Про преподобного і багатотерпеливого отця Пимена та про тих, хто хоче перед смертю [постригтися] в іноцтво ¹

Початок поклавши слову про Пимена, перейдемо до оповіді про його тяжке страждання, яке, дякуючи [Богові], терпів доблесно від хвороби. Цей же блаженний Пимен хворим народився й виріс. І задля тої недуги чистим був від усілякої скверни, і від утроби материнської не спізнав гріха. Не раз молив батьків своїх, аби [дозволили йому] постригтися в іноцтво. Вони ж, люблячи дитину, надіялися мати собі в своєму житті спадкоємцем, і забороняли йому. [Та] коли він зовсім занедужав — принесений був до Печерського монастиря, аби зцілився тих святих молитвами або з їхніх рук отримав святий янгольський образ [чернечий]. Батьки ж його, маючи сердечну любов до нього, своєї дитини не залишили, але всіх просили молитися за сина їхнього, аби зцілився від недуги. Багато ж преподобні ті отці потрудилися, і нічого не допомагало йому, його бо молитва пересилювала всіх: не просив здоров'я, але посилення хвороби, аби, уздоровившись, не бути забраним батьками своїми з монастиря, не втіливши задуму свого. Батько ж і матір жили з ним [у монастирі] і не давали його постригти. І, затуживши, блаженний почав невідступно молитися Богу, аби виконав бажання його. І ось, одної ночі, коли всі спали назовні, прийшли до нього — туди, де лежав Пимен — ніби скопці світлі Із свічами, несучи з собою Євангелію, і свиту, і мантію, і куколь, і все, що потрібно для постригу. 1 кажуть йому: "Чи хочеш, аби ми постригли тебе"? Він же з радістю погодився, говорячи: "Господь вас послав, панотці мої! Виконайте бажання серця мого". Вони ж тут негайно почали запитання ставити: "Что прииде, брате, припадаа къ святому жерьтвеннику сему и къ святЂй дружинЂ сей? Желаєши ли сподобитися мнишескому великому аггельскому образу?" І все інше за уставом здійснили, як же написано, й у великий образ постригли його, і, одягнувши його в мантію та в куколь, і все, що потрібно, відспівавши, до великого янгольського образу прилучивши й влаштувавши [все, як треба], цілували його, Пименом його назвавши. І свічу запалили, кажучи: "До 40 днів і ночей вона світитиме і не вгасне". І, це все зробивши, пішли до церкви, Волосся ж [обрізане] загорнувши в рушник, поклали на гробі святого Феодосія. Братія ж у [навколишніх] келіях чула звук співу, і ті розбудили сусідів, думавши, що ігумен із кимось постригає [його], чи уже преставився [хворий]. І всі разом прийшли до келії, де хворий лежав, і побачили, що всі сплять: і батько, і матір, і слуги [їхні]. І з ними увійшли до блаженного. І всі виповнилися пахощами, і побачили його веселим та радісним, і одягненим в одяг монашеський. 1 запитали його: "Ким пострижений був, І чому [ми] чули звуки співу, ці ж батьки твої, що в тебе були, нічого не чули?" Каже ж до них хворий: «Я думаю, що ігумен, прийшовши з братією, постриг мене, й іменем "Пимен" мене назвав, і тих спів ви чули, а свічі сказали до 40 днів та ночей горіти. Волосся ж моє взявши, пішли до церкви». Це ж почувши від нього, пішли, [й] побачили церкву замкненою. І розбудили пономарів, і запитали їх, хто входив до церкви після Павечерниці. Вони ж, відповідаючи, сказали, що ніхто не заходив до неї, та й ключі знаходяться в економа. Взявши ж ключі, зайшли до храму і побачили на гробі Феодосіевому в рушнику волосся його. І звістили ігуменові, і шукали тих, хто його постриг, і не знайшли. І зрозуміли всі, що це є Промисел Вишній від Бога. Подумавши добре, [вирішили]: "Хай буде, — кажуть, — за уставний постриг, оскільки свідків маємо: церква зачинена була, а волосся тут знайшлося на гробі святого Феодосія, і свічка, достатня для горіння [протягом] одного дня, 40 днів та ночей безперервно горіла, і не згоріла." А тому [ще одного] постригу не творили, говорячи йому: "Достатньо тобі, брате Пимене, від Бога даного тобі дарунку й нареченого тобі імені". Запитали ж його: "Які були ті, котрі постригали тебе?"

