Дата:     Переглядів: 2 341    Коментарів: 0   |  

П

оцінило: 0 люд.
 

П
П

Павликовський Ю.
Інж., член УДП 1941 [103, М.Григор]

Павлишин Лука - "Ігор"
Нар. 1907 с. Тяпче, Болех. ОУН з 1937 [195]. Районовий, згодом пов. провідник Радехівщини. Уч. війни 1939, нім. полон, втік. Дир. школи на Холмщині, рай. провідник, потім пов. і обл військ. референт, 1941 - крайовий референт ОУН на Ген. Губернаторство [140]. Заст. провідника Півн. пох. групи (М.Климишин). 1942 крайовий військ. референт "Заходу". Симулює хворобу і покидає організацію. Працює в шкільництві, пізн. в хім. промисловості.[140]. 1953 був в красноярській тюрмі, з доруч. КГБ переконує в'язнів у потребі співпраці [246]. Помер в кінці 80-х.

Павлюк - "Лисий"
З Сокальщини, курінний УПА [ЗВУ 3.4.91, Г.Островецька].

Павук Осип
Був. голова теренового проводу ОУН-з в Австралії [239].

Павук Петро - "Степовий"
Крайовий господарчий (Львівщина) 1947 [259].

Пакуляк Михайло - "Віт", "Юрій"
Нар. 1913 Іванків, Скала-Под., Терноп. Гімназія в Бродах, 1935 поступив в у-т, закінчив юрфак (це з анкети арештованого, а на допитi сказав, що здав вступнi екзамени. О.Булка [ЛМ 1206] теж його згадує як студента). Касир батарейного з-ду, провідник львівської організації ОУН, арештований 10.10.1940 [220]. Засуджений до страти (процес 59-и, 17-19.1.1941), подальша доля невідома [ЛМ 1206, О.Булка].

Палідович Михайло - "Карпатський", "Херсонець", "Моряк", "Денис"
Нар. 23.8.1914 Миколаїв, Льв. Гімназія, Юнацтво. 1933 засуджений на 9 міс., виключений з гімназії. Продовжив навчання у приватній малій семінарії, торгових курсах у Львові. 1939 арештований на укр. студ. конгресі. В час війни переїхав в Австрію, вступив на Віденський у-т [263]. Референт пропаганди КЕ на Великонімеччину [ЛМ 1379, Г.Пришляк] 1941 член крайового проводу ЗУЗ, редактор "Бюлетня". 1943 гол. редактор "Ідеї і чину". Загинув 26.5.1944 б. с. Стільське та Ілів, Микол. [150, т. 24]. Був похований в с. Ілів. Могилу зробили подвійну, енкаведисти розривали, не добрались. 1991 перезахоронили [ЗВУ 4.8.92]. В Миколаєві поставлений пам'ятник, названо вулицю [ЗВУ 25.5.96].

Паліїв Дмитро
Нар. 1896 на Калущині. Підхорунжий УСС, один із організаторів Листопадового Чину, четар УГА, ад'ютант ген. М.Тарнавського, співорганізатор УВО, член Начальної Команди [121]. Був засуджений у справі замаху на Пілсудського. З 1923 переходить в УНДО, 1928 обраний до сейму. 1933 організує "Фронт національної єдності" (ФНЄ). 1943 у Військовій управі дивізії "Галичина" [52]. Загинув під Бродами 19.7.1944 [121].

Панасюк Михайло
З Коломийщини. Студентом в орг. сітці ОУН в Гуцульщині, бойовий і фінансовий референт в Німеччині. Після війни у друкарні газети "Укр. слово" в Парижі, опісля - США, голова відділу ОДВУ, редактор журналу "Самостійна Україна". Учасник VII ВЗ ОУН-м у Лондоні, 1969. Працював у сталеварні. Помер на 58-у р. життя [241].

Панасюк Сафат
Мешканець с. Ільпибоки, очолював "спецотряд НКВД" (підшивався під ОУН), створений на терені Демидівського р-ну, Рівн. Вбили безліч людей, сам П - 500. В с. Пащиха упродовж 1944-46 "спецотряд" умертвив 34 особи. Відділ налічував 50 чол. В листопаді 1945 влаштовано спектакль "виходу відділу з повинною". Здавав його в Демидівський РВ НКВД політичний референт УПА (?) Ю.Омельчук.. П. залишився в Іпьпибоках головою сільради, продовжував грабувати населення. Наляканий упівцями, втік на Харківщину, де років через десять пропав (можливо, ліквідований як небажаний свідок). Решту відділу закидають на хутір Дубляни під Дібровою для підсилення такої ж "бандерівської боївки" [199].

Панчишин Маркіян
Активний діяч т-ва "Народна лічниця" (засноване 22.1.1903) [ЗВУ 28.7.90]. Найпопулярнійший лікар в Галичині міжвоєнного періоду. Його заходами 1920 засновано Укр. таємний у-т, керував навчанням на медичному ф-ті. Міністр охорони здоров'я в УДП. Через погрози польських терористів мусів шукати захисту за мурами Святоюрського собору. Не витримало серце - інфаркт. Помер 9.10.1943 [ЗВУ 18.8.90, М.Базелюк].

Панчишин Святослав - "Дорошенко"
Племінник Маркіяна. Навчався в Гол. гімназії, матура 1943 [227]. Вчився у Віденськім у-ті ["Известия" 15.9.88, Л.Корнешов]. У Відні "от регистрации как гражданин СССР уклонялся,..стал на путь проведения антисоветской работы. Это и привело его на скамью подсудимых (виглядає, що з Вiдня депортований насильно). Выйдя на свободу, получил висшее образование,..хирург-травматолог, потом зав. отделением в обл. больнице" [167, В.Цуркан]. В кінці 60-х рр. ЗЧ ОУН рішили його зробити керівником львівського підпілля. Вербував Т.Билінський. П. погодився і під керівництвом КГБ повів гру. Став членом Центр. Проводу ЗЧ ОУН, головою організаційного суду в краю, керівником крайової СБ, нагороджений золотим хрестом ОУН, медаллю ім. Бандери ["Известия"..]. Зв'язок підтримували через Билінського, а після його смерті 1983 - листуванням [167]. У вересні 1988. разом з київським "керівником", також агентом КГБ Ю.Іванченком, розказав все на прес-конференції у Києві. Наслідки операції - виявлені і нейтралізовані більше 20 емісарів, громадян США, Англії, Франції, ФРН ["Известия"..]. Мешкав на Личаківськiй 91/1, виписаний 14.2.1989 до Києва (довiдка адр. бюро).

