КОМЕНТАРІ

    За сучасними нормами слова адрес і адреса розрізняються значенням і сполучуваністю.
    Адрес – це письмове вітання особі, організації, переважно з нагоди ювілею: "адрес ювілярові", "адрес гарно оформлений", "адрес від колишніх учнів", "адрес з нагоди шістдесятиріччя (п’ятдесятиріччя)".
    Адреса – місце проживання чи перебування особи, місце знаходження установи; напис на конверті, бандеролі, пачці тощо. "Не знаю точної Вашої адреси", "моя адреса така", "подаю адресу свого брата", "адреса нашої установи", "жити (проживати) за адресою", "надсилати на адресу", уживаючи це слово в переносному значенні (тобто сказане стосується мене), говоримо: "це сказано на мою адресу" (а не "сказано в мою адресу", "сказано в мій адрес").
    Можна сказати: "ще не написали адреса" (тобто не виготовили. письмового вітання) і "ще не написали адреси" (не заадресували листа, бандеролі, пачки).
    А плутаємо ці слова тому, що в російській мові у першому і другому значеннях вживається одне слово – адрес.

    В українській літературній мові слова білет і квиток розрізняються за значенням і сполучуваністю. Тільки білет:
    а) картка з питаннями для тих, хто складає іспити або заліки. Екзаменаційний білет. Щасливий білет;
    б) цінні папери. Кредитний білет. Казначейський білет. Лотерейний білет. Білет грошово-речової лотереї. Банківський білет.
    Тільки квиток:
    а) документ, який засвідчує належність до організації. Партійний квиток;
    б) куплена картка, яка дає право проїзду у транспорті, відвідування музею, театру тощо. Квиток на проїзд. Трамвайний квиток. Проїзний квиток. Вхідний квиток. Залізничний квиток.

    Через пресу, радіо, телевізію йдуть і закріплюються у мовній свідомості носіїв мови ненормативні фрази "він нічого не вартує", "не вартує нашої уваги" та ін. Як вибити собі з голови неправильні сполучення? А дуже просто: вартує треба пов’язати зі словами варта, вартувати (ще: стерегти, охороняти, пильнувати, сторожувати), а також зі сполученнями "стояти на варті", "нести варту". І потрібно знати, що російська дієслівна форма стоит за існуючими нормами має в українській мові відповідник не дієслово, а прикметник, прислівник та ін.
    Порівняйте фрази:

Один стоит трёх	Один вартий трьох
Стоит внимания	Заслуговує на увагу, вартий уваги
Стоит напомнить	Варто нагадати
Чего стоит	Чого варт
Что тебе стоит это сделать	Невже тобі важко це зробити

   Слово вибачаюсь має у своєму складі колишній займенник ся, що був формою від себе (порівняйте: голюся, миюся, чешуся...). Виходить, що людина, кажучи "вибачаюся", ніби вибачає саму себе, хоч насправді вважає, що завинила перед кимось. Треба казати: "Вибачте мені, пробачте, даруйте, перепрошую".
    Ненормативним є вислів "Я хочу вибачитися" чи "За цей вчинок треба вибачитися". Грамотно: "Треба попросити вибачення", "Треба перепросити".

   В останні десятиліття такі штучні комунікативні формули витіснили природні. Бо хіба не природніше запитати: "Який буде врожай?" "Якого врожаю сподіваємося?" В українській мові слово вид має кілька значень:
    а) окрема галузь чогось, різновид у ряді предметів, явищ: види мистецтва, письма, спорту, грибів, зброї, машин; синоніми – різновид, ґатунок, рід, сорт;
    б) уживається як граматичний термін: доконаний вид, недоконаний вид дієслова;
    в) у значенні обличчя: "Їде (Яресько) серйозний, постаршав, нема вже колишньої хлопчачої безтурботності на виду" (Гончар). У сполученні "не подавати виду" має значення "приховувати свої почуття";
    г) краєвид: "Види Криму", "Прекрасний вид на місто".
Українське близькозвучне слово вигляд потрібно вживати у значенні "сукупність зовнішніх ознак". Тому фрази "У вигляді кари йому наказано переписати весь твір"; "У вигляді подарунка дістав голуба"; "Він зробив це для вигляду " звучать неприродно. Треба: "Кілька годин просидів за кару; як подарунок; про людське око".
    Запам’ятаймо кілька українських фраз:

Сделал вид	Удав, що його це не стосується
И вида не подал	І знаку не подав
Сделал для вида	Про око, про людське око, про людські очі, для годиться
В виде опыта	На спробу, як спроба
В виде подарка	Як подарунок
Быть на виду	Бути на видноті, перед очима

    Такий вислів іноді неправильно вживають, коли хочуть казати, що у Львові така ситуація, як і в інших містах, фраза я – буквальний переклад російської "Львов – не исключение", однак не враховано, що російське слово исключение має кілька значень. Якщо йдеться про те, що нічого особливого, надзвичайного нема, чи треба підкреслити, що не відійшли від правила, тоді можна сказати "не виняток". Російський прикметник исключительный треба перекладати українським винятковий, надзвичайний. Отже, винятковий уживаємо у сполученнях: винятковий (а, е, і) випадок, розум, талант, успіх, гостинність, особистість, пам’ять, причина, сила, ситуація, точність, здібності, обставини, умови... Український прислівник винятково також треба вживати у значенні "дуже", "надзвичайно", "не так, як усі". Наприклад: "Це винятково обдарована дитина".
    Слово виключення – іменник, утворений від дієслова виключити, уживається на позначення дії (наприклад, "виключення з університету"), прикметник виключний штучно скалькований, а прислівник виключно помилково вживають у фразах "Ця обставина має виключно серйозне значення", "Це виключно важливий факт" та ін., тобто тоді, коли треба – винятково.
    Отже, прислівник виключно звичайно вживають, коли треба передати значення "лише", "тільки", а прислівник винятково тоді, коли його можна замінити словами "дуже", "особливо".
    І ще раз підкреслюємо: не треба прагнути до того, щоб кожну російську фразу перекладати дослівно. Наприклад, вислів "за исключением такой-то суммы" можна перекласти природною комунікативною формулою "вирахувавши певну суму".