Показали йому [також] книги [із чином] постриження, [аби пересвідчитися], чи чогось із того не пропустили. Пимен же каже: «Чому ти мене спокушаєш, отче [ігумене]? Ти сам із усією братісю прийшов і сотворив зі мною за написаним у книгах цих, і сказав мені: "Належить тобі постраждати від хвороби, і коли буде відхід твій [зі світу цього], тоді здоров'я подасться [тобі] і своїми руками понесеш ліжко." Але молися за мене, чесний отче, аби подав мені Господь терпіння».

Пробув же блаженний Пимен у тяжкій тій хворобі багато років, так, аж гидували ним і ті, хто йому служили. Багато разів бо лишали його голодним і спраглим на два дні чи три. Цей же все те з радістю терпів і Богу за те дякував.

Інший же хтось, так само хворий, принесений був до Печери і пострижений. І монахи, приставлені за хворими доглядати, взявши і цього, понесли до Пимена, аби обом купно разом служити. Гребували цією роботою, і про них забули. І знемогли хворі від безводдя. Пимен же запитує [іншого] хворого: "Брате! Оскільки гидують наші служителі через сморід, який іде від нас, то, якщо підніме тебе Господь, чи зможеш перебувати в службі цій?" Хворий же обіцяв блаженному до смерті своєї старанно слугувати хворим. Пимен же каже до нього: "Ось Господь забирає хворобу твою від тебе, і з того часу здоровим бувши, виконай обіт свій, служачи мені і подібним мені. На недбалих у службі наводить Господь хворобу люту, аби тим покарані бувши, спа слися". І тут негайно встав хворий служив йому, а недбалих, які не хотіли слугувати хворим, усіх подолала недуга за словом блаженного. Зцілений же від немочі брат погидував, задля смороду утробного, й збувся Пимена, і його голодним та спраглим залишив. І лежав у окремій споруді, і раптом гарячка запалала в ньому, і не міг встати протягом трьох днів. Не стерпівши спраги безводної, почав кричати: "Пом'яніть мене, Господа ради, бо ось помираю без води". І почувши в іншій келії, прийшли до нього, і побачивши його хворим, звістили про нього Пимену: "брат, який служить тобі, помирає". Відповідає блаженний: "Що людина посіє — те й пожне. Оскільки залишив мене голодним та спраглим, збрехавши Богові і мою ницість зневаживши, — і сам отримав це. Але навчені ми не воздавати злом за зло. [А тому], — пішовши, кажіть йому: "Кличе тебе Пимен. Вставай і йди до нього". Коли ті прийшли і сказали йому, тоді хворий, зразу одужавши, без сторонньої допомоги негайно прийшов до блаженного. Преподобний же, напучуючи його, каже: «Маловіре! Ось одужав, а на майбутнє не гріши. Чи не і знаєш, що рівну відплату мають той, хто хворіє, і хто [йому] служить? Але І терпіння убогих не увірветься до кінця: тут тобі скорбота, і туга, й недуга мала, а там - радість і веселість, де нема хвороби, ні печалей, ні зітхання, але Життя Вічне. Задля того, брате, це терплю. Бог же, який тебе мною зцілив від недуги твоєї, може й мене підняти з постелі цієї й неміч мою зцілити. Але не хочу, [бо]: "той, хто витерпить до кінця, — каже Господь, — той спасеться" ². І краще мені було б у житті цьому цілком зогнити, аби там плоть моя була нетлінна. Смердючий запах [тут] — там же пахощі невимовні. Добре бо, брате, стояння в церкві світлій і чистій — пресвятому місці, — з янгольськими силами невидимо пресвяту пісню возсилати вельми благоугодно і благоприємно. Церкву бо небом земним називають: ті, хто стоять у ній, — відчуваються [так], ніби стоять на Небесах. Чи ця, брате, темна і смердюча храмина не перше від Суду Суд, і перш безкінечної муки мука? В хворобі належить говорити: "Терплячи, потерпів [задля — ?] Господа, і [Той] почув мене" ³. Задля цього Апостол каже хворим плоттю: "Якщо бо науку терпите — будете Богові, немов сини; якщо не стерпите науки — раби єсте, а не сини" ⁴. Про цих бо каже Господь: "В терепінні вашому набудете душ ваших" ⁵».

І в такому стражданні лежав преподобний Пимен літ 20. В час же преставлення його з'явилися три стовпи над трапезною, і звідтіля на верх церкви перейшли. Про них же сказано в літописі. Знає ж [лише] Господь, який це знамення показав, чи задля цього блаженного, чи інший якийсь промисел Божий був ^б.

Того ж дня, якого хотів преставитись, одужав преподобний Пимен, І обійшов усі келії, і всім кланявся до землі, пробачення просячи, повідаючи [про] відхід свій од життя цього. Говорив [хворим] братіям: "Друзі і брати мої, вставши, проведіть мене". [І] негайно, за словом його, відступила від них хвороба, і, уздоровившись, пішли з ним. Сам же, увійшовши до церкви, причастився Животворних Христових Таїн і, взявши ложе [своє], поніс до печери, в якій [через хворобу] ніколи не бував, і ніколи не бачив її від народження свого. І, зайшовши, поклонився святому Антонію, і місце показав, де хотів бути покладений.