Панчук Мирослав - "Побратим"
Нар. 13.3.1927 Львів. Гімназія, від 1944 Льв.політехніка, сільгосп. і-т. 1943 - Юнацтво. Член Проводу ОУН. 1950 засуджений на 10 р. І в таборах в підпіллі ОУН. Закінчив заочно мех ф-т. ЛПІ, працював в Укр. НДІ поліграфічної промисловості. Один із організаторів Спілки політв'язнів України 1991, голова Львівського клубу політв'язнів. 1992 один із засновників КУН, член Льв. обл. проводу, голова Етичної комісії, згодом член Гол. Проводу та Політ. Ради КУН. Автор багатьох публікацій,, редактор "Бюлетня укр. націоналістів", організатор наукових конференцій. Помер 23.9.2000 в м. Соммервілл, США, похований на Личаківському цвинтарі, 76 поле [ШП .10.00].

Паньків Ярослав
З Підгородища, Бібр., наймолодший з 4-х братів (ЗВУ двiчi писала про нього i подавала рiзний вiк: 15 р. - 3.11.90, В.Онацик, 12 р. - 6.2.91, М.Базелюк). Був зв'язковим у старших братів Григорія і Михайла, воїнів УПА., передавав харчі, білизну, пошту. 1946 знайшов Григорія і ще одного в лісі вбитими. Вночі поховали. Через кілька днів до хати зайшли переодягнені енкаведисти і з ними "підпільник", насправді, перекинчик "Левко" - К.Гладун. Не пізнавшись на них, мама видала, що Я. поховав повстанців. Домагались видати криївки, били розпеченими залізними палками, шомполами, кидали у вогонь, не видав. Вже мертвого привезли у бібрську тюрму, разом з 13 понівеченими трупами закопали на подвір'ї тюрми, присипали сміттям. 44 роки брати шукали тіло, не знайшли, зробили символічну могилу біля брата. 7.10.1990 силами Руху, політв'язнів, УПА, міськрадою проведені розкопки. Поховали Я. в насипаній колись символічній могилі. Члени клубу репресованих запропонували назвати його іменем школу в Підгородищі [ПС № 17, 1.91].

Пахолок Олександр
Учасник пох. групи, створював огранізації ОУН на Чернігівщині. Шеф обласної укр. поліції ["Голос України" 19.3.93].

Пацифікації
Відбувались 1930. Це була "чорна окупація". Людей били, зривали підлоги і пошиття дахів. "Притримано" 1739 людей, до суду віддано 1143 (220 студентів, 360 учнів, 30 священиків), знайдено багато зброї і амуніції. Суди засудили 25-30 %. Викликало сильні еха у світовій пресі. Коновалець через УНДО звернувся до Ліги Націй, створено Комітет Трьох (Лондон). Признав винними українців, але і засудив методи помсти [89]. Reflectsng the continued land hunger of the peasant and their resentment of the large estates that dominated Galician agriculture, the OUN iniciated a series of sabotage actions in 1930. It began by burning bales of wheat and hay harwested on the large estates. The OUN was assused of burning 62 houses, 67 taverns, 112 mills and 78 other buildings. It robbed a post office and attemped to disrupt communications, and one man was killed. The government decided that immediate, drastic action was required. The ensuing "pacification" took the form of a pogrom of Ukrainian leaders thoughout Estern Galicia. Priests, peasants, teachers, women, and some children fell victim to Polish repression in September and October 1930. The peasants were forced to feed the army and police units used against them. Ukrainian shops were looted, and community meeting rooms vandalized...the government admitted to 1800 beaitings. A considerable number of the victims were women (напр. Іванна Блажкевич була жорстоко побита за польсько-укр. походження) [105]. Економіст М Ковалевський причиною П. вважав економічний ріст українців в Галичині...використано нагоду знищити економічні здобутки [141, О.Бойків].

Пашкевич Олександр - "Том"
Б. 30 р., абсольвент Льв. Політехніки, член КЕ [230, О.Грицак]. Референт розвідки на провінцію в КЕ 1933 [251, ч. 4.98, Я.Сватко]. На Львівському процесі ОУН 1936 засуджений на 5 р. [255].

Пашківська Марта
Нар. 1925 Борщів, Терноп., донька українця і польки. Порвала з домом, коли мама хотіла віддати за поляка. 1944 була у школі кадрів в Калущині. Для конспірації разом з О.Ільків ходила у фельшерську школу у Львові. Зв'язкова Шухевича. В лютому 1948 зажила отруту в момент арешту у львівському трамваї. За іншою версією загинула 1948 в бункрі [282].

Пеленський Зенон - "Пакс"
Нар. 1902, член УВО, член-засновник ОУН, в'язень польських тюрем, діяч УНДО. Берлінський кореспондент "Діла", співредактор журналу "Розбудова нації" у Празі, гол. редактор тижневиків "Укр. Голос" у Перемишлі, "Свобода", щод. "Новий час" у Львові. На еміграції у Мюнхені редагує тижн. "Укр. Трибуна", "Укр. Самостійник". 1955-67 член ред. радіо "Свобода", голова Спілки Укр. Журналістів у Німеччині [ЕУ т. 5]. Співтворець УГВР [132]. В Президії УГВР від 1944 [195]. Один із засновників ЗП УГВР і ОУН-з [147].

Пелип Дмитро - "Ем", "Євшан"
Нар. 1900 с. Равське, Жовк. Служив в польській армії, 1936 засуджений на 4 р. за участь в ОУН. 1941 - в "Нахтігалі", з 1942 в підпіллі. Організує боївку ОУН.. Весною 1944 перебирає сотню загиблого "Галайди", курінний, згодом к-р ТВ. Бої на Радехівщині, Холмщині, відтак Равщина, Немирівщина. Смертельно поранений в Яструбичах, Радех. в листопаді 1944. Поховали в с. Радванці. 29.9.1991 перепохований в с. Равському [138, док. 258].

