Таємна січ -  Кампот
 Головна сторінка
Цікава Україна
Праці істориків
Усі розділи
Новини
Пошук
Словники
Книги
Автори
Допомога
Завантаження
Про проект
Контакти
 
  

Також літописи:
Тут все про літописи
 

Реклама в літописах
буде реклама
 
  Нове:

Нариси воєнно-політичної історії України

Буквар Івана Федоровича

Атлантида в Криму!

Вовчухівська операція УГА

Чи був Мазепа зрадником?

 
  Цікаво:
А чи знаєш ти, що Характерники живуть серед звиайних українців...
читати далі..
 

Реклама
 
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ / Літописи / Літопис Самовидця /

Літопис Самовидця (сторінка 7)

Року 1694*  
Примітки

* Під цим роком у сп. Козельського вміщено таке: «Року 1694. Зимою виходили орди з сином ханским и Петрик з ними под Полтаву, а почувши гетмана Мазепу, что з войском противу идет, повернулися в свою землю». Ці розповіді .слід віднести до 1693 р., коли справді відбулися згадані події.

 1 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «неисправкою».

 2 Там же: «полков».

 3 Там же: немає «Іван».

 4 Там же: «двадцяти тысячь».

 5 Там же: цього слова немає.

 6 У літопису Граб’янки і в праці О. Рігельмана: «Гниле море».

 

О масляници вийшовши, орди великіе шкоди починили по селах коло Переясловля, от Иржищева и Стаек села повибирали за несправою 1 полковника переясловского молодого, же войска наши задержал, не пустивши ку Переясловлю, жалуючи ста задля коней, которим то бідним людем помочи не дали компанії, ні сердюки, которіе стояли коло Дніпра, плату беручи и хліб у людей.

Того ж року посла великого татарского, которий зоставал на Москві роков три, отпущено у свою землю з честю на Батурин.

Того ж року войско ходило полку 2 Кіевского и Переясловского и компанії под Очаков, и спустошили Очаков увесь и посаду, и килка корогвей войска турецкого збили наголову и корогви побрали, и ясиру сот на три живцем пригнали до Батурина, над которими бил старший Палій, и его войска ходили 164; а хан ходил цесару своему на помоч, бо турецкіе войска збити зостали.

Того ж року гетман Іван 3 Мазепа посилал войско немалое, над которими старшим ходил полковник черніговский Яков Лизогуб, з которим войска било болей тисячи двадцяти 4, которіе били за Дністром на Буджаку, и села попустошили, и много ясиру набрали и иной здобичи, и вцілости повернули, бо орди при турецком войску били противко цесара християнского 5. А запорожское войско ходили под Перекоп и там над Білим морем 6 вежу виняли и армат штук осм узяли и иніе річи и ясиру, и всі вцілости повернули до коша, любо и міли в отході потребу з солтаном Нурадин, которий нічого не вскурал.

Року 1695**

Примітки

** Під цим роком у сп. Козельського вміщено таке: «Року 1695. Орди великие под Переяславлем били, и порабовавши села, назад отвернули. Того ж року Очаков спустошили полк Киевский, Переясловский з компанією. Того ж року гетман Мазепа послал полковника черніговского Лизогуба на Божак (тобто Буджак) з войском болей тисячей двадцати. Того ж року его царское величество Петр Алексіевич под Озов ходил, а гетман Мазепа под Казикермен». Тут зведені докупи події двох років, перші чотири замітки слід віднести до 1694 р., останні — до 1695 р.

 

7 У праці Рігельмана: «городках».

 

 1 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «по».

 2 Там же: «переправлялись».

 3 Там же: «под ті городки пойшли».

 4 Там же: «Полісся».

 5 Там же: «городок».

 6 Там же: «одного».

’Там же: залишено місце для позначення дня.

 8 Там же: «Казикермином».

 9 Там же: «а самых».

 10 Там же: немає «городок».

 11 Там же: немає «Данило».

 12 Там же: немає «запорожского Івана».

 13 Там же: не позначено час.

 14 У вид. Бодянського і сп. Судієнка: «а на зиму изоставивши войска свої поблизу Азова, его царское величество повернуть на Москву изволил».

 

Наше войско стало усе зимою коло Днепра в нових городках и по старих городах 7, где орда, узявши язика под Кропивною, \155\ же войско в готовости зостает, отвернувши у державу королевскую, великіе шкоди починили. А навесні вийшовши около Лвова и саміе предмістя лвовскіе вистинали по самую браму, и войска коронного поразили, заледво гетман Яблоновский отборонился, а волости попустошили.

Того ж року, навесну, повеліл его царское величество Петр Алексіевич ити войною под Азов и гетманові Івану Мазепі под 1 городки Казикермен, що и зараз вийшли и царского величества боярин Борис Петрович Шереметов, и у Переволочной тие войска переправились 2 на тот бок Днепра о святом пророку Ілії, и пойшли под городъки 3 войска великіе.

Того ж року солтан з ордою білагородскою, зайшовши у Поліся 4 несподівано, слободи попустошил и Хвастов опалив по самий город 5, що било коней, бидла — усе позабирали. А войско з Палієм не било скуплено, и по станції много їх пропало, и жадного отпору не дали татаром 165, полковник Палій пішо ухопился у городок, а напотим з солтаном розмовлял и хліба и напою оним вивозил, один другого 6 даруючи.

