Про блаженного Нифонта, єпископа Новгородського, який у святому монастирі
Печерському в божественному одкровенні бачив святого Феодосія1
Блаженний Нифонт був чорноризцем Печерського монастиря, [і] тих
святих отців життя ревно [наслідував]. І за численні його добродійства
поставлений був єпископом до Новгорода. Мав велику віру та любов до Пресвятої
Богородиці й до преподобних отців Печерських Антонія і Феодосія.
Почувши, що іде в Русію митрополит від вселенського патріарха,
негайно радості духовної виповнившись, подумав про себе, що дві [справи]
здійснить: в Домі Пречистої побуває та преподобним поклониться; і від святителя
благословіння прийме. І задля того прийшов до міста Києва року 6664 (1156). І
перебував [тут] він, чекаючи приходу митрополита. Було бо йому достеменно
відомо, що вийшов з Царгорода митрополит.
Тоді бо Клим митрополичий стіл святительський зайняв без
патріаршого благословіння Царгорода. Цього блаженного єпископа змушував Клим
служити з собою. Він же говорив йому: "Оскільки не прийняв [ти] - благословіння
від святого вселенського патріарха Царгородського, то не хочу служити з тобою,
ні поминати тебе в святій Службі, але поминаю святого патріарха Царгородського".
Клим же вельми змушував його, намовляючи на нього князя Ізяслава та своїх
посібників, і не міг йому ніякого зла сотворити. Патріарх же Царгородський,
чувши про нього, прислав до нього послання, хвалячи велич його розуму й міць і
прирівнюючи його до попередніх святих, які твердо у православ'ї стояли. Він же
патріарше послання прочитав і ще міцніше утвердився [в своїх поглядах]. Любов же
мав із князем Святославом з Ольговичем, бо перше Святослав сидів у Новгороді
2.
Небавом, коли був цей блаженний єпископ Нифонт у святому
Печерському монастирі, велику віру маючи до преподобних, як [про] те раніше
казано було, настигла його хвороба. [І] дивне видіння оповів. «За три дні до
хвороби своєї прийшов я, - каже, - від заутрені й, [бажаючи] трохи відпочити,
задрімав. І ось [увві сні] опинився у церкві Печерській на Святошиному місці, і
багато зі сльозами молився Пречистій Богородиці, аби бачити святого преподобного
отця Феодосія. І зібралося чимало братії до церкви, і підійшов до мене один
брат, і каже мені: "Чи хочеш бачити святого отця нашого Феодосія?". Я ж
відповів: "Дуже бажаю! Якщо можливе це є - покажи мені його". І, взявши мене,
повів до Вівтаря і там показав мені святого отця Феодосія.
Я ж побачив преподобного і з радістю підійшов, упав до ніг його і
поклонився йому до землі. Він же підняв мене і поблагословив. І, обнявши мене
руками своїми, почав з любов'ю цілувати мене, і каже мені: "Добре, що прийшов,
брате і сину Нифонте! З цього часу будеш із нами нерозлучний". І тримав
преподобний у руці своїй свиток. Я ж попросив його, і він дав мені [його]. І,
розгорнувши, прочитав. Було в ньому на початку написано: "Це я і діти, які дав
мені Бог". І тут прокинувся, і нині знаю, що ця хвороба є милістю Божою».
Хворів же він 13 днів і помер з миром місяця квітня в 8 [день]
Пасхального тижня 3. І покладений був чесно в печері Феодосієвій. До
любимого прийшов, як обіцяв йому Феодосій преподобний. Разом Владиці Христу
предстоячи, насолоджуються невимовними тими небесними красотами, і за нас
моляться, за чад своїх.
Такі чудесні мужі в тому святому Печерському монастирі були, що
багато з них Апостолам причасниками стали і престолів їхніх намісники, як
наступне слово в посланні цьому точно явить нам.
Примітки
1. Це слово має паралель у Київському літописі 1200 року, куди
потрапило із літописання св. Полікарпа Печерського. Проте, як зазначав О. О.
Шахматов, приведена в Патерику редакція скомпонована більш логічно, отже,
мабуть, взята не зі зведення 1200 року, а з самого першоджерела. Біографію
святого див, у додатку 8,
2. ...Любов же мав із князем Святославом з Ольговичем, бо
перше Святослав сидів у Новгороді... Дана примітка про "любов" між
Святославом і св. Нифонтом, на думку Б. О. Рибакова, - явна натяжка. Під час
князювання першого в Новгороді, між ним і святим точилась постійна ворожнеча.
Першу ж підтримку князеві святитель надав уже після убивства його брата Ігоря
\176, с. 37- 38, 46\.
3. Про розбіжності в датуванні смерті святого див. дод. 8.
|