    При вживанні цих слів часто, по-перше, нехтують усталеними в літературній мові нормами і, по-друге, надуживають висловами з тими, що мають відтінок канцелярщини, словами” роблять своє усне чи писемне мовлення штампованим, "оканцелярюють" його.
    Запам’ятаймо:
    1. Російські блоки "отношение к делу", "хорошее отношение к людям", "во всех отношениях" часто тільки калькують; говорять: "Я з ним у добрих відношеннях"; "Твоє відношення до справи" та под., де слово відношення – не на своєму місці. І якщо будемо вживати нормативні вислови – "хороше ставлення до людей", "моє ставлення до справи", то це ще не свідчить про високу мовну культуру. Треба добирати синоніми до цих комунікативних формул. Так, замість штучного "у всіх відношеннях" можна сказати: "з усякого (кожного) погляду", "з усіх боків", "як не глянь", "як не подивись", "усебічно"... Замість ненормативного "поверхове відношення до такої важливої справи" треба: "поверхове ставлення" або краще "поверхово (недбало) ставляться до справи".
    Слово відношення вживається у філософії, логіці, мовознавстві у значенні "взаємозв'язок між предметами, явищами, величинами", а також у математиці: "відношення мислення до буття", "відношення до буття", "відношення двох чисел – а : в = с : а". Слово відношення вживається у сполученні: відношення математичне, арифметичне, геометричне, граматичне, синтаксичне, причинові, обставинні, рівності, тотожності, еквівалентності, процентне, вартісне.
    2. Слово відносини вживається щодо суспільства, держав, колективу, функціонує у сполученні: "відносини дружні, добрі, товариські, добросусідські, ворожі, сімейні, патріархальні, офіційні, ділові, господарські, ринкові, економічні, службові, майнові, товарні, дипломатичні, політичні, правові, міжнародні"; "тип відносин"; "відносини між учнями та вчителями"; "розвивати добросусідські відносини".
    3. Слово стосунки вживається переважно у значенні "особисті зв'язки між людьми", рідше – між суспільними групами, країнами. Неправомірне вживання у цьому значенні "взаємовідношення", "відношення".
    4. Взаємини вживаємо тоді, коли говоримо про взаємні стосунки між кимсь, чимсь, про взаємозв'язок, взаємовплив між предметами, явищами.
    Слова взаємини, стосунки часто вживають як синоніми: наші взаємини (стосунки), взаємини (стосунки) між людьми.

    Постійно пам’ятаймо, що в споріднених мовах є такі близькозвучні слова, які в кожній з них мають різне значення. Це виявляється насамперед у тому, що вони поєднуються з іншими словами.
    Слово вірний вживається в українській мові у значенні "відданий, надійний, незрадливий, стійкий у своїх почуттях і поглядах". Шевченко, наприклад, пише: "Люблю, як щиру, вірну дружину, як безталанну свою Вкраїну". А похідний прислівник вірно цілком природним є у таких Шевченкових рядках:" ”І він один на всім світі мене вірно любить", у приказці "Хто вірно кохає, той часто вітає". У російській мові слово верный багатозначне і перекладається по-різному:

Верный друг	Вірний, відданий, щирий, незрадливий друг
Верный своєму слову	Вірний своєму слову
Верный способ	Надійний спосіб
Верный перевод	Правильний переклад
Верная смерть	Неминуча (видима) смерть
Верный проигрыш	Неминучий програш

    Отже, в українській мові слово вірний (а,е,і) і похідне вірно вживаються у порівняно небагатьох словосполученнях: "вірна дружина", "вірний дружині", "вірно кохати" та ін. Іноді поряд із прикметником правильний уживають і прикметник вірний у таких висловах: "вірний переклад", "вірний рисунок", тобто відповідний оригіналу, точний.

    Російське слово военный має два значення, кожне з яких в українській мові має свій відповідник. У значенні "який стосується війни" уживається слово воєнний. Отже: воєнний (а, е, і) – тактика, промисловість, стан, події; у значенні "який стосується війська, узвичаєний, установлений у війську, в армії" нормативним вважається слово військовий: військовий (а, е, і) – присяга, форма, справа, трибунал, училище, звання та ін. Окремі слова можуть уживатися з цими прикметниками залежно від значення, наприклад: "військовий (і воєнний) корабель", "військовий (і воєнний) завод" та ін. У значенні іменника вживається тільки військовий: "військовий пішов", "став військовим".

    Існуючі норми передбачають розрізняти за значенням пароніми поступати // вступати. І коли йдеться про навчальні заклади, то мова витворила ряд: вступник, вступні іспити, у який вписується дієслово вступати. У цьому випадку мікроряд семантично споріднених слів формує префікс в-.

