Сказання про святу Трапезу ¹ і про освячення тої Великої Церкви Божої Матері

Освячена була церква Печерська року 6597 (1089), у перше літо ігуменства Іоанового. Не було дошки кам'яної для Трапези. Довго шукали, хто б міг зробити її з каменю, але, оскільки не зголосився на те жоден майстер, зробили, аби покласти туди, дерев'яну дошку. Іоан же, митрополит, не захотів, щоб була дерев'яна Трапеза в такій великій церкві. І від того ігумен дуже засмутився. І минуло кілька днів, а освячення не було.

Тринадцятого серпня зайшли, як звичайно, іноки до церкви, аби служити вечірню. І бачать коло вівтарної огорожі ² кам'яну дошку та стовпчики ³ для влаштування Трапези. І швидко звістили про те митрополитові. Той же похвалив Бога й повелів освячувати ⁴. Довго шукали, звідки і ким принесена ця дошка, і як внесена до замкнутої церкви. І скрізь питали: звідки по воді чи по сухому привезена. Але не знайшли і сліду тих, хто возив її. Послали ж туди, де робляться такі речі", три гривні срібла, щоб тамтешній майстер взяв за працю свою. Але всюди пройшли і не знайшли [того] майстра. Адже Всезнаючий Промислитель Бог сотворив її, зробивши і поклавши, й утвердивши руками святительськими на покладення Свого Пречистого Тіла та Святої Крові; зволивши на тій Святій Трапезі, котру Сам дарував, повсякдень за весь світ заклатися.

На ранок прийшли з митрополитом Іоаном єпископ Іоан Чернігівський ⁶, Ісайя Ростовський ⁷, єпископ Антоній Юріївський ⁸, єпископ Лука Білгородський ⁹, ніким не звані, і взяли участь у чині освячення. І запитав їх блаженний митрополит: "Чому прийшли, не бувши звані?" І відповіли єпископи: «[Та ж] від тебе, владико, посланці прийшли, кажучи нам, що "14 серпня освячується церква Печерська. Готові всі будьте зі мною [в тому участь узяти] на час Літургії." Ми ж не сміли не послухати твого слова. Й ось ми». І розповів Антоній, єпископ Юріївський: «Я саме хворів. Тієї ж ночі увійшов чернець до мене і каже мені: "Завтра освячується церква Печерська. Маєш бути там!" І лиш почув [те] - так і уздоровився. І ось я, згідно повеління вашого». Святитель же хотів знайти тих людей, котрі покликали їх, і тут раптом [почув] голос такий: "Щезнуть ті, хто досліджує досліджене!"

Він же також звів руки до неба і каже: "Пресвята Богородице! Як [Ти] на Своє преставлення Апостолів із [усіх] кінців Всесвіту зібрала в честь Свого поховання, так і нині на освячення Своєї церкви зібрала намісників їхніх і наших служебників! ¹⁰" І всі вжахнулися від таких чудес.

Обійшли церкву 3-чі й почали співати: "ВъзмЂє врата князи ваши". І не було нікого в церкві, хто відспівав би: "Кто сей єсть царь славы", бо жодного в церкві не лишили, дивуючись приходові єпископів. Довге ж мовчання було, і був голос зсередини церкви, ніби янгольський: "Кто сей єсть царь славы". Шукані були такі голоси, хто є і чиї є. [Проте, коли] увійшли до церкви, двері всі [виявились] зачиненими, і жодної людини не знайшли в церкві. Зрозуміло стало всім, що все у тій святій і Божественній церкві здійснюється [за] Божим Промислом. Тому ж і ми кажемо: "О, глибина багатства і сило, і розуме! Хто прослідкує за розумом Господнім, чи хто радником був йому?!" ¹¹.

І Господь та збереже вас і обереже повсякдень життя вашого молитвами Пречистої Богородиці та преподобних і блаженних отців наших Печерських, та святих чорноризців монастиря того. З ними же і нам [дай] отримати милість у цей вік і [в] майбутній від Христа Ісуса, Господа нашого, Йому ж слава з Отцем і зі [Святим Духом нині, і повсякчас, і в віки вічні. Амінь].

Примітки

1. Трапеза - тут: верхня дошка Престолу. Зважаючи на велику площу останнього у Великій Церкві (бл. 4 м²), дійсно могли виникнути труднощі з виконанням такого замовлення.

2. ...коло вівтарної огорожі... У давньоруський час у церквах не було іконостасів, а лише огорожа типу такої, яка існує донині в костьолах. Пізніше на ній стали встановлювати ікони - дедалі більше й більше.

3. ...кам'яну дошку та стовпчики... Для влаштування Престолу необхідні чотири стовпчики, на які кладеться Трапеза.

4. ...Той же похвалив Бога й повелів освячувати... Видається вельми сумнівним, щоб митрополит дійсно прославив за те чудо Бога. Адже надмірне піклування його про ошатність печерського храму більше схоже на звичайнісіньке бажання дозолити нелюбій і непокірній обителі.

5. ...Послали ж туди, де робляться такі речі... Напевне, мається на увазі м. Овруч та його околиці. Про це див., зокрема: 139, с. 159-164.

6. Іоан, єп. Чернігівський, на думку Я. М. Щапова, поставлений на єпископство до 1087 р. \233, с. 210\. Вперше згадується в літописі під 1089 роком (освячення Великої Церкви). Брав також участь у перенесенні мощей прп. Феодосія. Під 1112 роком, описуючи поставлення на чернігівську кафедру його наступника Феоктиста, прп. Нестор зазначає, Що "радий був князь Давид і княгиня, був бо попередній єпископ хворим і лежав у хворобі піт 25. Тому ж князь і люди жадали єпископської служби і раділи, славлячи Бога" \227, с. 346\. Помер єп. Іоан 1111 року \227, с. 345\.

7. Про св. Ісайю, єп. Ростовського див. дод. 7.

8. Антоній, єпископ Юріївський, згаданий у літописі тільки під 1089 р. Літописний Юріїв (сучасна Біла Церква недалеко від Києва) був невеликим містечком, побудованим Ярославом Мудрим на межі печенізького поля. Проте, на думку Я. М. Щапова, його єпископ іноді виконував обов'язки вікарного єпископа київських митрополитів, коли цю функцію з якоїсь причини не міг виконувати білгородський єпископ \233, с. 45\.

9 Лука, єпископ Білгородський згад. у джерелах під 1088 та, востаннє, під 1089 роком при освяченні Великої Церкви \8, т. І, с. 222\. Після нього навіть титул цей не зустрічається в писемних джерелах аж до 1113 року \167, с. 155, 220, 235\. Серед графіті Софійського собору С. О. Висоцький знайшов напис про його смерть: "Місяця серпня в 22 день помер раб Божий Лука, єпископ блаженний Білгородський". Хоча рік тут не проставлений, проте автор припустив, що єпископ помер між 1089 і 1091 роком, оскільки на перенесенні мощей св. Феодосія він уже не згадується \39, с, 45-47\. Б. О. Рибаков ще більше звужує ці рамки: "Мы должны отвергнуть 1090 г. как возможную дату смерти Луки, так как нельзя представить себе, чтобы такая важная кафедра оставалась пустой на протяжении почти целого года. Вероятнее всего. Лука не смог принять участие в торжествах 14 августа 1091 года потому, что находился на смертном одре и через неделю скончался"\175, с. 19\.

10. За церковною традицією, в день Успіння Богородиці Апостоли були на хмарах перенесені з різних країв до Гефсиманії. Див. також інтерпретацію цього сюжету у житії прп. Ісаиї (додаток 7).

11. "О глибино багатства, мудрості й знання Божого! Які незбагненні Його постанови і недослідимі Його дороги! Хто бо коли зрозумів думку Господню? Хто був Його дорадником? Або хто дав Йому наперед, щоб воно знову було Йому віддане? Все бо від Нього, через Нього. Йому слава навіки. Амінь" \Римл. XI, 33-36\.