Тукалского и своего шваґра Хмелницкого, бившого гетмана, также и Гуляницкого, боячися гетманства стратити, которих король казал побрати и на заточеніе послати до Малборку, міста в Прусах, где роков два сиділи у вязенню.

Примітки

 1 У сп. Судієнка: немає «1664», у сп. Козельського передано літерами.

 2 У сп. Судієнка: «к Черкасом».

 3 У сп. Козельського: «попровадился и из жоною».

 4 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «вибирали».

 5 Там же: «чрез страх».

 6 У вид. Бодянського: помилково «занялся».

 7 Там же і в сп. Судієнка: немає «гетманові».

 

Того ж року 1664 1, зараз по Воскресенії Христовом, гетман Бруховецкій скупил усі полки задніпрскіе, и маючи з собою килка тисячей москви, рушил спод Переясловля ку Черкаскому 2. О чом почувши гетман Тетера а видячи незичливость противко собі козацкую и усіх людей, вобравши усі скарби войсковіе, що старий Хмелницкій збирав и инніе гетмани, и клейноти войсковіе, стада и товари, вишол з Чигирина до Браславля, со всім провадился з женою 3. А напотом видячи, же юже уся Україна противко нему бунтуется, и сподіваючися на ласку королевскую, же оному там немало указано маетностей, рушил из Браславля з скарбами, которіе могл подняти, в Полщу 80, а инніе зоставил у Браславлю, немало грошей, срібра. Где пришовши, кошовій Сірко усе тое пожаковали с козаками, а и тое, що запровадил Тетера в Полщу, и там тое панове фортелем вибрали 4 у него, же пришол до великого убозства и утікати мусіл до Волох.

Гетман Бруховецкій, переправляючи Дніпр у Сокірной, послал наперед до Черкас Гамаліенка, полковника лубенского, з войском, которій, у Черкаси увойшовши 81, зрабовал и спалив, где инніе городи, узявши пострах 5, присилали, здаючися гетману Бруховецкому, и із самого Чигирина были посланци. Где як напевное ишол до Чигирина, але тое ошукало, бо любо инніе городи поздавалися, еднак же были таковіе люде, которіе дали знати до Чернецкого. Где Чернецкій прислал килка корогвей жолніров у Чигирин, с которими чигиринци противко гетмана Бруховецкого мужнє стали и килка недель 82 боронилися, любо немало приступов было, также и гранатами докучали, где Тетера гетман затягнувши татар, ишол на оборону Чигириа. чом увідомившися, гетман Бруховецкій отступил от Чигирина ку Бужину, где знялся 6 з Сірком 83 и там гетман Тетера з ордою і з жолнірами налігал барзо Бруховецкому гетманові 7, але еще сам Чернецкій не наспішил был. А же Бруховецкий, маючи язика, же болше сили на него прибираются, уступал оборонною рукою горі Дніпра до самого Канева, бо юже Канев был здался гетману Бруховецкому, от которого и залоги войско било в Каневі.

Примітки

 1 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «килко раз».

 2 Там же: немає «з гетманом Тетерею».

 3 У сп. Козельського, Судієнка і в вид. Бодянського: «Тетерина».

 4 Там же: помилково «Дніпр».

 5 Там же (крім сп. Козельського): «взійшли».

 6 Там же: немає «їх».

 7 У вид. Бодянського: «Стебліов»; у сп. Судієнка: «Степліов».

 

И так вцілости со всім войском и гарматами увойшол \97\ в Канев, где зараз втропи, албо переймаючи от Корсуня Чернецкій притягнул зо всім войском коронним под Канев, где, запробовавшися килко разій 1, нічого не вскурал и в килка дній отступити мусіл, с которим и татаре были з гетманом Тетерею 2 и усі уступили под Білую Церков. А Сірко, отвернувши на Медведовку, потягнул ку Уманю задля скарбу Тетериного 3, которій и порабовали, як вишшей написалося. Того ж часу Чернецкій поосажовал фортеції в Чигирині, Корсуні, Білой Церкві жолнірством, где тилко тие городи не горнулися до гетмана Бруховецкого, а инніе усі отлучилися от Тетери, аж по самій Дністр 4.

Того ж літа колмики ввишли 5 на Україну перше 84, с которими Сірко с козаками старшій пошол полями, минувши татар и ляхов, аж в Білогородщину, на Буджак, и там села ханскіе повоевавши, повернули. Где їх 6 напали татаре и Маховскій з жолнірами под Сараджином, и там тих колмиков розбито, где немало пропало колмиков и Козаков, а остаток з Сірком вишло на Україну.

Того ж року Чернецкій доставал Ставищ 85, а Стеблюв 7 узявши, татарам отдал, а Ставища оборонилися, где и Чернецкого забито, а на его місцу стал старшим Яблонскій над тим войском, которое отвернуло до Білой Церкви и так на зиму стали, а гетман Бруховецкій тую зиму стоял з войском у Каневі.


року 1665
Примітки

 8 Там же: «паши», у сп. Козельського: «до колмицкого паши».

 9 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: помилково «Волочи».

 10 У сп. Козельського і Судієнка: «міли».

 11 У вид. Бодянського: «з Угребенников», в сп. Козельського: «з Гребеников».

