Дмитро Грицай

оцінило: 1 люд.

Грицай-Перебийніс Дмитро (Псевдо:Перебийніс ) — політичний і військовий діяч, референт Крайової екзекутиви ОУН на західноукраїнських землях у 1933—1934 рр., а з 1941 р.- її проводу (у фракції С. Бандери), генерал-хорунжий УПА, з січня 1944 року- начальник її головного штабу.

Народився у квітні 1907 року в селі Дорожів Самбірського району на Львівщині. Син селянина, одружений. Закінчив Дрогобицьку гімназію, член “Пласту”, УВО від 1928 року, ОУН від 1929 року. Закінчив школу підхорунжих польської армії. В 1928 вступив на фізико-математичний факультет до Львівського університету. Не закінчивши навчання, був мобілізований.

Служив у польській армії, з відзнакою закінчив офіцерську школу. В цей період свого життя став членом Організації Українських Націоналістів. З 1933 керівник Військової Референтури Крайової Екзекутиви ОУН. В 1934 заарештований польською поліцією і протягом двох років був ув'язнений у концтаборі Береза Картузька. Після звільнення з концтабору Г. продовжив навчання в ун-ті. В 1939 був знову ув'язнений у Березі Картузькій. Звільнений у вересні 1939 після розвалу польської держави. В 1940-41 — член Революційного Проводу ОУН і учасник другого Великого Збору ОУН.

Зліва праворуч: Роман Шухевич, Дмитро Грицай, Катерина Мешко-Логуш.

В 1941-43 Грицай брав активну участь у партизанській боротьбі проти гітлерівців. Восени 1941 очолив Крайовий Військовий Штаб ОУН, який займався викриттям тактичних планів німецького командування, створенням складів зі зброєю і боєприпасами, підготовкою офіцерських кадрів для майбутньої української армії. Весною 1943 — заарештований гестапо. Звільнений з ув'язнення під час нападу на тюрму відділу Української Повстанської Армії. Очолив Головний Військовий Штаб УПА. З січня 1945 призначено на пост Шефа Штабу УПА. 1 листопада 1945 Г. було присвоєно звання генерала. Восени 1945 разом з членом Проводу ОУН Маївським Тарасом, виконуючи завдання Української Головної Визвольної Ради, потрапив у засідку чеської поліції при переході через чесько-німецький кордон. Був захоплений в полон і після тортур страчений в тюрмі у Празі.

Посмертно іменований УГВР генерал-хорунжий.