Пелих Степан - "Коваль"
Заступник крайового референта СБ Тернопіль 1945-47 [195].

Перегіняк Гриць - "Довбешка", "Коробка"
З Угринова Ст., Калуш., земляк і знайомий Бандери. К-р першої сотні УПА (за iн. джерелами - друга, перщою була сотня "Остапа" - С.Качинського), посталої в кінці грудня 1942 на Поліссі [149]. 7.2.1943 сотня взяла Володимирець. 22.2 заатакувала Висоцьке. Гарнізон в 200 солдатів одержав підкріплення в 350 чол. Наступ не вдався, П. загинув [151].

Переривський-Данищук Іван - "Гарматюк"
Член Центрального Проводу ОУН, захоплений большевиками [153, т.1].

"Перший Пробоєвий відділ" ОУН
Так назвав Бандера групу, сформовану на поч. 1940, яку особисто інструктував. Завдання - підготовити адміністративний апарат по селах і містах, який мав діяти з перших днів укр. державності. Очолював С.Пшеничний. Учасники: І.Бойко, Ю.Вітович, Потягач, І.Кублій, М.Рудий, Рудник, І.Шак, Шедловський, Ю.Шпак. Після переходу кордону - бій з заставою. Пробились гранатами, Пшеничний і Запісочний загинули. Розділилися по 2-3 чол. Переловили всіх, крім одного, дехто поранений. Відвезли до Львова на Замарстинів. Не всі дождались визволення [214].

Петерзіль Євгенія
З Тернополя, б. 25 р., в'язень тюрми в Тарнові, учасниця пох. груп. Працювала злегалізовано начальником "Суспільної опіки" Вінниці, член обл проводу, провідниця жін. сітки Вінниці. Літом 1942 переходить разом з обл провідником "Бойком" (В.Яворів) на Сумщину. Арештована і розстріляна наприкінці 1942 [ШП 11.5.00].

Петренко Роман - "Омелько"
Інтендант КВШ УПА-Північ 1943 [195].

Петречко Юліян
Огранізатор і провідник робітництва на укр. землях довоєнної Польщі, на тер. Райху під. час нім. окупації. Загинув на Лонцького в кінці 1942 ["Поступ" № 6, 90], [102, фото].

Петречко Ярослав - "Граб"
Крайовий референт СБ ОСУЗ 1943 [195]. Загинув в листопаді 1943 [150, т. 24].

Петришин Роман - "Гнат", "Юра"
(1947) Стефа Шкварок повідомила спецгрупу УМГБ (приймаючи їх за ОУН-УПА), що в Кобиловолоках, Теребовл. під чужим прізвищем проживає кол. керівник пропаганди Чортківського окр. проводу ОУН "Гнат", який 1945 за завданням легалізувався і підтримує зв'язок з "Євгеном" з Крайового Проводу ОУН "Поділля". Встановили, що це бухгалтер спиртзаводу Осип Галат. 8.9.1947 він був таємно затриманий. На допиті розповів, що він - Петришин, член ОУН з 1941. До березня 1944 керував Борщівським пов. проводом, потім референт пропаганди Чортківського окр. проводу. У вересні 1945 в зв. з пораненням легалізувався, підтримував зв'язки з керівниками Чортк. і Терноп. окр. проводів "Енеєм" і "Богданом", кол. керівником пропаганди Чортк. окр. проводу "Андрієм", знайомий з кер. пропаганди Крайового Проводу "Уласом" та ін. П. заагентурено і використано для розшуку і ліквідації його зв'язків [136]. Арештований 1949. Не зрадив, ні в чому не признався, кидався на слідчого з табуретом. Звільнений 1956, поїхав до дружини до Харкова. Помер 1982 чи 1983. [Л.Горинь, сестра 11.7.93]. Мій брат не був зрадником. Його арештували явно, а не "таємно". В МГБ вже мали точну інформацію про його діяльність і навіть звички. Після кожного допиту кидали в камеру півживим. Кидав табуретку в слідчого, щоб його застрілили. Так "агентурили" майже рік. "Особлива нарада" заагентурила на 10 р. іркутських таборів. В тюрмі заробив тромбоз сонної артерії, стенокардію, гіпертонію - все в тяжкій формі. Присягнувся, що не зрадив нікого. Вірю йому беззастережно [ВЗ 23.9.93, Ірина П., сестра]. Нар. 1916. В'язень Берези, звільнився 1939 після втечі поляків. Табір був замінований, хотіли підірвати разом з в'язнями, не встигли. Поранений був при переході фронту весною 1944 на Чортківщині, там переховувався до переїзду в Кобиловолоки. Помер 1979. Переконана, що публікація "Високого Замку" - фальшивка [Ірина П. 5.9.93]. Був привезений до Львова, на Піярів, в дуже важкому стані, здається, мав гангрену. Лікував Килиман. В той час там помер чоловік за прізвищем О.Галат. Його паспорт і дали П. [ М.Косик, 1994]

Петрів Роман
Нар. 11.2.1927 с. Вел. Воля, Микол., Льв. Торговельна школа, ОУН з 1943, пом. референта пропаганди пов. екзекутиви. 22.3.1945 натрапив на засідку МГБ, поранений, засуджений на 10 р., Воркута. Звільнений 1954, повернувся в Україну. 1957 арештований вдруге, нові 10 р.. Звільнений 1963. Поезії, переклади. Переклав "Мойсея" Франка на рос. мову, видав самвидавом збірку "Поетичні твори". Вийшла в Канаді 1962. 1997 "Каменяр" видав збірку "Терен у полум'ї". Живе у Львові [283].