Місяця іюля стали наши войска под Казикерменом 8 и оточили войска шанцями армати около муров, и подкоп один учинили, которіе вал вирвали. Там же великіе ґранати в город пускали, которіе барзо великую трудность чинили турком, в городі зостаючим. Чого не могли витривати турки — почали просити у згоду, и тот город отдали, але и самих 9 побрано в неволю и розобрали часть москва и часть гетман межи свої войска. Также и другіе городки: Ослам городок 10 и Тавань учинили, и усі, що там били, в козацких руках зостали 166. И в той потребі полковник миргородский, Данило 11 Апостол (которий послі и гетманом бил) знатную паче протчиїх показивал храбрость. И того ж часу Казикермен розвалили войска доґрунту, а в других городках войска козацкие стали за росказаніем гетмана запорожского Івана 12 Мазепи, а тое стало іюля 31 13.

Того ж року вийшли войска великіе его царского величества конніе и пішие под Азов, и сам его царское величество Петр Алексіевич високою своею царскою особою водою, суднами, з войсками \156\ великими, Доном рікою подъступил под Азов, город турецкий, и оного доставал, около попустошил. Тилко ж самого города не достали, около которого усе літо стояли, и зоставивши войско поблизу Азова свої, его царское величество на зиму повернуть на Москву изволил 14.

Року 1696

Примітки

* У сп. Козельського за цей рік вміщено таке: «Року 1696. Войска его царского величества коние и пішие ходили под Озов, а сам его царское величество водою Доном рекою подступил». (Цю вістку слід віднести до 1695 року).

 2 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «гетьман Мазепа».

 3 Там же: «распространится».

 4 Там же: «війшол противно оних к Гадячому».

 5 Там же: «пустошили».

 6 Там же: «и яко».

 7 Там же: немає «которіе».

 
На початку того року, зараз по Рождестві Христовом, вийшли орди великіе: кримскіе, чаркаскіе и білагородскіе и, скупившися, доставали Китайгородка, и не достали. О которих силах татарских увідомившися гетман наш запорожский Іван Мазепа 2, не допускаючи далій оним неприятелем распростиратися 3 и пустошити України, скупивши войска свої, вийшол противко них на Прилуку, на Лохвицу да на Гадячое 4. О котором поході гетманском увідомившися, орда назад повернули от Говтви, жадного городка не винявши, тилко в тих краях села попустошили 6. А гетман с войсками своїми назад повернул, пославши за ними полковника прилуцкого Дмитра Лазаренка и Івана Романовского з войсками 167, которіе в поля за ними вийшли, але їм орда 6 жадного отвороту не чинила, которіе 7 вцілости назад повернули 8. \157\

 
 Іван Мазепа 
 
Іван Мазепа

 8 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського далі вміщено оповідання про відправлення до Москви полонених, захоплених козаками під Казикерменом в минулому році, чого немає у сп. Іскрицького. Після цього розповідається про похід царських і козацьких військ під Азов і здобуття цього міста. Виклад цих подій у сп. Судієнка істотно відрізняється, зокрема щодо мови і опису деталей, від сп. Іскрицького. Оповідання про взяття Азова у сп. Судієнка дуже нагадує опис цих подій, вміщених у «Короткому описі Малоросії», хоч в останньому ці події викладаються докладніше. Щоб наочно показати, як пізніші переписувачі літопису Самовидця доповнювали його текст запозиченнями із різних джерел, наведемо текст літопису за сп. Судієнка:

«Тогда ж, по отшествії татар, Мазепа всіх казикерменских турков чрез полковников: Михайла Бороховича гадяцкого да Ивана Мировича переяславского, да Константія Мокіевича кіевского послал в Москву, которіе великую милость и жалованье от царского величества получивши, и в домы отпущенны. Итого ж року по смерти царского величества государя царя Иоана Алексіевича, виправился повторно под Азов его царское величество государь Петр Алексіевичь, с множайшими войсками и военними силами и запасами стройно, куда повеліл и малороссійскаго войска 25 000 скупить, которое тот час гетьман Мазепа виправив, опреділив над ними комендира черніговского полковника Якова Лизогуба и с ним полковников: гадяцкого Михайла Бороховича, прилуцкого Дмитрія Горленка и лубенского Леонтія Свічку, компанії федков и сердюцкій Кожуховского полка, которіе туда в Петров пост приспішившіе, поставленны за Азовом, вниз Дону, от моря и Кубанской орди, и отняли тім коммунікацію полевым татарам с азовскими сидільцами в совітах и в посилках запасов. А его величество став судном на устю Дону, не пустил к Азову турков, кораблями пришедших з моря. Что видя татаре, всіма силами нападали на козацкій обоз, желая хотя на конях взять турков з суден їх до Азова для помочи, но не могли того доказать. На послідок же, что турки азовскії, водою ночю проездя, давали осебі знать орді, а орда с поля туркам корабельним, и того козаки досмотрившися, страж над рікою утвердили. Однак когда из города турки випором и з поля орда на козацкій обоз шкодливо нападать стали, тогда козаки, німецких подъкопов и штурмов не дожидаясь, сами дерзновенною охотою чрез вал азовскій с турками великій бой въщинили, і цілій день в огні страшном на непріятеля валячися, прислугу свою государю явили там, з оружя палячи непохибно и с копійми на стіны скачучи, — не только турков стрільбою, но и зручь ламали и убывали, хоругвы їх хватали, и канатами водними за палі градскіе закидая, з валу оные ворочали и в город діру учинили; но и на діру тую одни других в город же увалитися тиснули и заохочали. А так турки, не могучи Козаков оружем отъбити, мішками з порохом, приправляя огонь, за стіни кидали и Козаков ожигали, потом ров глубокій в городі близ штурму ископали на упад козакам. Но ні мішки, ни ров не помогли туркам. Козаки бо, когда турецкій блякавз 17 дня іюля подъкопали и, одного ночью доставши, четири армати там и протчего възяли, тогда турки, рано увідавши сіе, такъже и тое, что они ж смиліе собираются в великіе партії и, не щадя себе, силно нападать на город начинают, пред очима его царского величества, дня 18 іюля замахали шапками, и хоругвами наклонивши, стали на мир възивать и милости у государя просить, что и получили. И в 19 числі, в неділю, азовцы боярину и воеводі Алексію Семеновичу Шеїну, при государі там бывшом, город с аммуниціею и со всім отъдали; сами же з женами и дітьми отпущены свободно на низ Доном до Кагамлика в 18 боярах. И тогда ж, дабы козаки азовцов не чепали, данно с казны монаршей на 25 000 радових 25 000 рублей, а на старшину полковую и сотников и на знатнійшее товариство по 15 червонцов, гетьмана же наказного с полковниками особливо жалованно. А на той час гетьман Мазепа стоял на Коломаку» і т. д. — подібне із сп. Іскрицького. Різниця між цим уривком із тексту Судієнка і «Коротким описом Малоросії» незначна (за винятком числа козацького війська: 17 000 і 25 000). Щодо останньої приписки у сп. Судієнка — про платню козакам під Азовом, — то цей епізод відсутній у короткому описі Малоросії. Джерело його невідоме.

Примітки

 1 Певно, «зопсованного».

 2 Взято із сп. Судієнка і вид. Бодянського.

 3 Там же: немає «Івану».

 4 Там же: «и из великою милостію».

 5 Там же: «межи».

 

Поворочаючи его царское величество от Азова, прислал указ, жеби гетман в малой купі до его царского величества ехал, переймуючи в дорозі. Що зараз поехал гетман и застал его царское величество в Рибном, и там поклон свой отдал, где ласкавого цара на себе и на усе войско [иміл и 2], такая великая милость его царского величества била, же изволил своею битностію у господі у гетмана гуляти и обідати и през цалий день гетманові Івану 3 Мазепі з собою сидіти, напотом з ласкою 4 отпустил на Україну, а сам его царское величество на Москву повернул.

Того ж року король полский Ян Собеский помер, и ляхи межи собою турбацію великую міли, не хотячи королем сина Собеского, змерлого короля, и из 5 собою жолніре билися.

 
 Герб Російської держави 
 
Герб Російської держави
Року 1697
Примітки

* У сн. Козельського за цей рік немає жодного рядка.

 6 У сп. Іскрицького було: «Алекса Цкидерев», потім закреслено; у сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «Иван Соколник, Алекса Цкидерев».

 7 Там же: «стременные совіт нечестивый».

 

 1 У сп. Судієнка: «постинано», у вид. Бодянського: «поутинанно».

 2 Це оповідання в сп. Судієнка і у вид. Бодянського передано трохи інакше: «Того ж року по указу его царского величества судна морскіе много коло Десни ріки в лісах Бранских и Трубчевских так для московских войск, яко и на двор гетьманскій готовленны, и зараз навесні, по Воскресенії Хриством, ті судна морскіе рушили».

 3 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «морскіе».

 4 У вид. Бодянського: «судах».

 5 Там же: «будовання».

 6 Там ж е: «и там».

 7 Там же і в сп. Судієнка: «оставил».

 8 Там же: «войсками».

 9 Там же: «а на».

 10 У вид. Бодянського: «наши Ингерей», у сп. -Судієнка: «инши Инґерей».

 11 У вид. Бодянського: «горда».

 12 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «зде».

 

 
На Москві з бояр Іван Соковник, Александр Цыслер 6, Пушкин, козак донский, стрелець стрименніе, совіт 7 собі учинивши, жеби конечне его царское величество Петра Алексіевича убити, и на тое юже наготовалися. Що о той їх злой раді стрелец вивідавшися, в той же раді будучи, обявил его царскому величеству. Которих зараз \159\ побрано, не даючи той їх злой раді до совершенія прийти, и на очной ставці сами доброволне призналися, за що карность подняли:

голови їх поутинано и на полях на мурованом столпі повішано 1 на лобном місті, и трупов їх не дано ховати — там же лежали, над которими сторожа била, що ся діяло на другой неделі святоговеликого поста.