 12 У сп. Козельського: «разу зодва».

 

 1 У вид. Бодянського: «сідает».

 2 У сп. Судієнка: «площинами», в сп. Козельського: «полщиками».

 3 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «вмі’ют кожен бити кошем», у сп. Козельського: «робити копем».

 4 У сп. Судієнка: «больвохвалци».

 5 У вид. Бодянського: «одного».

 6 Там же: «и в той войні».

 7 Там же: «уступали».

 8 Там же: «прежде».

 9 У сп. Козельського і в сп. Судієнка: послідовно «салтан».

 10 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «подзор»; у сп. Козельського: «его ренкор».

 
Гетман Бруховецкій зараз весною посилает своїх посланцов до колмицкой таши 8, затягаючи оних на войну, и ясиру ляхов оним посилал. Которих колмиков знайшли посланци Бруховецкого за Доном, бо на тот час зза Волъги 9 перейшла часть колмиков в килкадесят тисячей з Мунчаком, своїм старшим, и там кочовали. Которих колмиков вишло близко тисячи о святой Троици, которих ходило сот сім, а Козаков з ними тисяч полтори под Білую Церков, где з Яблонским мілисмо 10 потребу, власне, в обідную годину. Где, Яблонскій, убоявшися, табор наперед вислал з обозу зу Гребенников 11, а комонником спотикался разов два 12, але не додержав, мусіл уступати ку Білой Церкви, потративши товариства немало значного, а колмиков тилко чотирох ранено, которіе померли. Але \98\ Яблонского не пущено в Білую Церков, которую минувши, в Полщу пошол — так ся устрашили тих колмиков.

Вправді, люд военній, с копием всідает 1 на коня, а нікоторіе и сагайдаки и стріли великіе с площиками 2 широкими. Тилко найболше до потреби копій заживают кожен, бо справне уміют вбити копіем 3, в нікоторих и панціри, а инніе и наго идут до потреби. Люд отважній, а на взгляд чорній, нікчемній, страшній, чарами бавятся, бо балвохвалці 4. А потрава оним всякій звір, що ест на світі, нічим ся не бридят: и миш, жаба, свиня, тилко опроч рака одиного 5, не люблят и бридятся раком. В той потребі 6, ежели би козаки не утікали 7, то певне, же мало що жолнірства бы увойшло, вправді, же огнистой стрелби боятся.

Того ж літа, по святом Петрі 86, с тими ж колмиками и Москвою и козаками гетман Бруховецкій ходил под Білую Церкву доставати города. Где нічого не вскуравши, вернувся и войско, збунтовавшися, розишлося, и колмики повернули у свою сторону.

Того ж року Опара из Медведовки обозвался старшим на гетманство и по орду послал, до которого татар немало вишло, и Опара на королевскую руку татар затягнул и городи знову привернул нікоторіе до себе. А же видячи татаре нестаток Опарин, а Дорошенко, которій перше 8 был асаулом при гетману Тетері, тут же будучи и при Опарі, старался о гетманство и солтана 9 перееднал. Которого руку салтан з ордою держучи, призвавши Опару до себе з старшиною, казал Опару взяти, а Дорошенка дал гетмананом козакам. А того Опару солтан з иншими козаками старшиною отослал до короля, которого страчено з его товариством. И так скончалося гетманство Опарино.

Того ж року, у спасов пост, гетман Бруховецкій, зобравши всіх полковников до Глухова и учинивши наказним полковника переясловского, сам з полковниками и инною старшиною пошол на Москву с поклоном его царскому величеству. Которого на Москві вдячне принято и даровано честю боярства, и жону ему дано роду значного, а полковником дворянскую честь дано. Тилко писара войскового 87 взято на Сібір, маючи на него ранкор 10, которій там пропал. И гетмана Бруховецкого с подтвержденіем чести гетманства отпущено з Москви, барзе ударовавши. \99\

Того ж літа гултяй ніякійсь Децик 88 усе Поліся спустошив, але и того у Ніжині взято до вязеня и згинул.

Примітки

 1 У вид. Бодянського: «Браславци».

 2 Там же і в сп. Судієнка: «здалось».

 3 Там же: «дани».

 4 Там же: немає «при».

 
Того ж року гетман Дорошенко, приворочаючи под свою власть, много городов попусошил з ляхами и ордою, бо жолніре людей стинали, а татаре в полон брали. И Браславле того ж року в облеженю держал, бо Браславле 1, будучи убезъпечоній на посилки его царского величества, держалися час немали, чверть року, у которих старшим был Дрозд. А же тих посилков дождатися не могли а великую налогу міли зо всіх сторон от войск коронних и козацких, поддалися гетманові Дорошенкові, которій узял старшого. Того ж часу и Рашкова доставал, и тое оному вдалось 2. И так пришовши до Чигирина, Дрозда стратил, а иншая старшина оборонною рукою з войском уступили за Дніпр до гетмана Бруховецкого, которим становиска дано 3 поза Десною. И так юже гетманов два козацких справовало: один на кролевскую руку, а другій на московскую руку, и Запорожже при 4 его царском величеству держалися.
            
ТитулкаВступСт1Ст2Ст3Ст4Ст5Ст6Ст7Коментарі Бібліографія