Петров Всеволод
Нар. 2.1.1883 Київ, військовий з діда-прадіда. Київське піхотне училище, Академія ГШ. Нач. штабу Туркестанської піх. дивізії, полковник. Сформував Гайдамацький кінний полк, обороняв Київ від Муравйова, штурмував Арсенал. Генштаб, інспектор піхоти. Миністр УНР в уряді І.Мазепи. 1922 - Прага, професор Укр. пед. і-ту ім. Драгоманова. Від 1929 в ОУН, член Проводу. 1941 в УДП, військ. міністр. Арештований гестапо, концтабір. Звільнений 1944, жив в Німеччині. В повоєнні роки в Авсбурзі, член НТШ. Помер 10.7.1948 [187].

Петрусевич Нуна - "Дух"
(в [259] - Петрушевич). 1943 очолює фармацевтичний відііл Крайового проводу УЧХ в підпіллі [150, т. 23, І.Савицька]. Аптекар Крайового Проводу УЧХ (ЗУЗ) 1944 [259].

Пеців Ярослав - "Мирон", "Вадим"
Із Станиславівщини., надрай. пропагандист Перемищини, політвиховник у відділах УПА. Учасник рейду на Чехословаччину 1946. Загинув 17.3.1947 в бою з WP у лісі над Тисовою [150, т. 28].

Пильникарська 10/14
Конспіративна квартира ОУН. Вперше названа Б.Івашковим 20.3.1940, як адреса Мирослави Шавалюк, помічниці Г.Левицької. Не пізніше 29.3 на цій квартирі був арештований П.Габа (тут жив). 20.3 тимчасово тут замешкали прибулі з-за границі В.Гринів і Я.Горбовий. 27.3 на квартиру прибули Г.Мармаш і "Чорний" - мали йти на Волинь і тримати зв'язок через цю квартиру. 30.3 на П.10 був арештований Ф.Федечко, С.Ніклевич. Крім П.10, Гринів назвав інші квартири (24.4): Шептицьких 10/7 - Г.Левицька, Львовскіх дзеці (Тургенєва) 57 "б" - О.Гринів, Каневського 11. Остання - квартира Габи. Тут загинули В.Гошко і Олійник [230]. 30.3 Луцький і Чижевський у 8 год. ранку побували на Шептицьких, Потоцького, Пильникарській, було все в порядку. На другий день ранком хотіли зайти, зустрічна жінка попередила, що вночі тут була стрілянина. Втекли..[255].

Підгайний Богдан - "Бик"
Нар. 1906 в Нивицях, Радех. [214]. Льв. гімназія, Гданьська політехніка. 19.10.1926 співучасник атентату на шкільного куратора Собінського (разом з Р.Шухевичем), 1930 - нападу на пошту в Трускавці. Дістав 3 р. Бойовий референт КЕ ЗУЗ. На варшавськім процесі 1936 засуджений на довічне ув'язнення, на львівськім - на 15 р. [ЕУ, т.6]. Один із керівників "Роланда" [215]. За дорученням Шухевича вступив в дивізію "Галичина" (після вишколу мали перейти в УПА, не вдалося). В кінці 40-х рр. референт зв'язків ЗЧ ОУН. 1954 перейшов на бік "двійкарів", член Політради ОУН-з. Від 1956 в Канаді. Інженер, співвласник фірми в Торонто. Активіст Братства 1 Дивізії УНА. Помер 1.9.1980 ["Вісті комбатанта" № 3, 89]. Співавтор збірника "Броди" [155].

Піддубний Іван
Нар.8.10.1871 Богодухівка, Золотонош., Черкас. Той самий П., за БСЭ "русский профессиональный борец" 1942 був прийнятий в ОУН в Єйську членами пох. групи. Помер 8.8.1949 Єйськ, Краснодар. [з радіопередачі 10.1996 ].

Пісецький Гриць
Нар. 15.2.1907 [280]. Син священика з Бібрки [ЛМ, С.Бардахівський]. Син пароха Корнева, Городенк. ["Дзвін" 1.95, В.Лизанчук]. Пластун, член УВО, загинув 30.7.1930 при нападі на поштову карету під Бібркою. Був у пластунській формі. Приналежність пластунів до ОУН, їх участь у підпільних акціях привели до заборони Пласту [244, В.Головенько].

Плав'юк Микола - "Знедолений"
Нар.1927 Русів, Снят. Член ОУН-м, 1943 керівник Юнацтва в околиці Коломиї, учасник збройного підпілля (відділ Карпа, роззброєний УПА). Переїздить на Захід (чи вивезений на роботу до Німеччини [ЗВУ 14.47.90] ). Мюнхенський у-т, економ. ф-т., орг. референт німецького терену. Переїхав в Канаду, 1954 закінчив Монреальський у-т, економіст. Член УНО, президент, заст. президента КУК, 1967 співтворець СКВУ, його ген. секретар (протягом 6 р.). Від 1978 голова ПУН. 1989 президент УНР [156, С.Таран], [ЗВУ 14.7.90]. 22.8.1992 на урочистому засіданні Верховної Ради передав повноваження уряду в екзилі Президентові України Кравчуку.

Плахтина
Член УВО, учасник нападу на пошту по вул. Глибокій, 3.7.1928 засуджений на смерть (див. Летюча бригада"). Його мама сказала: "Сину, як будуть тебе провадити на шибеницю, не забудь закликати "Хай живе Україна!" [219].

Побігущий Євген - "полк. Рен"
Служив в польській армії, капітан. 1939 здався німцям. Очолив батальон "Роланд", сформований у травні 1941. Восени командує об'єднаним "шуцманшафтбатальоном-201", який в Білорусії воював проти сов. партизан. По війні в Мюнхені. Керував "станцією ЗЧ ОУН" - підготовка агентів [71]. Викладав ідейне виховання в УВУ у Мюнхені [272]. Помер 28.5.1995 на 94-м р. життя в домі для старших осіб в Гаар б. Мюнхена [ШП .6.95]

Поздик - "Євген"
Крайовий пропагандист (Тернопіль) 1949-51 [259].