    Багато носіїв української мови вже не відчуває помилки вживаючи фрази "губити природу", "губимо інтелектуальні сили", "вузи вже загубили (і продовжують губити) молодих обдарованих людей", "хлопець не губив часу даремно", "голови не гублю". Але слова губити, загубити не є відповідниками до всіх значень російських терять, потерять. Вони повинні вживатися тоді, коли означають "втрачати (втратити) конкретний предмет, річ внаслідок недбалості, неохайності, неуважності": "часто гублю олівці", "загубив ключі", "загубив гаманець з грішми" та ін. Якщо йдеться про назви абстрактних понять, то мова закріпила інші відповідники до російського поняття терять:

Ему нечего терять	Йому нема чого втрачати
Терять голову	Розгублюватися
Терять сознание	Непритомніти, втрачати свідомість, рівновагу, умлівати
Терять время	Гаяти (марнувати) час

    Слово втрачати здебільшого вживається тоді, коли йдеться про втрату чи шкоду абстрактного характеру: "втрачати ілюзії, надії, спокій, розум, пам’ять, сором". Отже, не "губимо природу", а "знищуємо природу", не "губимо час", а "марнуємо (гаємо) час".

    Передусім тоді, коли дія пов’язана з тим, що людина на щось не дивиться, нічого не бачить: "Він ішов навпростець, не дивлячись ні на кого"; "Хлопчик розповідав про свою тяжко хвору матір, не дивлячись мені у вічі". Часто говорять (і пишуть): "Не дивлячись на погані погодні умови, ми вчасно закінчили жнива (сівбу, косовицю)". У таких конструкціях доречно вживати слово незважаючи (адже ні на що ми не дивимося!), іноді – сполучник дарма що: "Дарма що були погані погодні умови, ми вчасно закінчили жнива"; "Дарма що були дощі, ми цього літа вчасно закінчили косовицю".

    Замісник – людина, яка тимчасово виконує чиїсь обов’язки (є замість когось); "Практикант працював як замісник учителя".
    Одне із значень слова заступник – "офіційна назва особи, що заступає якогось начальника, керівника". Заступник здебільшого постійно відає певними ділянками роботи, має певне коло обов'язків. Заступник працює одночасно з начальником, тому це слово входить у словосполучення, які є назвами посад: "заступник директора", "заступник головного редактора", "заступник прокурора". Замісник же тільки заступає особу, коли її немає.

    Здатний – це "спроможний", "такий, що має можливість, силу, певні дані щось зробити". Уживають у сполученні:
    а) з інфінітивом: "Деякі тварини здатні утворювати ультразвукові коливання", "Пароплав здатний рухатися", "Він здатний лише зітхати";
    б ) з прийменниками на (на що?) і до (до чого?): "здатний на подвиг", "здатний до всякої роботи", "до всього здатний".
    Здібний – "який має здібності, обдарований": здібний (а, е, і) – музикант, шахіст, юнак, дитина, учні; "здібний до вивчення мов".

    Українське слово зустрічатися помилково вживають і відповідник до всіх значень російського встречаться. Подумаймо і зробім правильний висновок: зустрічаються тоді, коли є якась зустріч. Речення "У книзі зустрічаються цікаві факти"; "Він зустрівся з труднощами" неприродні, хоч усі слова українські. Зміст фраз можна передати по-різному. Можливий варіант: "У книзі трапляються цікаві факти", "маю труднощі". А коли Зустрічаються? Насамперед можуть зустрічатися люди: "зустрілися спортсмени", "вони зустрілися, щоб поговорити". Можна сказати "зустрівся поглядом з колючими очима". Тож будьмо уважними і дбаймо, щоб, як писав Антоненко-Давидович, не зустрічалися без зустрічі.

    Згадаймо Шевченкові рядки "Із-за лісу, з-за туману, місяць випливає", "Сіло сонце, з-за діброви небо червоніє" і зробім висновок: слово із-за, що є фонетичним варіантом прийменника з-за, уживається при позначенні предметів, з протилежного боку яких відбувається дія. Однак носії так званого суржика прийменник із-за вживають переважно при позначенні причиновості, що поширене в російській мові.     Порівняймо:

Из-за отсутствия	Через відсутність
Из-за собственной не-осторожности	Через власну необережність
Ссора из-за пустяка	Сварка за дурницю

    Тому не можна вважати нормативними фрази "Із-за цього порушується велика кількість договорів", "Тертя між партнерами можуть виникнути із-за того, що ...", "Із-за тебе я потерпів". У цих випадках потрібно вживати прийменник через.

    Суржик не розрізняє слів лікувати і лічити. В українській літературній мові вони розрізняються за значенням, здатністю вступати у зв'язки з іншими словами, а також мають свій ряд споріднених слів.
    Лікувати –"застосовувати ліки та інші засоби припинення болю, захворювання". Лікують хворого, серце, печінку, зуби; лікують антибіотиками, ліками, травами, ультразвуком, гіпнозом; лікують добре, погано; лікувати починають, продовжують.
    Спільнокореневими для нього є слова лікар, ліки, лікувальний, лікування, лікуватися, лікарня та ін.
    Лічити – "називати числа у послідовному порядку, вести підрахунки, рахувати". Згадаймо Шевченкове: "Лічу в неволі дні і ночі й лік забуваю". Лічимо гроші, присутніх, вагони, машини; лічимо до двох, до тисячі; лічимо на пальцях, на рахівниці, на арифмометрі; лічимо поволі, швидко, усно, уважно, без помилки. Вживаємо вислів "лічити хвилини (години, дні)", коли стежимо за часом, з нетерпінням чекаючи кого-, чого-небудь. Кажуть: "ребра лічити (полічили)", коли били (чи побили кого-небудь). Слово лічити пов’язане зі словом лік, яке виступає у сполученні "без ліку", а також з прислівником безліч (разів). (Див. ще коментар "Коли рахуємо?")
    А чому плутаємо ці слова? Та тому, що в російській мові є слово лечить у значенні "лікувати", яке близькозвучне з українським лічити. Але це слова двох різних мов!