Того ж року указ его царского величества судна готовати на море, що тоей же зими много суден морских наготовано так московских, як и козацких, которіе готовани коло Десни ріки, у лісах Бранских и Трубецких, и усюда униз Десни, и на двор гетманский 2.

Того ж року, навесні, по Воскресенії Христовом, тие судна московскіе 3 рушили вперед з людем его царского величества московским, над которими посланий Неплюев, также и вапно в суднах 4 на будуваня 5 города Казикермена, що у турков отнято. И козацкіе судна з борошном и из людем военим Десною рікою у Дніпр рушили. И сам гетман Мазепа, скупивши усі полки, ишол на Україну на Коломак, и там свокупившися з боярином Долгоруким, ишли на Самар и ку Дніпру, ку Кодакові. И так 6 войска, перебравши, часть оставили 7 на заставі, при полковнику миргородском Данилу Апостолу, на сем боку Дніпра от татар, которіе в поготовости зоставали 170. А сам гетман с иншими полками 8, переправивши Дніпр у Кодака, униз Дніпра пойшол; а судна тіе морскіе переправляли пороги, що с трудностію великою їм било и из шкодою, бо судна великие на 9 спад води прийшли. Где зараз войска турецкіе піша и конно и хан з ордами притягнули и піхоту турецкую у Аслан городок упровадили, бо козаки запорожскіе оний покинули били. И там с тих вежей з армат на Шинґерей 10 городок докучали барзо козакам и до Тавані, а з другой сторони от Казикермена орда 11 білагородская, и где 12 Козаков сот на дві комоника погромили. И так там трудность немалая нашему войску била, бо щочас войско турецкое прибувало полем и водою, сили великіе, узявши відомость, же гетман з войсками прибил на фундованя тих городков и москва з ним посполу на осаженіе тих городков людми военими.

Примітки

 1 У вид. Бодянського: «инія».

 2 Там же: «можучи».

 3 Там же і в сп. Судієнка: «битвы».

 4 Там же: «козакам».

 5 У вид. Бодянського: «Казикермином».

* Далі в сп. Судієнка і в вид. Бодянського додано: «Какой урон свой турки видячи, наговаривали обложенцов наших к здачи города, лукаво предъставляя їм, что «ваш де гетьман на погибель тут вас оставил и уже де ваш порох паши гранати спалили и викидали, а мы де вас куда потребно вам отъвеземо и на всякого по пять талярей дамо». Но когда козаки отнюдь на тое не склонилися, тогда турчин принужден з стыдом в свояси ретироватися, а козаки от неисповідимо нужной осады уволнившися, Богу благодареніе воздали и приписали тое войско монаршему счастію». (Цей уривок також дослівно можна знайти в «Короткому описі Малоросії»).

** Починається четверта рука.

 6 У сп. Судієнка: «знаємо, и там гулял».

 7 Дальшого повідомлення про повернення козацьких військ з-під Тавані і Казикермена немає в сп. Судієнка (також у вид. Бодянського). Після цих рядків у сп. Судієнка (і у вид. Бодянського) розповідається про обрання на польський престол Августа Саксонського: «Того ж року короля й польского» і т. д.

 8 У сп. Судієнка: «внівець спустошили».

 9 У сп. Судієнка: немає «великим тумултом войска».

 

Що \160\ видячи гетман, же сили великіе и тіе 1 спод Азова турецкіе притягли, и не могучи 2 ждати битви 3 в полю, же в малой купі войска бил, осадивши людми военими Аслан городок и Казикермен, сам с старшиною уступил уверх Дніпра ку городом и там промисл чинил, посилаючи войска так городових полков, як и Козаков запорожских на посилок тим козаком 4 и москві, которіе стали в обложеню у Тавани и Казикермена 5, которіе чрез усю осень з оними міли потребу, бо великие приступи турки чинили до нашого войска и гранатами, але за ласкою божею утіхи не отнесли, бо на приступах болше шести тисяч турков полегло, аж трупу не могли переховати *.

Того ж року его царское величество Петр Алексіевич ходил по чужих землях, бил у Ризі городі незнаемо и в Курляндиї ** у Митаві, там знаємо гулял 6 у ксіонженця курляндского, а оттоль до Кролевця пруского и там юже значне з курфістром гулялы и болей тиждня змешкал, бо хотіл ся з цесарем римским и с папіжом видіти; але перепоною тому сталъся француз 171, сторожу военную усюды маючи. И так послов своїх великих послал до цесара, а сам до Амстердаму пойшол морем и там зимовал 7.

А войско наше, з обложеня од турков и татар волное зоставши, на зиму пришло до городов, але барзо нездорово: многіе померлы в домах. А в Тавани зостал московский воевода з людмы своїми и часть Козаков полку Ніжинского, переміняючися; а тіе козаки запорозкіе, що зоставалы в обложеню, вийшли в городы, которим дано плату по шесть коп й по кунтушу тузинковому на полътори тисячи Козаков 172 из казни его царского величества.

Того ж року й короля полского, ксіонженця саксонского Августа, наставилы. А гетман литовскій Сапіга, що не хотіл покоритися новому королеві 173, тулялъся по чужих сторонах, которого маетности внівец спустошилы 8 шляхта, починивши собі ротмистров и \161\ полковников, й, оставивши свої дворы, великим тумултом войска 9 усю зиму пустошилы оного гетмана литовского Сапіги маетносты, шукаючи его, жебы згубыти.