«Тут, — каже, — два брати покладені цього року. І того брата, якого без схими покладено, [розкопуючи], в схимі знайдете. Хотів бо не раз постригтися, але зневажений був братією через бідність, [що] їм зарахується, як гріх. Цей же справи показав належні [чернечому] образу, і задля того дарував йому Господь схиму [по смерті]: хто бо має діла добрі — дасться йому, від того ж, який не має [їх], і навіть думає, що має - відніметься од нього. Тому ж, хто має — скрізь дано буде ⁷.

[Щодо] другого брата, котрого в схимі покладено — взята [вона] у нього, оскільки за життя не хотів її, але, помираючи, каже: "Коли побачите, що відходжу — пострижіть мене". І тому забрана від нього Благодать. Не зрозумів бо сказаного: "Не мертві восхвалять Тебе, Господи, але ми, живі, благословимо Господа"; "В пеклі бо, — сказано, — хто усвідомлює себе?" ⁸. Таким бо постриження в схиму нічого не допомагає, і та справа добра від муки не звільнить.

Третій же тут від давніх літ покладений. Того схима нетлінна є, і зберігається йому на викриття і на засудження, бо недостойні образу [чернецького] справи робив: в ліні та гріхах життя своє провадив, не відаючи сказаного: "Кому дано багато — багато з нього і спитають" ⁹. Якщо цього Антонієва і Феодосієва молитва не упередить, підданий буде цей Суду».

І, це промовивши, каже до братії: "Ось прийшли ті, хто мене постриг, взяти мене бажаючи". І, це сказавши, ліг і помер у Господі. Його ж з великою честю в печері поклали.

Розкопавши ж назване вище місце, знайшли, за словом блаженного, трьох чорноризців: одного всього зотлілого, куколь же один цілий був. Двох же мнихів новопомерлих [відкопали], [і] котрий був у схимі покладений, з того схима знята була і на другого надіта - непостриженого. Чимало дивувалися [всі] невимовному Суду Божому і говорили: "Ти, Господи, воздаси кожному по ділах його".

Звідсіль, братіє, думається мені, зрозуміли: якщо в хворобі [хто] пострижеться з вірою, [і] просить у Бога життя, аби в чернецтві попрацювати на Нього, Господь же, який владний над життям і смертю, якщо цього відведе, то в 11 годину з тими, що прийшли рівним праведним сотворить його ¹⁰. А той, хто говорить так: "Якщо побачите мене, як помираю — тоді пострижете мене" — цього суєтна віра і постриг.

Примітки

1. О. О. Шахматов відносив джерельну базу цієї оповіді до авторської редакції "Повісті минулих літ" \227, с. XIII\. Про прп. Пимена див: прим. 2 до слова 18.

2. "... Але хто витримає до останку, той спасеться" \Мт. XXIV, 13\.

3. "Вам бо треба терпеливості, щоб ви, виконуючи Божу волю, одержали обітницю" \€вр. X, 36\.

4. "На вашу науку ви терпите. Бог поводиться з вами, як із синами. Хіба є такий син, що його батько не карає? Коли ж вас виховано без карання, якого всі зазнають, то ви незаконнороджені, а не сини..."\Євр. XII, 7\.

5. "Вашим стражданням ви спасете душі свої" \Лука XXI, 19\.

6. Полікарп явно посилається на авторську редакцію "Повісті минулих піт", оскільки в Сильвестрівській та наступних редакціях — один стовп. Докладніше про це див. прим. 2 до слова 18.

7. "Бо кожному, хто має, додасться, і він матиме над міру; а в того, хто не має, заберуть і те, що має" \Мт. XXV, 29\.

8. ...В пеклі бо, — сказано, — хто усвідомлює себе?.. В сучасному українському перекладі Псалтиря ці слова звучать інакше: "Бо ж хто по смерті тебе згадає, в Шеолі хто тебе возхвалить?" \Пс. VI, 6\. Проте, в церковнослов'янському перекладі інакше: "Яко нЂсть въ смерти поминаяй ТебЂ, во адЂ же кто исповЂстся ТебЂ" \Кафізма 1, псалом 6, 6\.

9. " Від усякого, кому дано багато, багато від нього й вимагатимуть; а кому повірено багато, від того більше зажадають" \Лука XII, 48\.

10. Порівн.: притчу про робітників у винограднику \Мт. XX, 1-16\.