    Із суржика прийшов у рекламу, на сторінки газет прикметник любий (-а, -е) у значенні "будь-який", "будь-хто", "будь-що", "кожний". Очевидно, під впливом російського слова любой чимало українців уживає вирази: "купити ковбасу на любий смак", "їй личить люба шапочка", "про це любий вам скаже", "купите .в любому магазині" тощо. Але поміркуймо хоч трохи і дійдемо висновку: любим треба називати того, кого любимо: "Люба сестричко!" "Люба матусю!" "Коханий мій, любий!" А у наведених сполученнях уживаймо інші слова (перший-ліпший, будь-хто, будь-який, кожний, усякий), які своїм значенням нічого спільного не мають з таким глибоким почуттям, як любов.

    Російське слово мешать має декілька значень, які не завжди перекладаємо близьким за звучанням українським мішати. Запам’ятаймо правильні українські фрази і їх російські відповідники:

Не заважай мені (не перешкоджай)	Не мешай мне
Не завадило б (не перешкодило б сказати	Не мешало бы сказать
Не зайвим було б купити, не завадило б купити	Не мешало бы купить
Мішати фарбу, змішувати фарби	Мешать краски
Мішати кашу (а юшку можна колотити)	Мешать кашу
Мішати карти	Мешать карты
Змішати (звалити) в одну купу	Смешать в одну кучу

    Отже, слово мішати вживаємо тоді, коли щось перемішуємо, розмішуємо.
    Якщо у всіх випадках вживати тільки слово мішати, то цим збіднюємо своє мовлення, відкидаємо давні українські слова і відступаємо від вироблених норм.

    В українській мові існує паронімічна пара музикальний // музичний, слова якої чітко розрізняються за значенням. Музикальний, за існуючими нормами, вживається у двох значеннях: 1) "обдарований здатністю тонко сприймати музику, відчувати музичні твори, виконувати їх"; отже, музикальний (а, е) – слух, родина, дитя, сім’я, народ, душа; 2) мелодійний. Російська мова у цих двох значеннях знає тільки слово музикальный, тому у мовленні деяких українців можливі ненормативні словосполучення "музикальне училище", "музикальна школа". Треба: "музична школа", "музичне училище". Слово музичний має значення "який стосується музики як вид мистецтва". Отже, "музичний (а, е, і) – інструмент, студія, знання, критик, товариство та ін. Уживаємо вислів "музичний твір", якщо йдеться про твір, покладений на музику, і "музикальний твір", якщо він мелодійний.

    Прикметник учбовий в останні роки безпідставно витісняє слово навчальний: "учбовий заклад", "учбовий корпус", "учбово-матеріальна база" та ін. Його не зовсім "законне", порівняно зі словом навчальний, місце в українській мові може бути усвідомлене хоч би з уваги на непродуктивний при творенні українських слів суфікс -б-. Якщо російське слово учебный – природне утворення, споріднене зі словом учёба, то, очевидно, навчальний пов'язується зі словами навчання, навчати. Слово учбовий – своєрідний "дубль" російського учебный. Хоч, зауважимо, Словник української мови трактує його рівноцінним до навчальний.

    В українській та російській мовах є слова, близькі за звучанням, але за значенням не тотожні. Наприклад: гарбуз – арбуз, мешкати –мешкать, орати – орать. Їх називають міжмовні омоніми. Українське слово неділя вживається як назва сьомого дня в тижні, дня відпочинку, святкового дня. Можна сказати: "відпочивав у неділю", "у неділю піду до церкви". У деяких говорах це слово означає ще "тиждень". У російській мові слово неделя має тільки це значення. Отже, російський вислів "болеть целую неделю" треба перекладати "хворів цілий тиждень". Коли говоримо "хворів цілу неділю", то можуть нас зрозуміти по-різному: чи хворів "один день" чи "сім днів". Українське слово гарбуз треба перекладати російським тыква, а російське слово арбуз – кавун, боягуз – це по-російськи трус, а українське трус – це російське обыск, рожа – це синонім до мальва (функціонує й як синонім до троянда), до російського слова рожа український відповідник – пика. Українське слово другий потрібно вживати у значенні порядкового числівника (щось мусить бути перше). Російське слово другой, як правило, перекладаємо українським інший. Лазню називають банею, а баню на церкві – запозиченням з російської купол. На "Місячну сонату" Л.Бетховена кажуть "Лунна соната" (точний переклад з німецького – "Соната місячного світла"); слово мешкати своїм значенням споріднене з українським помешкання, а не з російським мешкать, яке має значення " баритися", "гаятися". І не намагаймося дослівно перекладати. До російської фрази "не мешкал с ответом" один з можливих відповідників – "відразу відповів" (а не: "не мешкав з відповіддю").