Року 1698*

Примітки

* У сп. Козельського за цей рік вміщено таке: «Року 1698. Войска московские, скупившися з гетманом Мазепою, укгрунтовали Казикермен и Тавань. Того ж року его царское величество у Відню бил у цесара христианского. Того часу и у Липску бил і в инних городах німецких и виділся з королем полским».

За 1699 р. у сп. Козельського немає жодного рядка.

 2 У сп. Судієнка інший порядок слів: «а межи Пречистимы, осадивши Казикермен и Тавань людьми военными, повернули к городам и в доми поприходили».

** Починається третя рука.

 3 Там же: «был в Липску».

 4 У сп. Судієнка: немає «днем». Далі немає оповідання про повернення гетьмана Мазепи з козаками з-під Казикермена.

 5 У сп. Судієнка: «скоро за прибытіем».

 6 Там же: немає «которих не казано ховати».

 

Зараз навесні войска скупившися московскіе з нашимы, тоест з гетманом Мазепою, пойшли под городки на Низ й там укгрунтовали Казикермен й Тавань и там літовали, маючи з татармы подчас потребу, а межи Пречистимы повернули ку городам, осадивши Казикермен й Тавань людмы военнимы 2.

** Того ж року его царское величество Петр Алексіевич бил бытностію своею у місяці юні у Відню у цесара христіянского, где оного барзо приймовано з великим коштом, як царя, и почесть вираживано великую, где свої річи монаршиї отправивши, повернул щасливе. Того ж часу и в Липску бил 3 и в иних городах німецких и видівся з королем полским Августом, и краем литовским на Смоленско у свою землю Московскую на столицю приехал перед святим Семионом днем 4.

А войска московскіе и козацкіе з гетманом Мазепою, збудовавши Казикермен город, маючи килка утарчок з татари и з вйсками турецкими, и зоставивши люду спотребу в Тавани и в Казикермени московского и козацкого, повернули на Україну в місяці септеврії.

Его царское величество, приехавши 5 на Москву, чинил росмотр межи бояри и стрелцями, которіе ся были збунтовали в небитности его царского величества на Москві и отступили своїх старших, которіе били зоставлени от граници шведской, и прийшли без указу под город Москву, и то задля яких бунтов, що ся на них перевело и сами признали на себе. И так по указу его царского величества полъчварти тисячи велено повісить, и по усіх улицах и по дорогах повішано, которих не казано ховати 6.

А сам его царское величество до Вороніжа зехал ку Дону, где судна морскіе готовано, и там до Рождества Христова змешкал. \162\

Примітки

 1 У сп. Судіенка: «куда».

 2 Там же: «іздил».

 3 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «Да еще иних других казал потратиты многих, и за тую выну, же...»

 4 Там же: «жонками».

 5 Там же: «одного».

* Починаючи з наступних рядків аж до 1700 р. сп. Іскрицького відрізняється від сп. Судіенка. У сп. Іскрицького події 1699 р. з’єднані в одне ціле з подіями попереднього року. У сп. Судіенка опис подій з 1698 і 1699 р. подано окремо, як у «Короткому описі Малоросії». Ось текст списку Судієнка: «Того ж року дорожнета великая была в хлібі. Того ж року в Чернігові архієпископ Иоан Максимовичь поставлен.

Року 1699. Турки с великим государем царем Петром Алексіевичем на тридцять, а с цесарем и королем польским на двадцать літ примирилися. И Камянец Подольскій королеві польскому турчин сентября в 13 день отъдал в прежнее владініе.

Того ж року на Москві чин стрелецкій отставлено за їх бунты: одних вытраченно, вывішанно, а ліпших в салдати поверстано, а инных у силку зослано, — и такій гнів был на їх царскій, же кильком сам головы постынал; а з дворов боярских кабельных слуг у салдати побранно и из маетностей монастырских и боярских з двадцяти пяти салдата выставливанно зо всім нарядом, оружем, харчею и одежею.

Того ж року войска козацкіе покоя ради никуда не ходилы, но в доміх пробували, на войну же з шведом только заводилися».

 

Где 1 и гетман Мазепа ездил 2 за указом царским и повернул на свята рождеетвенскіе до Гадячого, а его царское величество в Москву. Где прибувши, на Москві, тот труп, що стрелцов вішано, росказал, позбираючи, ховати у землю, але инних многих казал потратити за тую вину, — а тая вина тих стрелцов 3, же в небитносты его царского величества на Москві, хотіли иного царя наставляти и німчинов всіх вибити. А вступивши в пост великий, знову до Вороніжа пойшол, и войска многіе туда поспішали — московскіе и німецкіе, которих много затягових на Москву прийшло из жонами 4, а найболшей задля водного 5 походу на окрентах, яко знаючихся на том военом походу, жеби при них и московский люд призвичаїлся *.

