Перші відомості про поселення предків українських племен

Сучасний стан археології дає право твердити, що український народ — автохтон своєї землі, який жив на своїй території, починаючи з неоліту. Обширну групу неолітичних племен тисячоліть до Р. X. можна вважати за предків українців, але до цього часу не можна сказати з певністю, від якого саме неолітичного племени вони походять. Найясніший зв'язок між українським народом та носіями культури полів поховань, яку датують кінцем 1 тисячоліття до Р. X. Поля поховань доходять до нижнього Дністра (Лука-Врублевецька) на заході, а на сході — до Полтавської та Сумської областей. Зустрічаються вони також у Молдавії. Поля поховань викликали деякий час сумнів дослідників щодо національности людей, які залишили їх. Перший, хто в 1901 році відкрив їх—В. В. Хвойка — в селах Черняхів, Зарубинці, Ромашки на Київщині, відразу визнав їх слов'янськими. Сучасні археологи (М. Ю. Брайчевський, А. Л. Монгайт та інші) твердо відносять їх до слов'янських. Спірним залишається питання про хронологічну межу: до якого часу існувала Черняхівська культура? В. В. Хвойка датував кінець її ІУ-У сторіччям нашої ери. М. Ю. Брайчевський відносить кінець культури до УІ-УІІ сторіч нової ери, але це ще не можна вважати доведеним. Характеристичне багатство римських монет у могилах полів поховання. За підрахунком А. Монгайта, до 1955 року знайдено біля 800 монет. Це свідчить про торговельні зв'язки носіїв цієї культури. Про це ж свідчать і численні фібули т. зв. «провінціяльно-римського» типу. Важливі пам'ятки культури Зарубинецької (Зарубин, Переяславського району) та Корчуватівської (Корчувате — недалеко від Києва, на правому березі Дніпра). Ця культура охоплює велику площу: від басону Десни, Сейму, Сули, Псла — до притоків Дніпра, як от Тясмин, Рось, Тетерів. У могилах знаходять рештки і трупоспалення, і трупокладення, а також бідний інвентар: фібули, дармовіси, скляні буси, посуд гарної техніки з блискучою поверхнею. Датуються ці могили від Ц ст. до Р. X. до П ст. по Хр. Знайдено чимало поселень та городищ — переважно на високих берегах річок.