    Ці слова розрізняються за значенням, а відповідно – й здатністю сполучуватися з іншими словами. Об’єм - "величина у довжину, висоту й ширину, вимірювана в кубічних .одиницях". Вживається у сполученнях: "об'єм конуса, куба, циліндра, колби, посудини, приміщення, кімнати, вагона, котлована, печі, тіла, серця, мозку, повітря, рідини"; об'єм може бути великий, малий, невеликий, значний, повний, середній. Нормативними є вислови: "визначити об'єм чогось", "циліндр об'ємом 400 кубічних сантиметрів", "тіло в об'ємі має п'ять кубічних дециметрів", "об'єм повітря збільшується при нагріванні" та ін.
    Обсяг – взагалі "розмір, величина, кількість, значення, важливість, межі чогось". Вживається зі словами: "обсяг роботи, капіталовкладень, будівництва, бюджету, заготівель, промислової продукції, знань, інформації, брошури, книжки,. рукопису, поняття, слова, навантажень", обсяг може бути величезний, значний, невеликий, середній. Можна сказати: "визначити обсяг", "підраховувати обсяг", "величезна за обсягом і значенням праця", "у повному обсязі", "брошура обсягом 20 сторінок". Уживання таких словосполучень, як "об'єм робіт", "об'єм інформації" (потрібно: обсяг), а також, "розмір статті", "розмір книги" є порушенням норми.

    Близькі за звучанням слова (або пароніми) освітлений // освічений, історично споріднені, але за існуючими нормами вживаються в різних значеннях. Освітлений – "який стає видний, бо на нього падає світло". Освітленим може бути будинок, зал, коридор, вулиця, площа, парк. Можна сказати: "освітлена вогнем, полум'ям, прожектором, сонцем", а в переносному значенні – "щастям, радістю, благородством". Це слово вживається ще на означення рідний, у якій вилучені сторонні домішки, внаслідок чого вона стала прозорою, світлою ("освітлена вода", "освітлений сік").
    Освічений – це той, який має освіту, культурний: "освічений (а, е) народ, суспільство, товариство, людина, дівчина, хлопець, робітник, селянин". Отже, у висловах "освічена вулиця", "освічене електричними вогнями місто" слова освічена, освічене потрібно виправити на освітлена, освітлене.

    Основні значення слова пара пов'язані з позначенням двох однорідних предметів, що вживаються чи діють разом, становлять одне ціле чи комплект, є двома однаковими частинами чогось цілого: "пара коней", "пара чобіт", "пара ножиць", "закохана пара", "молода пара", "жити в парі", "не до пари". Ненормативними є вислови: "сказати пару слів", "зайшов на пару хвилин", "прийду за пару днів". Отже, правильно "сказати кілька (декілька) слів", "зайти на кілька хвилин", "прийду за кілька днів".

    Слово підписка в українській мові поширене у значенні "письмове зобов'язання про щось", наприклад: "підписка про невиїзд", "підписка про те, що буду мовчати" та ін.
    Замовлення на придбання газет, журналів, а також деяких інших видань, грошове зобов'язання з попереднім внеском треба називати не підпискою, а передплатою. Природними є і споріднені слова передплатити, передплатник.

    Серед тих значень, що має український префікс пере-, звернемо увагу на те, яке є у словах переспілий, передержаний тощо. Отже, є "спілий овоч", "спілий помідор" і відповідно – переспілий. І аналогічно – старий, старіти і, мабуть, від нього дієприкметник перестарiлий (а, можливо, тільки буквальний переклад російського престарелый?), тобто це щось більше, ніж старий. Такий відтінок маси слово престарілий, яке зафіксовано у словниках, уживається (як і слово перестарілий) у побутовому мовленні, у пресі. А хіба Ви не відчуваєте насмішки у вислові, який побутував (та й ще побутує!) у нас – "піти на заслужений відпочинок"?
    Поцікавтеся, чи в європейських мовах, які ви знаєте, існують подібні вислови.

    Мова втрачала Свою природну якість через засилля в ній багатьох загальних фраз, універсальних слів, штампованих висловів. Про речі, які треба підтвердити ділом, говорили, що вони "в центрі уваги", будівельники не споруджували щось, а "стояли на трудовій вахті", постійно говорили Про "певні успіхи", а боролися "за високі показники", "за виконання плану", "за знання"; навіть споконвічне мирну хліборобську працю перетворили в суцільну битву – "битва за врожай", "боротися за велике молоко", "битва за корм".
    Одним з найбільш універсальних слів стало слово питання (і близьке за значенням справа). Зловживають ним, виступаючи на зборах, нарадах, пишучи різні ділові папери; численні сполучення з цим словом оканцелярюють мовлення, роблять штампованим, "дерев'яним". Питання ставлять, піднімають, зачіпають, порушують, торкаються, розглядають, обговорюють, вирішують; воно важливе, першочергове, складне, злободенне, гостре, заслухане, поставлене, підняте, порушене, передане, болюче; виносять питання на передній край, на питанні зупиняються, недостатньо реагують на питання, справляються з питанням. До ще більшого оканцелярення мови призводить те, що віддієслівний за своїм походженням іменник питання вживається поряд з іншими віддієслівними іменниками. Декілька прикладів: "питання створення кормів", "вирішення питання фінансування", "питання збереження парку", "питання забезпечення розв'язання питання" та ін.
    У багатьох випадках без слова питання легко можна обійтися, і це аж ніяк не впливає на значення повідомлення; можна також замінити іншими словами:

Доповідач торкнувся питань розвитку демократії	Доповідач говорив про розвиток ...
Хотів би зупинитись на питанні, яке мене найбільше хвилює	Хотів би сказати про те, що ...
Не все вирішено в питанні збереження телят	Не все зроблено, щоб зберегти телята
На передній край виносять питання збільшення виробництва ...	Найважливіше – збільшити виробництво ...