Того ж року з турчином почали зачинати згоду цесар християнский и король полский, его царское величество и виправили послов до турчина, и войска у дворах зоставали — ускромилася война на усі сторони, але теж был на Україні, иле волости и немал усюди дорожнета была, тилко з Сівери додавали збожа, хочай дорого, а у Кіеві жита дойница по пять золотих была.

Того ж року, септеврія 13, турчин Камянец Подолский отдал королеві полскому Августові, учинивши згоду на літ двадцять два.

Того ж року на Москві чин стрілецкий оставлено за їх бунти, — одних витрачено, вішано, а ліпших у салдати поверстано и инних у силку заслано — усіх щодо единого витрачено. Такий гнів бил на їх царский, же килком сам голови постинал. А з дворов боярских кабелних слуг у салдати побрано, и из маетностей монастирских и боярских з человіка двадцяти пяти салдата виставливано, зо всім нарядом, оружем, харчу и одежею. \163\

Року 1700*
Примітки

* Під цим роком у сп. Козельського вміщено таке: «Року 1700. Учинили згоду его царское величество з турчином на тридцять год, и отпущено посла московского з Цариграда Українцева з честю Того ж року восени по указу его царского величества посилал гетман Мазепа з своїм сестренцем полковником ніжинским Іваном Обидовским войска немало з арматами до Новагорода Великого».

 1 У сп. Судієнка: немає цього оповідання.

 2 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «гетьман Мазепа».

 3 Там же: «Того ж часу восени».

 4 Там же: «зачала назразу».

 5 Там же: «бо войска царскіе с козаками городов часть шведских побрали и сами».

 6 У сп. Іскрицького цих слів немає. Взято із сп. Судієнка. 7 У вид. Бодянського: «проволочку».

 8 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «с оним шведом». 9 Там же: «А якось на тот час его царское величество спрд Ругодева...» 10 Там же: замість «московскими» — «будучи в армії царской».

 

Стала згода его царского величества с турчином на роков тридцять, и отпущено посла московского з Царигорода Українцова з честю 1.

Того ж року король полский Август Вторій зачал войну з королем шведским Каролюсом, войском своїм потягнул под Ригу, опроч войска короного и литовского, где стояли усе літо. А о Воздвиженії честного креста по указу его царского величества гетман запорожский Іван Мазепа 2 послал своего войска на помоч королеві полскому часть з розних полков. Тоей же осени 3 по указу его царского величества войска запорожского немалую часть послал гетман Мазепа з своїм сестренцем, полковником ніжинским Іваном Обидовским и з арматами до Великого Новагорода. Тая война зачалась зразу 4 щасливо, бо городов войска царские, с козаками, с полковником полтавским и иних полков частю наперед прислани, побрали и самий 5 Ругодев облегли, але за злою радою німецкою не доставали, тим убезпечаючи царское величество, же подъдадуть город доброволке, и тая зрада от тих же офіцеров німцов, зостаючих у войску московском, [послідовала, же] 6 доставане города пойшло упроволоку 7. А тим часом притягнул король шведскій з своїми войсками немалими, а передное войско почувши, Шереметов и козаки с оними  8 споткалися и добре шведов сперли и рубали под городом Ковлем. Любо першей московское и козацкое войско сперли, где и шляхти смоленской немало полегло, але наши шведов того ж часу много побили, и видячи и маючи певних язиков, же сам король шведский з великими потугами наступает, мусіли до окопов царских уступити, а шведи вслід за ними прийшли. А царское величество на тот час спод Ругодева 9 з окопов виехал до Новагорода Великого в понеделок, а у вовторок шведи, маючи, подобно, змову з німцами офіцерами московскими 10, бо їх там проважено на тую квартиру, где мало люду было московского бойного, а уся старшина была німецкая межи войском московским, и так що схотіли, шведові учинили, \164\ навет з армат тилко килко раз и вистрелили, и то вгору 1.

Примітки

 1 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «наветь з армат на вітер стреляли».

 2 Там же: стисліше «а иніе на ріці Нарві многіе потонули».

 3 Там же: «увойшол».

 4 У сп. Іскрицького: «Мелитинского». Подано за сп. Судієнка.

 5 У сп. Судієнка і вид. Бодянського: «сколько».

 6 Там же: «отобравши».

 7 Там же: немає слів «полковником ніжинским».

 8 У вид. Бодянського: «которого».

 9 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «войско стояло на границы».

 10 Подається за сп. Судієнка.

 11 У вид. Бодянського і сп. Судієнка: немає «и усе споражено, як надлежить до войны».

 

А шведи безпечне ишли в окопи и того ж дня усі сили царскіе розбили, иле змогли, рубали, бояр високородних побито, а иніе на реці Норов, которая межи Ругодевом и Івангородом барзо бистрая идет, многіе потонули 2, Борис Петрович Шереметов ледво уйшол 3, а царевича [Меретинского 4] , которий бил енералом, князя Якова Долгорукова, князя Луку Долгорукова ж, да кязя Івана Долгорукова 174 ж, да князя Івана Юріевича Трубецкого и инних многих князей и енералов в неволю взято. Армати усі и скарби царскіе и запаси военіе шведи побрали, а оних армат болших двісті штук узяли, а мілких, иле 5 в полках било, усі побрали. Адам Адамович Вейд, енерал, з своїми полками одержался бил, але и тот мусіл ся здати, казну его царского величества грошовую палобув тридцять шесть шведом ототдал.