Позичанюк Йосип - "Шаблюк", "Шугай", "Євшан", "Стожар", "Устим", "Чубенко", "Рубайгада"
Нар. 1911 (чи 1913) Дашів, Вінн. Вчився у Ніжинському пед. і-ті, 1939 скерований на працю до Львова, включився в підпілля ОУН [150, т. 24]. Член ЦК комсомолу України, мав організувати комсомол у Львівській обл. [255]. Учасник пох. груп 1941, арештований в Києві, в'язниці у Львові, Кракові. Висланий на примусову працю до Німеччини. Втік, вступив в УПА. Публіцист, письменник, автор численних видань ОУН, редактор підпільних газет "За самостійну Україну", "За Укр. Державу" та ін., учасник ІІІ НВЗ ОУН, обраний членом Гол. ради [150, т. 24]. Держ. секретар інформації і пропаганди в УДП 1941. З весни 1943 - політичний керівник УПА. Член УГВР. Загинув 21.12.1944 б. с. Юшківці, Ходорів.[263]. П., К.Цмоць, Б.Вільшанський, І Капало йшли на зустріч з Шухевичем і 22.12.1944 зіткнулись з загоном НКВД. Більшість загинула [249].

Поліська Січ
Перша укр. повстанська формація під час 2-ї св. війни, організована М.Боровцем ("Тарас Бульба"), прихильником екзильного уряду УНР. З поч. війни 1941 виступила проти ЧА. Нім. адміністрація веліла ПС скласти зброю. Зброю заховали, вояки розсіялись, Боровець перейшов в підпілля. Навесні 1942 відновив діяльнісь ПС малими відділами. Співпрацювали з боївками обох ОУН. Влітку 1942 Москва вислала на переговори полк. Лукіна. Пропонував підтримку зброєю, якщо ПС розгорне терористичну діяльність проти німців. Німці тоді запропонували перехід на поліційні формації проти більшовицьких партизанів. Ні ті, ні другі не пристали на вимоги визнати самостійність України [ЛУ 14.5.92]. ПС - постійна база Поліського Лозового Козацтва, хутір в в околицях Янова (Іваново). Господар хутора - Лось-Адамський. Належала до ОУН (КЕ ОУН на ПЗУЗ), а Бульба створив свої формування пізніше [ЛМ 1815, В.Леонюк]. В липні 1939 з Бригідок втікають провідні члени ОУН, серед них Гроза і Вовківчак, з дорученням відновити діяльність військовиків ОУН на ПЗУЗ. "Вовки" знову збираються на Поліссі і напередодні нім.-польської війни в околицях Янова постає "Поліська Січ" [198].

Полотнюк Євген-Володимир - "Ойген"
Нар. 10.3.1906 Підмонастир, Бібр. З 1925 в керівництві Пласту. З братом Платоном - організатори УВО на Покутті. Гімназія в Станиславові 1926, Льв. Політехніка, лісництво. Спортовець. Жив в Академічнім Домі, де й познайомився з Даркою Макогон (майб. Ірина Вільде). Закінчив 1934. Працював в державних лісах у Сташевичах, Старосамб. На поч. 1939 Береза - підозра в принал. до ОУН. Звільнила війна. Дир. ліспромгоспу в Лелехівці, Яворів. Після приходу німців - надлісничий в митрополичих лісах с. Микуличин, Надвірн. Там закладаються повстанські бази, діє підстаршинська школа УПА. Польський донос, німці викривають бункри. Арешт, тортури, 20.11.1943 засуджений до розстрілу. Замінено на ув'язнення до першого вбивства німця на терені. В УПА заборонили акції на тім терені. Розроблено план визволення П., та 26.11 хтось вбив німця. Можливо, польська провокація. 28.11.1943 П. в числі 10 закладників розстріляний у Ворохті. 17.10.1993 перепохований у Надвірні [189].

Польовий Омелян - "Остап"
Нар. 1913 Ярчівці, Зборів. Польський політв'язень, 1940 у Кракові, в політканцелярії Проводу ОУН [ЛМ, М.Григор]. 1941 офіцер в Легіоні, к-р ВО 3 "Лисоня", одночасно курінний, поручник. Зимою 1945-46 попав в руки МВД. Засуджений до розстрілу, замінено на 25 р. Після відбуття возили по Україні, показували як "розквітає", намовляли на покаянну заяву. Відмовився в присутності односельчан. Не дали закінчити мову, відвезли назад. [150, т.11]. Полковник УПА, почесний член Гол. Булави ВБ ОУН-УПА [ШП 30.12.95].

Польовий Федір - "Поль"
Волиняк, с-на польської армії, кол. член ОУН-м, к-р старшинської школи "Олені". Загинув 15.10.1944 в большевицькій засідці в ур. Глибокий б. с. Липа, Долин. зі всім штабом [119].

Полюга Любомир
Нар.9.8.1925 у Львові. Гімназія 1943, навчався в мед. і-ті, від 1944 зв'язаний з підпіллям - Г.Дидик, М.Пашківська. Діставав для підпільників документи, ціанік, живлення для приймачів, антитифозну вакцину. В кінці 1946 в зв. з небезпекою арешту живе в Стрию, Дашаві під прізвищем Р.Полівчак. З весни 1947 - в Княгиничах, зв'язковий Шухевича (часть обов'язків О.Ільків), офіційно - медик в селі. 21.9.1947 затриманий, поранений при спробі втечі. Табір Інта, працював фельшером. Звільнений 19.12.1955, закінчив Семипалатинський мед. і-т. Живе в Цурюпінську, Херсон., Олешки [282].

Полянський Юрій
Нар. 1892 Жовтанці б. Львова. Сотник УГА, учасник боїв за Львів 1918, професор геології, викладач укр. таємного у-ту, член Начальної Команди УВО, її перший крайовий командант. Учитель академічної гімназії у Львові (1921-37), візитатор і професор богословської академії (1937-39), професор Льв. у-ту (1939-41), голова тимчасового правління Львова 1941. На еміграції в Австрії, Німеччині, з 1956 професор у-ту в Буенос-Айресі. Дійсний член НТШ, автор праць з географії, геології, археологіі [121], [141], [219].

Потічний Петро
Родом з Галичини, жив в Павлокомі над Сяном, вимордованій поляками. В 14 р. вступив до УПА. 1947 рейдом дістався до Німеччини, пізн. США. Там мобілізували - 3 роки Кореї, поранений. Закінчив у-т у Філадельфії, магістратура, докторат - у Колумбійському у-ті (Нью-Йорк), переїхав до Канади. Професор Макмастерського у-ту, політолог. Займається історією УПА, укр. підпілля. Співредактор "Літопису УПА" (другий - Є.Штендера) [МГ 1.11.90].