    Соціальна шкідливість штампів у тому, що суспільство звикає до них. Тиражовані, повторювані, вони стають елементом суспільної свідомості і при низькому рівні критичного мислення, загальній байдужості до культури власного мовлення породжують інші. Це призводить до дрімучої одноманітності, сірості, безликості.

    Слово плутати вживається у прямому та переносному значенні. У прямому значенні – це "безладно переплітати нитки, волосся"; ще говорять "плутати ногами" у значенні "ходити повільно, мляво, ледве переступаючи". Переносне значення – "вносити безладдя, неясність у що-небудь, помилятися чи свідомо зводити в оману". Можна "плутати поняття, плани, думки, зізнання, слова, деталі, кольори, Івана з Миколою". Уживається це слово й у стійкому сполученні "плутати карти"; тобто "розладнувати чиїсь плани, наміри, сподівання", а також у сполученні "плутати сліди", що має значення "змінюючи напрям руху, намагатися збити когось зі сліду". Слово путати має значення "стягувати путами – ременями, мотузками, ланцюгами – ноги якої-небудь тварини, щоб обмежити її рух". Отже, можна "путати ноги, коні, лошата". Це стосується й похідних слів поплутати й попутати, поплутаний й попутаний.

    Через посередництво російської мови великої сили набули конструкції з прийменником по. Серед них можна виділити такі, що виражають порівняно нові відношення: "виступ по центральному телебаченню", "проректор по навчальній роботі" та ін. Однак велику групу становлять конструкції, у яких слово по безпідставно замінили інші українські прийменники (а часто можна вжити взагалі безприйменникові вислови). Нижче наводимо фрази, що ілюструють найтиповіші відхилення у вживанні прийменника по:

План по заготівлі	План заготівлі
По технічним причинам	Через технічні причини
Заходи по забезпеченню	Заходи щодо (для) забезпечення
Змагання по стрільбі	Змагання зі стрільби
Досвід по роботі з батьками	Досвід роботи з батьками
Працюють по багато років	Працюють багато років
По заявках	Відповідно до заявок
По виготовленню	Для виготовлення
По праці й честь	За працю й шана
По створенню	Для створення
План по продажу м'яса	План продажу м'яса
Мешкаю по вулиці	Мешкаю на вулиці (а йду по вулиці)
Раз по раз	Раз у раз, щоразу
По всіх правилах	За всіма правилами
Не по прямому призначенню	Не за призначенням
По наказу директора	За наказом (відповідно до наказу) директора
По нашим підрахункам	За нашими підрахунками
По темі	На тему

    Чимало поширених конструкцій з прийменником по легко можна спростити, без шкоди для змісту, утворивши природніші:

Незадовільно проводились роботи по підготовці техніки	Незадовільно підготовлена техніка
Жаркі місяці безжалісно вдарили по деревцях	Спека безжалісно знищила деревця
Поговорити по душам	Поговорити відверто, щиро
По одержанні диплома	Одержавши диплом
По виконанні завдання	Виконавши завдання

    Перевантаження прийменником по призводить до штампованості мови.
    З цим прийменником вживаються структури, ненормативність яких уже мало пояснювати тільки неправильним вибором прийменника: "Передавали це ремесло з поколінням по наслідству"; "Що уже зроблено по заповненню пустот?"
    Такі конструкції, відтіснивши природні, поширилися в офіційно-діловій, науковій, навчальній сферах, стали звичними у побутовому мовленні: "надій молока по фермі"; "позитивно характеризувався по роботі"; "по своїх кормових якостях"; "по старій традиції"; "оцінка праці по кінцевому результату"; "визначається не по нормах зверху, а по фактичній необхідності"; "розірвали угоди по поважних причинах"; "оплата по кінцевих результатах"; "по узгодженню з проспілковим комітетом"; "винагорода по підсумках річної роботи"; "працювати по складеному графіку"; "ми йшли по їх проханню"; "не по нашій вині"; "по підсумках результатів"; "по любому. поводу" та ін. Отже:     1) Прийменник по функціонує в українській та російській мовах, однак у російській мові це один з найуніверсальніших прийменників і конструкції з ним виражають велику кількість найрізноманітніших відношень;
    2) В українській мові прийменник по вживають з іменниками, займенниками, числівниками; конструкції з ним виражають такі відношення:
    а) часові: "по обіді", "маю відпустку до 15 березня", "приїду по святах" (іноді можна замінити іменником у родовому відмінку з прийменником після – "після свят");
    б) об'єктні: "погладив по голівці", "по коліна у воді";
    в) метя: "пішов по воду", "пішла по гриби (і за грибами)", "поїхав по рибу";
    г) кількісні відношення: "по 15 осіб у групі"; "працює по 10 годин на добу";
    д) найчастіше вживаємо цей прийменник на позначення просторових відношень: "по садочку ходжу", "по діброві вітер виє", "по дорозі жук..." І якщо відчуваєте, що Вас "обволікає" прийменник по, згадайте рядки відомих пісень, погортайте довідкову літературу. Мудреці стверджують, що чужу мову можна вивчити за півроку, а свою треба вчити все життя. І ще казали: нерозумний той, хто вважає, що рідну мову знає досконало.