И так тие три полки обобравши 6 оружже и сукні, самих голих чрез мост часть пустили, и тот мост подрубавши, много потопили, а самого енерала в неволю взяли. А войско козацкое, которое послано было з сестренцем гетманским, полковником ніжинским  7 Обидовским, на тот час не поспішило, которых 8 било тисячей з двадцять. И юже тое войско козацкое там на границі стояло под 9 містечком Печерами и не давали шведом пустошити городов московских, бо войска московскіе розно пойшли, которих знову зобрано [и к войні]  10 построено. А его царское величество, на Москву зехавши, знову войска великіе собрав, и армати построїли, — на них спіж четвертую часть звонов со всего панства московского з церквей и монастирей збирано, и усе споражено, як надлежить до войни 11.

Року 1701*
Примітки

* Під цим роком у сп. Козельського, вміщено таке: «Его царское величество з королем Августом міл зезд на Дзвиною. Того ж року войска запорожского з Січи на килка тисячей ходили до Пскова, где и козацкое войско городовое било».

 12 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: додано «с полковником Бороховичом».

 

 1 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «а городовые полки по смерти полковника Обидовского в домы отпущенны».

 2 Там же: «выбрано».

 3 Там же: «и ис пожитками».

 4 Далі в сп. Судієнка інакше: «жеби гетьман послал наказного от себе и с ним 20 000 войска; почему он тое число войска при полковнику миргородском Даніїлі Апостолу и инными полковниками и арматами выпровадивши, сам вернулся назад и полк Стародубовскій».

 5 У вид. Бодянського: немає слів «з Могилева назад вернулся».

 6 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: немає «межи собою почали, а звлаща».

 7 У вид. Бодянського: «Дубровицю».

 8 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «зграбовали».

 9 У сп. Судієнка: «не зазволяли», у російському перекладі додано: «Речь посполитая».

 10 Там же і в вид. Бодянського: немає слів «на шведское войско».

 

 

Его царское величество з королем полским Августом міл сезд в городі Друї 175, над Двиною рікою, ниже Полоцка. Того ж часу войска запорожського з Січи на килка тисачей по указу царском пойшло до Пскова и полк Гадяцкий увесь 12, а компанія и сердюки там зимовали, а полки отпущени до городов по смерти небожчика \165\ Обидовского, полковника ніжинского 1, которий там своею смертію умерл в літех молодих.

Того ж року по указу его царского величества прказано, по першом одіянії німецком и венґерском и инний новий строй, или одіяніе, німецкое носити усім людем на Москві, а ежели би хто не хотіл, того карано.

Того ж року вибирано 2 с московских людей з жонами и з дітми и зо всім 3 проважено на мешканя в новий город, нижей Азова ку морю.

Того ж року по указу его царского величества гетман же Мазепа со всіми войсками и з арматами вийшол на войска против шведов, трактом на Могилев, где в Могилеві на Дніпрі мост намостили задля переходу. Але указ царский прийшол 4, жеби гетман послал наказного гетмана, с ним двадцяти тисячей пославши, и наказним гетманом пойшол полковник миргородский Даниїл Апостол з иншими полковниками, а гетман з армати войсковими и инними вернулся назад, що юж полк Стародубовский з Могилева назад вернулся 5.

Того ж року войска литовскіе, межи собою учинивши списковое войско, межи собою почали, а звлаща 6 городи Сапіжини воевали, місто Дубровную 7 и Гайшин вирубали, монастир Кутенскій зрабовали 8, в котором много скарбов побрали.

Того ж роко войска, которіе посилани били от его царского величества з боярином Репнином на помощ королеві полскому под Ригу, там розбито, и королевское войско сасов и городи, которіе бил король полский побрал, знову шведи отшукали, в Курляндії Митаву и Бірже опановали и своїми войсками осадили, бо сам король полский не бил у войску, а король шведский сам был, при котором и войска французского] немалие сили. А городок, албо замок Диямунт под Ригою, людми московскими осажено, которіе отдержалися, не подалися войску шведскому 176, а войска коронного, ані литовского жадного жолніра не било под Ригою у войску королевском, бо на тую войну не зезволяли 9 королеві з шведом.

Того ж року войско козацкое запорожское, що з Січи било пришло по указу царском до Пскова на шведское войско 10,  

Примітки

 1 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «и назад отпущенны».

 2 Там же: «где затягнено оних».

 3 Там же: «Сапіжини».

 4 Взято із сп. Судієнка і з вид. Бодянського.

 5 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «стали».

 6 Там же: «запорожских».

 7 Там же: «отколь козаки запорожскіе».

 8 Там же: додано «зпод Пскова».

* Починається четверта рука.

 9 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «з козаками полковник Апостол...»

 10 Далі в сп. Судієнка трохи інакше: «И в доми полковник Апостол с войском отпущены, тилько там компанії охочого войска два полки оставили по указу царском».

 11 У вид. Бодянського: «граковали» у сп. Судієнка: «ґраковали».