Потішко Василь
Нар. 4.4.1895 с. Лабунь, Житом. Інженер. 1917-20 діяльний член Центральної Ради, активний за Гетьманату і Директорії, переслідувався в СССР. В час нім. окупації співпрацював з укр. підпіллям в Києві, член-засновник і діяч УГВР. Від 1949 жив в Бафалло, Нью-Йорк. Співпрацював з редакцією "Літопису УПА". Помер 5.3.1991, похований в Бавнд-Бруку ["Укр. вісті", Детройт 24.3.91].

Похідні групи ОУН
Мета - організувати укр. самоуправу на окупованих нім. армією теренах, розбудувати мережу ОУН, творити військо. ОУН-б сформувала три групи: Північна, біля 3 тис. чол., кер. М.Климишин, гол. мета - Кіїв, правобережна Україна. Східна, кер. М.Лемик, О.Мащак, мета - Харків, Слобожанщина. Південна, кер. З.Матла, Т.Семчишин на Кам'янець-Под., Одесу, Кривий Ріг, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Крим [ШП 2.3.93, П.Дужий]. Всіми керував Штаб П. г.: В.Кук - провідник, З.Матла, Р.Малащук, М.Лемик. Організована окрема Львівська група на чолі з Я.Стецьком (В.Кук, Я.Старух, Л.Ребет, І.Равлик, Б.Вітошинський, Д.Яців [ШП 2.6.99, В.Кук] - до Львова, проголосити відновлення укр. держави, створити уряд і тимчасовий парламент [103, Р.Ільницький]. У липні 1941 організовано Київську групу - повторти проголошення Акта. Очолював Кук. Частину її німці арештували, втекли. Група перестала існувати, але проголосила державність в Житомирській і Київській областях [ШП..]. На поч вересня проведені масові арешти членів П. г. ОУН-б у Житомирі, Василькові, Бердичеві, Вінниці, Миколаєві і Херсоні. Одночасно гестапо розгромило групу Схід (Лемика з 4 друзями розстріляли в Миргороді), і частково Північ (Климишин був арештований в Житомирі, групу, організацію в Києві очолив Мирон). Найменших втрат зазнала група Південь. Провід доручив П. г. розбудувати підпільну мережу на Центр. і Сх. Укр. Землях. Керувалась із двох центрів: у Києві - пров. Д.Мирон в співпраці з Д.Маївським, М.Прокопом, П.Саком, Я.Хомовим та ін. і Дніпропетровську - пров. З.Матла, а від травня 1942 В.Кук у співпраці з О.Логушем, П.Дужим, Т.Семчишином, Є.Стаховим та ін. Підпілля діяло в Одесі, Криму, Донбасі, Кривому Розі, Миколаєві, Вінниці, Кременчуці, Полтаві, Харкові, Чернігові. Більшість їх була ліквідована німцями. Із 6 тис. членів П. г.(у вiдеофiльмi "Українська Повстанcька.." називається цифра 10 тис., в ЕУ т.6 - 1,5тис.) до Галичини повернулось кілька сотень. Поверх 4 тис. видали гестапо мельниківці. Після катувань їх розстрілювали. Більше тисячі людей загинули в УПА [218].. Гол. тереном діяльності П.г. ОУН-м стала спершу Житомирщина, пізн. Київ, в якому вони організували міську адміністрацію, громадське, культурне і видавниче життя, ініціювали створення Укр. Національної Ради. Група зросла (початково б. 200 людей) після прибуття Буковинського Куреня (б. 500 осіб). З Києва менші групи були перекинуті до Харкова (пров. Б.Коник), на Полтавщину, Донбас і Крим. Керівниками спочатку були О.Сеник, М.Сціборський. Після їх вбивства у Житомирі 30.8.1941 - О.Кандиба, Я.Гайвас, Я.Шумедла, О.Бойдуник, М.Капустянський. Як і члени ОУН-б, зазнали репресій. Багато арештовано і розстріляно після відзначення річниці Базару, в лютому 1942 розстріляні десятки провідних членів - О.Теліга, І.Рогач, О.Чемеринський. В Миколаєві розстріляно Б.Сірецького, В.Баранецького, В.Антонюка, В.Малярчука та ін. Частини проводу і членів П. г. перейшла в підпілля, більшість з них зосередилась на ЗУЗ, гол. Волині, де включились у збройну боротьбу проти нім. і сов. військ [ЕУ, т. 6].

"Прага"
Друкарня на Львівщині (в Мокротинi, Жовк.), в криївці під стодолою. Директор - "Тиміш", техн. редактор Т.Дунець, працівник і охоронець "Чорний". Брав участь в роботі і Д.Лушпак, зв'язковий редактора М.Прокопа. Друкувала "Ідею і чин", листівки Проіснувала до 10.12.1943 - випадкової трагічної загибелі Т.Дунця, коли була розконспірована. Перенесли [150, т. 24].

"Прапор молоді"
Нелегальна газета ОУН-б. Закликала молодь приєднуватись до ОУН, боротися за укр. державу [151].

Прийма Василь
З с. Бачів, Перемишлян Був в УПА, після війни - духовна семінарія в Німеччині, навчався в Голландії. Перший парох укр. церкви Успення в Лурді, Фр. Має 82 р. [ЗВУ 18.1.97, Ю.Романишин]. Автор пісні "Гей, там далеко, на Волині створилась армія УПА" [ШП 30.12.97].

Приймак
Керівник ОУН-б Волині і Поділля, находився в Сокалі [151, донес. СД 19.6.42].