    Половина – це одна з двох рівних частин, на які поділене ціле. Тому нелогічно говорити про більшу чи меншу половину. У реченнях "На зборах є більша половина працівників", "Я прочитала більшу половину книжки" – мовностилістична помилка. Зміст речень можна передати по-різному. Можливі варіанти: "На зборах є більше ніж (як) половина працівників"; "На зборах є більша частина працівників"; "Я прочитала більше ніж (як) половину книжки".

    В українській мові є ці два слова, але за існуючими нормами вони мають різне значення: українське прiзвище вживається у значенні російського "фамилия", а українське фамілія (запозичене з латинської, сьогодні трактується як застаріле) – має значення "родина", "члени родини", "рід". Споріднене з ним слово фамільний уживається у сполученні "фамільний (-і) герб, портрет, альбом, цінності". Отже, треба говорити: "Прошу назвати Ваше прізвище" і запитувати: "Ваше прізвище, ім'я?"

    Українське слово простити вживається у значенні "відпустити комусь гріхи", "помилувати когось", рідше "вибачити комусь" і пов'язується з такими словами, як прощення, проща (де маємо закономірне чергування ст-щ): "Прости і помилуй нас. Боже!", "Бог простить", "прости мені, мій батечку!" Якщо складати тематичний словник, то в нього ввійдуть слова гріх, грішити, покаятися, каяття, прощення, проща, битися в груди (у значенні "каятися", "просити прощення за гріхи") та ін.
    У російській мові є близькозвучні слова "простыть" і "простить, прощать", які вживаються у різних значеннях:

Простыть	Застудитися
Простить, прощать	Простити, вибачити, пробачити

    Отже, маємо випадковий збіг звуків у словах з різним значенням у двох мовах. Це так звані міжмовні омоніми.
    Якщо українець (чи українка) каже: "Я простила, маю високу температуру", то він (чи вона) втратив здатність відчувати значення слова, стає "глухим" до мови. Потрібно: "Я застудилася (простудилася)", "маю гарячку (високу температуру)".

    Фактом нашої мовної свідомості стали ненормативні вислови "я прийшов на рахунок квартири", "рахую, що ви помиляєтесь", "рахую можливим" та ін. При доброму знанні української та російської мов легко виявити, що не кожне значення російського слова считать перекладається на українську мову як рахувати і відповідно не кожне значення російського слова счёт як рахунок. Декілька прикладів:

Считать возможным	Вважати (визнавати) за можливе (можливим)
Считать своим долгом	Вважати своїм обов'язком (за свій обов'язок)
Каждая минута на счету	Не можна гаяти ні хвилини (жодної хвилини), кожна хвилина порахована
На этот счет	Щодо цього
Это не в счет	Це не береться до уваги
Покончить счеты	Покінчити (порвати) з усім
Жить на чужой счёт	Жити на чужі кошти (за чужий кошт, чужим коштом)
В конечном счете	В остаточному підсумку, врешті-решт, зрештою

    Можна сказати "вніс гроші на рахунок у банку", "відкрив рахунок", "заплатив згідно з рахунком", а наведені фрази потрібно виправити: "Я прийшов поговорити про квартиру (стосовно квартири)", "Вважаю (думаю), що Ви помилися", "Вважаю за можливе".

    Недоладним назвав Борис Антоненко-Давидович слово співпадати. У реченні "Моя думка не співпадає з твоєю" це недоладне слово треба замінити "не збігається", "не сходиться". Таким же недоладним є всі підстави вважати слово співставляти, яке є калькою, невдалою з погляду словотворчої семантики, з російського сопоставлять. Треба пам'ятати, що українська мова виробила словотворчу модель, де префікс спів- (як відповідник старослов'янському со-) є переважно в назвах осіб, які з кимось щось роблять, чи дій, які передбачають "робити щось з кимось". Наприклад: собеседник – співрозмовник, сотрудник – співпрацівник, содоклад – співдоповідь,сострадать– співчувати. Російські слова з префіксом со-, які мають інші значення, перекладаються й іншими відповідниками: соблазнитель – спокусник, звідник, сознание – свідомість; соперник – суперник; сопоставлять – зіставляти, порівнювати.     Отже, не "співставляти витрати й прибутки",' не "співставляти факти", а "порівнювати, зіставляти", не "співставляємо ці два образи", а "порівнюємо".

    Автономність української та російської, мов виявляється й у вживанні таких давніх слів, як сполучники. Маючи багато спільного, сполучники обох мов різняться між собою. Наприклад, український сполучник сурядності I може чергуватися з й, синонімом (правда, не у всіх випадках взаємозамінним) може бути сполучник та. Однаковий, на перший погляд, у російській мові сполучник и таких особливостей не має. Певні різниці є і в інших групах сполучників. Українські сполучники, які в складному реченні приєднують підрядну частину зі значенням причини, це – бо, тому що, через те що, оскільки, у зв'язку з тим що. Не важко помітити, що сфера функціонування їх неоднакова: останній частіше вживається в офіційно-діловому мовленні. Російська мова виробила свою групу сполучників із значенням причиновості: ибо, потому что, так как, поскольку, оттого что. У реченнях "Збори не відбулися, так як прийшло мало людей", "Ми не прийшли вчасно, так як ішов дощ" ненормативним є сполучник так як (треба: тому що, бо та ін.). Уживання так як можливе хіба що тоді, коли так залишається в головній частині, а як починає підрядну, найчастіше порівняльну: "усміхався так, як його мати", "говорив так, як ніколи досі". Пам'ятаймо: буквальний переклад нікому честі не робить.

