Присяга воїна УПА

На вірність Україні першими присягли Українські Січові Стрільці - в 1914 р., під час Першої світової війни, задовго до проголошення незалежності УНР та ЗУНР, коли наші землі все ще входили до складу різних держав.

Подібно, в умовах окупації під час Другої світової війни, присягали на вірність українському народу вояки Української Повстанської Армії.

Перша така присяга відбулася на Великдень 1943 року в лісах Рівненщини. Урочиста церемонія відбулася ввечері біля великої ватри. Їй передували великодня сповідь та причастя вояків, святкове богослужіння. Присягали партизани на хресті та Євангелії за текстом присяги армії Української Народної Республіки 1917-1920 рр.

Провів церемонію священик, який перед тим правив службу, а святкову промову виголосив перший командир Української повстанської армії Дмитро Клячківський-"Клим Савур". Тоді присягу склало більше п'ятисот повстанців.

Як відбувалась присяга воїна УПА?

До свята присяги вояки готувалися кілька днів: відбувались репетиції хору, вивчали напам'ять текст присяги, встановлювався польовий вівтар. Іноді для богослужіння споруджували окремий престол, який ставили трохи осторонь.

Урочисто мали виглядати також самі повстанці, тому вони підстригали волосся та голилися, приводили до ладу свій одяг, ремонтували та начищали чоботи. Вояки УПА дуже часто, а особливо на свята, одягали під однострій вишиванки.

Також у деяких відділах повстанці перетворювали свій щоденний одяг у святковий за допомогою краватки, яку одягали до звичайної сорочки. Особлива увага приділялася зброї, яка мала бути чистою до блиску, та чіткому і синхронному виконанню команд.

Церемонія відбувалась на великій галявині, де вояки із зброєю в руках шикувалися в каре (незамкнений чотирикутник).

В центрі стояв вівтар, на який ставили реліквії для присяги: згідно з інструкцією підпільного парламенту воюючої України - Української Головної Визвольної Ради - це був тризуб, однак нерідко присягали на важкій зброї, переважно на кулеметі.

Поруч на престолі також міг стояти хрест. Командував церемонією хтось із сотенних чи курінних. Приймали присягу вояків представники вищого командування з даної воєнної округи (структурний підрозділ в територіальному поділі УПА), вони ж робили огляд відділів, тому це свято також було демонстрацією військової підготовки новобранців.

Представник вищого командування виголошував промову, у якій роз'яснював важливість присяги та наголошував на необхідності зберігати вірність ідеалам повстанського руху: боротися за здобуття Української Соборної Самостійної Держави.

Присяга старшинської школи "Олені". Село Верхня Рожанка Сколівського району Львівської обл., 21 вересня 1944 р. Архів ЦДВР

Опісля на середину до престолу виходив почет із тризубом, якому віддавали честь. До нього приступали делегати від кожного відділу. Так це описує  у своїх спогадах підполковник УПА Степан Фрасуляк-"Хмель":

"На приказ: "До присяги!" повстанці зняли шапки, кріси [рушниці] переложили з правої до лівої руки, два пальці правої руки піднесли на висоту очей. Делегати поклали пальці правої руки на тризуб. Я читав поволі текст присяги, а повстанці повторювали за мною кожне слово".

Опісля відправлялася служба Божа, молебень чи панахида за загиблих повстанців, співав повстанський хор. Церемонія закінчувалася відмаршеруванням почету з тризубом та виконанням гімну "Ще не вмерла Україна". Після цього відділи роями мали розписатися на листку із текстом присяги. 

Офіційний текст присяги. затверджений УГВР. Документ з архіву Центру досліджень визвольного руху

"Я, воїн Української Повстанської Армії, взявши в руки зброю, урочисто клянуся своєю честю і совістю перед Великим Народом Українським,

Перед Святою Землею Українською, перед пролитою кров'ю Найкращих Синів України та перед Найвищим Політичним Проводом Народу Українського: Боротися за повне визволення всіх українських земель і українського народу, від загарбників та здобути Українську Самостійну Соборну Державу. В цій боротьбі не пожалію ні крові, ні життя і буду боротися до останнього віддиху і остаточної перемоги над усіма ворогами України. Буду мужнім, відважним і хоробрим у бою та нещадним до ворогів землі української. Буду чесним, дисциплінованим і революційно-пильним воїном. Буду виконувати всі накази державників. Суворо зберігатиму військову і державну таємницю. Буду гідним побратимом у бою та в бойовому життю всім своїм товаришам по зброї. Коли я порушу, або відступлю від цієї присяги, то хай мене покарає суворий закон Української Національної Революції, і спаде на мене зневага Українського Народу."

Також на повстанців чекала "розважальна імпреза": декламації віршів, веселі та повчальні театральні мініатюри чи навіть цілі вистави.

Емоційний стан молодих людей, що щойно присягнулися до смерті боротися за свободу згадує той же "Хмель":"Це вже були заприсяжені повстанці, які перед хвилиною, перед святими символами України клялися зірвати кайдани, якими ворог закував Україну, та вибороти для неї світле Воскресіння".

Подібна урочистість церемонії складання присяги була в тій чи іншій мірі традиційною як для українських збройних формувань періоду Української революції 1917-1921 років, так і для армій інших країн, адже вона символізувала не лише прийняття новобранців до війська, але й їх відданість державі та народу. Віддання почестей національній символіці мали це підкреслити.

Курсанти старшинської школи "Олені" перед заприсяженням. Вересень 1944 р. Архів ЦДВР

Подібно ж в самому тексті присяги вояків УПА була чітко сформульована мета їх боротьби - здобути Українську Соборну Самостійну Державу, а сама клятва адресувалася рідному народу та землі.