Пришляк Григорій - "Мікушка", "Вайс"
Нар.20.4.1913 Новосілки-Ліски, Буськ. Львівська гімназія, УВО, з 1929 - ОУН, в повітовім проводі Кам. Струміл. Арешти. Служив в польській армії, працював в "Сільськім Господарі" в Буську, організував "Просвіту". 1938 засуджений на 7 р. Звільнився з війною. В Краківській СБ, пізн. референт СБ крайового проводу, Львів. Арештований 20.7.1946, засуджений до розстрілу, замінили на 25 р. [ЛМ 1379, Г.Пришляк]. Крайовий референт СБ ЗУЗ 1941-44 [195], провідник спеціяльної групи ОУН у Львові 1944-46. Відбув 25 р. тюрем і таборів (1946-71). Голова референтури довголітніх членів ОУН, сеньйор Пласту в Україні від 1993 ["Нація і держава" 8.4.99]. 1999-2000 вийшли друком двi книги споминiв [ШП 3.5.01, Р.Басараб].

Пришляк Євген - "Ярема"
Нар. 13.12.1913 в Миколаєвіі. Працював у торгівлі. Член ОУН з 1930. За Польщі 4 р. тюрми. 1939-41 на Закерзонні. Від 1941 референт СБ Дрогобицької обл, від 1949 - Львівського краю, 1950 - Крайовий провідник. 22.1.1952 розкрили бункер в с. Лани, Щирець. Чинили запеклий опір, загинули Р.Лозинський, референт СБ, С.Ганич, С,Вільхова. П. загазованого відрятували. Кара смерті замінена на 25 р. В концтаборах був провідником страйків. Після відбуття жив в Миколаєві під строгим поліційним надзором [218]. До зах. діаспори йшли телеграми за підписом П. про конфлікт між ним і В.Куком, існування якого Кук заперечує. Були відправлені в той час, коли П. перебував в руках КГБ [ЛМ 1538, Ю.Микольський].

Прокоп Мирослав - "Володимир", "Садовий", "Вировий"
Нар. 6.5.1915 в Перемишлі. Гімназію, Льв., Берлін у-ти, УВУ (Мюнхен), право. Пластун, 1932 окр. провідник ОУН Перемишль. У Львові редагував "Студентський вісник", редактор "Укр. пресової служби" в Берліні. З поч. війни у Львові, арешт. Втік, підпілля. Член Крайового проводу ОУН в Києві. Референт пропаганди Проводу ОУН. Співредактор газети "Самостійна Україна", редактор "Ідеї і чину". Організував в Карпатах радіостанцію "Самостійна Україна". Співзасновник УГВР, член її президії. 1944 перейшов на Захід, від 1949 в Нью-Йорку. Заст. голови ЗП УГВР, дослідницького об'єднання "Пролог", редагував англомовний місячник "Огляд рад. укр. преси", співредактор журналу "Сучасність", автор багатьох праць, редактор збірників. Дійсний член НТШ, його історичної секції [263].

Прокопів Богдан - "Степан"
Крайовий референт СБ Львівського краю 1948 [195].

Прорик Станислав-Ігор
(нерозбiрл., можливо Процик). Пов. провідник ОУН Теребовлі (177 членів, шифр повіту "Ісидор") [230, С.Ніклевич].

Процес 11-и
Ще наз. процесом першої екзекутиви ОУН. Відбувся 29.10.1940. Льв. обл. суд під головуванням Юрка. Підсудні - керівники Львівської КЕ, прибулі з Краківського центру для допомоги в організації повстання М.Влодичко, В.Войтюк, П.Габа, В.Гринів, О.Грицак, В.Зелений, Б.Івашків, Ю.Левицький, С.Ніклевич, Ф.Федечко, Л.Харкевич. В лютому-березні 1940 - арешти. Засуджені до розстрілу (Влодичко на 10 р.). В справі є довідка про виконання вироку на Войтюка, Габу, Гриніва, Грицака, Івашкова, Федечка, Харкевича (немає на Зеленого, Левицького, Ніклевича), довідка про смерть Влодичка 29.3.1942. Всі реабілітовані 28.9.1994. На процесі було названо біля 200 прізвищ підпільників-членів ОУН [230].

Процес 15-и
Відбувся в Києві 5-7.3.1941, Військ. Трибунал Київського Особ. Військ. Округу. Підсудні - в більшості учні львівських СШ №№ 1-3 та ін., гол. мешканці Клепарова: Ю.Базилевич, М.Брездень, Я.Валько, С.Вітик, І.Гуцалюк, Ю.Думка, Є.Кухар, П.Левкович, Б.Меєр, В.Онисько, Р.Пастух, І.Пеленський, Я.Солонинка, Л.Терлецький, М.Ткачик. Арештовані 29.6 - 14.7.1940, звинувачені в приналежності до Юнацтва ОУН (кер. Я.Валько) і теракті: кинули гранату під час кіносеансу на майданчику в Клепарові 7.7.1940, загинуло троє. Пізніше це звинувачення було знято. 4 чол. засуджені до розстрілу, інші на 10 р. і менше, Вітик оправданий. 22.3.1941 Військ. Колегія Верх. Суду СССР розстріл замінила на 10 р. ув'язнення і 5 заслання, іншим зменшила термін. 28.3.1957 справа припинена. [232].

Процес 31-о
Відбувся в Крем'янці 15-19.12.1933 проти 31 гімназистів, студентів, абсольвентів у-ту за приналежність до ОУН. Засуджено: С.Пшеничний - 6 р., Закиданський 4 р., Ю.Козубський, П.Львович, Мик. Медвецький - 2.5 р., О.Баглаївна, В.Вавринюк, Д.Димнич, О.Жиглевич, Ю.Зелінська, В.Ключинська, А.Козачок, Мих. Медвецький, А.Мельничук, В.Мінчук, А.Ратинська, О.Тобінська, А.Хлоупик - 1.5 р., Кавецький - 1 р., Г.Козубська, А.Лобир, Т.Сагайдаківська, Є.Трачуківна, В.Шереметівна, В.Янчар - 1 р. дому поправи (всі попередні - "нормальна" в'язниця) з завішанням на 3 р. Два роки пізніше прокурор спротивився завшанню на 6 підсудних (молодь 16-20 р.) і їм довелось додатково відсидіти по 10 міс. "нормальної" тюрми [231].