    Виділене у заголовку слово (і спільнокореневе толковий) в українській літературній мові ненормативне. Однак у розмовно-побутовому мовленні деяких українців можемо почути "з нього буде толк", "толком не знаю", "робить (говорить) без толку", "збивати з толку", "він такий безтолковий". Слова толк, толковый є нормативними у російській мові і утворюють чимало стійких сполучень, насамперед розмовного характеру, до яких в українській є свої природні відповідники.

Не возьму в толк	Не збагну, не второпаю
Сбиваться с толку	Збитися з пантелику, спантеличитися
Из него толк выйдет	З нього будуть люди
Не будет из него толку	Не буде з нього пуття (нічого доброго)
Что из него толку?	Яка з нього користь?
Что толку?	Яка рація? який сенс?

    Ще раз нагадуємо: деформації на рівні словосполучень, стійких висловлювань (фразеологізмів) дуже небезпечні для мови, бо розбалансовують її граматичну систему, зокрема синтаксис, яка найбільше відбиває особливості національної мови.

    Одним з проявів закону милозвучності (евфонії), що характерний для української мови, є чергування прийменників; (і префіксів) у - в. У російській мові прийменники у та в не чергуються; вони зберігають свою цілковиту самостійність. Поєднуючись із родовим відмінком, російський прийменник у вживається при позначенні дуже близького місця перебуванні кого чи чого. Українська мова до таких конструкцій (прийменник у + родовий відмінок) має зовсім інші відповідники. Порівняймо:

Быть у власти	Бути при владі
Встречаться у входа в театр	Зустрічатися коло (біля) входу (при вході) до театру
Дом у самого берега	Будинок коло (біля) самого берега (при самому березі)
Сидеть у руля	Сидіти за кермом
Мыть руки у крана	Мити руки під краном
У телефона	Коло (біля) телефону, при телефоні

    Фрази "зустрілися у берега", "виходжу коло (біля) фрезерного нормативні. Треба: "зустрілися край) берега", "виходжу коло (біля) фрезерного заводу".

    Найбільш "українським" серед слів цієї тематичної групи є слово скриня, яке здавна вживалося в Україні на означення виду меблів, а також посудини у млині, куди падає мука. Ще порівняно недавно скриня була майже у кожній українській хаті; у ній зберігали одяг, коштовні речі. Слово ввійшло у прислів'я "Добра (мудра) господиня, коли повна скриня".
    Скринькою сьогодні називають малу скриню. У спеціально обладнану (має насамперед отвір) скриньку вкидають кореспонденцію. З цим словом утворено сполучення: "поштова скринька", "скринька для скарг і пропозицій", "скринька для запитань", "скринька для бюлетенів" та ін.
    Шухляда – це назва частини меблів (шафи, стола, буфета і т. ін.), яка висувається. У шухлядах можна зберігати ключі, ножі, ложки, зошити, туди складають білизну, там тримають різні дрібні предмети.
    Слово ящик відоме в українській мові, але, як засвідчує Словник Грінченка, воно ще в минулому столітті вживалося у значенні: а) частина воза; б) горнятко. Сьогодні вони майже втратилися, натомість розвинулися інші. Слово ящик рекомендують уживати у значенні "дерев'яний предмет для зберігання або перевезення інших предметів". У такому значенні воно засвідчене у творах українських письменників переважно останніх десятиліть.
    Дехто не розрізняє значення слів ящик, скринька, шухляда і вживає ящик і там, де в літературній мові узвичаїлися інші слова. Неправильно "поштовий ящик", "ящик письмового стола". Потрібно "поштова скринька", "шухляда письмового стола.

   Це так звані тавтологічні вислови. Запам'ятаймо, чому недоречними є фрази:

Адреса місця проживання	(адже адреса - це і є місце проживання)
Бачити сновидіння	(бачити і видіти - це синоніми)
Вільна вакансія	(слово вакансія, яке походить з латинської мови, означає "вільне місце")
Моя автобіографія Мiй автопортрет Мiй власний погляд Моя власна думка Моя особиста справа Моє особисте враження	(перша частина цих складних слів авто- походить з грецької мови і означає "сам", має значення "власний") займенник мій - це ж є- "власний", "особистий"
Пам'ятні сувеніри	(сувенір - слово французького походження, що означає "спогад", "пам'ять"). Отже, сувенір - "подарунок на спомин або річ, пов'язана зі спогадами". Слово сувенір можна замінити сполученнями "річ на спомин", "пам'ятний подарунок"
Період часу	(період - означає проміжок, відрізок часу, упродовж якого щось відбувається)
Сьогоднішній день	(у слові сьогоднішній уже є корінь день)

    Пам'ятаймо, що в поезії, у народних піснях тавтологія часто виправдана, бо виконує певну естетичну функцію: "Де ж ти зиму зимував?" "Ночував я нічку", "рано-пораненьку" та ін.