** Починається третя рука.

 12 У сп. Судієнка: дописано «В том же року на войні полковник компанійскій Пашковскій забыт». На думку П. Куліша, літопис Самовидця починається 1648 р. і закінчується 1701 р., саме цим місцем.

 

которіе \166\ землю шведскую воевали, отпущено назад 1, же кривду чинило и московским людем, и плата на них виходила великая. Которіе назад ишли краем литовским на Полоцко, и їх затягнено 2 на службу к Сапіги от слуги его Юревича противко войска спискового (которое было с Потієм, воеводою витепским), которіе плюндровали маетности Сапіжиї 3 и монастир Кутенский зрабовали, и місто Дубровную, и Гайшин вирубали. И так тот Юревич з тими козаками перше под Могилевом міл потребу, и їх [спискових] 4 козаки прогнали; а списковое войско, с князем Оґинским, Стеткевичом и иними панами станули 5 у Головчині, прибираючися на оного Юревича и Козаков запорожцев 6, которіе упередили оних и на світаню розбили списковое войско, так що їх мало увойшло, и тот Головчин зрабовали и внівец обернули; и козаки запорожці 7, оставивши того Юревича, пойшли на Україну, хочай оним и платил добре, а иніе там зостали и под Могилевом того ж часу былися и много там шкоди починили.

Того ж року 8 войска * царского величества з козакамы, з полком Миргородским и Гадяцким 177 и иннимы 9 ходилы под город Юрев ливонский, где войска шведскіе зоставались, и там з нимы міли великую войну, и войска шведскіе не додержалы, и так за ласкою божією, розбиты дощенту, и город Юрев ливонскій люде царскіе опановалы 178 и армат штук на чотириста у шведов отнялы й з побідою вернулися 10. А наши войска козацкіе з наказним гетманом Данилом Апостолом домов отступилы 178, тилко зоставивши там компанії охочого войска два полки **.

Того ж року войска шведскіе в краї литовскіе увойшли и Ковно опановали были и чатами коло Вилні ґрассовали  11, що міщане виллинскії многіе до Ґданска з маетностми уходили, бо Сапіга з шведами зоставал против короля и Речи посполитой. Где великое спустошеня сталося в краях литовских от спискових и їх противних сапіжинцов, и от Юревича, и от людей от него затягових на тую войну за гроши 12. \167\

Року 1702

Примітки

 1 У сп. Судієнка: «Вильно».

 2 Там же: «сперти».

Дальше оповідання про допомогу козаків польському війську в війні із шведами в сп. Судієнка передано трохи інакше, так, як в «Короткому описі Малоросії».

«Того ж року стародубовскій полковник Михайло Миклашевскій с полками малороссійскими от Мазепи под Бихов посланній, совокупился там с польским рейментаром Халецким, достали, хотя и не без шкоди своїх, города, в которій войшли поляки; а Білцикевичь, тамо бывшій партизант шведскій, своїми людьми изійшол к войску козацкому и припроважен до Батурина, к Мазепиной резиденції. Но и в другой раз, по прошенію литовских панов, посилан был туда от Мазепи Радичь с войском против шведов». (Про цю другу посилку розповідається в сп. Іскрицького).

 3 Наступне оповідання про прихід шведського короля Карла XII до Варшави є тільки в сп. Іскрицького та Козельського.

 

(* За цей рік у сп. Козельського таке оповідання: «Року 1702. Войска шведские Вилню місто столечное литовское опановали и инние міста литовские и жмудское воеводское, которим не мши войско литовское отперти.

Того ж року навесні просили панове литовские о посилок гетмана запорожского Ивана Мазепу под Бихов, жеби шведов не допустити до Бихова, аже за позволенем его царского величества послано часть полку Стародубовского і войска охочого на килка тисяч, а полк Черніговский увесь пошол до Пскова.

Того ж году король шведский з войсками своїми пришол до Варшави і там стал, а то усе стало за незичливостю сенаторов полских против короля своего Августа, а за повод пана Сапіги а інних сенаторов полских, хотячи короля з королевства согнати, на що иншие Реши німецкие поднял і войска позатягал за тие скарби московские, которие под Руголевом побрал, розбивши войско московское».)

Войска шведскіе Вилніо 1, місто столечное литовское, опановали и инніе міста литовскіе и Жмудское воеводство, которим не могли ся войска литовскіе оперти 2.

Того ж року навесні просили пани литовскіе о посилок гетмана запорожского Івана Мазепу, жебы шведов до Бихова не допустити. И за позволеніем его царского величества послано туда часть полку Стародубовского и войска охочого на килко тисячей з Радичом 180, а полк Черніговскій увесь пойшол до Пскова по указу его царского величества 3.

Того ж року король шведский з войсками своїми прийшол до Варшави и там станул. А тое усе стало за незичливостю сенаторей полских к королю своему Августу за поводом Сапіги и иних сенаторей полских, хотячи короля Августа з королевства согнати, на що й иніе Реши німецкіе король шведский поднял и войска позатягал за тіе скарби московскіе, которіе под Ругодевом побрал, розбивши войска московскіе.

 
 Портрет Івана Мазепи 
 
Портрет Івана Мазепи
            
ТитулкаВступСт1Ст2Ст3Ст4Ст5Ст6Ст7Коментарі Бібліографія