Процес 59-и
Ще наз. процесом другої екзекутиви ОУН. Відбувся 17-19.1.1941 в приміщенні обл. управління НКВД на Пелчинській (Вітовського). Голова суду - Юрко, прокурор - Харитонов (говорили, що то Руденко), оборонці - Роман Криштальський, Василь Жовнір, Іван Скибінський, і ще 3-4 зі Сходу. Підсудні, серед них 22 дівчини, в більшості студенти (у-ту - 13, мед. і-ту - 6, політехнічного - 3) і 12 гімназистів, 6 абсольвентів вищих шкіл, 5 - гімназій. До смертної кари засуджено 42, з них 11 дівчат. 15.3.1941 Верх. Суд СССР для 11 хлопців і 10 дівчат смертну кару замінив на різні терміни ув'язнення і заслання. Решта розстріляні. Підсудні: ("++"- засуджений на смерть і розстріляний, "+…" - смертний присуд замінено на певний термін, "-" - засуджений на 10+5): О.Безпалько - 8, К.Березовський ++, Р.Берест ++, Г.Боднар +10, О.Булка - 6, Н.Винників + -, М.Вовк ++, О.Волошин +-, М.Гавлилишин - 6, Б.Гончарук + -, Р.Горбаль + -, М.Гошко ++, М.Грицай + -, Б.Грициляк (не суджений), М.Думанський ++, П.Думанський + -, С.Думанський ++, Р.Дяків ++, Б.Єднорог ++, Г.Жидик ?, І.Зубач + -, П.Клак +?, С.Клак -, Д.Клячківський + -, В.Ковалюк ++, Д.Коверко + -, В.Комар + -, Л.Комар + -, Г.Кохман ?, Т.Коцюба ++, Т.Крупа + -, Б.Куницький + -, О.Левицький + -, І.Максимів ++, Л.Малащук + -, Ю.Марків-Костишин +?, А.Матвійчук ++, М.Матвійчук ++, М.Матковська +?, О.Матла -, М.Наконечна -,С.Нирка ++, С.Онуферко -, М.Пакуляк +?, М.П'єцух + -, І.Пік +, звільн., О.Попадин -, С.Притуляк -, В.Рубинський (в дійсн. М.Данилевич) +?, Л.Світлик -, Д.Слюзар + -, С.Сороківський ++, Г.Ставарська -, Б.Старка -, Г.Столяр+ -, С.Тисляк +?, М.Чарковський -, П.Шенгера + -, Н.Шухевич -. На процесі було названо б. 250 членів ОУН [220]. "На Йордан і після свят відбулись розстріли. Засуджені самі копали рови-могили, в яких полягли.. Зариті на Левандівці.. Львівським "Меморіялом" розкрито злочини на Левандівці. Скоро на місцях розстрілів буде встановлено обеліск" Підпис - Марянич. [ЛМ 1220, Балтро-Берест М.Р.] (якась фантазiя, нiхто цього не пiдтверджує). 20 і 21 червня в'язнів, за вийнятком 4 дівчат, що були хворі і 23.6 втекли з Бригідок, вивезли до в'язниці в Бердичеві. З наближенням німців сторожа підпалила тюрму. В'язні розбили двері камер і пробували втікати, але, обстріляні, повернулись до камер. Загинули О.Левиціький і М.П'єцух. Після втечі сторожі вийшли на волю [122], [ЕУ т. 6].

Процес 64-х
Відбувся в лютому 1941 в Дрогобичі. Засуждено до розстрілу 18 чол.: М.Білий, І.Герасим'як, М.Гук, П.Данилишин, К.Зарицький, Філомена Іванчук, І., П. Кіселичники, М.Кушніір та ін., на 10 р. - 32 чол., на 8 - 13 чол. Не встановлено 10 прізвищ (із засуджених на 8 і 10 р.). !7 розстріляли в тюрмі (крім Цмоця, засудженого заочно), решту вивезли в пересильну тюрму до Самбора і 27.6 теж розстріляли, як і багатьох інших. Врятувались Д.Білий і В.Куций ["Галицька Зоря" 12.6.91].

Прусак Михайло
Нар. в Струсівській Слобідці, Теребовл., від дитинства без батьків. Член ОУН, провідник сільської молоді, за Польщі кількакратно арештовувався, перед самою війною в підпіллі. Віддано працювала і дружина Стефа. 10.4.1941 на дім напали енкаведисти, окружили. Відстрілювався, відкидав кинуті гранати. Боронилися з дружиною дві доби, вбили 13 ворогів. Енкаведисти підпалили хату, кинули газову гранату, від якої загинули. Трупи жахливо змасакрували [138, док. 45]. Могилу М. і С. Прусаків зруйнували большевики [128].

Пшеничний Степан
З Волині. Підсудний процесу 31-о 1933 в Крем'янці, засуджений на 6 р. [231]. Командир "Першого пробоєвого відділу", посланого Бандерою в Україну на поч. січня 1940. Загинув в бою з НКВД після переходу кордону [214].

П'ясецький Андрій
Нар 27.8.1909 Реклинець, б. Вел. Мостів. Закінчив лісовий відділ Льв. Політехніки, інспектор лісів у Льв. архидієцезії. З приходом більшовиків - доцент лісівницького ф-ту політехники, зав. Янівським лісництвом. За доносом попадає в Бригідки, на поч. війни видостається на волю. Член УДП 1941 (від ФНЄ, членом якої був), керівник ресорту лісів, директор лісів у Львові (по 3-х міс.німці перебрали дирекцію). Створив і очолив Лісовий і-т, до нього прилучив Янівське надлісництво. Це не сподобалось нім. дирекції, сфабрикували справу, арештували, не допомогла інтервенція Шептицького. Розстріляний 27.11.1942 на Янівському полі б. Львова серед 28 закладників [103], [ЗВУ 8.9.92]. Розстріли відбувалися на схилі Кортумової гори за Янівським цвинтарем - у відповідь за вбивство офіцера нім. поліції Сендеги (напевно, це один з двох гестапiвцiв, вбитих Д.Маївським 21.11.1942 на Жулинського). В Галичині розстріляли тоді б. 100 чол (52 в Ягольниці, Чортк) [ЗВУ 10.9.92]. 12.8.1990 відбулось освячення могили розстріляних [ЗВУ 15.8.90].

 
 

Реклама:

 

Схоже за змістом:

Залишити свій коментар: